Взаємодія школи і сім'ї в підготовці дітей до навчання

Учитель, вихователь, батьки мають об'єднуватись у своїй діяльності, приймати рішення, діяти в інтересах дитини і створювати на­лежні для неї умови. Розробляючи структурно-змістові варіанти мо­делі взаємодії сім'ї, дошкільної установи, школи з підготовки дітей до навчання слід спиратися на такі принципи.

Принцип гуманізації і демократизації: уся робота сім'ї, школи в процесі підготовки дитини до навчання підпорядкована завданням формування особистості громадянина України.

1. Гуманізація виховного процесу — це забезпечення з боку сім'ї і школи любові, уваги, поваги до гідності дитини у взаємодії з бать­ками і педагогами, а також створення відповідних умов для повноцін­ного розвитку її індивідуальності. Завдання педагога і батьків — реалізувати виховний потенціал взаємодії у формуванні гуманних якостей особистості.

2. Принцип суб'єктності і модальності для організації взаємодії в педагогічному процесі є вихідним. Школи нового типу генерують стратегію суб'єктних відносин до високого рівня співпраці, основою яких є гуманні стосунки дитини і батьків, учня і вчителя.

Цей принцип зумовлює різнобічну взаємодію сім'ї, дошкільної уста­нови, школи з підготовки дітей до вступу в навчальний заклад нового типу, дозволяє розглядати першоосновою загальної структури педаго­гічної взаємодії дитину, дії вчителя та дії учня, їх поведінку та емоції.

3. Принцип неперервності і наступності є серцевиною взаємо­дії сім'ї, школи з підготовки дитини до навчання. Неперервність — це цілеспрямоване отримання дитиною потрібних знань, умінь і на­вичок протягом усього життя в навчальних закладах або в процесі саморозвитку і самовиховання. Особистість дитини формується в ре­зультаті послідовності включення в різну за рівнем взаємодію на різ­них вікових ступенях. Розвиток особистості визначається відповідні­стю віковому етапу розвитку та здатністю до взаємодії.

4. Принцип диференціації та індивідуалізації взаємодії сім'ї, школи з підготовки дітей до вступу в школу нового типу реалізуєть­ся через одну з істотних сторін диференціації навчання — ранню діаг­ностику підготовленості майбутніх першокласників до школи. Під­ставою для цього є той факт, що головним у школах нового типу є навчання, але не всі учні, зараховані до першого класу за традицій­ною методикою, повністю підготовлені. Диференціація вимагає ви­вчення не тільки особистості дитини, а й батьків і педагогів та їхніх відносин, тобто всіх суб'єктів взаємодії.

5. Принцип науковості і природовідповідності. Принцип науко­вості реалізується в діяльності вчителя, а принцип природовідповід­ності — у діяльності дитини.

6. Принцип комплексності й інтеграції взаємодії здійснюється єд­ністю і взаємозв'язком біологічних,

соціальних, педагогічних, психоло­гічних і вікових процесів, які постійно ускладнюються в навчально-ви­ховному процесі з підготовки дітей до вступу в заклад нового типу.

7. Принцип інноваційності і варіативності взаємодії є одним із основних в організації навчально-виховного процесу в школах ново­го гину,

8. Принцип професійної і педагогічної компетенції батьківі педагогів та любов до дітей випливає з єдності зусиль сім'ї, школи у підготовці дитини до навчання. Під взаємодією батьків і педагогів ми розуміємо найбільш повну відповідність у створенні умов вихован­ня і конкретну скоординованість діяльності сім'ї, школи з метою і за­вданнями підготовки дітей до вступу в школу нового типу.

9. Принцип спадкоємності і зв'язку з життям. Батьківська сім'я — базовий компонент соціальних умов. Школа ж забезпечує систематичну освіту, формування вмінь і навичок як побутового, так і соціального досвіду.

Розглянуті принципи взаємодії в процесі підготовки до навчання в шко­лі спираються на загальнодидактичні принципи і взаємодіють з ними.