Поняття злочину, його ознаки. Відмінність злочину від інших правопорушень та від правомірної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України злочином вважається перед­бачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне діяння (дія або безд), вчинене суб'єктом злочину.

Законодавче визначення поняття злочину закріплює його обов'язкові ознаки:

— злочин це діяння (дія або бездіяльність). Особа підлягає кримінальній відповідальності за конкретні дії (активна фор­ма поведінки) або бездіяльність (пасивна форма поведінки). Тільки конкретна поведінка, а не думки, переконання, у т.ч. виражені усно, письмово або жестами можуть визнаватися злочином;

— злочином є суспільне небезпечне діяння. Це означає вла­стивість злочину спричинювати суспільне небезпечну шкоду або створювати загрозу спричинення такої шкоди правоохоро-нюваним об'єктам;

— протиправність (передбаченість у якості злочину Кримі­нальним кодексом України) означає можливість визнання того чи іншого діяння злочином тільки у випадку передбачуваності його Кримінальним кодексом України в якості злочину.

Особлива частина Кримінального кодексу містить вичерп­ний перелік діянь, які визнаються злочинними.

Стаття Особливої частини КК України складається з двох частин: диспозиції та санкції. В диспозиції статті описуєть­ся злочинне діяння. Так, диспозиція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає відповідальність за таємне викрадення чужого 'майна (крадіжку). Санкція цієї ж частини передбачає пока­рання за крадіжку у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років. Таким чином, протиправність передбачає не тільки вказівку на злочинне діяння, але й передбачає покарання за такі діяння.

— караність— це передбаченість крим. покаран­ня за вчинення злочинного діяння;

— злочином вважається тільки винне діяння, тобто таке, яке вчинюється особою умисно або з необережності.

- особа, яка вчи­нює суспільно-небезпечне діяння, підтверджує наявність зло­чину тільки в діях фізичної, осудної особи, яка досягла віку кримінальної відповідальності. В іншому випадку такі су­спільно небезпечні дії ні в якому разі не можуть бути визнані злочином.

Відмінність злочину від інших правопорушень та від пра­вомірної поведінки

Злочин відрізняється від інших правопорушень ступінню суспільної небезпеки вчиненого діяння. Кримінальний закон встановлює відповідальність за найбільш небезпечні посяган­ня на об'єкт кримінально-правової охорони, шкода якому або взагалі не може бути усунена, або потребує суттєвих заходів для його відновлення. Саме ступінь суспільної небезпеки скоє­ного дозволяє відмежувати злочинне діяння від адміністратив­ного проступку, цивільно-правового делікту, дисциплінарного

правопорушення.

У певних випадках ступінь суспільної небезпеки, яка відмежовує злочинне діяння від інших правопорушень, має конкретні одиниці виміру — грошовий вимір, міру втрати пра­цездатності тощо. Так, ст. 51 Кодексу України про адмініст­ративні правопорушення встановлює відповідальність за дрібне викрадення чужого майна, яке не повинно перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У такому разі на практиці не виникає проблем відмежування злочинного діяння від адміністративного правопорушення.

В інших випадках, законодавець визначає ступінь суспіль­ної небезпеки через оціночні ознаки, правильність встановлен­ня яких покладається на органи, які застосовуватимуть нор­ми законодавства. Так, порушення вимог законодавства про працю передбачає адміністративну відповідальність відповід­но до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопору­шення. У випадку грубого порушення трудових прав людини відповідальність настає за ст. 172 КК України.

Якщо злочинне діяння відрізняється від інших правопору­шень ступенем суспільної небезпеки, то правомірна поведін­ка відрізняється від злочинного діяння саме відсутністю сус­пільної небезпеки. Кримінальний закон встановлює відпові­дальність за суспільно небезпечні діяння, прямо вказуючи у законі, які з таких діянь є злочинами. Вказане стосується та­кож інших порушень у нашій державі, які закріплюються в законодавчих та підзаконних актах. На відміну від правопо­рушень правомірна поведінка не завжди зазначається у писа­них нормах права однак, є прямою протилежністю правопо­рушенню.

13. Визначення поняття злочину: формальне, матеріальне, формально-матеріальне. Злочином визнається передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК

Поняття злочину виводиться за допомогою певних ознак, притаманних цьому явищу. Визначаючи поняття злочину, за­кон вказує на наступні ознаки:

— суспільна небезпечність;— протиправність;— винність;— караність.

Суспільна небезпечність виступає матеріальним (соціаль­ним) критерієм злочину. Він полягає в об'єктивній властивості злочину спричиняти шкоду об'єктам кримінально-правової

охорони. Саме суспільна небезпечність допомагає відповісти на запитання чому ті або інші діяння визнаються злочинами. Суспільна небезпечність це та міра, яка допомагає законодав­цю прийняти рішення про криміналізацію діяння.

Друга ознака визначення поняття злочину полягає у про-типравності. Не будь-які суспільно небезпечні діяння визна­ються злочинними, а тільки ті, що передбачені законом про кримінальну відповідальність.

В залежності від способу опису поняття в законі (викорис­танні певних ознак) визначення поняття злочину поділяють на певні види:

1. Якщо при визначенні поняття злочину міститься вказі­вка тільки на юридичний (формальний) критерій — передба-ченість діяння кримінальним законом — таке визначення на­зивається формальним. Саме передбаченість злочину законом є тією ознакою, яка, на думку багатьох фахівців, забезпечує дотримання прав та свобод людини.

2. Матеріальне визначення поняття злочину полягає у виз­нанні злочином тільки такого діяння, яке спричинює суспіль­ну шкоду правоохоронюваним об'єктам (суспільна небез­печність діяння). При цьому особа притягається до криміналь­ної відповідальності в незалежності від того, чи передбачене дане діяння як злочинне кримінальним законодавством. Ос­новне завдання правоохоронних органів у такому випадку полягає в тому, щоб довести суспільну небезпечність діяння у випадку притягнення особи до кримінальної відповідаль­ності. Так, КК УРСР 1922 р. визнавав злочином суспільне небезпечну дію або бездіяльність небезпечну робітничо-селянсь­кого правопорядку.

3. Формально-матеріальне визначення злочину означає по­силання на матеріальну та формальну ознаки злочину при його описі, тобто злочинним може бути визнане тільки суспільно небезпечне протиправне діяння. Саме сукупність двох ознак злочину дає підстави визнавати певне діяння злочином. Кри­мінальний кодекс України 2001 р. містить формально-матері­альне визначення злочину.