Організація визначення установок для стрільби

 

До ст. 39 та 40

При визначенні установок для стрільби розрахунок усіх поправок ведуть для основної гармати батареї, а вирахуваний приціл, доворот та установку дистанційного підривника (трубки) приймають однаковими для всіх гармат батареї. Однак кожна гармата має свої індивідуальні характеристики (знос каналу ствола, невідповідність кута підвищення ствола за прицілом та квадрантом, уведення лінії прицілювання). Крім того, на вогневій позиції можуть знаходитися снаряди з різними знаками відхилення маси, а внаслідок зайняття вогневої позиції на пагористій місцевості може мати місце перевищення гармат відносно основної гармати. При розташуванні гармат на ВП в лінію може мати місцеуступ гармат відносно основного, особливо при стрільбі по цілях з великими доворотами від основного напрямку стрільби. При повзводному чи розосередженому розташуванні гармат на ВПуступ гармат батареї відносно основного (усіх гармат батареї відносно точки, прийнятої за точку ВП) буде мати місце і при стрільбі по цілях, що розташовані в основному напрямку стрільби. При такому розташуванні гармат на ВП, як правило, необхідне введення поправок у кутомір на інтервал.

Перераховані вище причини при стрільбі на вирахуваних установках викличуть відхилення центрів розсіювання снарядів кожної гармати від точки прицілювання за дальністю та напрямком, а при стрільбі снарядами з дистанційним підривником – і за висотою. Для урахування цих відхилень необхідно вводити відповідні індивідуальні поправки для кожної гармати. Порядок визначення індивідуальних поправок гармат та вказівки щодо їх урахування при стрільбі осколково-фугасними снарядами наведені у Керівництві з бойової роботи вогневих підрозділів артилерії.

Порядок визначення індивідуальних поправок гармат в установку підривника (трубки) показаний на прикладі.

Приклад. Розрахувати індивідуальну поправку в установку дистанційного підривника для 1-ї гармати батареї 122-мм гаубиць Д-30. Гармати на вогневій позиції розташовані розосереджено. Дальність стрільби 6000 м. Стрільба ведеться на заряді зменшеному снарядами
ОФ-462 з підривником В-90. Різнобій 1-ї гармати відносно основної δ∆V_0відн = –0,5%V_0, уступ відносно основної гармати ∆У = +40 м.

Рішення. 1. Розраховують поправку у приціл на різнобій відносно основної гармати

= +1,6 тис.,

де – поправка дальності на зміну початкової швидкості на 1%, м;

Δ Х_ТИС – зміна дальності при зміні кута прицілювання на одну
тисячну, м.

 

2. Розраховують поправку у приціл на уступ відносно основної гармати

+ 1,7 тис.

3. Розраховують сумарну поправку у приціл як суму поправок на різнобій та на уступ відносно основної гармати

1,6 + 1,7 = +3,3 тис.

4. Розраховують величину зміни установки підривника, що відповідає зміні прицілу на одну тисячну

де Д_стр– дальність стрільби, для якої розраховують поправку на установку підривника, м;

– зміна висоти розриву при зміні установки підривника на одну поділку, м.

Значення ∆ N_ТИС для дистанційної трубки беруть з Таблиць стрільби.

5. Розраховують індивідуальну поправку в установку дистанційного підривника

∆N = ∆Π_сум ∆ N_ТИС = +3,3 ∙ 0,4 = +1,3 ≈ +1,5 под.

 

Порядок роботи командирів гармат при визначенні індивідуальних поправок в установку підривника (трубки) може бути наступним:

а) розраховують індивідуальні поправки у приціл (згідно з Керівництвом з бойової роботи вогневих підрозділів артилерії);

б) з сумарної поправки у приціл вираховують поправку на невідповідність кутів підвищення за прицілом та квадрантом;

в) отриману різницю множать на значення ∆N_тис та отримують поправку в установку підривника (трубки).

Необхідність введення індивідуальних поправок гармат вимагає додаткових витрат часу на їх визначення та урахування при підготовці вогню по цілях. Чим більше визначається та враховується індивідуальних поправок гармат, тим більше часу витрачається на підготовку вогню.

Для скорочення часу на визначення індивідуальних поправок гармат їх розраховують заздалегідь та зводять до Таблиці індивідуальних поправок кожної гармати. При цьому індивідуальні поправки гармат у рівень (приціл) на різнобій та на невідповідність розраховують для конкретного значення різнобою та конкретного значення поправки на невідповідність (для кожної конкретної гармати). Також заздалегідь розраховують поправки на перевищення гармат батареї відносно основної, на уступ та на відхилення маси снарядів. Через те, що значення цих поправок відповідно залежать від конкретного значення перевищення гармат на кожній новій ВП, від величини довороту по кожній цілі та від наявності боєприпасів на ВП з різною кількістю знаків відхилення маси та можуть змінюватися в ході виконання вогневих завдань, то їх розраховують на умовну одиницю (на 10 м уступу, на 10 м перевищення, на один знак відхилення маси снаряда). Крім того, значення усіх індивідуальних поправок гармат залежать від дальності стрільби по кожній конкретній цілі та від номеру заряду, на якому виконується вогневе завдання. Тому Керівництво з бойової роботи рекомендує визначати для усіх зарядів через 1 км дальності стрільби.

Досвід стрільб свідчить, що якщо необхідно введення усіх передбачених Правилами стрільби індивідуальних поправок гармат, то на їх визначення за заздалегідь розрахованою Таблицею індивідуальних поправок та урахування при лінійному розташуванні гармат на ВП витрачається від 0,5 до 1,5 хв. При повзводному чи розосередженому розташуванні гармат на ВП, коли необхідно додатково вводити поправки на інтервал, цей час збільшується. Такий значний час, що витрачається на визначення індивідуальних поправок, суттєво стримує відкриття вогню, особливо при виконанні непланових вогневих завдань. Для порівняння можна зазначити, що на визначення вирахуваних установок по цілі за допомогою пристроїв та передачу їх на ВП засобами зв’язку витрачається в середньому 40-60 с., а на визначення установок за допомогою ЕОМ та передачу їх на ВП за допомогою апаратури передачі даних – 5-10 с.

Для того, щоб, якщо можливо, не затримувати відкриття вогню, необхідно прагнути до того, щоб суттєво скоротити кількість індивідуальних поправок гармат, що враховуються при стрільбі. З цією метою Правилами стрільби та Керівництвом з бойової роботи передбачено виконання декількох організаційних заходів.

1. Для виключення необхідності введення індивідуальних поправок на різнобій чи для зменшення помилок стрільби через їх неврахування Правила стрільби вимагають комплектувати батареї дивізіону таким чином, щоб різнобій гармат батареї відносно основного не перевищував 0,5 %V₀.

Для виключення необхідності введення індивідуальних поправок на невідповідність та на уведення необхідно прагнути до того, щоб деталі прицілу були справні, а приціл вивірений.

Для виключення додаткових помилок на невідповідність та на уведення, що виникають внаслідок установки гармати на ВП на не суворо горизонтальному майданчику, Керівництво з бойової роботи рекомендує готувати вогневу позицію гармати так, щоб нахил осі цапф не перевищував
30 тис. (для гармат великої потужності – 15 тис.). При інженерному обладнанні вогневої позиції рекомендується відривка для гармат підсошникових борозен та надійне укріплення у них бруссів (для мінометів – відривка ровиків під плитута борозенпід сошникидвоноги-лафета), а також підкладка під колеса матів чи укріплення ґрунту місцевими матеріалами.

2. Для спрощення урахування індивідуальних поправок гармат на відхилення маси снаряда рекомендується боєприпаси сортувати та раціонально розподіляти між батареями та гарматами. Якщо є можливість, необхідно комплектувати гармати (батареї) боєприпасами з однаковими знаками відхилення маси. Якщо комплектувати гармати снарядами з однаковими знаками відхилення маси не є можливим, то слід прагнути до того, щоб відхилення маси боєприпасів відрізнялося не більше, ніж на два знаки.

3. Для виключення необхідності введення індивідуальних поправок гармат на уступ при лінійному їх розташуванні на ВП за основний напрямок стрільби приймають середину району цілей, а фронт батареї розбивають перпендикулярно лінії основного напрямку стрільби. У цьому випадку, як правило, буде виключена необхідність стрільби із значними доворотами та необхідність введення індивідуальних поправок гармат на уступ.

4. Необхідність введення індивідуальних поправок гармат на перевищення буде виключена, якщо вогневу позицію батареї вибирати приблизно на горизонтальному майданчику.

Суворе виконання перерахованих вище організаційних заходів дозволяє суттєво скоротити кількість індивідуальних поправок гармат та часу на їх визначення, що враховуються при стрільбі, що буде сприяти скороченню загального часу підготовки вогню.

У той же час слід мати на увазі, що якщо величини індивідуальних поправок гармат незначні, то їх неврахування практично не призводить до зниження ефективності стрільби.

Розрахунки показують, що при величині різнобою гармат відносно основної, що не перевищує 0,5 %V₀, чи якщо величина перевищення гармати відносно основної не перевищує 0,001 , чи якщо величина відхилення маси снаряда від нормальної не перевищує двох знаків, чи якщо величина невідповідності не перевищує 2 тис., а уведення –
0-03, то помилки, що виникають внаслідок неврахування індивідуальних поправок гармат у межах величин перерахованих факторів, практично не впливають на ефективність стрільби. Тому Правила стрільби дозволяють в окремих випадках індивідуальні поправки гармат не враховувати.

При повзводному чи розосередженому розташуванні гармат на ВП урахування індивідуальних поправок на уступ та інтервал для більшості гармат батареї майже завжди обов’язкове.

 

До ст. 50

З теорії стрільби відомо, що точність отримання необхідного віяла на вогневій позиції (без зістрілювання) характеризується серединними помилками:

для гармат – порядку 0-01,5;

для мінометів – 0-03,7.

Практика стрільб свідчить, що зістрілювання віяла не підвищує його точність, тому у Правилах стрільби відсутні рекомендації про зістрілювання віяла.

 

До ст. 51

Розходження у вирахуваній дальності 50 м та у вирахуваному довороті 0-05, що допускаються у процесі проведення контролю правильності підготовки до роботи приладів управління вогнем (ПрУВ), що обумовлюються випадковими помилками, що є, у свою чергу, наслідком помилок:

визначення топографічної дальності (∆ Д _т^ПрУВ) та топографічного довороту (∆ д _т^ПрУВ);

побудови графіку розрахованих поправок (∆Д_гр^ПрУВ, ∆ д _гр^ПрУВ);

визначення (зняття з графіку) поправок дальності (∆ Д _зн^ПрУВ) та напрямку (∆ д _зн^ПрУВ);

округлення поправок дальності (∆ Д _ок^ПрУВ) та напрямку (∆ д _ок^ПрУВ), знятих з графіку розрахованих поправок.

Зазначені помилки є незалежними між собою. Тому сумарні серединні помилки (, ), що характеризують точність роботи на приладі управління вогнем при визначенні вирахуваної дальності та вирахуваного довороту, можуть бути вирахувані за формулами:

 

,

 

.

 

Значення цих серединних помилок дорівнюють: за дальністю – 13,3 м, за напрямком – 0-01,1.

Слід мати на увазі, що серединні помилки, що розраховуються за наведеними формулами, будуть справедливі за умови, що вирахувані установки для стрільби при проведенні контролю їх правильності визначаються у штабі дивізіону та на ВП кожної з батарей для одних і тих же умов.

Враховуючи, що помилки у підготовці до роботи двох приладів управління вогнем є також незалежними між собою, то серединні помилки, що характеризують розходження у визначенні дальності та довороту на цих приладах, можуть бути визначені за формулами:

 

,

 

.

 

Значення цих серединних помилок дорівнюють: за дальністю – 18,7 м; за напрямком – 0-01,6.

На практиці як допустимі розходження беруть, як правило, значення, що дорівнюють трьом серединним помилкам. Згідно з цією рекомендацією розходження між результатами перевірки підготовки до роботи приладів управління вогнем та побудови графіку розрахованих поправок можуть дорівнювати: за дальністю приблизно 50 м, за напрямком – приблизно 0-05.

З метою спрощення вимог Правил стрільби такі ж значення розходжень приймаються і для топографічних дальностей та напрямків.

Контроль правильності підготовки до роботи приладів управління вогнем за топографічною дальністю та топографічним доворотом проводиться після кожної зміни КСП та ВП. При побудові (уточненні) графіка розрахованих поправок контроль проводиться за вирахуваною дальністю та вирахуваним доворотом.

 

 

До глави ІII