Умови і обсяг правової охорони

Умови визнання позначень торговельними марками і, відповідно, надання їм правової охорони визначаються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Правова охорона надається лише тій марці, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі. Необхідними умовами правової охорони марки також є: 1) здатність відрізнити дану марку від ін­ших марок та загальновживаної чи національної символіки (прин­цип відносної новизни торговельної марки); 2) дотримання прав ін­ших суб'єктів права інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 6 цього Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які:

1) не мають розрізняльної здатності;

2) є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного

виду;

3) вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

4) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо то­вару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

5) є загальновживаними символами і термінами; зображують:

6) державні герби, прапори та емблеми;

7) офіційні назви держав;

8) емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

9) офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

10) нагороди та інші відзнаки.

Позначення, вказані в пунктах 1-3, 5, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають до­мінуючого положення в зображенні знака. Позначення, вказані у пунктах 6—9, можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного орга­ну або їх власників.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотож­ними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

1) знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстра­цію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг;

2) знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстра­ції на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

3) фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Уста­нови заявки щодо однорідних товарів і послуг;

4) кваліфікованими зазначеннями походження товарів, крім ви­падків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я осіб, які мають право користуватися такими зазначеннями;

5) сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, що відтворюють:

1) промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

2) назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

3) прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Отже, торговельна марка може мати елементи, що охороняються, та неохоронювані елементи. Об'єктами, що охороняються, можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Набуття права інтелектуальної власності на марку засвідчуєть­ся свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визнача­ється наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг.

Водночас набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Одержання свідоцтва можливе у разі подання відповідної заявки до Держдепартаменту з питань інтелектуальної власності. При цьому в разі претензій кількох заявників на тотожні позначення право на свідоцтво отримує той із них, чия заявка має більш ранню дату подання або більш ранню дату пріоритету (за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена). Про право пріоритету слід заявляти окремо. Заявник, який бажає скористатися цим правом, подає до Установи заяву про пріоритет протягом трьох місяців після подання по­передньої заявки щодо свідоцтва. Дата пріоритету може встановлю­ватися за датою подання попередньої заявки на реєстрацію такої самої марки для товарів і послуг до Установи або до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріоритет). Дата пріоритету заявки на тор­говельну марку, що використана в експонаті, показаному на офіцій­них міжнародних виставках, проведених на території однієї з країн-учасниць Паризької конвенції з охорони промислової власності (ви­ставковий пріоритет), може бути встановлена за датою відкриття ви­ставки, якщо заявка надійшла до Установи впродовж шести місяців від вказаної дати. Також дата пріоритету заявки на торговельну мар­ку може встановлюватися за датою її міжнародної реєстрації відповідно до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна.

Для одержання свідоцтва заявка має пройти процедуру експертизи, порядок якої встановлено законом. Експертиза має два етапи - формальний та кваліфікаційний. Якщо заявка пройде етап формальної експертизи, тобто відповідатиме всім встановленим вимогам Щодо її оформлення та оплати збору, тоді проводиться кваліфікаційна експертиза по суті заявки. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи заявки буде визначено, що позначення відповідає умовам надання правової охорони, заявнику надсилається рішення про реєс­трацію знака. Відомості про реєстрацію та видачу свідоцтва мають бути опубліковані для широкого загалу. Законодавство нагадує про необхідність сплати зборів за дії, пов'язані з видачею свідоцтва, оскільки несплата тягне за собою відкликання заявки.

Зареєструвати торговельну марку можна також в іноземних краї­нах. Заявка на реєстрацію в іноземній державі подається відповідно до законодавства цієї країни, однак спочатку вона має надійти до Установи, а згодом пересилається до Міжнародного бюро інтелекту­альної власності і розглядається відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р.