Поиск:

Поняття, предмет, метод і система адміністративного права

Гетманець О.П., доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри правового забезпечення господарської діяльності Ф № 6 ХНУВС

Розробник: Панова І.В., – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2016 рік

Тема 1. «Поняття предмет та метод адміністративного права».

Навчальні та виховні цілі: з’ясовуєтьсяпоняття і предмет адміністративного права України. Метод адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Принципи адміністративного права. Співвідношення адміністративного права із суміжними галузями права. Система адміністративного права. Роль та місце адміністративного права в побудові правової держави. Поняття адміністративного права як науки. Розвиток науки адміністративного права. Найважливіші наукові праці з адміністративного права. Роль науки у розвитку адміністративного права і удосконаленні публічного управління на сучасному етапі. Публічне управління як вид соціального управління. Виконавча влада і публічне управління. Поняття публічного управління. Основні риси управлінської діяльності. Поняття та види функцій публічного управління. Структура публічного управління. Поняття і система основних принципів публічного управління. Політико-юридичні принципи публічного управління. Організаційні принципи публічного управління. Проблеми удосконалення публічного управління на сучасному етапі.

Час: 2 години.

Навчальні питання:

1. Поняття, предмет, метод і система адміністративного права;

2. Сутність, основні риси та структура публічного управління;

3. Принципи публічного управління;

4. Проблеми удосконалення публічного управління на сучасному етапі.

Рекомендована література:

1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – ст. 1122.

3. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Т 1. Особлива частина / Ред. Колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: Юрид. думка, 2005. – 624 с.

4. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т.: Том 1. Загальна частина / Ред. Колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.

5. Администраивное право: Учебник / Под общ. ред. Г.В. Атаманчука.-М., 2003. -392с.

6. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. — X., 2000. — 520 с.

7. Державнеуправління в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К., 1999. — 266 с.

8. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. — Львів, 2002. — 352 с.

9. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К., 2003. — 384 с.

10. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / За заг. ред. В.Б. Авер'янова, І.Б. Коліушка. — К., 1999. — 50 с.

Поняття, предмет, метод і система адміністративного права

Адміністративне право, як і будь-яка інша галузь права, становить сукупність правових норм (правил поведінки), які регулюють певні суспільні відносини. Предмет правового регулювання галузі права, як відомо, ставить група однорідних суспільних відносин; галузі права розрізняються, перш за все, за предметом.

Адміністративне право регулює відносини управлінського характеру, тобто відносини в сфері виконавчої діяльності держави.

Адміністративне право як самостійна галузь права в ретроспективному аспекті має давню історію, оскільки бере початок з XVIII ст. В усі часи воно так чи інакше пов'язувалось з публічною владою держави, з взаємодією її органів з громадянами та іншими учасниками суспільних відносин.

Подолавши свого часу предметну обмеженість власного джерела - так званого "поліцейського права" (а саме, обмеженість питаннями охорони громадського порядку і громадської безпеки), адміністративне право, поряд з конституційним (державним), являє собою класичний зразок галузі публічного - на відміну від приватного - права.

Як і конституційне право, право адміністративне опосередковує функціонування публічної влади в державі. В той же час адміністративно-правове регулювання є своєрідним продовженням конституційно-правових норм, конкретизуючи багато в чому їх дію. На цій підставі можна стверджувати, що існування адміністративного права - це необхідна умова і засіб реалізації Конституції в найважливішій сфері функціонування публічної влади - сфері виконання законів та інших правових актів держави.

За умов побудови держави на засадах поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, адміністративне право найтіснішим чином поєднане з виконавчою гілкою державної влади (хоч деякою мірою торкається і внутрішньої організації інших гілок).

Для того щоб правильно визначити предмет адміністративного права, необхідно окреслити коло суспільних відносин управлінського характеру, які підлягають адміністративно-правовому регулюванню. Це відносини між: 1) органами виконавчої влади, не підпорядкованими один одному (наприклад, між двома міністерствами); 2) вищестоящими і нижчестоящими органами виконавчої влади (МВС України - УВС області); 3) органами виконавчої влади і підпорядкованими їм підприємствами, установами, організаціями (Міністерство освіти України - вищий заклад освіти); 4) органами виконавчої влади і недержавними організаціями (управління юстиції області - обласна колегія адвокатів); 5) органами виконавчої влади і громадянами (місцева державна адміністрація – громадянин, який звернувся із заявою.

Як видно із перерахованих відносин, адміністративне право регулює дуже широке коло суспільних відносин в сфері економіки, соціально-культурного будівництва і адміністративно-політичної діяльності. Основних умов зарахування суспільних відносин до числа управлінських, які становлять предмет адміністративного права, дві: 1) участь в них, як правило, відповідного органа виконавчої влади або його представника; 2) зв'язок із здійсненням виконавчої влади, тобто виконавчо-розпорядчої діяльності.

Однак сферою діяльності органів виконавчої влади предмет адміністративного права не вичерпується, оскільки діяльність управлінського характеру певною мірою властива також іншим державним органам (прокуратури, суду). В процесі діяльності цих державних органів також виникають управлінські відносини (наприклад, пов'язані із проходженням державної служби, з організацією роботи нижчестоящих ланок, із здійсненням контролю тощо). Ці внутрішньо організаційні відносини поряд з власне управлінськими відносинами також регулює адміністративне право.

Нарешті, адміністративне право регулює суспільні відносини, які виникають під час здійснення деякими недержавними організаціями зовнішньо владних управлінських функцій (наприклад, діяльність народних дружинників, різних громадських інспекторів тощо). Але воно не зачіпає внутрішньо організаційні відносини цих організацій.

Таким чином, предмет адміністративного права України охоплює:

а) сферу діяльності спеціальних суб'єктів - органів виконавчої влади – і управлінські суспільні відносини, які у зв'язку з цим виникають;

б) суспільні відносини, які виникають у зв'язку із здійсненням іншими державними органами діяльності управлінського (внутрішньо організаційного) характеру;

в) суспільні відносини, які виникають у зв'язку із здійсненням недержавними організаціями окремих функцій управлінського характеру.

Із сказаного випливає, що адміністративне право - це галузь права (сукупність правових норм), яка регулює суспільні відносини управлінського характеру, які виникають в сфері діяльності органів виконавчої влади, у внутрішньо організаційній діяльності інших державних органів, а також в процесі здійснення об'єднаннями громадян зовнішньо владних управлінських функцій.

Нерідко однорідні суспільні відносини виникають і розвиваються під впливом кількох галузей права. В таких випадках виникає необхідність в додаткових критеріях, які б дозволили визначити предмет даної галузі права. В цьому відношенні найважливіше наукове і практичне значення має метод правового регулювання, під яким розуміється сукупність правових засобів (прийомів, способів) впливу на суспільні відносини.

Адміністративному праву властивий власний метод регулювання суспільних відносин. Його специфіка визначається сутністю державного управління як юридично-владної діяльності. Якщо, наприклад, для цивільного права характерна рівність сторін в майнових відносинах, то для відносин, які регулюються адміністративним правом, навпаки, властива нерівність сторін. Суть цієї нерівності полягає в тому, що в управлінських відносинах завжди є суб'єкт і об'єкт управління; об'єкт підлягає суб'єктові. Адміністративно-правовому регулюванню властивий метод юридичного панування або владних приписів, які походять від правомочного суб'єкта управління. Ці приписи мають односторонній характер, в них виявляється воля суб'єкта у правління. Завдяки цьому відносини управлінського характеру в науковій літературі часто називають “владовідносинами” або відносинами влади і підпорядкування.

Владність адміністративно-правового методу регулювання виявляється найбільш чітко не стільки в організаційній підпорядкованості однієї сторони іншій, тому що вона не завжди передбачається (наприклад, інспектор ДАІ - водій), скільки в односторонності і обов'язковості приписів суб'єкта управління.

Практично односторонність юридично-владних приписів суб'єктів державного управління визначається тим, що в одних випадках вони мають такі повноваження, яких немає у іншої сторони управлінських відносин (наприклад, у громадянина), в інших випадках - об'єм їх повноважень більший, ніж у другої сторони (у підпорядкованого об'єкта).

Наявність у адміністративного права власних предмета і методу регулювання визначає його самостійність в системі права. Разом з тим ця самостійність, відокремленість відносна, оскільки правова система відзначається єдністю. Тому адміністративне право тісно пов'язане з іншими галузями права - конституційним, цивільним, трудовим, фінансовим, кримінальним та ін.

В основу систематизації адміністративного права покладено масштабність адміністративно-правових норм, виділення в них загального і особливого. Система адміністративного права - це внутрішня будова галузі, яка відображає послідовне розміщення елементів, що її утворюють, - адміністративно-правових інститутів і норм, їх єдність і структурний взаємозв'язок. Вона складається із трьох частин: загальної, особливої і спеціальної.

Загальна частина об'єднує норми, які діють в межах всієї системи державного управління. Вони закріплюють: основні принципи державного управління; правовий стан суб'єктів адміністративного права; форми і методи управління; адміністративний процес; способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

В особливу частину включаються норми, які регулюють управління економікою, соціально-культурним будівництвом, адміністративно-політичною діяльністю, а також деякі питання міжгалузевого управління.

Спеціальна частина встановлює особливості державного управління в надзвичайних умовах (воєнний стан, надзвичайний стан).

Досі мова йшла про адміністративне право як галузь права. Крім цього його можна розглядати і як правову науку, а також навчальну дисципліну.

Якщо адміністративне право як галузь єдиної системи права має предметом правового регулювання певну частину суспільних відносин, то предметом адміністративно-правової науки є саме адміністративне право як
галузь права. Наука адміністративного права становить систему теоретичних поглядів, правових ідей, понять, а також знань про закономірності адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.

Адміністративне право як навчальна дисципліна покликана дати студентам, слухачам знання про адміністративне право як галузь права, а також основні поняття, вироблені наукою адміністративного права.

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 Следующая ⇒

Поделиться с друзьями:

Дата добавления: 2016-11-24; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 641 | Нарушение авторских прав

Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

2205 -

| 2096 -