Характеристика індивідуальних і групових методів експертизи

 

Однієї класифікації експертних методів немає. Методи класифікують в залежності від співвідношення кількості даних, отриманих експертним або аналітичним методом, в залежності від способу одержання інформації від експерта й деяких інших факторів.

В залежності від способу одержання інформації від експерта розрізняють:

· Груповий.

· Індивідуальний методи.

При груповому способі проведення експертизи технічний працівникпроводить опитуваннявідразу всієї групи експертів, при індивідуальному – кожного експерта окремо. Для отримання достовірних результатів необхідно чітко і правильно поставити мету і завдання експерту, при груповому методі це важко, однак можливо при постійно сформованому складі групи.

При індивідуальному способі застосовують інтерв”ю, інтерв”ю – анкети, анкутування, змішане анкетування. Опитування можуть проводити очним і заочним способом. При очному способі експерт викладає свої судження особі, яка проводить опитування. При заочному опитуванні контакт між ними відсутній і експерт заповнює сам анкету або картку опитування.

При проведенні інтерв”ю технічний працівник виявляє оцінку у формі бесіди, яка проходить за програмою і визначеним переліком питань. При проведенні інтерв”ю – анкети перелік питань має більш конкретний, спрямований характер, послідовність питань жорстко визначена. Анкета заповнюється в присутності експерта. Анкетування відрізняється тим, що експерт самостійно заповнює анкету, маючи пояснюючу записку щодо заповнення. Змішане анкетування передбачає попереднє пояснення по заповненню анкети технічного працівника – експерта з уточненням завдання.

За інформативністю найбільші можливості дають методи інтерв”ю, інтерв”ю – анкети, анкетування. Додаткову інформацію експерт не отримує. Найбільша незалежність суджень характерна для методу анкетування.

Для вирішення складних ситуацій невизначенності або при складанні науково – технічного прогнозу вимагає участі групи ерудованих спеціалісті, добре інформованих у багатьох галузях знань. Основна перевага групової оцінки полягає в можливості різнобічного аналізу кількісних і якісних аспектів проблем. Існують проблеми де без участі спеціалістів неможливо їх вирішити. Такі проблеми і прогнози існують у галузі політики, науки і техніки, для обгрунтування їх рішень немає адекватної інформації, задачі вибору проводяться з урахуванням комплексу якісно різних факторів. Припускається, що думка групи експертів надійніша, ніж думка окремого індивідуума, тобто дві групи однаково компетентних експертів з більшою вірогідністю дадуть об”єктивне рішення.

До групових належать методи Дельфи і Паттери. Метод Дельфі був розроблений в американській дослідній компанії РЕНД Корпорейшн О.Хелмером, Н.Долки і Т. Гордоном. Він використовувався для військового науково – технічного прогнозування майбутнього. Термін Дельфи походять від назви містечка в Греції, де жили оракули при храмі бога Аполона.

Відмінною особливістю метода є відмова від спільної роботи експертів з метою зменшення загального впливу під дією таких психологічних факторів, як пристосування до думки більшості, конфорнізму. Метод Дельфи передбачає заповнення анкети кожним експертом окремо, до анкети додаються пояснення, робота проводиться у 2-3 тури. Для одержання додаткової інформації експерти знайомляться з анонімними анкетами інших експертів і в 2-3 турі змінюють свої судження. Метод удосконалювався, однак все ж має недоліки. Експерти отримують анкети, які заповнюють і відправляють організаторам опитування, що ускладнює роботу, яка розтягнута в часі. Анкета досить складна – має 20-30 показників, передбачає обгрунтування коефіціїнтів вагомості, номенклатури показників, потребує значних пояснень. Тому цей метод мало використовується при оцінці якості товарів.

Метод Паттери - назва складається з перших літер англійських слів, що означає “ Допомога плануванню за допомогою кількісної оцінки технічних даних “Метод розроблено в американській фірмі “Хонкуелл“ для оцінки проектів нових систем озброєння. Метод має аналоги: ПРОФАЙЛ, у Франції – метод КПЕ, ПРОПЛЕН тощо.

Суть методу полягає в тому, що досліджувана проблема розподіляється на підпроблеми, які в свою чергу розподіляються ще для вирішення більш простих завдань і проблем, які можуть бути оцінені експертами. Тобто для вирішення завдань будується ієрархічна структура, яка називається дерево цілей, рішень, властивостей. За допомогою цього методу визначають коефіцієнти вагомості при вирішенні всієї проблеми і окремих завдань. Визначення проводять шляхом відкритого обговорювання в експертній групі, що має негативне значення як і в методі Дельфи, і позитивне – взаємовплив експертів при обговоренні й формуванні об”єктивної думки.

Отримані дані піддаються статистичній обробці, однак для застосування методу ПАТТЕРИ для експертної оцінки якості необхідно його удосконалення.

 

Для оцінки якості товарів запропоновано найбільш загальний алгоритм експертних операцій:

1. Етап підготовчий:

· 1.1 формування робочої групи,

· 1.2 формування експертної групи,

· 1.3 класифікація продукції і споживачів,

· 1.4 побудова структурної схеми показників якості.

2. Етап одержання індивідуальних експертних оцінок:

· 2.1 вибір процедури призначення оцінок експертами,

· 2.2 вибір методу отримання інформації від експерта і підготовка документів, необхідних для опитування,

· 2.3 опитування експертів.

3. Етап отримання колективних експертних оцінок:

· 3.1 узагальнення індивідуальних експертних оцінок,

· 3.2 визначення узгодженості індивідуальних експертних оцінок,

· 3.3 визначення об”єктивності колективних оцінок.

Для кожного етапу присутні відповідні завдання. В період підготовчого етапу вирішуються такі завдання, як визначення функцій і структури робочоє групи, їх кількісного складу, обов”язків окремих членів. Визначаються і розробляються принципи формування експертної групи: кількість експертів, їх якісний стан, облік системності групи.

На другому етапі відбувається визначення техніки опитування експертів, наявність контактування між експертами, метод передавання інформації і форма експертних оцінок. Експерти можуть призначати оцінки самостійно або після обговорення з іншими експертами чи ознайомлення з анонімними експертами. Оцінки обгрунтовуються, визначаються в кількісній формі і дихотомічній, де відповіді робляться у формі “так”, “ні” або 0-1.

Раціональне використання інформації, яку отримують від експертів, можливе за умови перетворення її у форму, зручну для аналізу, підготовки і прийняття рішень. Можливості перетворення інформації у відповідні форми залежать від специфічних особливостей об”єкту, повноти даних про нього, надійності, рівня прийняття рішеня,а також від прийнятого критерію, що залежить від досліджуваної проблеми.

Якщо експерт має можливість порівняти й оцінити можливі варіанти дій, надаючи кожному з них визначене число, то він володіє визначеною системою або шкалою переваг. Правильне застосування шкал має важливе значення для забезпечення точності експертних оцінок. Розрізняють наступні типи шкал:

· номінальна,

· порядкова,

· інтервальна,

· відношень.

Шкала номінальних найменувань використовується для того, щоб відрізнити один об”єкт від другого. Об”єкти повинні бути пронумеровані, проте цифрами позначається об”єкт, а не його кількісна характеристика. Це простіший тип вимірювання, в якому числа або символи використовуються тільки для класифікації об”єктів. Шкала може бути використана для цифрового кодування окремих властивостей в анкетах для визначення коефіцієнтів вагомості.

Шкала порядку (рангів) використовується для розміщення об”єктів, що оцінюються в порядку зростання або зменшення кількісної характеристики визначеної властивості. Прикладом використання шкали порядку є ранжирування властивостей товару за зростанням їх вагомості. Цей спосіб може використовуватися при визначенні інтенсивності кольору борошна, аромату фруктових соків, букета вин, консистенції сирів тощо. Шкала порядку має переваги при її застосуванні для визначення коефіцієнтів вагомості, оскільки спрощується процес впорядкування показників якості за значенням для споживачів. Недоліком шкали є грубість і неточність рангових оцінок через відсутність рівняння інтервалів, неможливість розрахунку середньої арифметичної величини.

Таблиця 1

Типи шкал і їх характеристика

Тип шкали	Визначення шкали	Відношення, які задаються на шкалі
Номі-нальна	Простий тип вимірювання, в якому числа або символи використовуються тільки для класифікації об’єктів.	Еквівалентність (=)
Порядкова (ранги)	Об”єкти одного класу знаходяться у відповідному відношенні з об”єктами іншого класу(більше ніж, більше переваг, сильніше). Якщо [А]>[В] для деяких об’єктів класів А і В, то має місце частково упорядкована шкала.	Еквівалентність (=). Більше ніж (>).
Інтер-вальна	Порядкова шкала, яка розділена на відомі відстані між двома любими числами на шкалі, нульова точка шкали і одиниця виміру вибираються довільно.	Еквіавлентність (=) Більше ніж (>). Відношення двох інтервалів відоме
Відношень	Інтервальна шкала із застосуванням істинної нульової точки, відношення любих двох точок не залежить від одиниці виміру.	Еквівалентність (=). Більше ніж (>). Визначено відношення двох інтервалів. Визначено відношення між любими двома точками.

Шкала інтервалів. Передбачається, що одинакові різниці між числами цієї шкали відповідають одинаковій відстані між оцінюваними об”єктами. За допомогою такої шкали можливо провести ранжирування об”єктів, а також у визначених одиницях встановити на скільки один об”єкт більше другого. Цим методом неможливо визначити, у скільки разів один об”єкт більше або менше другого. Прикладом шкали інтервалів є шкала Цельсія.

Шкала відношень дозволяє досягнути самого високого рівня вимірювання, з її допомогою можна визначити. Результати вимірювання по шкалі мають властивості чисел, які можна піддавати статистичній обробці. Прикладом такої шкали є температурна шкала Кельвіна, початком якої є абсолютний нуль.

При порівнянні шкали інтепвалів і відношень визначено, що за допомогою останньої одержуються більш точні результати.Крім того, оцінки отримані за шкалою інтервалів не можна використовувати для обчислення середніх зважених величин, розрахунки яких характерні при експерементальних опитуваннях. Шкала відношень може бути основною для експертного методу, шкалу порядку можна застосовувати при достатньому обгрунтуванні.

В практиці експертної оцінки застосовують два основних різновиди шкал- розмірні і безрозмірні. Дані безрозмірних шкал виражають у частках одиниці, процентах, балах.

При вирішенні багатьох практичних завдань виявляється, що фактори, які визначають кінцеві результати, не піддаються безпосередньому вимірюванню, а для їх розрахунку застосовують математично-статистичні методи обробки експертних оцінок. Вони застосовуються для підвищення достовірності результатів експертної оцінки товарів.