Вимоги щодо зображення та позначення розрізів і перерізів

 

Зображення на кресленні, зокрема розрізів і перерізів, повинно розташовуватися економно й раціонально на полі креслення та зручно читатися разом з розмірами, позначеннями, написами, таблицями.

Для позначення на кресленні січних площин у розрізі і перерізах використовують розімкнену лінію – потовщені штрихи (рис. 2.1.18). Перпендикулярно до крайніх штрихів (початкового і кінцевого) наносять стрілки, що вказують напрям погляду, і розташовують їх як показано на рис. 2.1.1.

Згідно з вимогами стандарту щодо оформлення креслень, крайні штрихи не повинні перетинати контур відповідного зображення їх необхідно позначити великими літерами українського алфавіту (див. рис. 2.1.1). Для позначення розрізів і перерізів застосовують стрілки і літери таких же розмірів, що й для позначення виглядів, а самі літери на кресленні проставляють у відповідність до розташування основного напису із зовнішнього боку стрілок, незалежно від їх напрямку. Вибирають літери в алфавітному порядку та слідкують за тим, щоб вони не повторювались на

одному кресленні (рис. 2.1.7).

 

Рисунок 2.1.18

 

Розрізи та перерізи супроводжуються написом А-А, Б-Б і т. д.

Підкреслимо деякі умовності виконання розрізів та перерізів.

1. Для горизонтальних, фронтальних і профільних розрізів положення січної площини не позначається, а самі розрізи написом не супроводжується, якщо січна площина збігається з площиною симетрії предмета і ці розрізи розташовані в проекційному зв’язку та не розділені будь-якими зображеннями (див. рис. 2.1.9, в). Необхідно зазначити, що на рис. 2.1.7 фронтальний розріз В-В та профільний Б-Б можна було б не позначати.

2. Похилі і складні розрізи та перерізи, позначають завжди. (рис. 2.1.8, рис. 2.1.11, 2.1.14, а та рис 2.1.17).

3. Похилі розрізи та перерізи, що розташовані не в проекційному зв’язку та повернені відносно січної площини, супроводжуються написом з умовною позначкою (“повернено”) (див. рис. 2.1.5, б).

4. Місцеві розрізи виділяють на виглядах тонкою хвилястою суцільною лінією, яка не повинна збігатись з будь – якими іншими лініями зображення. Їх не позначають і не підписують (див. рис. 2.1.12 та 2.1.13).

5. Для ступінчастих розрізів, крім початкового і кінцевого штрихів, у місцях переходу однієї січної площини в іншу ставлять штрихи без літер. Літери проставляються лише на крайніх штрихах розімкненої лінії Зміна ліній напрямку січних площин на зображення не впливає (див. рис. 2.1.10).

6. Для симетричних фігур дозволяється поєднувати в одному зображенні вигляд з розрізом. (половину вигляду з половинного відповідного розрізу). Лінією розділення вигляду та розрізу є штрихпунктирна лінія, що збігається з віссю симетрії фігури (див. рис. 2.1.9, а). При цьому невидимий контур предмета на вигляді штриховими лініями не показують, якщо симетричний йому показаний у розрізі.

7. У випадках, коли контурна лінія зображення збігається з віссю симетрії предмета, межею між виглядом і розрізом є хвиляста лінія обриву (див. рис. 2.1.9, б).

8. Оскільки вважається, що читання креслення здійснюється зліва направо й зверху вниз і вигляд має перевагу над розрізом та на головному вигляді та на вигляді зліва розріз розміщують праворуч від вертикальної осі симетрії, а на вигляді зверху – праворуч від вертикальної або знизу від горизонтальної осі.

 

Аксонометричні проекції

 

Комплексне креслення на дві або три взаємно перпендикулярні площини проекцій має суттєвий недолік – відсутність наочності. Спосіб проекціювання, при якому предмет зображення жорстко зв’язується з просторовою декартовою системою координат, яка разом з предметом проекціюється центрально або паралельно на аксонометричну площину проекцій у заданому напрямі S, одержав назву аксонометричного, а отримане зображення називають аксонометрією.

Напрямок проекціювання не повинен збігатися з напрямком хоча б однієї з осей декартової системи координат, тому отримане зображення матиме всі три виміри, що і надає йому наочність.

На рис. 2.2.1 наведено приклад проекціювання прямокутної декартової системи координат на площину аксонометричних проекцій .

 

 

Рисунок 2.2.1

 

Залежно від напрямку S відносно при паралельному проекціюванні аксонометрія може бути косокутною або прямокутною. На кожній із осей прямокутної декартової системи координат відкладемо від початку координат по одиничному відрізку , кожен із яких проекціюється на аксонометричну площину проекцій відповідним відрізком:
. Відношення аксонометричних проекцій до дійсних величин називають коефіцієнтами спотворень по трьох осях:

 

.

У прямокутній аксонометрії залежність між показниками спотворень виражають формулою:

 

.

 

Якщо показники спотворень по всіх трьох осях однакові, тобто p = q = r, то аксонометрію називають ізометрією, якщо p = r q, то аксонометрію називають диметрією, якщо p q r, то аксонометрію називають триметрією.

 

Прямокутна ізометрія

У прямокутній ізометрії всі три показники спотворень дорівнюють один одному. Показники спотворень у прямокутній ізометрії визначають за формулою:

 

.

 

Для спрощення побудови відповідно до ГОСТ 2317-69 при побудові аксонометричних зображень користуються зведеними показниками спотворення:

 

p = q = r = 1.

 

При цьому аксонометричне зображення предмета виходить збільшеним у 1,22 рази (1: 0,82 = 1,22).

Аксонометричні осі в прямокутній ізометрії спрямовані одна до одної під кутом 120° (рис. 2.2.2).

Для визначення напрямку штрихування в ізометрії на аксонометричних осях потрібно побудувати трикутник, для цього вздовж аксонометричних осей відкладаються рівні відрізки довільної довжини. Штриховка виконується паралельно сторонам побудованого трикутника.

Аксонометричну проекцію будь-якої точки можна отримати, якщо побудувати ламану лінію, яка виходить із точки О – початку системи координат. Ця ламана лінія утворюється з відрізків прямих, які вимірюються величинами x, y, z – прямокутні координати відповідно до точки. При цьому доцільно використовувати практичні коефіцієнти спотворення.

 

 

Рисунок 2.2.2

На рис. 2.2.3 наведено приклад побудови прямокутної ізометрії точки А з натуральними координатами х = 30, y = 15, z = 45 із використанням практичних коефіцієнтів спотворень.

 

 

Рисунок 2.2.3

 

Таким чином, уздовж осей або за паралельними напрямками відкладають справжні розміри. Точку називають вторинною проекцією точки А.

Аксонометричні проекції кіл, які лежать на площинах проекцій або на площинах, паралельних площинам проекцій, зображуються еліпсами.

Велика вісь еліпса перпендикулярна до третьої координатної осі, яка не визначає площину еліпса, а мала вісь паралельна їй. Мала вісь еліпса завжди перпендикулярна великій. При вживанні практичних коефіцієнтів спотворення велика вісь еліпса дорівнює 1,22d, а мала – 0,71d.

На рис. 2.2.4 наведено приклад побудови в прямокутній ізометрії трьох кіл, які розташовані на горизонтальній, фронтальній та профільній площинах, з d = 30 мм.

Велика вісь еліпса мм.

Мала вісь еліпса мм.

На напрямках, паралельних аксонометричним осям, відкладаються мм.

На рис. 2.2.5 наведено приклад побудови в прямокутній ізометрії шестигранної призми з вертикальним отвором, яка задана комплексним кресленням.

 

 

Рисунок 2.2.4

 

 

Рисунок 2.2.5

 

Для побудови аксонометричного зображення натуральну систему координат О_xyz прив’язуємо до комплексного креслення, це дозволяє визначити координати будь-якої точки призми, які знімаються безпосередньо з комплексного креслення. Для побудови еліпса проводимо розрахунки. Велика вісь еліпса дорівнює: 1,22d = 1,22 х 15 = 18,3 мм. Мала вісь еліпса дорівнює: 0,71d = 0,71 х 15 = 10,7 мм. Для відтворення більш наочного зображення вирізаємо четверту частину призми, а штриховку виконуємо паралельно сторонам трикутника.

 

 

Прямокутна диметрія

 

Якщо предмет в основі має квадрат, який зорієнтований вершинами на осі, треба застосовувати тільки прямокутну диметрію, а також у випадках, коли найбільша кількість елементів зосереджена на якійсь одній бічний стороні предмета. Показники спотворень у цій системі такі: p = 0,94, q = 0,47, r = 0,94. При використанні зведених коефіцієнтів спотворення: p = 1, q = 0,5, r = 1, зображення предмета одержується збільшеним
у 1,06 рази (1: 0,94 = 1,06). Аксонометричні осі в прямокутній диметрії розташовані під кутами і до горизонталі (рис. 2.2.6).

 

 

Рисунок 2.2.6

 

Штриховка виконується паралельно сторонам побудованого трикутника, для цього вздовж аксонометричних осей та відкладаються рівні відрізки довільної довжини, а вздовж осі – скорочують удвічі.

Аксонометричні проекції кіл, які лежать на площинах проекцій або на площинах, паралельних площинам проекцій, зображуються еліпсами.

На рис.2.2.7 наведено приклад побудови в прямокутній диметрії трьох кіл, які розташовані на горизонтальній, фронтальній та профільних площинах, з d = 40 мм.

 

Рисунок 2.2.7

 

Велика вісь еліпса мм однакова для всіх площин проекцій. Мала вісь еліпса мм – для горизонтальної і профільної площин проекцій. Мала вісь еліпса – для фронтальної площини проекцій. На напрямках, паралельних аксонометричним осям і відкладають мм, а в напрямку – відкладають мм. Велика вісь еліпса перпендикулярна до третьої координатної осі, а мала вісь паралельна їй.

На рис. 2.2.8 наведено приклад побудови в прямокутній диметрії чотирикутної призми з вертикальним отвором, яка задана комплексним кресленням.

Натуральну систему координат oxyz прив’язуємо до комплексного креслення, це дозволяє визначити безпосередньо з комплексного креслення координати будь-якої точки призми. Велика вісь еліпса дорівнює: 1,06d = 1,06 х 30 = 31,8 мм. Мала вісь еліпса дорівнює: 0,35d = 0,35 х 30 = 10,5 мм. Штриховку вирізу виконуємо паралельно сторонам побудованого трикутника.

Рисунок 2.2.8