Укриття в захисних спорудах

 

Захисні споруди цивільної оборони – це споруди, які призначені для захисту людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного та воєнного характеру.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів).

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацюючого населення за місцем проживання.

Укриттю в захисних спорудженнях підлягає все населення відповідно до його приналежності до певних груп (працююча зміна, населення, що проживає в небезпечних зонах, і ін.)

Створення фонду захисних споруджень досягається шляхом:

- комплексного освоєння підземного простору міст для розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого й господарського призначення з урахуванням пристосування їх для вкриття населення при НС;

- обстеження й обліку всіх споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірських виробок і природних порожнеч;

- дообладнання підвальних й інших заглиблених приміщень;

- будівництва окремо розташованих заглиблених споруд, об’єктів господарювання, пристосованих для захисту;

- масового будівництва в період погрози найпростіших укриттів і сховищ;

- своєчасного будівництва за рішенням Кабінету Міністрів України окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, встановленому органами МНС України.

 

 

Класифікація захисних споруд

За призначенням:

для укриття населення;

для розміщення органів керування;

для лікарняних закладів.

За захисними властивостями:

сховища;

протирадіаційні укриття (ПРУ);

найпростіші укриття.

За розташуванням:

вбудовані;

побудовані окремо;

метрополітени, гірські вироблення й ін.

За строками будівництва:

побудовані завчасно;

швидко споруджені.

Сховища

Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і сильнодіючих отруйних речовин, бактеріальних засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.

Класифікуються вони за захисними властивостями, місткістю, місцем розташування, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням і часом побудови.

За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поділяються на п’ять класів.

 

Таблиця 5.1 – Класифікація сховищ на класи за ступенем дії ударної хвилі від ядерного вибуху

Клас сховища	І	ІІ	ІІІ	IV	V
Надлишковий тиск ударної хвилі на поверхні землі біля сховища, кПа
Коефіцієнт ослаблення іонізуючого випромінювання, не менше

 

За місткістю сховища поділяються на: малі – до 150 осіб, середні – від 150 до 450, великі – понад 450 осіб.

За місцем розташування – на вбудовані, які розміщені у підвальних приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням – промислового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних матеріалів.

За часом побудови: на побудовані завчасно і швидкоспоруджувані.

Зводяться на об’єктах, що продовжують роботу у воєнний час, у категорованих містах, на небезпечних об’єктах. Розраховані на вкриття найбільшої за чисельністю зміни на строк не менш ніж дві доби.

Окремо розташовані сховища будуються на відстані не більше 500 метрів і не менш чим напіввисота найближчої будівлі +3 метри.

Сховища будуються з урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу – аварійні виходи, мати вільні підходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячих матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових вод не менш як на 20 см.

 

 

5.5.3 Об’ємно-планувальне рішення сховища

Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і виходи. Нижче наведено схематичний план (без урахування масштабу і взаємного розташування приміщень) сховища.

 

1 – вхід-вихід; 2 – тамбур або тамбур-шлюз; 3 – приміщення для укривання людей; 4 – галерея аварійного виходу, поєднана з повітропроводом;

5 – оголовок для забору повітря; 6 – фільтровентиляційне приміщення;

7 – приміщення для дизель-генератора; 8 – комора для продуктів;

9 – кімната санпоста; 10 – туалети

Рисунок 5.1 – Схематичний план сховища

 

Приклад об’ємно-планувального рішення вбудованого і окремо розташованого сховища наведені на рисунку 5.2.

 

1 – захисні герметичні двері; 2 – шлюзові камери; 3 – санітарно-побутові відсіки; 4 – основні приміщення для розміщення людей; 5 – галерея

аварійного виходу і оголовок; 6 – фільтровентиляційна камера;

7 – медична кімната; 8 – комора для продуктів

Рисунок 5.2 – План сховища (приклад)

 

Сховища складаються з основного приміщення для розміщення людей і допоміжних приміщень – входів, для фільтровентиляційного обладнання, санітарного вузла, для дизельної установки, резервуарів для води чи артезіанських свердловин, для продуктів харчування, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури (рис. 5.1 та 5.2).

Площу приміщення, призначеного для укриття людей, розраховують на одну особу 0,5 м² при двоярусному і 0,4 м² при триярусному розміщенні нар, у робочих приміщеннях пунктів управління – 2 м² на одного працюючого, місця для сидінь розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання – 0,55 х 1,8 м. При цьому об’єм приміщення повинен складати не менше, ніж 1,5 м³ на кожну людину.

Щоб у сховище не проникало повітря, забруднене радіоактивними речовинами, отруєне небезпечними хімічними речовинами і заражене бактеріальними засобами, воно має бути герметичним, а система вентиляції повинна забезпечувати невеликий надлишковий тиск (підпір).

Входи до сховищ обладнують двома шлюзовими камерами (тамбурами), відокремленими від основного приміщення і перегородженими між собою герметичними дверима. Зовні знаходяться міцні захисні герметичні двері, які можуть витримати ударні хвилі ядерного вибуху.

Аварійний вихід – це підземна галерея з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту й оголовок. Аварійний вихід закривається захисно-герметичними віконницями, дверима для захисту від ударної хвилі. Оголовок розміщується від будівель на відстані, яка дорівнює половині висоти найбільшої будівлі плюс 3 м – це і є територія, яка не завалюється.