Банківські цінні папери: поняття та основні види

Функції банку як емітента з обслуговування власних цінних паперів виявляються у:

- випуску акцій;

- організації їх розміщення;

- забезпеченні ліквідності;

- виплаті дивідендів;

- веденні реєстрів іменних цінних паперів;

- депозитарному обслуговуванні.

До цінних паперів банку належать також: ощадний сертифі­кат, депозитний сертифікат, банківський вексель.

В Україні найбільше уваги приділено ощадному сертифікату.

Ощадний сертифікат - це вид цінних паперів, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів, що засвідчує право власника сертифіката на одержан­ня суми депозиту і процентів за ним після закінчення встановленого терміну.

Ощадні сертифікати можуть бути іменними та на пред'яв­ника. Відповідно до чинного законодавства України у вільному обігу можуть перебуватше ощадні сертифікати на пред'яв­ника. Будь-які угоди відчуження іменних ощадних сертифікатів є такими, що не мають юридичної с для емітентів.

Ощадні сертифікати також можуть бути деноміновані в на­ціональній валюті або у вільно конвертованій валюті.

Законодавство України вимагає, щоб ощадні сертифікати мали певні реквізити, оскільки вони являють собою грошові документи: найменування, банк-емітент та його місцезнахо­дження, порядковий номер, дата випуску, утримувач, підпис, печатка.

Основна особливість ощадних сертифікатів в Україні поля­гає у тому, що цей вид цінних паперів може випускатися лише банківськими установами (банками).

Після ощадного сертифіката депозитний є не менш пошире­ним банківським цінним папером.

Депозитний сертифікат - це письмовий цінний папір банку-емітента про внесення коштів, який за­свідчує право власника або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.

В Україні найпоширенішим є депозитний сертифікат НБУ.

У Положенні "Про депозитний сертифікат НБУ" чітко й вичерпно визначено поняття і сутність депозитного сертифі­ката НБУ.

За положенням депозитний сертифікат НБУ - це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером На­ціонального банку України у бездокументарній формі, який за­свідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення вста­новленого терміну. Положення визначає порядок проведення операцій із сертифікатами.

До депозитного сертифіката НБУ застосовується система об­ліку СЕРТИФ, що визначається як окрема дворівнева система кількісного обліку сертифікатів і проведення розрахунків за ними.

Національний банк України постійно вдосконалює чинні мо­нетарні інструменти й застосовує у практичній діяльності нові методи регулювання грошово-кредитного ринку, притаманні світовій банківській практиці. Мстою випуску таких сертифі­катів є:

- введення інструмента, що має замінити облігації внутріш­ньої державної позики, довіру до яких підірвано;

- використання нового способу регулювання кількості грошей в обігу.

Депозитний сертифікат НБУ віднесено до категорії цінних паперів. Проте він мас окремий статус: це борговий цінний папір НБУ в бездокументарній формі, який використовується центральним банком держави як один із інструментів реалізації грошово-кредитної політики. Він може перебувати в обігу лише серед ко­мерційних банків та фінансово-кредитних установ. Причому пра­во на придбання цього фондового активу мають тільки ті банки, які не мають заборгованості за виданими НБУ кредитами і які забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та обов'язкових резервів.

Останнім часом в Україні отримали розповсюдження валютні ощадні сертифікати. Вони є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів у доларах США та підтверджують права пред'явників сертифікатів на отримання їх вартості за котиру­ванням на день пред'явлення. Номінальна вартість таких серти­фікатів у різних банках різна - від 20 до 500 доларів США. Різновидом таких сертифікатів стали ощадні конвертовані серти­фікати з валютним забезпеченням. Перший випуск таких серти­фікатів іменних та на пред'явника був здійснений у лютому 1996 року АКБ "Надра".

Як правило, сертифікати розмішують на аукціонах, термін їх обігу становить від 1 до 180 днів; вони можуть бути предметом купівлі-продажу, застави, а також інших операцій на вторинному ринку.

Сертифікат не є конкурентним щодо державних цінних па­перів. Вони функціонують паралельно, виконуючи при цьому кожен свою функцію.

Серед цінних паперів банку можна виділити вексель.

Банківський вексель являє собою вексель, емітентом якого є банк. Здебільшого банки випускають прості векселі, тобто бе­руть на себе зобов'язання сплатити певну суму векселетримачу у певний день. Ніяких інших особливостей у випуску або обігу банківських векселів не існує. Тому цей вид цінних паперів взагалі виділяють дуже рідко. Банківський вексель не є окре­мим видом цінних паперів, і тому законодавчі вимоги щодо порядку випуску, форми бланків, реквізитів щодо векселів по­ширюються і на банківські векселі. Банківські векселі випуска­ються з метою мобілізації коштів, необхідних банку. Внаслідок випуску банківських векселів, як і внаслідок випуску векселів узагалі, виникають відносини безумовної заборгованості.

У зв'язку з тим, що вексельне законодавство досить вимог­ливе, банківські векселі (як і векселі взагалі) не можуть випус­катися в непаперовій формі.

Таким чином, банківський вексель призначений для залу­чення вільних коштів фізичних та юридичних осіб, має депо­зитну природу. Однак, на відміну від сертифіката, він може бути використаний як платіжний засіб за товари і послуги. Поста­чання банківських векселів відбувається шляхом викупу після закінчення терміну обігу або ж достроково. У банківському векселі вказується величина прибутку у вигляді відсотка від номі­налу, тобто вексель продається за номіналом, а викуповується банком за ціною продажу.