Охарактеризуйте соціально-економічне і політичне становище України в 20-х роках ХХ ст. Визначте характерні риси НЕПу.

Політичне становище України після закінчення громадянської війни. Утворення Союзу РСР. Впровадження нової економічної політики. Відродження народного господарства на засадах непу. Суспільно-політичне та культурне життя в Україні. Національно-культурне відродження. Початок соціалістичної індустріалізації народного господарства: особливості і наслідки для України. ними перепису 1920 року, становило 25,5 млн. чоловік. Більшість населення України — селяни (на селі проживало 20,9 млн. чоловік).

Частина українських земель — так звана Західна Україна (Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь) у 1919—1920 рр. ввійшла до складу Польщі. Згідно в даними перепису 1931 р. на цій території проживало 5,6 млн. українців.

Буковину після розпаду Австро-Угорської імперії захопила Румунія. Закарпаття після невдалої соціалістичної революції в Угорщині за рішенням країн Антанти було включено до складу Чехословаччини.

На початку 1921 р. в Україні встановилась Радянська влада як форма диктатури пролетаріату та незаможного селянства. Більшовики перемогли, а багаті і значна частина інтелігенції опинились в стані переможених. Більшовики провели націоналізацію капіталу, конфіскували та передали селянам в користування націоналізовані землі поміщиків, переселили робітників з підвалів та бараків в квартири багатіїв (перетворивши тим самим їх в сумно відомі комуналки), знищили стару владу і скасували усі колишні соціальні привілеї. Ці заходи сприяли підвищенню авторитету більшовиків в масах.

Вищим законодавчим органом влади в Україні став з'їзд Рад і Всеукраїнський Центральний Виконавчий комітет (ВУЦВК) на чолі з Г. Петровським. Вищу виконавчу владу — Раднарком України — очолював Х. Раковський. До піраміди влади входили губернські, повітові і сільські ради. У радах усіх рівнів переважали і керували більшовицькі фракції, інші партії до цього часу або саморозпустились, або були заборонені новою владою. Крок за кроком більшовики зміцнювали контроль над радами, державним апаратом, армією, профспілками.

Перші кроки радянської влади у 1919—1920 роках були розраховані на те, щоб продемонструвати населенню країни своє прагнення виправити помилки минулих років. На VIII Всеросійській партконференції у грудні 1919 року в резолюції «Про радянську владу в Україні» більшовики зобов'язувались стояти «на точці зору визнання самостійності України», підтримувати прагнення українців учитися і користуватися українською мовою в усіх сферах суспільного життя. Відносини між УСРР і РСФРР визначались як федеративні. Що стосується подальшої долі взаємозв'язків, то їх мали остаточно вирішити самі українські робітники і селяни.

У 1919 році Москва стала ініціатором утворення «воєнно-політичного» союзу радянських республік. Тоді були об'єднані основні сфери їх діяльності: оборона, економіка, транспорт, фінанси, зв'язок.

Фактично, уже тоді Україна разом з п'ятьма іншими радянськими (Росія, Білорусія, Грузія, Вірменія, Азербайджан) і двома народними (Хорезм і Бухара) республіками становили єдину державу — Країну Рад.

Це було викликано цілим рядом причин об'єктивного і суб'єктивного характеру. По-перше, стійкими залишались економічні, культурні та інші зв'язки, що формувались в Російській імперії протягом століть. З давніх часів на загальній території проживали разом українці і росіяни. Багато українців вимушені були в різний час за різних обставин переселитися на територію Росії. Не останню роль зіграла етнічна і релігійна близькість українців і росіян. По-друге, в надзвичайно складних умовах громадянської війни і іноземної інтервенції радянські республіки вимушені були об'єднати військові ресурси і управління основними галузями народного господарства, створивши єдиний центр. Крім того, в ході революції і громадянської війни соціально-класові протиріччя виступили на перший план в порівнянні з національними. Комуністична партія пропагувала інтернаціоналізм

Нова́ економі́чна полі́тика (НЕП) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.

З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії тощо). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.

Тестові завдання.