При детектуванні АМ-сигналів з несучого коливання потрібно виділити огинаючу складову амплітуди прийнятого сигналу. Для цього використовують звичайні діодні та транзисторні схеми детекторів. Діодний детектор складається з діодного ключа та згладжуючого елемента, як правило, конденсатора. В транзисторних системах в RC-контур вмикають колекторне навантаження. Для виведення в робочий режим схеми використовується джерело додаткового зміщення.
Згладження фільтрів забезпечує збільшення пульсацій змінної складової після детектування прийнятого сигналу. Додаткове джерело зміщення у вхідному колі дозволяє вивести робочу ділянку детектора на лінійну характеристику, що важливо особливо при детектуванні сигналів малої амплітуди.
Процес детектування ЧМ-коливань включає два етапи. На першому забезпечується перетворення ЧМ-сигналу в АМ-сигнал. На другому етапі проводиться детектування звичайними амплітудами детектора. Для цього використовується контур з погіршеною добротністю, тобто його ширина спекру є розширеною. Робоча точка виводиться на зріз передаточної характеристики.
Декодування цифрових сигналів
При зворотному перетворенні сигналів, одержаних ІКМ-модуляцією, використовуються регістрові перетворювачі послідовного коду в паралельний. На другому етапі кожному біту паралельного коду ставиться у відповідність певне значення відтвореної функції. Для цього застосовують ЦАП. Найбільш поширеними є схеми сумування струмів, в яких кожна позиція двійкового коду має своє зважене значення. Таким чином в суматорі залишаються додані відповідні вагові еквіваленти значущих одиниць одержаного двійкового коду.
Тема 5. Перетворення інформації в цифрових СПД
При передачі інформації через цифрові канали зв’язку, на першому етапі обробки, необхідно узгодити параметри сигналів з параметрами цифрових вузлів. Для цього використовують 2 види перетворення: форматування, яке передбачає перетворення вхідної інформації в набір цифрових символів та кодування, яке дозволяє забезпечити стиснення інформації для зменшення необхідного спектру в каналах зв’язку. На наступному етапі використовують методи ІКМ для перетворення фізичних сигналів (потенціалів, інтенсивності світлового променя чи амплітуди, або фази електромагнітної хвилі), які поставлені у відповідність до одержаного цифрового коду.
Форматування даних
Повному циклу форматування як на стороні джерела, так і на стороні приймача піддаються аналогові інформаційні сигнали. При цьому вони проходять такі етапи: дискретизація по часу, квантування за рівнем і кодування. У випадку текстової інформації етапи дискретизації та квантування можна опустити, оскільки текстове представлення передбачає використання відомих стандартних кодів (ASCII в 6, 7, 8 – бітному представленні; розширеного бінарного коду в біценальному вигляді; EBCDIC; код Бодо).
Цифрове значення одиниці текстової інформації однозначно визначається в залежності від вибраного коду, наприклад, літера А в 7-бітному ASCII-коді записується як 10000001; в EBCDIC – 11000001. Інформація з джерела, представлена у цифровому вигляді, форматуванню не підлягає, а відразу подається на імпульсно–кодовий модулятор (ІКМ).
Схема тракту цифрового каналу зв’язку в загальному випадку включає: вузол форматування, ІКМ, передаючу та приймальну частини, а також демодулятор та вузол форматування на приймальній стороні.
Вибір методу кодування також безпосередньо впливає на значення сигналів цифрової послідовності. Оскільки саме імпульсні сигнали визначають методи ІКМ. Наприклад текстове повідомлення «THINK»:
Точність відтворення аналогового сигналу визначається теоремою Котельникова і залежить від частоти дискретизації аналогового повідомлення. Крім відомих методів АІМ за огинаючою інформаційного сигналу та за амплітудним відліком в момент дискретизації використовується також метод вибірки-збезігання. Суть цього методу полягає у фіксації квантованого значення амплітуди інформаційного сигналу в момент дискретизації. Таким чином цифровапослідовність наближено нагадує огинаючу аналогового повідомлення.
