Органи публічної влади, які здійснюють фінансову діяльності держави й місцевого самоврядування

 

Фінансова діяльність здійснюється через компетентні органи публічної влади (державні органи й органи місцевого самоврядування..

В залежності від обсягу та змісту повноважень розрізняють:

· Органи, що здійснюють загальне керівництво фін діяльністю(ВРУ, КМУ, ПУ, місцеві державні адміністрації) – органи загальної компетенції

· Органи, які створені спеціально для керівництва фінансовою діяльністю(міністерство фінансів, Національний банк України, державна казначейська служба, державна фінансова інспекція) -– органи спеціальної компетенції

 

До органів фінансової діяльності загальної компетенції належать законодавчий орган, представницькі органи влади на місцях, органи виконавчої влади всіх рівнів (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховної Рада і Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації).

Повноваження Верховної Ради України в галузі фінансової діяльності закріплені Конституцією України. До таких повноважень Верховної Ради України належать: прийняття законів, які регулюють сферу фінансової діяльності; затвердження Держав­ного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; призначення або звільнення з посад, надання згоди на призначення й звільнення з посад посадових осіб органів державної влади, які здійснюють фінансову діяльність; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, в тому числі у сфері фінансової діяльності; надання законом згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України, включаючи й ті, які стосуються сфери фінансової діяльності.

Президент України відповідно до Конституції України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою Укра­їни Прем'єр-міністра України, призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Кон­ституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; підписує закони, прийняті Верховною Радою України та має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради, здійснює інші повно­важення в галузі фінансової діяльності, визначені Конституцією України.

Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, у тому числі у сфері фінансової діяльності; забезпечує проведення фінансової політики; розробляє проект закону про Державний бюджет України й забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; спрямовує й координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України; здійснює інші повноваження у сфері фінансових відносин, визначені Конституцією та законами України. Органи місцевого самоврядування правомочні розглядати й вирішувати питання у галузі фінансової діяльності, віднесені Конституцією України, Законом України «Про місцеве само­врядування» від 21 травня 1997 року та іншими законами до їх відання. Сільські, селищні, міські ради володіють такими повноваженнями: складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету; об'єднання на договірних заса­дах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організа­цій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад; здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності та інші закріплені за ними повноваження у цій сфері. Повноваження районної, обласної ради в галузі фінансової ді­яльності охоплюють: затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення; прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад; заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень та здійснення інших повноважень відповідно до законів України.

Органи фінансової діяльності спеціал ьної компетенції, то можливо поділити на дві групи:

1) органи, які здійснюють діяльність у зв'язку з виконанням своїх основних функцій (наприклад, Міністерство економіки, Міністерство транспорту та зв'язку тощо);

2) органи влади, для яких фінансова діяльність є основною та які утворені насамперед для здійснення фінансової діяльності.

До другої групи органів спеціальної компетенції належать наступні органи.

Міністерство фінансів Україна, що забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Очолює систему фінансових органів в Україні Міністерство фінансів (Мінфін) України. Міністе́рство фіна́нсів Украї́ни (Мінфін України) — головний орган у системі центральних органів виконавчої влади Діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України затверджене Указом Президента України №446/2011 від 8 квітня 2011 року та Указу Президента України № 1085 від 9 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».Міністерство через нормативно-правове регулювання формує та забезпечує реалізацію державної політики у сферах:

· фінансів,

· бюджету,

· державного фінансового контролю,

· казначейського обслуговування бюджетних коштів,

· бухгалтерського обліку,

· випуску і проведення лотерей,

· організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності,

· видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку,

· запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму в Україні.

Основними завданнями Мінфіну України є:

· формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики, крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики;

· формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску та проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

· формування і забезпечення у межах повноважень реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, координації та спрямовування діяльності органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

· забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

· здійснення заходів із підвищення ефективності управління державними фінансами;

· проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного стану держави, перспектив її дальшого розвитку;

· розроблення разом з іншими центральними органами виконавчої влади проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

· розроблення в установленому порядку проекту закону про Державний бюджет України;

· організація роботи, пов'язаної зі складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

· розроблення в установленому порядку прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди;

· удосконалення міжбюджетних відносин;

· забезпечення управління державним та гарантованим державним боргом;

· удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

· здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності;

· забезпечення здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в установах і організаціях, що належать до сфери управління Мінфіну України, центральних органах виконавчої влади;

· інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.

. Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

2) здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету;

3) складає та уточнює прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди;

4) визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету, дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України;

5) розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди для підготовки проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, встановлює термін та порядок їх подання;

6) здійснює оцінку відповідності бюджетному законодавству бюджетних запитів, паспортів бюджетних програм, проектів зведених кошторисів для складання розпису державного бюджету;

7) здійснює аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, стосовно його відповідності меті, пріоритетності та ефективності використання бюджетних коштів;

8) здійснює оцінку виконання результативних показників бюджетних програм та відповідності звітності головних розпорядників бюджетних коштів показникам, установленим законом про Державний бюджет України;

9) складає проект закону про Державний бюджет України та готує відповідні матеріали, що до нього додаються;

10) здійснює підготовку аналітичних матеріалів до закону про Державний бюджет України;

11) аналізує обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей, причини їх виникнення та готує пропозиції щодо їх погашення;

12) готує проект протокольного рішення Кабінету Міністрів України щодо визначення переліків бюджетних програм, за якими необхідно затвердити порядки використання коштів державного бюджету або внести зміни до затверджених порядків використання коштів державного бюджету;

13) складає розпис Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та вносить зміни до нього, у тому числі в частині міжбюджетних трансфертів у розрізі місцевих бюджетів; розробляє інструктивні матеріали щодо складання розпису (тимчасового розпису) Державного бюджету України;

14) вносить зміни до розпису Державного бюджету України за загальним фондом з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат державного бюджету з дотриманням граничного обсягу річного дефіциту (профіциту) державного бюджету;

15) разом із головними розпорядниками бюджетних коштів затверджує паспорти бюджетних програм;

16) затверджує лімітні довідки про бюджетні асигнування, що містять бюджетні призначення та їх помісячний розподіл;

17) формує проект річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та здійснює публічне представлення звіту про виконання Державного бюджету України за попередній бюджетний період;

18) здійснює передачу бюджетних призначень та перерозподіл видатків бюджету за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету;

19) затверджує загальні вимоги до визначення результативних показників бюджетних програм;

20) визначає організаційно-методологічні засади оцінки ефективності бюджетних програм;

21) визначає розміри фінансових нормативів бюджетної забезпеченості;

22) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо щорічного перегляду ставок податків і зборів, установлених у фіксованому значенні, для компенсації інфляційного впливу на обсяг надходжень до бюджету;

23) визначає та забезпечує впровадження єдиних методологічних засад інформаційно-аналітичного забезпечення управління державними фінансами;

24) здійснює модернізацію державних фінансів, створює інтегровану систему управління державними фінансами в рамках реалізації спільного з Міжнародним банком реконструкції та розвитку Проектом модернізації державних фінансів;

25) розробляє порядки обміну інформацією між Мінфіном України та центральними органами виконавчої влади, діяльність яких координується та спрямовується Міністром фінансів України;

26) здійснює узгодження рішення про надання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року;

27) здійснює державні внутрішні та зовнішні запозичення у межах, визначених законом про Державний бюджет України;

28) здійснює управління державним боргом та гарантованим державою боргом, зокрема:

· розробляє та погоджує нормативно-правові акти з питань управління державним боргом;

· здійснює управління ризиками, пов'язаними з державним боргом;

· здійснює прогноз фінансування державного бюджету;

· розробляє середньострокову стратегію управління державним боргом;

· здійснює оперативний облік державного та гарантованого державою боргу;

· веде реєстр державних гарантій;

· здійснює погашення та обслуговування державного боргу;

· здійснює правочини з державним боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов'язань, за умови дотримання граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду;

· здійснює на відкритих аукціонах продаж прав вимоги простроченої більше трьох років заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також за кредитами з бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

· здійснює заходи, спрямовані на підвищення привабливості інвестування в державні цінні папери України, і комплексні заходи з поліпшення кредитного рейтингу України;

· затверджує порядок відбору та функціонування первинних дилерів;

29) здійснює реєстрацію зовнішніх запозичень суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

30) затверджує та оприлюднює графік первинного розміщення державних цінних паперів;

31) розглядає звіти про виконання покладених на Державну казначейську службу України, Державну пробірну службу України, Державну службу фінансового моніторингу України, Державну фінансову інспекцію України завдань та планів їх роботи;

32) забезпечує регулювання міжбюджетних відносин між державним та місцевими бюджетами;

33) встановлює форми зведених показників за мережею, штатними розписами і контингентами установ та одержувачів бюджетних коштів;

34) забезпечує розроблення методики визначення міжбюджетних трансфертів;

35) затверджує форми звітності про виконання місцевих бюджетів;

36) запроваджує програмно-цільовий метод складання і виконання місцевих бюджетів та середньострокове бюджетне планування на місцевому рівні;

37) приймає рішення щодо безспірного вилучення коштів із місцевих бюджетів до державного бюджету;

38) погоджує обсяги та умови здійснення місцевих запозичень, здійснює реєстрацію місцевих запозичень і місцевих гарантій;

39) погоджує залучення на поворотній основі коштів єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;

40) затверджує порядок отримання і погашення позик на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах;

41) затверджує форми вимоги про повернення використаної не за цільовим призначенням суми субвенції та інформації про встановлення фактів нецільового використання субвенції;

42) проводить оцінку фінансового забезпечення проектів угод щодо регіонального розвитку та державних програм соціально-економічного розвитку територій;

43) забезпечує в установленому законодавством порядку участь держави в капіталізації банків, здійснює управління корпоративними правами цих банків та готує плани їх продажу;

44) формує та проводить у межах повноважень єдину державну фінансову політику щодо розвитку ринку фінансових послуг, розвитку державних банків, державної іпотечної установи та інших фінансових установ;

45) затверджує порядок проведення відкритого конкурсу із визначення уповноважених банків, через які здійснюватиметься виплата заробітної плати працівникам бюджетних установ, та проводить зазначений конкурс;

48) здійснює заходи (у тому числі фінансові операції) щодо забезпечення виконання фінансових та інших зобов'язань держави, що випливають із членства України у міжнародних фінансових організаціях згідно з угодами про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій, із членства в Європейському банку реконструкції та розвитку, із рамкових угод між Україною та Північним інвестиційним банком, між Україною та Європейським інвестиційним банком та інші

49) здійснює контроль за виконанням зобов'язань за угодами про реструктурування простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою;

50) забезпечує організацію роботи з використання бенефіціарами коштів міжнародних фінансових організацій;

51) здійснює заходи щодо реалізації програм, що впроваджуються в Україні із застосуванням секторальної бюджетної підтримки Європейського Союзу, залучення кредитних коштів Європейського Союзу та коштів на безповоротній основі;

52) укладає з суб'єктами господарювання - резидентами договори про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань;

53) здійснює фінансове забезпечення захисту прав України у закордонних юрисдикційних органах та фінансування здійснення платежів, пов'язаних із виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України;

54) залучає суб'єктів господарювання для представництва органів державної влади в судах у справах про стягнення заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також за кредитами з бюджету, в тому числі у процесі банкрутства, щодо стягнення якої органам податкової служби відмовлено;

55) здійснює фінансове забезпечення міжнародних виставок та військово-технічного співробітництва;

56) забезпечує міжнародне співробітництво та реалізацію зовнішньої політики у межах своїх повноважень;

57) бере участь у здійсненні заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу у межах повноважень;

58) запроваджує міжнародні стандарти фінансової звітності;

59) формує Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України;

60) реалізовує державну політику у сфері виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності, здійснює державний контроль і координацію діяльності державних органів у цій сфері;

61) здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законодавством;

62) здійснює регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо суб'єктів господарювання, які проводять лотереї або будь-які інші азартні ігри, суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, аудиторів, аудиторських фірм, фізичних осіб - підприємців, які надають послуги з бухгалтерського обліку, Державної казначейської служби України та Державної фінансової інспекції України;

63) забезпечує у межах своїх повноважень співробітництво з Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

64) здійснює нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій, митній сферах, крім адміністрування податків, зборів, митних платежів, у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

65) погоджує основні напрями контрольно-ревізійної роботи органів Державної фінансової інспекції України;

66) погоджує кошториси і штатні розписи Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій;

67) погоджує кошторис Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

68) погоджує в установленому порядку типові штати бюджетних установ;

69) погоджує здійснення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному фонді яких державі належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв), залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надання гарантії або поручительства за такими зобов'язаннями;

70) забезпечує виконання законодавства у сферах, віднесених до відання Мінфіну України;

71) визначає пріоритетні напрями розвитку сфер, віднесених до відання Мінфіну України;

72) готує за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади експертні висновки до законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету (з обов'язковим визначенням вартісної величини такого впливу), можливостей фінансового забезпечення у відповідному бюджетному періоді та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, і пропозиції щодо їх розгляду;

73) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Мінфін України Президентом України та інші.

Мінфін у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також із відповідними органами інших держав.

Мінфін України як центральний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень і на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання.

Мінфін у випадках необхідності видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування спільні акти.

Рішення Мінфіну України у випадках, передбачених законодавством, є обов'язковими для виконання всіма юридичними особами, суб'єктами фінансових правовідносин.

Мінфін України очолює міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Заступників міністра на посади також призначає Президент, а обов'язки між ними розподіляє міністр. Міністр фінансів визначає ступінь відповідальності своїх заступників і керівників структурних підрозділів Мінфіну.

Міністр фінансів України:

• здійснює керівництво міністерством і несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів за виконання покладених на Міністерство завдань;

• визначає право підпису документів від імені Мінфіну;

узгоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників Головного управління державного казначейства України; Головного Контрольно-ревізійного управління України та інших керівників управлінь, що належать до Міністерства фінансів.

Для вирішення найважливіших питань, обговорення напрямів діяльності в Мінфіні створюється колегія. До колегії входять: міністр, його заступники та інші співробітники міністерства. До неї також можуть входити (з правом дорадчого голосу) керівники інших центральних органів виконавчої влади і представники громадських організацій.

Членів колегії на подання Міністра затверджує і звільняє Кабінет Міністрів України. Голова колегії — Міністр фінансів.

Рішення колегії вводяться наказами Міністра.

У Мінфіні України може створюватися наукова і методологічна ради.

Кабінет Міністрів України затверджує граничну чисельність працівників Мінфіну, а структуру центрального апарату Мінфіну затверджує Прем'єр-міністр України. Штатний розклад центрального апарату Мінфіну і положення про його структурні підрозділі затверджує міністр.

У період становлення ринкових відносин фінансова діяльність набуває все більшого значення. Процеси перерозподілу і накопичення здійснюються через фінансові ресурси, тому контроль за формуванням, розподілом і використанням фондів коштів стає все необхіднішим і складнішим. У цей період з'явилися нові органи контролю за бюджетною та податковою діяльністю.

У період становлення ринкових відносин фінансова діяльність набуває все більшого значення. Процеси перерозподілу і накопичення здійснюються через фінансові ресурси, тому контроль за формуванням, розподілом і використанням фондів коштів стає все необхіднішим і складнішим. У цей період з'явилися нові органи контролю за бюджетною та податковою діяльністю. Зокрема, до системи органів, які керують фінансовою діяльністю (що має грошовий характер), входить і головний кредитний орган держави — Національний банк України - НБУ. Цей центральний орган здійснює керівництво в галузі банківської діяльнос­ті. На нього Конституцією України покладено функцію емісії грошової одиниці. Разом із Кабінетом Міністрів України Національний банк визначає грошову, кредитну політику держави. Комерційні банки, які уповноважуються на це спільними рішеннями Уряду і Національного банку, беруть участь у касовому виконанні всіх видів бюджетів.

 

Державна казначейська служба України (Казначейство України) - Колишнє Державне казначейство України (Держказначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

 

Державна фіска́льна служба (ДФС) — центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. ДФС утворена Постановою Кабінету Міністрів від 21 травня 2014 р шляхом реорганізації Міністерства доходів і зборів.

Державна фіскальна служба України визначена центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує:

• державну податкову політику,
• державну політику у сфері державної митної справи,
• державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
• державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДФС, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у ДФС може утворюватися колегія.

ДФС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства

Таким чином, Державна фіскальна служба об'єднала повноваження податкової служби, митниці та фінансової міліції.

 

Рахункова палата — постійно діючий орган контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Рахункова палата здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України; організує і здійснює контроль за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів; здійснює контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля; здійснює контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках; здійснює контролю за грошовою емісією, використанням золотого запасу, дорогоцінних металів, каміння, наданням кредитів та здійсненням операцій по розміщенню золотого і валютного резервів та інше передбачене законодавством.

Державна пробірна служба

Діє на підставі Указу Президента України від 13.04.2011 № 461/2011 «Про Положення про Державну пробірну службу України»

Основними завданнями Пробірної служби України є реалізація державної політики у сфері державного пробірного контролю та внесення пропозицій щодо її формування.

Пробірна служба України відповідно до покладених на неї завдань:

· узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення, готує проекти законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра;

· здійснює державний пробірний контроль за якістю дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі - дорогоцінне каміння), виробів з них та матеріалів, що їх містять, проводить у межах своїх повноважень перевірки додержання вимог законодавства при виконанні операцій, здійсненні обігу та обліку зазначених цінностей;

· проводить у межах своїх повноважень перевірки додержання суб'єктами господарювання, іншими установами та організаціями ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

· проводить в установленому законодавством порядку перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали, а також скуповують, приймають у заставу і на комісію ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, здійснюють торгівлю ними або надають посередницькі послуги в торгівлі, зберігають та експонують різноманітні предмети, що містять зазначені цінності, збирають і переробляють відходи та брухт дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

· здійснює контроль за виконанням вимог щодо одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у військових частинах, підрозділах, установах та організаціях Міністерства оборони України,

Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, а також в установах і організаціях, що належать до сфери інших центральних органів виконавчої влади, у разі якщо вони здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

• здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

 

Державний комітет фінансового моніторингу України -центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Діє на підставі Указу Президента України від 13.04.2011 № 466/2011 «Про Положення про Державну службу фінансового моніторингу України».

Основними завданнями Держфінмоніторингу України є:

1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Державна аудиторська служба України виконує функції і повноваження Державної фінансової інспекції України, яка припинила свою діяльність. Служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує та координує Кабінет Міністрів України через Міністра фінансів.

Основним завданням Держаудитслужби є здійснення державного фінансового аудиту, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Державну аудиторську службу України утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 868.

Діє Держаудитслужба на підставі Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджено відповідною постановою КМУ від 3 лютого 2016 р. № 43.

 

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку -державний колегіальний орган, який забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні, а також здійснює правове регулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, сприяє захисту інтересів громадян України та держави, запобігає зловживанням та порушенням на фондовому ринку, координує діяльності міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

Діє на підставі Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 № 448/96-ВР та «Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку». Діяльність Комісії спрямована на всебічне сприяння розвитку українського ринку цінних паперів як одного з найважливіших сегментів вітчизняної економіки.

Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

• Формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні,
• сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів.
• координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних.
• Здійснення національного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування.
• Захист прав інвесторів шляхом застосування заходів з запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
• Сприяння розвитку ринку цінних паперів.
• Узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо їх вдосконалення.

Цільові централізовані фонди (Пенсійний фонд, фонди спеціального страхування. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб)