Вперше аеробіку, як вид оздоровлення, запропонував американський лікар Кеннет Купер. Він назвав свою систему “Нова аеробіка” і дав визначення, що це особлива система тренувань за допомогою різних видів фізичної активності: швидкої ходьби, бігу, плавання, їзди на велосипеді тощо.
Прототипом сучасної аеробіки, а саме ритмічних вправ, що виконуються під музику, є аеробіка Джейн Фонди – американської кінозірки, яка поєднала гімнастичні і танцювальні елементи з музикою. Їй також належить популяризація танцювальної аеробіки серед населення Америки за допомогою програм на телебаченні.
У нашій країні аеробіка спочатку з’явилася під назвою “ритмічна гімнастика”. З часом з’явились оригінальні телепрограми, багато груп, секцій, клубів, що займалися пропагандою аеробіки.
У 90-х роках методика занять аеробікою зазнала суттєвих змін.
Заняття оздоровчими видами аеробіки всебічно впливають на людину:
- дають велику кількість життєвої енергії;
- забезпечують повноцінний і приємний відпочинок;
- підвищують здатність боротись із наслідками стресів; людина менше піддається депресіям;
- створюють добре самопочуття, впевненість у власних рухах;
- дають змогу сформувати красиву фігуру та навчитись контролювати масу тіла;
- зміцнюють імунну систему організму, укріплюють кістки та підвищують еластичність м’язів;
- сповільнюють процеси старіння;
- забезпечують сприятливе протікання вагітності та пологів;
- підвищують працездатність;
- забезпечують повноцінний сон та відпочинок.
На сьогоднішній день нараховується кілька десятків різних видів і напрямків аеробіки. Вони відрізняються за стилем та інтенсивністю.
Виділяють три напрямки аеробіки:
- прикладна аеробіка (в спорті, для рекреації, реабілітації);
- спортивна аеробіка (федерації FUCAF, FIG);
- оздоровча аеробіка.
Спортивна аеробіка – це вид спорту, що має програму змагань, призначену для людей, фізично підготовлених, в основному молодих.
Оздоровче направлення нараховує багато видів, а саме:
- з високою інтенсивністю (хайімпект);
- з низькою інтенсивністю (лоуімпект);
- фанк-аеробіка (джаз, сітіджем, хіп-хоп);
- латіна (салса);
- бокс-аеробіка (тайбо, кікбоксінг-аеробіка з елементами бойових мистецтв);
- степ-аеробіка (на степ-платформах різної висоти);
- слайд-аеробіка (на спеціальних доріжках);
- фітбол (на спеціальних м’ячах);
- спінбайк-аеробіка (на велотренажерах);
- терр-аеробіка (з гумовими еспандерами);
- памп-аеробіка (із гумовою штангою);
- йога-аеробіка (поєднує динамічні та статичні асани, вправи на дихання);
- роупскіпінг (стрибкові та акробатичні елементи виконуються зі скакалкою);
- калланетика (статичні вправи на утримання поз).
Таким чином, аеробіка – це науково обґрунтована оздоровча програма розвитку витривалості, сили, гнучкості, яка базується на властивості поглинання кисню тканинами, що забезпечує високу працездатність та дієвість людини.
3. Особливості методики проведення занять з аеробіки
Щоб підтримувати високий рівень функціонального стану серцево-судинної, дихальної та нервової систем тренування необхідно проводити через день, тривалістю 30-40 хвилин.
Під час занять слід звертати увагу на правильність вихідних положень і техніку виконання вправ.
Навчання починають з простих рухів і полегшених вихідних положень.
Поступово опановують складніші вихідні положення, з’єднують засвоєні рухи в комбінації, змінюють ритм. Правильно підібрані й чітко дозовані вправи сприяють розвитку основних фізичних якостей (сили, швидкості, гнучкості, витривалості, координації, спритності).
При плануванні і проведенні занять з аеробіки слід дотримуватись структури уроку.
Завданням підготовчої частини, яка триває 2-5 хвилин є активізація тих, хто займається, підготовка їх до наступної роботи. У цю частину включають найпростіші вправи.
Основна частина триває 80-85% усього часу. Вона може складатись з декількох серій вправ, що залежить від завдань і тривалості занять, а також від підготовленості тих, хто займається.
В заключній частині застосовують елементи аутотренінгу, спрямовані на розслаблення.
При складанні комплексів слід пам’ятати про оптимальне дозування кожної вправи, високий темп виконання вправ, велику амплітуду рухів, естетику рухів.
Для того, щоб правильно дозувати навантаження, слід враховувати вік і рівень фізичної підготовленості особи. З віком людина повільніше пристосовується до фізичних навантажень, знижується її працездатність, сповільняються процеси відновлення. Те ж саме спостерігається у людей фізично непідготовлених, які раніше не займались фізичною культурою.
Загальне навантаження на заняттях визначається в основному кількістю і складністю підібраних вправ, послідовністю їх виконання, інтервалами між вправами, а також характером їх застосування.
В основу навантаження покладені обсяг та інтенсивність. Показником інтенсивності занять може бути частота серцевих скорочень (ЧСС):
1. Низький рівень (ЧСС 100-120 уд/хв).
2. Середній рівень (ЧСС 110-130 уд/хв).
3. Високий рівень (ЧСС 140-160 уд/хв).
4. Аналіз зарубіжних систем підготовки спеціалістів з оздоровчої фізичної культури
Проблема зміцнення здоров'я населення в умовах сучасного суспільства з притаманними йому особливостями соціально-економічного, науково-технічного розвитку має початкове значення для суспільства. За останні 15-20 років особливо гостро постала проблема розробки і оптимізації професійної підготовки спеціалістів з масових форм оздоровчої фізичної культури.
Проведений аналіз зарубіжних систем підготовки спеціалістів з оздоровчих видів аеробіки показав, що на теперішній час аеробіка - одна з найбільш поширених форм фізичної культури.
Термін "аеробіка" - міжнародна назва рухової активності, у нас в країні зазвичай називається „загальна фізична підготовка", хоча деякі країни вживають поняття фітнес (Fitness). Під цим терміном об'єднано більше 200 різноманітних напрямків і течій. У той час як мільйони людей уже займалися аеробікою в численних клубах і студіях, у нашій країні не було навчальної системи по підготовці спеціалістів (інструкторів) з аеробіки. Процедура сертифікації в багатьох країнах, в тому числі і в Україні, здійснювалась за американським сценарієм. Організація збирає бажаючих учасників, проводить з ними заняття, читає лекції, а потім видає сертифікати. Щодо конкретних країн, то в кожній із них сертифікація інструкторів має свою специфіку.
В США існують дві головні організації, які займаються нині проведенням подібних семінарів і видачею сертифікатів викладачам з аеробіки і персональним тренерам. Це Американська Рада по спорту і фізичних вправ (Атегісап Соипсії оп Ехегсізе - АСЕ) та Американська Асоціація аеробіки і фітнесу (АегоЬісз апсі Ріїпезз Аззосіаііоп оґ Атегіса АРАА). Існує ще багато організацій меншого масштабу, які також мають право на проведення семінарів і видачі документів
Підготовленість і здача екзаменів на отримання сертифікату потребує від кандидатів значних зусиль у засвоєні фундаментальних дисциплін, на якій ґрунтується теорія спортивного і оздоровчого тренування. Це: анатомія, кінезіологія, фізіологія. Крім того, слухачі отримують послідовну наукову інформацію, яка стосується методів тренування, вікових та інших особливостей проведення занять з різноманітним контингентом тих, хто займається. Що стосується екзаменів, то в АСЕ вони мають тільки письмову форму: приблизно 175 запитань по всіх аспектах оздоровчого тренування. В АРАА слухачі-інструктори з аеробіки здають і теоретичний і практичний екзамен: перший включає 100 запитань, на які потрібно відповісти, а практичний екзамен складається з демонстрації 100 запитань, на які потрібно відповісти, а практичний екзамен складається з демонстрації вмінь провести заняття з групою: розминку, аеробну серію, партерну підкачку з включенням вправ на всі основні групи м'язів. Що стосується інструкторів з персонального тренінгу, то від них вимагається вміння провести грамотне тестування фізичного стану і відповісти на запитання, демонструючи свої пізнання наукових аспектів фізичної культури.
Основною організацією, яка здійснює навчання і видачу сертифікатів у Великобританії, є Королівське суспільство мистецтв (ЯЗА), яке видає "Базовий сертифікат проведення занять фізичними вправами під музичний супровід".
Крім базового сертифікату КСМ пропонують і "вузько профільні" курси, такі як: зниження ваги, кругове тренування, заняття в передпологовий і післяпологовий період, фізичні вправи для людей похилого віку, аквааеробіка. Екзамени складаються із п'яти частин: а) письмова робота; б) практичний залік; г) інтерв'ю; д) демонстрація вмінь провести штучне дихання. Письмова робота включає відповіді на 100 запитань з кінезіології, анатомії, фізіології і теорії тренування (розділ про харчування не включається). Від слухачів не вимагається освіта в галузі фізичної культури і спорту, але правильні відповіді повинні складати не менш ніж 80%.
Практичний екзамен складається з проведення занять, одного з тих, які повинні бути включені в 10-ти тижневий план. Заняття тривають 45-60 хвилин. Перед тим готується докладний конспект занять, який включає методи попередження травматизму для конкретної групи тих, хто займається аеробікою.
Аналогічна система підготовки спеціалістів має місце в Канаді. В основному сертифікацією інструкторі в з аеробіки займається Рада з фітнесу в Онтаріо (ОРС) і Федерація Аеробіки (САІЇЧ) (ІШр:// 26.07.99.).
В Німеччині підготовка викладачів з аеробіки має структуру з трьох рівнів.
Основний курс (перший рівень) проходять в об'ємі 1 50 годин і має три ступені: 1) - початківці (об'єм 60 годин); 2)- тренер основної аеробіки (об'єм 50 годин) або тренер степ-аеробіки (об'єм 50 годин); 3) - екзамен (10 годин) + прискорений курс по степ-аеробіці (20 годин) + екзамен по степ-аеробіці (10 годин).
Курс для початківців складається із 60-ти годин теорії і практики і має два розділи: перший - загальна і спеціальна теорія (анатомія, фізіологія, навчання і тренування, педагогіка, психологія, безпека, керування); другий - практика (основні кроки, побудова комбінацій, музичний супровід, керування групою).
Курс тренера з основної аеробіки складається із 50-ти годин. вивчаються наступні теми:
1. Структура і зміст уроку;
2. Рухи і методика навчання;
3. Хореографія; музичний супровід в аеробіці;
4. Керування групою;
5. Анатомія і фізіологія в аспекті аеробіки;
6. Характеристика степ-, спортивної аеробіки.
Курс тренера степ-аеробіки складається також із 50- ти годин і має схожі теми вивчення:
1. Структура і зміст уроку;
2. Техніка і методика навчання;
3. Хореографія;
4. Музичний супровід;
5. Керування групою;
6. Анатомія, фізіологія в степ-аеробіці;
7. Ознайомлення з базовою аеробікою і спортивною аеробікою.
Екзамени складаються з трьох частин: письмової, домашньої роботи (написання програми уроку) і практичної частини (проведення занять). При цьому на теоретичному екзамені дається одна спроба, а на практичному - дві.
Успішність проходження перших трьох ступенів дає можливість отримати так звану Р-ліцензію з аеробіки.
"Майстер аеробіки - степ-аеробіки" (другий рівень) включає 50 годин навчання предмету, засвоєння більш важкої техніки і менеджменту. Курс має два ступені (семінар і екзамен) і проводиться під егідою Федерації німецької гімнастики.
Третій рівень дає можливість отримати диплом тренера з аеробіки - степ-аеробіки. Він включає заняття з тем: управління і керування - 20 годин і міжнародна робота - 10-15 годин і проводиться також під егідою Федерації німецької гімнастики.
Є також додатковий курс фітнес-тренера в об'ємі 330 годин занять із тем:
1. Тестування;
2. Мотивація і стратегія;
3. Вивчення приладів;
4. Теорія і практика тренування;
5. Маркетинг в Німеччині і Європі;
6. Особливості для дітей і підлітків.
У Російській системі підготовки спеціалістів з оздоровчої аеробіки провідне місце посідають декілька організацій. Це: 1. Федерація аеробіки Росії; 2) система клубів " У/огІсі сіазз"; 3) "Міке"; 4) "КееЬок", "Планета Фитнес", Асоціація спортивної аеробіки. При цьому існує базовий курс в об'ємі приблизно 60 годин, а також базовий курс другого рівня. Спеціальні курси проводяться з багатьох вище перелічених напрямках, при цьому постійно з'являються нові види аеробних занять і занять в системі "Фітнес". Вищу освіту з аеробіки можна отримати після навчання в спеціальних коледжах, після чого отримують диплом третього ступеня].
В Росії існує сітка підготовки інструкторів фізичної культури, де готують спеціалістів з оздоровчої аеробіки (кафедри гімнасти клубів "World class"; 3) "Nіке"; 4) "Rееbок", "Планета Фитнес", Асоціація спортивної аеробіки. При цьому існує базовий курс в об'ємі приблизно 60 годин, а також базовий курс другого рівня. Спеціальні курси проводяться з багатьох вище перелічених напрямках, при цьому постійно з'являються нові види аеробних занять і занять в системі "Фітнес". Вищу освіту з аеробіки можна отримати після навчання в спеціальних коледжах, після чого отримують диплом третього ступеня.
В Росії існує сітка підготовки інструкторів фізичної культури, де готують спеціалістів з оздоровчої аеробіки (кафедри гімнастики всіх ведучих фізкультурних вузів країни).
Таким чином, процедура сертифікації в зарубіжних країнах, здійснюється за американським сценарієм. Але кожна країна має свою специфіку у підготовці інструкторів з оздоровчої аеробіки.
