Oslash; зайнятий неосновною діяльністю (обслуговуючі та інші господарства).

 

На промислових підприємствах персонал поділяють на дві великі групи:

 

1. Промислово-виробничий персонал (персонал основної діяльності).

2. Персонал непромислових організацій, що знаходяться на балансі промислового підприємства (персонал неосновної діяльності).

В групі промислово-виробничий персонал (ПВП) виділяють категорії:

Ø робітники;

Ø учні;

Ø керівники і спеціалісти;

Ø молодший обслуговуючий персонал.

При плануванні чисельність розрізняють:

Ø явочну;

Ø спискову;

Ø середньоспискову чисельність працівників.

Явочна – це чисельність, яка обов'язково повинна знаходитись на робочих місцях в кожний даний момент часу для виконання виробничих завдань.

Планування явочної чисельності здійснюється так:

а) для робітників з відрядною формою оплати праці:

, (10.3)

де – виробнича програма в натуральних одиницях виміру;

– норма часу на одиницю виробничої програми (наприклад: людино-годин на 1 тонну);

– ефективний фонд робочого часу одного робітника;

– коефіцієнт виконання норм ()

 

б) для робітників з погодинною формою оплати праці:

, (10.4)

де – кількість робочих місць з однаковою нормою обслуговування;

– норма обслуговування (кількість робітників, що обслуговують одиницю обладнання);

m – кількість груп обладнання з однаковою нормою обслуговування.

Спискова чисельність – це показники чисельності працівників спискового складу на певну дату.

Спискова чисельність () характеризує всю чисельність підприємства, яка обліковується у відділі кадрів по списку на певний момент (дату). Вона необхідна для забезпечення явочної і завжди більше явочної.

Спискова чисельність планується так:

а) для перервних підприємств:

, (10.5)

б) для безперервних підприємств:

. (10.6)

Середньоспискова чисельність – показує, яка кількість працівників повинна бути (або фактично була) в середньому за певний період.

Обчислюється вона шляхом підсумування чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день періоду, включаючи святкові (не робочі) і вихідні дні, і діленням одержаної суми на число календарних днів цього періоду.

Планування фонду оплати праці.

Заробітна плата – це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Форми оплати праці:

Ø погодинна;

Ø відрядна.

При погодинній формі заробітна плата розраховується множенням тарифної ставки на відпрацьований час.

Тарифна ставка представляє собою розмір оплати праці в одиницю часу різних груп робітників.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата визначається множенням відрядної розцінки на виконаний обсяг робіт.

Відрядну розцінку можна визначити множенням погодинної тарифної ставки на укрупнену норму часу або діленням тарифної ставки на норму виробітку.

Структура заробітної плати:

Витрати на оплату праці складаються з:

1. Фонду основної заробітної плати – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлення норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

До його складу належить:

Ø винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво;

Ø суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною;

Ø гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві;

Ø оплата при переведенні працівника:на нижче оплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилася браком, не з вини працівника;

Ø оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

Ø оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення);

Ø вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці;

Ø оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт.

 

Планування фонду основної заробітної плати робітників () може бути здійснено так:

, (10.7)

де – явочна чисельність робітників на добу, осіб;

– фонд роботи підприємства в днях;

– денна тарифна ставка.

або

, (10.8)

де – середньоспискова чисельність робітників на добу, осіб;

– баланс робочого часу одного робітника в днях.

 

2. Фонду додаткової заробітної плати –це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Фонд додаткової заробітної плати включає допалати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До складу фонду додаткової заробітної плати входять:

Ø надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством (наприклад, за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, інтенсивність праці, роботу в нічний час, керівництво бригадою, високу професійну майстерність, класність водіям (машиністам) транспортних засобів, високі досягнення в праці, виконання особливо важливої роботи на певний термін, знання та використання в роботі іноземної мови, допуск до державної таємниці, дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні класи суддів, науковий ступінь, роботу на територіях радіоактивного забруднення тощо);

Ø премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер;

Ø відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу);

Ø оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні;

Ø оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці;

Ø суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників;

Ø суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;

Ø оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;

Ø суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

Ø оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;

Ø оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;

Ø оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;

Ø оплата, простоїв не з вини працівника та інші.

 

3. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат – це заохочувальні та компенсаційні виплати, винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

До них, зокрема, належать:

Ø нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації;

Ø винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер (винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи) та інші);

Ø матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом);

Ø виплати соціального характеру у грошовій і натуральній, формі (оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах, вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, інші виплати, що мають індивідуальний).

Величина вказаних складових фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат встановлюється, як правило, у відсотках до тарифного фонду у відповідності до чинного законодавства та затверджених власниками підприємств положень.

 

План підготовки і підвищення кваліфікації працюючих.

Для виконання плану виробничої програми підприємство повинно мати достатню кількість робочої сили необхідної кваліфікації. Якщо ця умова не виконується, то виникає потреба залучення додаткової чисельності або відшуканні можливостей підвищення продуктивності праці, а також в підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів.

Ці заходи намічаються в даному плані.

План, в підсумку, представляє собою таблицю, де вказано:

· кількість працівників за групами та категоріями, які повинні в плановому періоді підвищити свою кваліфікацію;

· форми підвищення кваліфікації;

· визначається додаткова потреба в кадрах, якщо немає можливості покрити цю потребу за рахунок підвищення продуктивності праці.

Потреба в додатковій робочій силі визначається на основі так званого балансу робочої сили. В цьому балансі вказується спискова чисельність на кінець і на початок планового періоду. Різниця дає потребу в робочій силі.

Основні джерела: [1, 4]

Додаткові джерела: [10, 11, 30, 31, 32]

 

Тема 11. Планування витрат

11.1. Сутність та значення планування показників витрат.

11.2. Склад витрат.

11.3. Вихідні дані для планування витрат.

11.4. Методика (основні положення) планування витрат виробництва.

11.1. Сутність та значення планування показників витрат.

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Планування собівартості продукції для підприємств є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і представляє собою систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину (зміну величини) поточних витрат, що включаються до складу собівартості продукції.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, продукції в цілому використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

Планування витрат виробництва (обігу) здійснюється під час розробки річних планів промислових підприємств. Річні плани розбиваються на квартали, а у разі потреби – і на місяці.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують її собівартість. Цей показник є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства. У ньому дістають відображення зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний прогрес.

Планова собівартість визначається техніко-економічними розрахунками величини витрат на виробництво всієї продукції, що реалізується, та кожного виду виробів.

Метою розробки плану із собівартості продукції є визначення планових мінімальних, але таких, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва, економічно обґрунтованих загальних витрат на виробництво.

Розробці плану із собівартості на підприємстві передує ретельний і всебічний аналіз його виробничо-господарської діяльності за попередній період. Особлива увага звертається на визначення величини і причин виникнення витрат, не обумовлених нормальною організацією виробничого процесу: наднормативних витрат сировини і матеріалів, палива, енергії; доплат робітникам за відхилення від нормальних умов праці і наднормові роботи; втрат від простою машин і агрегатів, аварій, браку; зміни витрат, спричинених нераціональними господарськими зв'язками щодо постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, порушенням технологічної і трудової дисципліни.

Аналіз собівартості проводиться одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства: вивченням рівня техніки й організації виробництва та праці, використанням виробничих потужностей і матеріальних ресурсів, структури та якості продукції.

На цій основі виявляються внутрішньовиробничі резерви і розроблюються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.

У процесі планування вирішуються такі завдання: розраховується вартість ресурсів, необхідних для виробництва продукції, і вишукуються можливості для виконання виробничої програми з найменшими витратами; визначається загальна величина витрат на виробництво; обчислюється собівартість виробництва кожного виду продукції, яка є критерієм нижнього рівня ціни, а також рентабельність виробів як одна з умов формування виробничої програми; створюється основа для визначення внутрішньовиробничих економічних відносин: організації оренди, підряду, інших форм оплати і стимулювання праці.

Розрахунки витрат проводяться з урахуванням суспільних умов виробництва, що визначають умови праці, правила використання природних ресурсів, безпечного ведення робіт, охорони навколишнього природного середовища.

Зазначені вище завдання вирішуються за допомогою техніко-економічних розрахунків, проведених з використанням технічних норм, нормативів та інших параметрів виробничого процесу, що фіксуються технічною документацією, і з урахуванням економічних умов виробничої діяльності: оплати праці, цін на ресурси, нормативів платежів, що визначаються законами та іншими нормативними актами.

Склад витрат.