Для передачі цифрового символу по лінії зв’язку, йому у відповідність ставиться певне значення імпульсу реальної величини. Сигнал, одержаний в наслідок модуляції двійкових цифрових символів називається сигналом з ІКМ. В телефонних мережах такі сигнали називають ще канальними або лінійними кодами. При імпульсній модуляції недвійкових цифрових символів говорять про М-арні ІМ–сигнали.
ІКМ сигнали поділяються на 4 групи: сигнали без повернення в 0 (БПН); сигнали з поверненням в 0; сигнали з фазовим кодуванням; багаторівневе бінарне кодування. Імпульсне кодування кожного виду сигналів додатково визначається стандартними та модифікованими сигналами вказаних типів. Ці особливості відображають потенціальні діаграми.
До І групи відносяться 3 типи сигналів. NRZL-сигнал характеризується тим, що зміна сигналу відбувається при переході імпульсів від 0 до 1. В сигналах типу NRZM двійкова одиниця представляється зміною рівня, а двійковий нуль є стабільним. ІІІ тип сигналів цієї групи – NRZS кодується протилежно до типу NRZM, тобто кожному інформаційному нулю відповідає зміна сигналу на протилежний, а надходження одиниці не міняє сигнал. Такий тип кодування називається диференційним. Сигнали з поверненням в нуль можуть кодуватися з допомогою уніполярних та біполярних імпульсів. Вони найчастіше використовуються при низькочастотній передачі інформації. Їх особливістю є те, що кожен інформаційний біт відображається імпульсом половинної тривалості, який обов’язково завершується нульовим значенням потенціалу посередині тактового імпульсу. Кодування RZ-AMI використовується в телефонних лініях зв’язку. Його особливістю є зміна полярності двох сусідніх імпульсів. Це дозволяє підвищити частоту несучого коливання і звузити його спектр.
До групи фазо-кодованих сигналів відносяться найбільш розповсюджені коди: Bi-φ-L, відомий як манчестерський код, та DM-код, який називається кодом Міллера. Такі методи модуляції частіше застосовують для запису інформації на магнітні носії, а також в оптичних СПД. Особливістю модуляції з затримкою (DM) є представлення одиниці переходу в середині тактового інтервалу, тоді як нуль характеризується відсутністю переходу, якщо за ним слідує також нульовий біт. Таким чином кодування одиниці забезпечується імпульсом на початку тактового інтервалу, нуля – в кінці.
Більше можливостей для кодування інформації забезпечують трьохрівневі коди, так звані декодні NRZ і RZ – системи.
При декодному кодуванні без повернення в нуль, перехід інформації від одиниці до нуля і навпаки приводить до зміни полярності імпульсів. Нульові біти передаються нульовим значенням сигналу. Вибір методу ІКМ обгрунтовується з врахуванням наступних параметрів.
1. Наявність постійної складової сигналу. Цей показник особливо важливий для систем з трансформаторною розв’язкою каналів, що використовуються в телефонії. Тільки видалення постійної складової дозволяє забезпечити роботу системи на змінному сигналі.
2. Автосинхронізація. В цифрових системах є обов’язковою наявність синхронізуючих біт у цифровому потоці. Так, манчестерський код, який включає переходи в середині тактового інтервалу, як при передачі нуля, так і одиниці, є автосинхронізованим.
3. Виявлення помилок. До таких кодів відносяться бінарні коди, а також більш ускладнені (Міллера та інші).
4. Стискування смуги інформаційного сигналу. Такими властивостями володіють багаторівневі коди (RZ-АМІ, біполярний RZ, декодні методи модуляції).
5. Диференційне кодування. Використовується в системах, в яких можливе інвертування цифрового потоку в каналах зв’язку.
6. Завадостійкість. Характеризується ймовірністю появи помилки в цифровій послідовності при певному співвідношенні сигнал-шум.
Більшою завадостійкістю характеризуються коди без повернення в нуль.
Важливим показником доцільності застосування певного типу ІКМ є спектральна густина використовуваного коду. Порівняльну характеристику різних типів кодів за цим показником можна відобразити наступною графічною залежністю в нормованих координатах:
Важливим показником в ІКМ системах є число біт, що використовується для кодування кадру та окремого символу. Для цифрових телефонних систем використовуються восьмирозрядні дані, які забезпечують 256 квантових рівнів сигналу. В загальному випадку розрядність квантування визначається заданим значенням достовірності відтворення інформаційного сигналу. Якщо величина похибки в наслідок квантування |e| визначається як певна частина р (доля розмаху сигналу), то 
, де Vpp – подвоєна амплітуда сигналу, (розмах).
Якщо інтервал квантування має значення q, то максимальне значення похибки буде визначатись: 
L – число рівнів квантування.
Таким чином можна записати: 
.
Окрім звичайних дворівневих систем кодування в ІКМ використовують так звані М-вимірні, або М-арні системи, в яких рівень амплітуди інформаційного сигналу може приймати кілька дискретних значень. При М-арній амплітудно-імпульсній модуляції кожному з М можливих значень присвоюється певний цифровий код. Аналогічно кодуються широтно- та фазо-імпульсні сигнали.
