Щодо підготовки до семінарських занять

І. МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАНЯ ТА ПРЕДМЕТ ДИСЦИПЛІНИ

Мета: надання знань про сутність соціально-політичних процесів, що відбувались у минулому і відбуваються в сучасній Україні, їх об’єктивну обумовленість, взаємозв’язки та взаємозалежність.

Завдання: прищеплення культури історичного мислення, вироблення вмінь аналізувати і оцінювати явища політичного розвитку українського суспільства у контексті світової історії, зіставляти історичні процеси з епохами, робити аргументовані висновки.

Предмет: історична діяльність і суспільне життя українського народу на різних етапах його існування.

 

IІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Семінар (з грецької - школа) передбачає розгляд джерел тієї чи іншої проблеми на основі опрацювання студентами джерел, відповідного матеріалу підручників та наукової літератури.

Основним орієнтиром у підготовці до заняття є план семінару. Після усвідомлення студентом поставленого перед ним завдання, він приступає до опрацювання матеріалів підручників і посібників, записів конспекту лекцій (з даної теми або дотичної до неї), а потім – документів, монографічної і мемуарної літератури тощо.

З метою усвідомлення суті певних термінів, явищ подій, процесів необхідно звертатись до довідників, словників, енциклопедій (довідник з історії України, політологічний словник, словник іншомовних слів тощо). Термінологічний словник може бути оформлений в окремому зошиті або в кінці зошита для семінарських занять.

Важливим етапом підготовки до семінарських занять є конспектування.

Рекомендовану працю (чи її окремі розділи) слід прочитати повністю, адже читання уривків не дає можливості засвоїти все багатство ідей твору.

Розпочинаючи конспектування матеріалів, слід записати прізвище автора твору, повну назву праці, вказати рік і місце написання чи видання, виділивши це як заголовок до конспекту праці (великими літерами чи кольором).

До конспекту слід записувати не лише окремі думки, а й дати, цифрові дані, на основі яких можна складати діаграми, схеми таблиці тощо.

При конспектуванні доцільно:

- поділити зошит на три частини, з яких 2/3 – для конспектування; 1/3 (що слугує полем) – для акцентування уваги на датах, можливих доповненнях при дискусійному обговоренні питань на занятті;

- з метою економії часу користуватись скороченням як загальноприйнятими, так і суто з історичним аспектом (наприклад, сільське господарство – с/г, суспільство – с-во, Київська Русь – К.Р., Запорізька Січ – З.С.). Скорочення мають бути зрозумілими при користуванні записами;

- виділяти найважливіші місця (наприклад, на полях -!,!!,!!! – акцент на ступені важливості питання;? - сумнів).

Завершальним етапом у підготовці студента до семінарського заняття є складання тексту виступу у формі доповіді, поширеного плану чи тез.

Виступ на занятті повинен бути розрахований на 8-10 хв. З одного питання, а доповнення – на 2-5 хв. Важливо при доповненні не повторювати сказане відповідачем. На семінарі під час виступу студент має право користуватися конспектом, однак не читати повністю відповідь на питання, а лише користуватися своїми записами при наведені цифрових даних або цитуючи джерело.

Важливо у виступі не лише глибоко і всебічно розкрити суть питання, а й при можливості пов’язати його із сучасністю, з місцевою проблематикою; обов’язково закінчити відповідь висновками й узагальненнями; доречно використовувати фрагменти з творів художньої літератури і мистецтва, зокрема репродукції робіт відомих діячів; усної народної творчості; мемуари тощо. Це підвищує інтерес до наукової проблеми у всіх студентів групи: як у доповідача, так і слухачів, які повинні вміти об’єктивно аналізувати виступи своїх колег-студентів.

Крім цього, до кожної теми семінарського заняття пропонуються теми рефератів з метою доповнення або поглиблення питань семінару.

Працювати над текстом реферату необхідно згідно з планом, обов’язково посилаючись на джерела. У вступній частині слід визначити актуальність теми, її практичне значення, ступінь висвітлення у спеціальній літературі. Якщо проблема виявилась дискусійною, бажано розкрити суть дискусії, висловити й обґрунтувати своє бачення проблеми. Доцільно, де це можливо, використати ілюстративний матеріал. При оцінюванні реферату враховуються рівень підбору джерельної бази, ступінь розкриття теми, науковість висновків, зв’язок із сучасністю.

Обов’язковим є правильне оформлення реферату, з дотриманням вимог, які висуваються до такого роду робіт (відповідні рекомендації студент може отримати на консультації з викладачем). Важливо уміти підготувати реферативну доповідь (на 3-5хв.), розкривши суть порушеної проблеми.

Однією з форм самостійної роботи студентів є реферативне конспектування наукової статті, яке полягає у максимальному точному тезовому відображенні в конспекті головної думки наукової статті з наступним захистом, уникаючи при цьому дослівного переписування чи копіювання.

Цікавою формою самостійної роботи студента є написання есеїв, що передбачають обов’язкове обґрунтування ставлення студентів до певної історичної події, особистості тощо. Есеї можуть виконуватися й аудиторно.

Раціонально організована робота студентів у процесі підготовки до семінарських занять сприятиме міцному, систематичному, свідомому засвоєнню матеріалу з вітчизняної історії.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО КУРСУ:

1. Аркас М. Історія України-Руси. – К., 1990.

2. Багалій Д. Історія Слобідської України. – К., 1991.

3. Бойко О. Д. Історія України. – К., 2002.

4. Борисенко В. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ ст. – К., 1996.

5. Брайчевський М. Конспект історії України. – К., 1993.

6. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації. – К., 2000.

7. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1994.

8. Грушевський М. Історія України-Руси: У 11т., 12 кн. – К., 1991.

9. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. – К., 1993.

10. Довідник з Історії України «А» – «Я». – К, 2001.

11. Дорошенко Д. Нарис історії України. – К., 1991.

12. Історичні постаті України. – Одеса, 1993.

13. Історія України: Навчально-методичний посібник для семінарських занять / Під ред. В. Литвина. – К., 2006.

14. Історія України / Під ред. Ю. Зайцева. – Львів, 1998.

15. Історія України/ Під ред. В. Смолія. – К., 1997.

16. Історія України: нове бачення: У 2 т. – К., 1995 – 1996.

17. Історія України в особах. ІХ – ХVІІІ ст. – К., 1993.

18. Костомаров М. Історія України в життєписах найвизначніших її діячів. – Львів, 1918 (репринтне видання).

19. Крип’якевич І. Історія України. – Львів, 1990.

20. Литвин В., Мордвінцев В., Слюсаренко А. Історія України. – К., 2002.

21. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Львів, 1995.

22. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1993.

23. Новітня історія України (1900 – 2000) (підручник) /Упор. А. Слюсаренко, В. Гусєва. – К., 2002.

24. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. – К., 1992.

25. Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.

26. Реєнт О., Шевченко В. Історія України у схемах і таблицях: Навч. посібник для ВНЗ та шкіл. – К., 2005.

27. Світлична В.В. Історія України. – К., 2006.

28. Субтельний О. Україна: Історія. – К., 1993.

29. Терещенко Ю. І., Курило В.М. Історія України. – К., 1994.

30. Україна в ХХ ст.: Зб. Док. і мат. (1900 – 1939) / Упор. А. Слюсаренко, А. Буравченков. – К., 2000.

31. Україна: друга половина ХХ ст. Нариси історії. – К., 1997.

32. Черкащина Н. Історія України: від найдавніших часів до сьогодення: Навч. посібник. – К., 2005.

33. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – К., 2005.

 

 

ІІІ. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Найдавніші часи. Початок людської цивілізації на території України. (2 години)

ПЛАН

1. Передісторія українського народу.

2. Стародавні слов’яни: територія розселення, заняття, побут, вірування.

3. Виникнення державних об’єднань. Боротьба з кочівниками.

4. Культура дохристиянської України-Русі.

 

Реферати:

1. Історична спадщина трипільської культури.

2. Духовна культура східних слов’ян.

 

Питання для самостійної роботи:

1. Кам’яна доба в Україні.

2. Праслов’янські племена. Основні теорії слов’янського етногенезу.

 

Методичні рекомендації:

Розкриваючи перше питання, назвіть найперші людські поселення території України, які сягають за 1 млн. років до н. е. Дайте коротку характеристику таким археологічним періодам, як: палеоліт (стародавній кам’яний вік), неоліт (новий кам’яний вік), енеоліт (мідно-кам’яний вік), бронзовий вік. Що лежить в основі визначення хронологічних рамок кожного з них? Покажіть, які поділи праці відбулися у рамках первіснообщинного суспільства. Назвіть найбільш відомі ранні землеробські племена на території сучасної України. Розкрийте роль цивілізації в цілому. Можливо це викликане тим, що ряд вчених пов’язували трипільство з майбутніми українцями, проти чого виступала радянська офіційна наука.

Важливо відзначити, що паралельно з трипільською культурою майже в цей самий час на Лівобережній і Правобережній Україні розвивалася культура скотарських племен. Дайте характеристику хліборобсько-скотарському племені кіммерійців, які з VII ст. до н. е. очевидно під натиском кочових скіфів витіснені. Розкрийте господарську діяльність скіфів та певний взаємозв’язок їх з трипільською культурою.

Висвітлюючи це питання, слід сказати, що нові поселенці прибували на Україну не лише степом, але й морем. У VII ст. до н. е. на північному узбережжі Чорного моря селяться греки. Покажіть їх значення як центрів торгівлі і культури на Україні. Разом з тим слід пам’ятати, що грецькі міста не були представниками української державності, хоч вони і діяли в Україні.

Вивчаючи питання «Стародавні слов’яни: територія розселення, заняття, побут, вірування», важливо зауважити, що, на превеликий жаль, питання його етногенезу до цього часу залишається дискусійним. Найбільш поширеною на даний час є дмка про те, що формування слов’ян як народу і їх культури відбувалося в декілька етапів. Слід зауважити, що ступінь вірогідності прослов’ян-протоукраїнців підвищується в міру наближення до того історичного періоду, коли з’являються перші писемні згадки про них. Такі свідчення містять твори римських авторів Плінія Старшого і Тацита, які знали слов’ян під назвою венедів.

У V – VI ст. слов’янські пам’ятки вже цілком домінують у лісостеповій частині Південно-Східної Європи. У цей час розпочинаються процеси великого розселення слов’ян. У VII ст. частина слов’ян зосереджується на правому березі Дніпра. Про них можемо говорити як про східнослов’янські племена. Назвіть найважливіші східнослов’янські племенні союзи, що утворюються протягом наступного століття.

Розкажіть про побут і вірування слов’янських племен. З якими зовнішніми ворогами вони вели боротьбу?

Важливо зробити висновок про автохтонність українського народу на його історичній землі. Саме на землях Придніпров’я в майбутньому розпочнеться оформлення державності Київської русі.

У заключному питанні розкрийте суть дохристиянської культури слов’ян. У чому її особливості? Покажіть, що і до прийняття християнства слов’яни мали високу культуру, багатющу міфологію, надзвичайно стійкі звичаї, багато з яких збереглися і досі.

Література

1. Баран В.Д. Давні слов’яни // Україна крізь віки. – К., 1998. – Т. 3.

2. Баран В. Д., Козак Д.Н., Терпиловський Г.В. Походження слов’ян. – К., 1991.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії. – К., 1993.

4. Бунятян К.П. Давнє населення України. – К., 2006.

5. Давня історія України: У 2-х т. – К., 1994.

6. Етнічна історія давньої України. – К., 2000.

7. Залізняк Л. Походження українського народу. – К., 1996.

8. Залізняк Л. Первісна історія України. – К., 1999.

9. Каменный век на территории Украины. – К., 1990.

10. Москаленко О.Ю. Стародавня історія України з археологією. – Ніжин, 2005.

11. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К., 1992.