Загальна характеристика умінь та навичок

І Вміння — це закріплені способи застосування знань у прак­тичній діяльності!

Пізнаючи довколишню дійсність, закони природи та суспіль­ства, людина набуває знання. З розвитком людського суспіль­ства удосконалюються й змінюються знання людей. Знання передаються від покоління до покоління. Наступне покоління успадковує знання попереднього, засвоює їх, засвоєння відбуває­ться або стихійно (під час розв'язання практичних завдань у процесі життя), або за допомогою навчання.

Діставши знання, людина, як правило, намагається їх засто­сувати й використати у житті, в практиці своєї діяльності. Так, на основі знань формуються уміння — знання застосовуються на практиці.

Знання та вміння перебувають у складній залежності. Для того щоб учень опанував уміння — навчився лічити, писати, чи­тати тощо, він повинен мати знання, повинен знати, як це треба робити. Діставши знання, він навчається застосовувати їх у прак­тичній діяльності — у нього виробляється вміння. У процесі вправ, у ході практичної діяльності вміння удосконалюються; у зв'язку з цим і діяльність стає досконалішою.

Проте, маючи знання, учень може не мати вміння. Так, учень дуже добре знає правило про правопис м'якого знака. Та знан­ня правил ще не свідчить про вміння. Почав писати учень і зро­бив помилки, не зумівши застосувати правило в практичній ро­боті. Уміння набуваються на практиці вправами і часом тривали­ми. Тільки після того як учень, виконуючи роботу самостійно, безпомилково застосовуватиме певне правило, можна сказати, що він уміє правильно застосовувати свої знання на практиці.

Навчальна діяльність учня змінюється й удосконалюється у зв'язку з набуттям знань та з формуванням умінь. Знання удос­коналюються й зміцнюються, коли учень уміє застосувати їх на практиці; в свою чергу вміння тим досконаліші, чим на ширші й глибші знання спирається учень.

Внаслідок багаторазових вправ окремі елементи дій можуть так добре засвоюватися людиною, що свідомий контроль за всім процесом дії стає зайвим. Окремі елементи дії автоматизуються, тобто виконуються вже автоматично, без участі свідомості. Таку \дію, в якій окремі елементи внаслідок вправ стають автомати­зованими, називають навичкою)

Спершу, коли людина опановувала дію, елементи дії були усвідомлюваними, а потім, у процесі багаторазових вправ, на­став високий ступінь засвоєння цих дій, виконання їх уже не по­требує високого ступеня усвідомлюваності, вони стають автома­тизованими. Такі навички ходіння на лижах — адже люди не усвідомлюють, які м'язи і в якому порядку скорочуються під час ходіння. Ми можемо йти глибоко задумавшись, розмірковуючи про щось стороннє, милуючись красою зимового пейзажу.

На початку навчання робітник усвідомлено управляє верста­том, свідомо дотримуючи правил, стежачи за кожним рухом. Внаслідок систематичних вправ ці дії автоматизуються, а свідо­мість переключається на якість виконуваної роботи. Але свідо­мість може включитися в будь-який момент, і дія знову перехо­дить в усвідомлену, якщо помічаються якісь спотворення в її виконанні, неполадки, порушуються правила та норми. У такому разі негайно залучається увага до способів виконання дії, і лю­дина починає діяти усвідомлено.

Поняття автоматизованої дії дав І. М. Сєченов в одній своїй праці, описуючи діяльність досвідченої в'язальниці, яка в'яже і водночас читає. Але це не означає, зауважує І. М. Сєченов, що її рухи відбуваються без будь-якого контролю. Певну частку уваги слід звернути на них, а то робота була б неможлива. Так, там, де, читаючи книжку, в'язальниця особливо захоплюється нею, в'язання припиняється. Отже, навіть читаючи книжку, в'я­зальниця все-таки стежить за рухом рук.

Це і є автоматизовані дії, які людина чітко не усвідомлює.

Для формування навички потрібні знання й уміння. Для того щоб сформувалися навички письма, учень повинен знати — як тримати ручку, як користуватися нею, повинен знати літери, зна­ти, як вони пишуться, потім він повинен був навчитися користу­ватися ручкою, вміти написати букви і т. д. Після багатьох вправ учень засвоїв техніку письма, і в результаті цього він перестає думати про те, як треба писати літери, свідомість його переклю­чилася на зміст письма — у дитини виробилася навичка письма. Отже, без знань та вмінь навичка формуватися не може.

Уміння та навички — це різні сторони єдиної діяльності. Во­ни тісно пов'язані між собою, взаємно доповнюють одне одне, і забезпечують найкращий плин діяльності.

Слід пам'ятати, що діяльність завжди залишається свідомою, автоматизуються лише елементи діяльності, її складові ча­стини.