Семінарське заняття 21
Навчальна мета заняття: сформувати у студентів уявлення про ознаки і види юридично значущої поведінки; склад, види, мотиви та стимули правомірної поведінки; зловживання правом як юридичну категорію; поняття, ознаки, склад та види правопорушень; об’єктивно протиправне діяння та вміння відрізняти його від правопорушення; сформувати у студентів комплексне уявлення про юридичну відповідальність як певний стан людини внаслідок скоєння правопорушення, її ознаки, функції та принципи; вміння відрізняти юридичну відповідальність (негативна) громадянську (позитивна); ґрунтовні знання про види юридичної відповідальності.
Час проведення: 4 години.
План:
1. Юридично значуща поведінка: поняття, види.
2. Поняття та ознаки правомірної поведінки.
3. Види правомірної поведінки.
4. Зловживання правом: поняття, ознаки, види.
5. Правопорушення: поняття, ознаки, види.
6. Об’єктивне протиправне діяння.
7. Склад правопорушення: поняття, структура.
8. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
9. Підстави юридичної відповідальності.
10. Види юридичної відповідальності.
11. Функції, цілі та принципи юридичної відповідальності.
Теми рефератів:
1. Психологічний механізм правомірної поведінки.
2. Зловживання правом.
3. Особливості суб’єктивної сторони складу правопорушення.
4. Тенденції злочинності: світові, регіональні, українські.
5. Види юридичної відповідальності: критерії поділу.
6. Принципи юридичної відповідальності.
7. Позитивна відповідальність.
8. Поняття та особливості конституційної відповідальності в Україні.
Ключові поняття: правова поведінка, правомірна поведінка, зловживання правом, правопорушення, суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона, вина, об’єктивна сторона; юридична відповідальність, види юридичної відповідальності, функції юридичної відповідальності, принципи юридичної відповідальності, підстави юридичної відповідальності.
Методичні вказівки
Відповідь на перше питання припускає з’ясування змісту категорії «поведінка», визначення основних ознак юридично значущої поведінки, вказівку на такі її основні види як правомірна поведінка, зловживання правом, правопорушення.
Розкриваючи друге питання даної теми і пам'ятаючи, що норма права являє собою критерій противоправної чи правомірної поведінки, слід з'ясувати, чому така поведінка може бути як добровільною, так і змушеною, в якому зв'язку правомірна поведінка знаходиться з правопорядком. Слід розрізнювати «мотиви правомірної поведінки» і «стимули правомірної поведінки».
При аналізі „зловживання правом” як юридичної категорії, насамперед слід визначити основні ознаки зловживання правом, види зловживання правом. Характеристику видів зловживання правом доцільно зробити у зв’язку з такою категорією як „юридична відповідальність”.
Розглядаючи питання про правопорушення, усвідомивши його соціально-політичні ознаки (негативна соціальна значущість, протиправність, караність та ін.), необхідно зосередити увагу на спеціально-юридичних ознаках, що утворюють склад правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Визначивши критерій розподілу правопорушень на проступки (конституційні, цивільні, адміністративні, дисциплінарні та ін.) і злочини, доцільно ознайомитись з відповідними положеннями Цивільного кодексу України, Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Останнє питання передбачає аналіз причин правопорушень - об’єктивних, суб’єктивних. Скоєння правопорушень має зв’язок як із природою даного суспільства, так і з природою певного індивіда.
У процесі з’ясування змісту поняття юридичної відповідальності необхідним є її інтелектуальне бачення, з одного боку, як певного стану правопорушника зазнати примусового позбавлення певних благ, які йому належать, а з іншого - як застосування посадовою особою певних санкцій щодо правопорушника.
Види юридичної відповідальності співпадають з видами правопорушень. Однак слід відрізняти негативну (за дії вже вчинені) юридичну відповідальність і відповідальність позитивну (за дії майбутні), пов'язану не з порушеннями норм права, а, навпаки, з повноваженнями посадової особи (наприклад відповідальність за гарний стан справ у службовій сфері тощо).
Аналізуючи функції юридичної відповідальності необхідно висвітлити такі функції як забезпечувальна, охоронна, каральна (штрафна), відновлювальна (компенсаційна), запобіжна («превентивна»), виховна. Що стосується принципів юридичної відповідальності, необхідно насамперед звернути увагу на такі принципи як законність, обґрунтованість, невідворотність, справедливість, доцільність. При з’ясуванні питання, яке стосується підстав юридичної відповідальності обов’язково необхідно насамперед сформувати чітке уявлення про таку категорію як «склад правопорушення».
Список літератури:
1. Иванов Н.Г. Нравственность, безнравственность, преступность // - Государство и право. - 1994. - №11.
2. Ківенко Н.В., Лановенко І.І., Мельник П.В. Девіантна поведінка: Сучасна парадігма. - Ірпінь: Акад. держ. податк. служби України, 2002. - 240 с.
3. Кондрат С.С. Правомірна поведінка та правопорядок: взаємозв'язок та взаємообумовленість // Держава і право. Юрид. і політ, науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - Вип. 31. - С 35-38.
4. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. - М.: Наука, 1986. - 448с.
5. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. - М., 1982.
6. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. - М., 1986.
7. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственноть. - М.; 1985.
8. Малиновский А.А. Злоупотребление правом. - М.: МЗ-Пресс, 2002. - 128с.
9. Міллер А. Що таке причини та умови злочинів? // - Право України. - 2001. - №5. - С.89-92.
10. Нікітін А. Вплив аномії на нормативну поведінку суспільства // - Право України. - 2003.- №9.
11. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. - К., 1985.
12. Тимошенко В.І. Правомірна поведінка особи як показник стабільності суспільства // Бюл. М-ва юстиції України. - 2006. -№11.-С 42-49.
13. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти // Право України. -2006. -№1. - С 50-54.
14. Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятие и виды юридической ответственности // Государство и право. - 2000. - №6.
15. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання // Право України. - 2003. - № 4. - С. 21-25.
16. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання // Право України. - 2003. - №4. - С.21-25.
17. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. Пер. з нім. - К.: Лібра, 2001. – 400 с.
18. Лейст О.Э. Понятие ответственности в теории права // Вестник МГУ. Сер. 11. Право. - 1994. - №1.
19. Ленк Г. Проблемы ответственности в этике, экономике и технологии // Вопросы философии.- 1998. - №11.
20. Липинский Д.А. Проблемы юридической ответственности. - СПб., 2003.
21. Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб'єкти // - Право України. - 2001. - №2. - С.92-95, 118.
22. Осадча О.Г. Процесуальна відповідальність як категорія юридичної. – Актуальні проблеми держави і права. – Зб. наукових праць. – Вип. 36., Одеса, 2007, С. 135.
23. Пащенко А. Конституційний делікт як підстава конституційної відповідальності // - Юридический вестник. - 2002. - №1. - С.86-89.
24. Плахотный А.Ф. Проблемы социальной ответственности. - Харьков, 1981.
25. Плахотный А.Ф. Свобода и ответственность. - Харьков, 1972.
26. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційно-правова відповідальність // - Правова держава. - К., 2002.- Вип. 13.- С.114-131.
27. Слободян Н.М. Конституційно-правова відповідальність людини і громадянина в Україні // - Держава і право. - 2002. - Вип.21. - С.170-175.
28. Хуторян Н.М. Поняття юридичної відповідальності в загальній теорії права // - Держава і право. - 2001. - Вип.11. - С.340-357.
29. Хуторян Н.М. Поняття матеріальної відповідальності в трудовому праві // - Держава і право. - 2001. - Вип. 12. - С.383-393.
30. Шандяпина М.Д. Стадии юридической ответственности. - М., 1998.
31. Яценко С. Ніякого покарання без закону (стаття 7 Конвенції про захист прав людини і основних свобод): аспекти реалізації // - Вісник Конституційного Суду України. - 2000. - №5.
