Адміністративно-процесуальні норми тісно пов'язані з нормами матеріального права, так як є правовим інструментом реалізації цих норм. Процесуальні норми мають прикладний характер і разом з тим самостійний предмет регулювання - суспільні відносини, що складаються під час розв'язання індивідуальних справ у сфері управління.
Адміністративно-процесуальна норма - встановлене або санкціонована державою обов'язкове правило поведінки, що регламентує порядок здійснення організаційних відносин під час застосування норм адміністративно-матеріального права.
В результаті застосування вказаних норм виникають, змінюються або припиняються адміністративно-процесуальні відносини. Для виникнення таких відносин необхідні наступні передумови:
· наявність матеріальної і відповідних їй процесуальних норм права;
· юридичний факт (реальні адміністративно-правові відносини);
· наявність адміністративно-процесуальної правоздатності (для дієздатного громадянина).
Специфіка адміністративно-процесуальних відносин.
1. Ці відносини складаються в сфері управління при здійсненні виконавчої та розпорядчої діяльності, тому однією з сторін тут завжди є орган держави (посадова особа), що має відповідні державно-владні повноваження.
2. Зазначені відносини виникають на базі адміністративно-матеріальних норм інших правових галузей, що регулюють відносини державного управління (фінансового, земельного, водного, екологічного та ін.).
3. Сторона, що представляє державу у деяких адміністративно-правових відносинах може одночасно виступати у якості сторони процесу і правомочного органу розглядати конкретну справу (розгляд ОВС справ про адміністративні правопорушення).
Змістом адміністративно-правових відносин є сукупність повноважень і використовуючих ними обов’язків учасників процесу. Ці повноваження та обов’язки передбачені конкретною адміністративно-процесуальною нормою.
Наприклад. Законом визначено, що про адміністративне правопорушення має бути складений протокол певної форми. Під час складення цього документу реалізуються процесуальні права та обов'язки як уповноваженої посадової особи, так і правопорушника.
Адміністративно-процесуальні норми можна класифікувати по видам адміністративних проваджень, що регулюються ними:
· які визначають порядок розгляду пропозицій та заяв громадян, державних і громадських організацій;
· які регламентують адміністративний порядок розгляду господарчих спорів (арбітражний процес);
· які визначають порядок розгляду скарг на дії органів управління та їх посадових осіб;
· які регулюють порядок застосування заходів адміністративного стягнення (примусу);
· які регламентують порядок притягнення посадових осіб державного апарату та інших державних службовців до дисциплінарної відповідальності;
· які визначають адміністративний порядок розгляду справ про відшкодування матеріальної шкоди.
Учасниками адміністративного процесу є державні органи управління, суди, органи прокуратури, уповноважені посадові особи, громадські організації, їх посадові особи, особливу групу учасників адміністративного процесу складають громадяни.
Правове положення суб'єктів адміністративного процесу визначається наступними моментами:
1) сторона в процесі може захищати свій законний інтерес, своє право, що ставиться під сумнів або порушується іншою стороною процесу;
2) учасники процесу можуть виступати як свідки, експерти, очевидці, перекладачі, адвокати, потерпілі.
Суб'єктів адміністративного процесу можна поділити на три групи:
* державні органи (посадові особи);
* громадські організації і органи громадської діяльності;
* громадяни,особи без громадянства та іноземці.
Державні органи можуть виступати у процесі у двох якостях:
- як інстанція, що розглядає справу (наприклад, санітарний інспектор);
- звичайна сторона адміністративного процесу (наприклад:посадова особа, дії якої оскаржуються у вищій державний орган або у суд).
Громадські організації та їх посадові особи:
1. як суб'єкти адміністративно-процесуальних відносин при розгляді скарг надії органів державного управління;
2. як сторона даних процесуальних відносин;
3. як органи, що розглядають справу (наприклад, область соціального страхування, охорона праці та інше).
Громадяни (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) правове положення цих суб'єктів визначається їх адміністративно-процесуальною правоздатністю та адміністративно-процесуальною дієздатністю.
Адміністративно-процесуальна дієздатність громадянина характеризує фактичне використання їм таких прав, як право особисто подавати скаргу, знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, подавати докази, вимагати додаткової перевірки обставин, оскаржити рішення і постанови адміністративних органів та інше).
