Сутність всебічного гармонійого розвитку особистості. Комплексний підхід до виховання.

Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

Виховання — це складний і багатогранний процес формування людини в умовах створення оптимальних можливостей для фізичного, психічного, соціального і культурно-духовного ц розвитку. Найвища мета виховання — всебічний гармонійний розвиток вільної, самодостатньої особистості. У людині від природи (в генотипі) закладені величезні можливості. Адже людина — це істота і природна, і мисляча (духовна), і діяльнісна, і предметна, і соціальна (суспільна). Це вихідна біологічна база, на якій має вибудовуватися особистість. Тому ідея всебічного гармонійного виховання об'єктивно зумовлена передусім сутністю людини як найдосконалішого витвору природи. Варто зауважити, що кожна цивілізаційна епоха в межах перспектив свого поступального руху висуває конкретні завдання щодо виховання молодого покоління. Але, так чи інакше, ці завдання спрямовані на досягнення генеральної мети — всебічного гармонійного виховання. Сьогодні такий дискурс інколи сприймається скептично. Причиною тому — дискредитація ідеї в радянський період, коли метою комуністичного виховання було формування нової, всебічно і гармонійно розвиненої особистості, в якій би органічно поєднувались ідейна переконаність, моральна чистота і фізична досконалість. Насправді це все робилось для того, щоб виховати конформіста, слухняного й обмеженого прибічника режиму, сліпого виконавця вимог будівництва міфічно-утопічного комуністичного суспільства. Формула нібито проголошувалась нова, прогресивна, а фактично копіювалась стара монархічно-релігійна модель — виховання покірливості, смиренності, відданості Богові, царю і Вітчизні, в комуністичному

орога до вершин, тут справжня і безмежна рівність, тут кожний може бути великим і неповторним".

Ідею всебічного гармонійного розвитку особистості можна реалізувати, по-перше, за умов, коли в державному масштабі всі аспекти соціальної й економічної політики будуть спрямовані на утвердження культу Людини, як головної цінності суспільства, як міри всіх речей. І, по-друге, коли в людину, в кожного члена людського співтовариства держава буде робити достатні інвестиції. Не тільки в заводи, фабрики, залізниці, транспорт тощо, як це відбувається нині, а насамперед у Людину. Можновладці у своїх звітах перед громадянами нерідко з гордістю за свою керівну працю називають збільшення виробництва автомобілів, тракторів, вагонів, металу, одягу, взуття, продуктів харчування та ін. Але оглянімося навколо себе: чим і як можна виміряти суспільні втрати від наявності великої кількості знедолених людей, фізично хворих, духовно зневірених, морально скалічених, жорстоких, байдужих, хамовитих? Як каже відома українська поетеса Ліна Костенко: "Є дві речі, які не можна зупинити — хамство і радіацію".

Розмірковуючи про шляхи розв'язання завдань виховання, необхідно враховувати реалії розвитку суспільства на початку XXI ст. Академік В.Г. Кремень визначив низку кардинальних проблем, які необхідно враховувати у системі виховної роботи:

• забезпечення високої функціональності людини в умовах, коли зміна ідей, знань і технологій відбувається швидше, ніж зміна поколінь;

• забезпечення оптимального співвідношення між локальними та глобальними соціально-економічними проблемами, щоб людина, формуючись як патріот своєї країни, відчувала відповідальність за благополуччя в усьому світі;

• формування на загальносуспільному й індивідуальному рівнях розуміння людини як найвищої цінності, від якої залежить успішність суспільно-економічного розвитку;

• вироблення в людині здатності ефективно діяти в умовах нових суспільно-економічних реалій (глобалізації, інформатизації, високих технологій);

• мінімізація асиметрії між матеріальністю і духовністю, культивування у кожної особистості почуття національної гідності, культури спілкування та ін2.

Продовжуючи міркування щодо всебічного гармонійного розвитку людини назвемо конкретні завдання окремих складових виховання, які є визначальними в умовах полікультурної освіти.

Завдання морального виховання:

• оволодіння загальнолюдськими і національними моральними цінностями;

• розвиток почуттів;

• формування переконань;

• формування навичок поведінки.

Завдання розумового виховання:

• оволодіння знаннями, уміннями і навичками;

• розвиток інтелектуальних можливостей;

• формування наукового світогляду;

• оволодіння методами пізнавальної діяльності. Завдання естетичного виховання:

-p>• формування почуття прекрасного;

• виховання розуміння навколишньої природної краси;

• виховання стійких оцінних критеріїв творів мистецтва;

• набуття людиною знань і вмінь творити прекрасне в житті.

Завдання фізичного виховання:

• створення оптимальних умов для формування здорового організму;

• формування санітарно-гігієнічних умінь і навичок;

• тренування і загартування організму;

• виховання волі, розвиток спритності, краси рухів. Завдання трудового виховання:

• формування розуміння необхідності праці;

• виховання соціально-психологічної готовності до трудової діяльності;

• виховання поваги до людей праці та до результатів праці;

• оволодіння уміннями і навичками трудової діяльності.