Первісна культура відіграла значну роль у наступному розвитку людства. Звідси починається історія людської цивілізації, формується людина. Первісність - дитинство людства. Цей відтинок історії людства історики найчастіше називають первіснообщинним ладом або кам’яним віком.
Первісне суспільство було найтривалішим в історії людства, більша частина якої припадає якраз на період первісності. За найновішими даними воно (суспільство) бере початок не менше ніж півтора мільйона років тому - від появи людини, а закінчується в межах останніх 5 тисяч років до виникнення перших цивілізацій.
Приблизно 5 тисяч років тому серед величезного моря первісних суспільств і архаїчних культур з’являються перші суспільства - цивілізації. Дві перші цивілізації виникли приблизно одночасно (на межі IV і III тис. до н.е.) на Близькому Сході (Шумер) і в Північній Африці (Стародавній Єгипет), третя - в Південній Азії (індійська цивілізація) в III тис. до н.е., четвертий і п’ятий цивілізаційні центри - відповідно в Китаї та в басейні Егейського моря (в II тис. до н.е.). В останні століття до н.е. і перші століття н.е. вони утворюють вже майже суцільну зону стародавніх цивілізацій. Вона простягалася від Атлантичного океану на Заході (Римська імперія) до Тихого океану на Сході (імперія Хань в Китаї). В Америці перші цивілізації виникли в І тис. н.е.
У період становлення первісного суспільства виникають початкові форми його організації, починає зароджуватись як матеріальна, так і духовна культура. Початкова форма організації суспільства називається «первісним людським стадом» або «праобщиною». Для первісного суспільства характерні три кам’яні віки: палеоліт (700-12 тис. років тому), мезоліт (Х-VI тис. до н.е.) і неоліт-І-III тис. до н.е.). «Палео» (грецького походження) означає давній, «мезо» - середній, «нео» - новий, «літ» - камінь.
Як видно, палеоліт - найбільш значний у часовому вимірі період історії людства. Саме тоді почалося масове розселення людини з Африканського континенту на нові території - в різні кінці ойкумени. Близько 40 тисяч років тому з’явився сучасний тип людини - «Ното заріеж» або «людина розумна», яку за місцем першої знахідки її кісток у печері Кроманьйон (Франція) називають кроманьйонцем. Фізичною будовою він нічим істотно не відрізнявся від сучасної людини.
Для первісного стада був властивий ще невпорядкований, так званий ендогамний шлюб, що укладався між членами однієї й тієї ж общини, в тому числі й між досить близькими родичами. Природно, що все це призводило до кровозмішування та фізичного виродження людства.
Пізньопалеолітична «людина розумна» створює родову організацію з більш впорядкованою системою екзогамного шлюбу. Вступати в шлюбні відносини тепер в межах одного роду заборонялось. Але екзогамія, як правило, не поширювалась на таку суспільну групу, як плем’я. В межах останнього людина була вільною вступати в шлюбний зв’язок.
За етнографічними матеріалами відомо, що екзогамія мала нерідко груповий характер, коди всі жінки одного роду виходили заміж за чоловіків іншого роду. Родичі визначались по материнській лінії, адже через групові статеві стосунки часто відома була тільки мати дитини. Жінка виступала також як берегиня сімейного вогнища, відала харчовими запасами. Все це обумовлювало виникнення матріархату.
Величезне значення для життя стародавнього населення мало оволодіння близько 100 тисяч років тому вогнем. Він забезпечував надійний захист від холоду та звірів-хижаків, давав можливість освоювати нові райони, заселяти все більші території, які раніше були недоступними. Людина почала використовувати вогонь для приготування їжі. Вогнища горіли безперервно, вдень і вночі. Археологи знайшли місця, де вогнища горіли сотні років.
