Анімізм (від лат. апіта - душа) - уявлення первісних людей про безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла; наділення природних явищ людськими якостями. Антропогенез - виникнення людини, процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.
Антропоморфізм - наділення явищ природи, тварин, предметів і фантастичних створінь людськими властивостями, а також уявлення божества в образі людини.
Ареал - зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, мов, діалектів.
Архетип (від гр. агв - початок і typos - образ) - прообраз, первісна форма.
Генезис - походження, виникнення, процес утворення.
Гомо сапієнс - людина розумна.
Етимологія (від гр. etymos - справжній і hgos - вчення) - розділ мовознавства, що вивчає походження слів. Народна етимологія - це намагання пояснити ту чи іншу назву за звуковою її подібністю до іншого, вже відомого слова.
Етногенез - походження народів як історико-етнічних спільнот.
Ідеографія (від гр. idea - поняття, ідея і grapho - пишу) - система письма, яка складається з ідеограм. Останні позначають зміст, суть слова, є його умовним знаком. У деяких народів ідеографія існує й досі, наприклад, китайське письмо. Досить досконалими ідеограмами є сучасні цифри і арифметичні знаки.
Інцест - одруження безпосередніх родичів (батько-дочка, мати-син, брат-сестра).
Культурогенез - виникнення культури.
Магія (від грецьк. «mageia» - чародійність) - віра в надприродну можливість впливу практичної дії людини на об’єктивну дійсність; ряд символічних дій та ритуалів із заклинаннями і обрядами.
Матріархат - форма первіснообщинного суспільства, в якому родові групи утворювалися на основі спорідненості за жіночою (материнською) лінією з провідним становищем жінки у господарськомуі суспільному житті.
Мезоліт - епоха кам’яної доби, що була перехідною між палеолітом і неолітом. За мезоліту поширюються лук, стріли, плоскі гарпуни з рогу благородного оленя.
Міф - давнє уявлення народів про походження життя на Землі та явищ природи, про легендарних героїв, богів, про щось фантастичне, вигадане, неіснуюче.
Міфологія - форма суспільної свідомості, що несе в собі узагальнене та водночас персоніфіковане уявлення народів про світ речей та явищ. Відзначається нерозчленованістю світу реальності та уяви і реалізується в ритуалах і магії.
Моногамія - одношлюбність.
Неоліт - новий кам’яний вік, заключний період кам’яної доби. В цілому неоліт датується періодом від VI до II тис. до н.е., хоча у деяких районах - на Близькому та Середньому Сході, в Індії та Китаї - неоліт тривав лише до початку IV тис. до н.е.
Ойкумена - заселена людьми земля.
Палеоліт - давній кам’яний вік, перша, раніша епоха кам’яної доби. Датується від виникнення людини до 10 тис. років тому.
Петрогліфи - стародавні зображення на скелях, каменях, стінах печер тварин, птахів, людей, знаків.
Піктографія - один з перших видів писемності - зображення предметів, явищ і подій за допомогою умовних знаків, малюнків.
Полігамія - багатошлюбність.
Проміскуїтет (від лат. рromiscuus - змішаний, спільний) - термін для позначення нічим не обмежених статевих відносин, невпо- рядковані шлюбні відносини між чоловіками і жінками.
Ритуал - особлива програма поведінки, в якій актуалізується зв’язок колективу з минулими нормами життя предків.
Соціогенез - виникнення суспільства.
Табу - у первісних народів заборона певних слів, дій, предметів, порушення якої нібито неминуче спричиняє тяжке покарання, щось заборонене, чого не можна торкатися.
Тотем - тварина, рослина, інколи неживий предмет або явище природи, які були об’єктом поклоніння роду або племені та їхнім охоронцем; герб племені із зображенням тотема.
Тотемізм - віра в існування прабатька окремого роду, людини - певної тварини, рослини; культ тварин і рослин.
Фетиш - неживий предмет, який, за уявленнями віруючих, наділений надзвичайною, чудодійною силою і служить об’єктом обожнення; об’єкт сліпого поклоніння; річ або людина, перед якою сліпо схиляються.
Фетишизм (від франц. «fetiche» - ідол, талісман) - віра в надприродні властивості матеріальних предметів, як природних, так і зроблених людиною.
Фонографія (від грецьк. «fhone» - голос, «grafo» - пишу) - система письма, яка складається із знаків (фонограм). Вони означають звукові елементи слова, тобто склади або звуки (фонеми). Є два різновиди фонографії - складове письмо (наприклад індійське) і буквене (наприклад українське).
