Суть і завдання контролю у навчальному процесі

Контроль – важливий структурний компонент навчального процесу, який взаємопов’язаний з його цілями, змістом і методами. Від результатів контролю значною мірою залежать постановка цілей і завдань навчання, вибір і послідовність застосування його методів. Завдяки контролю реалі­зується зворотній зв’язок, що дозволяє оперативно регулювати і корегува­ти процес навчання, ставити конкретизовані завдання на наступний урок.

Основна мета контролю як дидактичного засобу управління навчан­ням – забезпечити ефективність навчання шляхом приведення до системи знань, умінь і навичок учнів, самостійного застосування ними здобутих знань на практиці. У його завдання входить також стимулювати учнів ста­ранно навчатися, формувати у них прагнення до самоосвіти. Основними засобами контролю є спостереження за діяльністю учня під час занять, ви­вчення продуктів навчальної праці учня, перевірка знань, умінь та навичок.

У дидактичній літературі використовують поняття контроль, перевірка, оцінювання, оцінка, облік, їх не можна ототожнювати. Поняття контроль означає виявлення, вимірю­вання й оцінювання знань та умінь учнів. Перевірка є компонентом (засо­бом) контролю і означає виявлення і вимірювання рівня і якості знань, об’єму праці учня. Окрім перевірки, контроль містить оцінювання (як про­цес) та оцінку (як результат перевірки). Оцінки фіксуються у вигляді балів в журналах, табелях успішності, базах даних. Основою для оцінювання успі­шності учня є результати контролю. Облік успішності передбачає фіксацію результатів контролю у вигляді оцінного судження або числового бала з ме­тою аналізу стану навчального процесу за певний період, причин його не­ефективного функціонування. Отже, структура контролю складається з та­ких компонентів: перевірки, оцінювання (як процесу і результату), обліку.

Об’єктом контролю у навчанні є знання учнями основних категорій, принципів, правил, фактів, явищ у їх тісному взаємозв’язку і взаємообумовленості, їх уміння і навички оперувати набутими знаннями. Об’єктом кон­тролю є також діяльність учнів у навчанні, їх уміння застосовувати знання на практиці, самостійно здобувати нові знання. Контроль знань учнів зав­жди повинен орієнтуватися на загальну мету навчання.

Функції контролю знань поділяють на специфічні (контролюючі) і загальні. До специфічних функцій належать: виявлення, вимірювання й оцінювання знань. Загальні функції контролю: діагностична, освітня, ви­ховна, розвивальна, стимулююча, прогностична, оцінювальна й управлінсь­ка. Загальні і специфічні функції контролю випливають із основних за­вдань навчання і тісно взаємопов’язані між собою.

Діагностична функція контролю полягає у визначенні рівня та якості знань учнів, у виявленні прогалин у знаннях та їх причин.

Освітня функція забезпечує систематизацію знань учнів, коригування результатів їх навчальної діяльності.

Виховна функція контролю полягає у формуванні моральних якостей учнів, вихованні адекватної самооцінки, дисциплінованості, самостійності, почуття відповідальності.

Розвивальна функція контролю забезпечує формування самостійності і критичності мислення учня, розвиток пізнавальних процесів.

Стимулююча функція контролю полягає у спонуканні учнів до сис­тематичної праці, одержання кращих результатів у навчанні, подолання прогалин у знаннях.

Прогностична функція контролю полягає у визначенні шляхів підви­щення ефективності роботи вчителя і пізнавальної діяльності учнів.

Оцінювальна функція контролю передбачає співставлення виявленого рівня знань, умінь і навичок з вимогами навчальної програми.

Управлінська функція контролю передбачає коригування роботи уч­нів і власної діяльності вчителя, удосконалення організації навчання.

56. Узагальнення і систематизація знань. Застосування знань в стандартних і змінених умовах.