Трансформації на синтаксичному рівні

П. Целан використав у своєму творі непритаманні для німецької мови безособові речення, які були майже повністю передані перекладачами. Лише раз перекладач А. Прокопєв переклав безособове, бездієслівне речення простим двоскладним: «Silben-mole, meer-farben, weit ins Unbefahrne hinaus.»

«Слого- и волнорезы, море-цв е ты, в даль – в невидаль – вдающиеся.» Але ця трансформація є загалом адекватною, адже вона не порушила сприйняття змісту твору.

Іноді також при перекладі було дещо змінено порядок слів, наприклад, М. Москаленко переклав фразу «schmal zwischen Mauern geschriebene» - «написане щільно між мурами», це вплинуло на ритмічність твору, тому трансформацію неможна назвати адекватною. Або « the tent-word growing free » в англійському варіанті, хоча тут перестановка слів значного впливу на зміст не має, тож цю трансформацію можна вважати адекватною.

Отже, проаналізувавши переклади російською, українською та англійською мовами твору П. Целана «Анабасис», можна дійти висновку, що загалом і стиль, і задум автора збережено, хоча є декілька трансформацій: український перекладач більш віддавав перевагу формі, а не змісту, а російський, намагаючись передати зміст, іноді втрачав навіть його, не кажучи вже про форму та стиль, знайти золоту середину вдалось М. Хамбургеру, його переклад можна назвати адекватним.

2.3. Стилістичні особливості |переведень|вірша «Ich höre…» П.Целана та збереження їх у перекладі П. Рихла українською, Володимира Бродського, Андрія Грицмана, Fate російською та Роберта Піка англійською мовами.

Темою цього вірша є взаємовідносини між чоловіком та жінкою. Пауль Целан пише, що від жінки залежить те, як чоловік сприймає світ. Він має на увазі, що своєю любов’ю та ніжністю вона здатна вплинути на чоловіка таким чином, що він не кинеться в бій з сокирою, а залишить її так, що вона розквітне: «Ich höre, die Axt hat geblüht». Це також чітко видно з наступних рядків: «Ich höre, das Brot, das ihn ansieht,/ Heilt den Erhängten,/ Das Brot, das ihm die Frau buk». Тут слово «хліб» є символом душі та тепла, які жінка внесла у їхні стосунки, коли «спекла» його. А від чоловіка залежить те, що він буде робити з цим «хлібом». Чи він просто його з’їсть, чи відчує то тепло/душу і за його допомоги зможе зробити неможливе («Heilt den Erhängten»).

В даному випадку, Пауль Целан говорить про Космос, не про земне життя, яке можна бачити, при цьомупобічно протиставляє себе обмеженій більшості, яка вірить лише своїм очам і в життя тіла, а не душі: «…sie nennen das Leben/ Die einzige Zuflucht.» А пише, що чує («Ich höre»), тобто відчуває, інший шлях, на якому все може бути інакше, але довести це він не в змозі. Автор розуміє, що написане ним – утопія. Вона неможлива на Землі: «Ich höre, der Ort ist nicht nennbar.»