Особливості соціальної поведінки гомінід та людини.

Соціальна поведінка людини та шимпанзе є більш різноманітною та має багато спільних рис. Проте є і певні відмінності. Цікавими є також наступні факти [20, 42, 43, 46, 59, 60, 90, 126, 151]:

1. Шимпанзе витрачає на спілкування багато часу. Велика частина часу їх спілкування – це догляд один за одним. Підліткові та молоді шимпанзе мають яскраво виражену гральну поведінку, бігають один за одним, лоскочуть один одного. Дорослі шимпанзе також часто граються зі своїм потомством. Як прояв уваги у них – обнімання та поцілунки, що бувають між шимпанзе любих вікових груп та статі. Бонобо особливо відверті, майже кожний прояв уваги має сексуальний підтекст, незалежно від статі. Шимпанзе зміцнюють дружбу та проводять багато часу разом, піклуючись один про одного. Емоційна сфера життя у них майже така, як у людини. Люди також витрачають на спілкування приблизно стільки ж часу, проте ми робимо це найчастіше вербально, ніж фізично. Тим не менш, переважна частина великої кількості пустих, ніби безглуздих розмов, це просто більш складна версія поведінки шимпанзе – та слугує вона дещо іншій меті, ніж зміцнення наших зв’язків. Люди також демонструють більш тісні відносини через фізичні контакти – дружні поплескування по спині чи обнімання. Розміри соціальної групи приматів точно відповідають розмірам їх мізків. Шимпанзе має близько 50 близьких друзів та знайомих, в той же час у людини їх від 150 до 200.

2. Шимпанзе мають складні системи привітань та повідомлень, які залежать від соціальних статутів шимпанзе, що спілкуються. Вони спілкуються устно, використовуючи різні вигуки, хрюкання та іншу вокалізацію. Більша частина їх спілкування, проте, здійснюється за допомогою жестів та міміки. Більшість виразів із їхньої міміки – подив, посмішки, благання та міміка заспокоєння – такі ж, як у людей. Тим не менш, люди посміхаються, показуючи свої зуби, що для шимпанзе та багатьох інших звірів є ознакою агресії та небезпеки. З іншого боку сміх та посмішка не зовсім корелюють між собою і у людей. Сміх може містити агресивне приховане значення, бути глузливим, дратівливим, містити ознаки статевої конкуренції за увагу самок між самцями (особливо чоловічий «статевий» гумор). Переважна частина людського спілкування зійснюється за допомогою вокалізації. Люди мають більш складні голосові зв’язки, що дозволяють їм вітворювати значний діапазон звуків, що проте заважає їм пити та дихати одночасно, як це робить шимпанзе. Крім цього, у людей дуже мускулистий язик і губи, що робить можливими точні маніпуляції з їх голосами. У людей є загостене підборіддя, в той же час у шимпанзе воно покате – людина має більшість губних м’язів на нижній щелепі в районі піборіддя (у шимпанзе немає багатьох із цих м’язів в зв’язку з відсутністю підборіддя).

3. Шимпанзе та люди є всеїдними (живляться рослинами та м’ясом). Люди більш хижі, ніж шимпанзе, та мають тонкіший кишківник для перетравлювання м’яса. Шимпанзе іноді полюють та вбивають інших ссавців, часто інших мавп, відомі навіть випадки канібалізму, проте з рештою шимпанзе задовольняються фруктами, а іноді й комахами. Люди набагато більше залежать від м’яса – вони можуть отримати вітамін В12 природним шляхом лише з продуктів тваринного походження. Розуміючи особливості будови нашої травної ситеми та характер існування тих племен, які збереглися майже в первісному вигляді, вважається, що люди еволюціонували, харчуючись м’ясом, не менш, ніж раз в декілька днів. Люди також схильні до харчування у відповідності з певним розкладом, а не безперервним на протязі дня, що є характерною рисою інших хижих. Це може бути пов’язане з тим, що м’ясо могло бути доступне тільки після полювання, і тому його їли в великій кількості, проте зрідка. Шимпанзе будуть їсти фрукти на протязі всього дня, в той же час більшість людей будуть їсти їх не більш ніж три рази в день.

4. Бонобо відомі своїми сексуальними апетитами. Звичайні шимпанзе можуть розгніватися або вести себе агресивно, проте бонобо знімають напруження через сексуальне задоволення. Вони також вітають одне одного та демонструють свою прихильність через сексуальне збудження. Звичайні ж шимпанзе не використовують секс в якості розваги, та й парування займає у них лише десять або п’ятнадцять секунд, часто під час їжі або під час інших занять. Дружба та емоційна прихильність переважно не мають ніякого значення в тому, з ким звичайний шимпанзе спілкується, та самки під час овуляції звично паруються з кількома самцями, які іноді чекають своєї черги один за одним. Проміскуїтет з ознаками первинного α- домінування є звичним типом статевої поведінки шимпанзе. Розміри сім’янників у шимпанзе є найбільшими серед усіх приматів, що також свідчить на користь саме такого типу поведінки. Батьком потомства є звично останній з самців, хто приймав в процесі розмноження участь (спермоконкурентність). Проте є окремі дані щодо переважання потомства саме субдомінантних самців у найбільш фертильних самок, хоча домінуючий самець має перше право черги (у відповідності до даних О. Лавджоя) [90, 126]. Самці шимпанзе, як виявляється, іноді задобрюють поведінку самок за допомогою їжі та виявляння знаків уваги. Люди отримують сексуальне задоволення, як і бонобо, проте секс для розмноження займає набагато більше часу та вимагає більше зусиль, в результаті формуються тривалі партнерські відносини. На відміну від людей, шимпанзе не мають чіткої уяви про сексуальні ревнощі або суперництво, так як вони не мають тривалих відносин. Проте можна спостерігати явище схоже на ревнощі у високорангових самок бонобо, якщо молода самка паруючись з високоранговим самцем занадто голосно вокалізує (у бонобо самки також можуть вокалізувати під час близькості, як і у людей, що є можливо як формою демонстративної поведінки, так і ознакою задоволення). При цьому потрапляє під розбірку саме вона, а не самець. У горил найбільші права на розмноження має найстарший, найдосвіченіший самець, що відрізняється від інших сріблястою сідою гривою, після нього чітко йдуть більш молоді особини. При цьому іноді конкурентів виганяють зі стада. У гіббонів утворюються постійні моногамні пари, що включають кілька поколінь нащадків, проте це не є прогрессивною ознакою, а пов’язане з низькою щільністю проживання особин та великими розмірами ареалу живлення (можливо також пов’язано з важкістю пошуку статевого партнера).

Дослідження сексуальної поведінки бонобо зареєстрували також велику кількість гомосексуальних контактів між членами групи. Крім гетеросексуального сексу звичним є гомосексуальний, особливо між самками, так зване генітально-генітальне подразнення, хоча цей тип сексуальної активності є і у самців. Гомосексуальна поведінка в природних умовах зафіксована і у орангутанів. Виявляється, що гомосексуальність орангутанів – не результат життя в неволі, а компонент сексуальної та соціосексуальної поведінки (функція заміщення, ієрархічність). Подібні явища характерні також для нижчих мавп.

5. На протязі багатьох років вважали, що серед тварин тільки люди використовують інструменти. Проте спостереження за шимпанзе, що проводились в 1960 році, вказали на використання загострених гілок для ловлі термітів. Виявилось, що людина і шимпанзе можуть змінювати навколишнє середовище виготовлюячи інструменти (щоб вирішувати щоденні проблеми). Шимпанзе роблять списи, використовують камені як молотки та кувадла, подрібнюють листя для використання в якості тимчасової губки. Лише людиноподібні мавпи, побачивши зеркало, діють як відносно розумні істоти (основи рефлексії). Це підтвержують досліди з самкою орнгутану Сумою (у відповідності до даних Ладигіної-Котс) [42, 43, 90]. Спочатку вона теж злякалась свого відображення в зеркалі. Потім стала кривлятись в зеркало, закривати руками очі, дивлячись між щілинами пальців. Вставши на голову, вона уважно вивчала в дзеркалі перевернутій світ. Під час харчування Сума приліпила до щоки шкірку помідора. Коли вона побачила себе в зеркалі, то доторкнувшись до шкірочки пальцем зняла її. Це свідчить про те, що Сума впізнала себе в дзеркалі, що є високим досягенням для тварини. До цього не здатні ні лемури, ні нижчі мавпи, ні навіть гіббони. На це здатні лише за розумом лише людиноподібні мавпи, проте й вони відрізняються розумовими здібностями: шимпанзе потрібний лише один день, щоб почати узнавати себе, орангутангам – 3 дні, а гориллам – 5 днів [20, 54, 126].

6. Існує система чіткої ієрархії та розподілу ролей в стаді людиноподібних мавп.

Відносини у шимпанзе регулюються у відповідності до “табелю про ранги”, що формується стихійно (системи соціальної ієрархії). Серед мавп, що живуть в певній місцевості та постійно спілкуються один з одним, завжди є визнаний всими α-самець, який має найбільші права серед інших самців даної популяції. Останні займають різні шаблі ієрархічної драбини, при цьому літні особини звично домінують над статево не зрілими тваринами. Більшість самців має більші права, ніж самки, в середовищі яких існує власний порядок ранжирування (досить часто від рівня популярності в першу чергу серед домінуючих самців, кількості потомства та впливу на власне потомство). З появою домінанта інші шимпанзе звично трохи нервують і, як правило, покірно вітають його. Досить часто домінант використовує право сили. У шимпанзе, на відміну від інших тварин, α-самець рідко дозволяє собі подібні прояви деспотизму. Він, схоже отримує задоволення переважно від усвідомлення свого високого престижу, не використовуючи його без необхідності до свого оточення. Існують випадки, коли право «першого» домінує над правом «домінанта». Існує більш виражений тиск спільноти на самого домінанта. Дружелюбність, навіть, альтруїзм (за Дж. Холдейном) шимпанзе демонструють по відношенню до близьких, незалежно від їх соціального статуту, що особливо яскраво спостерігається при розподілі найсмачнішої для них м’ясної їжі [20, 42, 90].