Забезпечення охорони тваринного світу здійснюється шляхом:
- встановлення заборони та обмежень у використанні об’єктів тваринного світу;
- охорони середовища перебування, умов розмноження, шляхів міграції тварин;
- запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів та експлуатації транспортних засобів;
- обов’язковості урахування під час проведення екологічної експертизи впливу експортованих об’єктів на стан тваринного світу;
- погодження місць будівництва об’єктів, впровадження нової техніки, технології, матеріалів і речовин, що впливають або можуть впливати на стан тваринного світу;
- охорони об’єктів тваринного світу на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду України;
- охорони, відтворення і використання рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин;
- розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин;
- зоологічних колекцій;
- подання допомоги тваринам у разі їх захворювання або загрози загибелі під час стихійного лиха та надзвичайних ситуацій;
- охорони тварин під час застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів;
- обмеження або застосування на окремих територіях засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів;
- переселення, акліматизації і схрещування тварин;
- охорони тваринного світу від шкідливого впливу продуктів біотехнології;
- урахування вимог охорони тваринного світу при встановленні екологічних нормативів;
- ввезення в Україну і вивезення за її межі об’єктів тваринного світу;
- обмеження прав власників і користувачів природних ресурсів в інтересах охорони, раціонального використання та відтворення тваринного світу.
Певні заборони та обмеження передбачені законодавством практично по кожному виду користування тваринним світом. Добування диких тварин можливе лише на підставах, умовах і в порядку, передбачених законодавством. Для забезпечення сталого існування і використання дикої фауни забороняється користування загально небезпечними і винищувальними засобами добування, встановлюються нормативи, ліміти, квоти вилучення тварин. Забороняється добувати звірів і птахів у разі виникнення стихійного лиха та при надзвичайних екологічних ситуаціях. Створення і поповнення зоологічних колекцій у зоопарках, зоосадах, океанаріумах шляхом вилучення тварин із природного середовища провадиться лише за дозволами, виданими Мін природи України. Забороняється самовільне переселення тварин у нові місця перебування, їх акліматизація та схрещування. Такі дії повинні також здійснюватись за спеціальними дозволами органів Мінприроди за погодженням з органами мисливського і рибного господарства.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані вживати заходів щодо запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів у сільському та лісовому господарстві, при експлуатації електричної мережі та транспортних засобів. Так, значна кількість зайців, птахів та іншої польової дичини гине під час сінокосу, збирання врожаю та інших сільськогосподарських робіт. Іноді навіть більше, ніж за весь сезон полювання. Непоодинокі випадки загибелі птахів від ураження електричним струмом на незахищених стовпах тощо. Тому підприємства і громадяни повинні застосовувати спеціальні пристрої та безпечні технології, які б запобігали спричиненню шкоди тваринному світу.
Під час зберігання, транспортування і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших хімічних речовин повинні вживатися заходи по запобіганню захворюванню і загибелі тварин. Органи Мінприроди за погодженням з місцевими державними адміністраціями можуть визначати окремі території, на яких обмежується чи забороняється застосування зазначених препаратів.
Законодавство передбачає, що права власників і користувачів землі, лісів та інших природних ресурсів можуть бути обмежені і на них можуть покладатися відповідні обов’язки щодо охорони і відтворення тваринного світу.
Винятковим за своєю важливістю засобом охорони рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин є їх внесення до Червоної книги України. Положення про Червону книгу України затверджене постановою Верховної Ради від 29 жовтня 1992 року.
Червона книга є основним державним документом, який містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення. На сьогодні це 382 види тварин і 531 вид рослин. Залежно від стану та ступеня загрози для популяції вони поділяються на такі категорії: зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені, недостатньо відомі, відновлені. Незалежно від категорії всі тварини і рослини підлягають особливій охороні на всій території країни. Рішення про занесення об’єктів тваринного і рослинного світу до Червоної книги і її ведення приймає Головне управління національних природних парків та заповідної справи Мін природи України.
Правове значення Червоної книги полягає в тому, що занесені до неї тварини набувають особливого правового статусу, який виявляється в наступному:
1. Не можуть передаватись у недержавну власність тварини, занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини одержані шляхом розведення в неволі або придбані у власність за межами України). У свою чергу розведення в неволі таких тварин потребує спеціального дозволу Мінекоресурсів України.
2. Перебування на певній території тварин, занесених до Червоної книги, є підставою для проголошення цієї території об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
3. Добування таких тварин здійснюється лише у виняткових випадках тільки для наукових і селекційних цілей. Його можуть здійснювати лише наукові установи за іменними дозволами Мінприроди. Окремим громадянам такі дозволи не видаються.
4. Законодавством установлена підвищена кримінальна, адміністративні та майнова відповідальність за знищення чи пошкодження видів тварин, занесених до Червоної книги України.
Інші заходи охорони тваринного світу спрямовані на охорону середовища перебування, умов відтворення та шляхів міграції тварин. Найбільш ефективними серед них є створення заповідників, інших територій, правовий режим яких визначає Закон України "Про природно-заповідний фонд. Тваринний світ на таких територіях може охоронятись як у комплексі з іншими природними ресурсами (наприклад, у заповідниках, національних природних парках) так і в спеціально створених з метою охорони тваринного світу об’єктах (загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні заказники, зоологічні пам’ятки природи зоологічні парки, сади тощо).
