Поняття географічного зазначення та його ознаки

Місце виготовлення товарів може вказувати на їх особливі унікальні якості, на особливу майстерність людей певної місцевості. У цілому все це впливає на позитивну репутацію товару на ринку, попит серед споживачів та ціну.

Право на географічне зазначення — це новий цивільно-правовий інститут для нашої країни, хоча як об'єкт прав інтелектуальної власності географічне зазначення розглядалося ще Паризькою конвенцією про охорону промислової власності 1883 р. В Україні правове регулювання відносин, пов'язаних з географічним зазначенням місця походження товарів, передбачено ЦК України (статті 501-504) та Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Коло питань щодо даної сфери відносин регулюється також законами України «Про за­хист від недобросовісної конкуренції», «Про охорону прав на зна­ки для товарів і послуг», «Про захист прав споживачів», «Про рекламу» тощо.

Незважаючи на певні термінологічні розбіжності, у ЦК України використовується термін «географічне зазначення» (ст. 501), а в за­кон — «зазначення походження товару» (ст. 6). Під географічним зазначенням походження товару розуміють назву країни, населено­го пункту, місцевості чи іншого географічного об'єкта, що викорис­товується для позначення товару, особливі властивості якого винят­ково чи головним чином визначаються характерними для даного географічного об'єкта природними чи людськими чинниками або тими й іншими чинниками одночасно.

Термінологічні проблеми характерні також і для законодавства інших країн1. Це зумовило введення Світовою організацією торгівлі (СОТ) терміна — зазначення гео­графічного походження з метою використання його в документах організації.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару або послугами і межами географічного місця їх походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення. Неодмінними умовами правової охорони географічного зазначення є:

1) наявність у товарі особливих властивостей, цінних з погляду споживача, що підвищують конкурентоздатність товару на ринку однорідних товарів;

2) обумовленість цих властивостей виключно або головним чином властивими даному, а не іншому географічному об'єкту природним (кліматичними, водяними, ґрунтовими і т. п.) факторами;

3) людськими (навичками майстрів, уміннями виготовлювачів) факторами чи тими й іншими факторами одночасна.

Закон визначає термін «зазначення походження товару» через просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару. До першого належить будь-яке словесне чи зображувальне позначення, що прямо вказує на географічне місце походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими і вводять в оману споживачів щодо дійсного географічного місця походження товару. Кваліфіковане зазначення походження товару охоплює терміни «назва місця походження товару» та «географічне зазначення походження товару». Обидва ці терміни визначаються як назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить з цієї території та має певні якості, зумовлені природними умовами, людським фактором або їх поєднанням.

Суб'єкти та об'єкти права на географічне зазначення

Законом визначено, що суб'єктами права на географічне зазначення є виробники товарів, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є:

1) право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

2) право на використання географічного зазначення;

3) право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстрокове за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням. Реєстрація найменування місця походження товару здійснюється за заявкою одного чи кількох юридичних або фізичних осіб до Установи. Якщо найменування вже зареєстроване, будь-яка особа, яка перебуває в тому самому географічному місці, що і перший заявник, і виробляє товар з тими самими властивостями, може подати до Установи заявку на надання йому права користування зареєстрованим найменуванням. Реєстрація в установленому порядку є підставою для видачі відповідного свідоцтва.

Правова охорона надається географічному зазначенню походжен­ня товару, щодо якого виконуються такі умови:

1) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

2) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

3) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

4) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

5) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару вироблялася та/або перероблялася в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

Правова охорона надається також омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження товару або його меж.

Правова охорона не надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що:

1) не відповідає вищезазначеним умовам;

2) суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі;

3) є видовою назвою товару;

4) правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці;

5) є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

Крім того, національне законодавство не надає правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару, пов'язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо:

1) Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару;

2) це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі.

Українське географічне зазначення походження товару може бути також зареєстроване в інших країнах, законодавство яких передбачає таку реєстрацію. Однак обов'язковою умовою іноземної реєстрації є попередня реєстрація і одержання права користування зазначенням місця походження товару в Україні.

Користуючись своїм правом, власник свідоцтва може розміщувати географічне зазначення на товарі, упаковці, рекламі, проспектах, рахунках, бланках та іншій документації, пов'язаній із введенням товару в господарський обіг. Власник свідоцтва має право також проставляти поруч з охоронюваним найменуванням попереджувальне маркування, що свідчить про наявність його державної реєстрації. Однак право на використання зазначення походження товару не передається за ліцензійним договором. Усі бажаючі скористатися зареєстрованим найменуванням місця походження товару зобов'язані звернутися безпосередньо до Установи, підтвердити особливі властивості їхніх товарів та одержати на своє ім'я свідоцтво на право користування цим найменуванням.

Висновки з третього питання

Визначено коло суб’єктів і об’єктів права на географічне зазначення, розкритий обсяг правової охорони географічного зазначення, який визначається характеристиками товару або послугами і межами географічного місця їх походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення., визначені майнові права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Отже, сьогодні була розглянута тема правового регулювання засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг. Протягом лекції висвітлені основні поняття та особливості таких об’єктів інтелектуальної власності, як торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення. Ця лекція, на мою думку, є ключовою у сенсі правильного визначення цих об’єктів, оскільки саме вони дають можливість індивідуалізувати, відокремити учасників цивільного обороту, їх товари і послуги серед інших.

Сподіваюсь, що цю тему ви засвоїли добре, оскільки вона є головною підставою вашого наступного засвоєння відповідного матеріалу.

Дякую за увагу.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ:

Студент, який приступає до вивчення курсу: «Інтелектуальна власність», повинен знати завдання, які поставлені перед ним.

Курс з права інтелектуальної власності розрахований на розв'язання наступних завдань. Суть пізнавального завдання зводиться до засвоєння змісту основних понять інтелектуальної власності, інститутів права інтелектуальної власності, слідкувати за закономірностями їх змін та розвитку. Оскільки право інтелектуальної власності як дисципліни містить численні дефініції, які, на перший погляд є складними у розумінні, такі як, наприклад, нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності, множинний пріоритет, тощо, студенту варто звернутися до відповідної літератури, в який ці поняття розкриваються, зокрема до підручників, навчальних посібників, тощо. Оскільки в юридичній літературі не завжди спостерігається одностайність думок, поглядів на сутність деяких термінів, наприклад, поняття «добросовісного заохочення», «визнання наукового відкриття», а також щодо розв'язання інших теоретичних питань інтелектуальної власності.

При вивченні студентом спірних питань необхідно враховувати наступне. Перш за все, треба познайомитися з аргументами на користь тих чи інших позицій. Виробити власне ставлення до них І вже потім визначатися у відповідному спірному питанні. Тут можливі такі ситуації: приєднання до однієї із точки зору з додатковими аргументами чи без них або обґрунтування власної точку зору щодо дискусійного питання.

Знання законодавства, доктрини та вміння користуватися судовою практикою з питань, що вивчаються в межах відповідного курсу з права інтелектуальної власності, є запорукою опанування і належного засвоєння всіх питань, передбачених предметом.

Питання до самоконтролю:

1. Дайте визначення комерційного найменування?

2. З якого моменту виникають права? на комерційне найменування

3. Хто може бути суб’єктом права на комерційне найменування?

4. Які позначення не можуть отримати правову охорону як торговельні марки?

5. Вчинення яких дій вважається використанням торговельної марки?

6. Розкрийте поняття та види географічних зазначень

7. Розкрийте сутність майнових прав інтелектуальної власності на географічне зазначення.