Обєднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Обєднання громадян створюються і діють на основі добровільності,
рівноправності їх членів учасників, самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Всі основні питання діяльності обєднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів обєднання. Обєднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати.
Обєднання громадян, незалежно від назви рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.
Політичною партією є обєднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.18р,дієздатність,громадянство України
Громадською організацією є обєднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.18р,громадянство України,без громадянство
55. оняття і озн багатопартійності. Констит-прав статус політ партій.
БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ—хар-ка такої політ с-ми, в якій одночасно діють кілька політ партій. Б—необхідна передумова демократії, без неї неможливо адекватно представити в с-мідерж упр-ня різноманітність сусп. інтересів. Разом з тим Б не розв’язує автоматично проблему
демократизації. Лише ті партії, що тісно пов’язані з широкими і впливовими силами і насправді вираж їхні інтереси здатні своєю участю в роботі держ органів домогтися узгодження держполітики з насущними потребами народн мас. Тільки за такої умови демокр інститути можуть забезпеч політ стабільність без застосування бюрократії та апарату примусу. Формув партій, які тісно пов’язані з стихійними громадськ рухами І надають цим рухам організов і свідомого х-еру— невід’ємна складова част демокр перетворення с-ства. Відп ст.2ЗУ«про політ партії»
Політпартія- це зареєстроване згідно з законом добровільне обєднання громадян –прихильників певної загально нац. програми сусп. розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політ волі громадян, бере участь у виборах та ін. політ заходах.ст.3Політ пар провадять свою д-сть відп до КУ, цього Закону, а також ін. ЗУ та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політ пар в Укр ств і діють тільки із всеукр статусом.ст.4Політпар є рівними перед законом. Органам держвл,органам місц самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політ пар чи надавати їм привілеї, а також сприяти політ пар,якщо ін не передбачено законом, у провадженні їх д-сті. Втручання з боку органів держвл та органів місц самоврядування або їх посадових осіб у створ і внутр. д-сть політ пар та їх місц осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
56. Порядок створення політичних партій.Принципи діяльності політичних партій.
Політична партія — це зареєстроване згідно з законом добровільне обєднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до КУ, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом. Політичні партії мають право: 1 вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених КУ, цим Законом та іншими законами України; 2 брати участь у виборах Президента України, до ВРУ, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України;
3 використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4 підтримувати міжнародні звязки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати вступати між собою у міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5 ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші обєднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.
Рішення про створення політичної партії приймається на її установчому зїзді конференції, зборах. Це рішення має бути підтримано підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповідно до КУ мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів АРК. На установчому зїзді конференції, зборах політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи. Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій. Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції України. Для реєстрації політичної партії до Міністерства юстиції України разом з заявою подаються: 1 статут і програма політичної партії;2 протокол установчого зїзду конференції, зборів політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які
проголосували за створення політичної партії; 4 відомості про склад керівних органів політичної партії; 5 платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору; 6 назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки. Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи.
57. Припинення діяльності політичних партій.
Політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації саморозпуску або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому цим та іншими законами України. Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається зїздом конференцією політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення зїзд конференція політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі.
58.Конституційні основи партійної системи України. Конституційні принципи і засоби участі політичних партій в інституціоналізації органів публічної влади.
Партійна система-це сукупність партій,які реально змагаються за владу та беруть участь у її реалізації.До складу партійної системи зараховуються партії,які або представлені у Парламенті,або мали потенціал для цього.Конституційне унормування має позитивний вплив на партійну систему:партії отримують конституційні гарантії свого існування;чітко визначені «рамки» цілей і дій партії. Партійні системи розрізняються за кількістю партій і їх якісним ознакам. Наприклад, однопартійні, двопартійні, двох з половиною партійні, багатопартійні. Однопартійна система володіє низкою достоїнств: вона здатна інтегрувати соціальні групи, гармонійно поєднувати їх різні інтереси; концентрувати ресурси і направляти їх на рішення актуальних проблем. Двопартійна система:складається з декількох партій з помітним переважанням двох найвпливовіших;забезпечує можливість створення стабільного уряду, що спирається на підтримку парламентської більшості, оскільки що перемогла на виборах партія володіє абсолютною більшістю депутатських мандатів.
59. Конституційне право на свободу світогляду і віросповідання. Конституційно-правовий статус і види релігійних організацій.
Відповідно до ст. 35 КУ Кожен може сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої,безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди,вести релігійну діяльність.Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами положеннями. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства місії, духовні навчальні заклади, а також обєднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні обєднання представляються своїми центрами управліннями.Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно обєдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам управлінням і вільну зміну цієї підлеглості. Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обовязковим.
релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів положень, що реєструються у порядку, встановленому законом.Релігійні організації, керівні центри яких знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України.Не регламентовані законом відносини держави з релігійними управліннями і центрами, в тому числі й тими, що знаходяться за межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.Релігійні управління і центри мають право відповідно до своїх зареєстрованих статутів положень засновувати монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства місії, які діють на підставі своїх статутів положень, що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.Монастирі та релігійні братства можуть бути утворені також у порядку, передбаченому цим Законом для утворення релігійних громад, з реєстрацією їх статутів положень.Релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів положень мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів положень, що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.
Конституційні основи організації і діяльності професійних союзів в Україні. Професійна спілка профспілка — добровільна неприбуткова громадська організація, що обєднує громадян, повязаних спільними інтересами за родом їх професійної трудової діяльності навчання.
Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Діяльність профспілок будується на принципах законності та гласності. Інформація щодо їх статутних і програмних документів є загальнодоступною. Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок. Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки, але можуть вступати до профспілок, якщо це передбачено їх статутами. Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Профспілки, їх обєднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими обєднаннями громадян. Вони захищають право громадян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту. Беруть участь у визначенні головних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини та соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття.
