План
1. Принципи роботи міжнародної інформаційної мережі Інтернет.
2. Сервіси Інтернет, служба World Wide Web.
3. Інтернет-технологїї в туристичному менеджменті.
У теперішній час робота кваліфікованого фахівця — менеджера чи економіста неодмінно ґрунтується на вмінні використовувати Internet у процесі пошуку інформації,. реклами та надання надійного зв’язку. Вміння використовувати інтернет–технології необхідне у процесі управління фінансово–економічною діяльністю підприємства., успішного ведення бізнесу, торговлі і маркетингу, дослідження ринків тощо.
Найпопулярнішою службою Internet є служба World Wide Web (WWW) – всесвітня павутина, сплетена з WEB–сторінок. WEB–сторінка – це текстовий документ, написаний за допомогою мови розмітки гіпертексту HyperText Markup Language (HTML). Спеціальні програми перегляду HTML–документів, які називають броузерами, служать для інтерпретації файлів, розмічених за правилами мови HTML, форматуванні їх у вигляді WEB–сторінок та відображенні їх вмісту на екрані комп’ютера.
Для створення WEB–сторінок використовують гіпертекстові редактори, наприклад, HotMetalPro, Hot Dog Proffesional, Netscape Editor, HTML Writer, HTML Assistant, HTMLed, де використовуэться мова HTML. Програмними засобами, що дають змогу створювати WEB–сторінки без застосування кодів HTML, є сучасні редактори, такі, як FrontPage, DreamViewer, MS Word тощо. Вони генерують цей код автоматично.
Як і більшість служб Інтернету, службу WWW реалізовують за допомогою двох засобів: віддаленого веб-сервера та веб-броузера на стороні клієнта. Розглянемо основні поняття, що стосуються WWW.
Веб-сервер — це під'єднаний до Інтернету комп'ютер, на якому виконується спеціальна програма — сервер, яка зберігає файли і здійснює пошук ресурсів у веб-просторі.
Веб–броузер — це програма, яка виконується на комп'ютері користувача. Вона формує запит на пошук ресурсів у WWW: відправляє запит на сервер і отримує від нього потрібну інформацію.
В основі служби WWW лежать поняття гіпертексту, гіперпосилання та мова HTML, яку використовують для створення веб-сторінок. Ідея гіпертексту полягає у налагодженні зв'язку між різними веб–об'єктами, який забезпечують гіпертекстові посилання.
Гіперпосилання — це короткий підкреслений і/або виокремлений іншим кольором текст у документі, картинка чи інший елемент, клацнувши на якому мишею отримують доступ до зв'язаного з ним об'єкта, наприклад, тексту, малюнка, музичного чи відеофайлу, іншої сторінки тощо.
Веб-сторінка — це текстовий документ, написаний мовою HTML, який зберігається на веб-сервері. Він може містити посилання на різні об'єкти: рисунки, діаграми, звукові файли, елементи мультимедіа тощо.
Динамічні веб–сторінки формуються в момент звертання до них із компонентів, які завбачливо вставлені дизайнером з деякої бази даних сервера. Прикладами таких компонентів можуть бути канали, прогноз погоди, результати торгів на біржі, спортивні новини, ціни в інтернет-магазинах тощо.
Веб-сайт (веб–вузол) — декілька сторінок, об'єднаних єдиним тематичним змістом, або які належать єдиному власникові. Веб–сайти утворюють за певними правилами.
Веб–портал — спеціально підготовлена веб–сторінка, з якої, зокрема, зручно починати пошук ресурсів у WWW. Приклади порталів: Мета, BigMir, Yahoo, Yandex, Narod та ІН.
Ресурсом в Інтернеті може бути текст, рисунок, музика, файл, а також запис у базі даних поштового сервера тощо. Оскільки кожний ресурс має адресу, то, клацнувши на гіперпосиланні, користувач має змогу завантажити на свій комп'ютер відповідний ресурс.
Адресу ресурсу називають URL-адресою.
URL-адреса (URL — Uniformed Resourae Locator) — уніфікований покажчик ресурсу. URL-адреса складається а назви прикладного протоколу, символів «:» або «://», назви сервера (доменне ім'я комп'ютера) та повного шляху до певного ресурсу. Всі компоненти адреси відокремлені символом «/» (читається бек-слеш). Загальний вигляд URL-адреси такий:
<назва протоколу>://<назва сервера>/ <шлях до ресурсу>/<назва ресурсу>
Найпоширеніші прикладні протоколи:
- http — протокол служби WWW, який дає змогу переглядати веб-сторінки;
- ftp — протокол пересилання файлів з одного комп'ютера на інший;
- news — протокол сервера новин UseNet;
- mailto — поштовий протокол тощо.
Приклади URL-адрес:
- http://www.uar.net — веб-сторінка провайдера UARNet;
- ftp://ftp.uar.net/pub/Netscape — копія ftp-сервера Netscape;
- file:///c:/My documents/click.ехе — файл на комп'ютері користувача;
- mailto:danylo@mail.lviv.ua — електронна адреса тощо.
Розрізняють відносні адреси й абсолютні. Відносні (короткі, створюються за правилами ОС) адреси визначають адреси ресурсів відносно адреси деякого базового ресурсу. Абсолютні адреси — це повні URL-адреси ресурсів.
Для перегляду веб-сторінок на комп'ютері користувача необхідно встановити відповідну програму. Таку програму називають веб–броузером. Основні функції броузера — згенерувати запит до сервера, отримати відповідь та відобразити веб-сторінку на моніторі клієнта.
В теперішній час існує багато броузерів, однак найпопулярнішими є Netscape Navigator, Internet Explorer та Opera. Принципи роботи різних броузерів мало чим відрізняться один від одного. До стандартного комплекту Windows входить доволі потужний веб-броузер Internet Explorer.
