Головна мета аналізу фінансових звітів — дати оцінку результатів
ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного
фінансового стану, своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій
діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його платоспроможності.
При цьому слід вирішити такі завдання:
1. На основі вивчення взаємозв’язку між різними показниками операційної, інвестиційної та фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.
2. Спрогнозувати можливі фінансові результати економічної рентабельності виходячи із реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розробити моделі фінансового стану за різноманітних варіантів використання ресурсів.
3. Розробити конкретні заходи, спрямовані на ефективніше використання
фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
До основних способів аналізу фінансової інформації відносять:
Горизонтальний аналіз – дозволяє виявити відхилення статей звітності
порівняння з іншим періодом
Вертикальний аналіз - використовується для визначення показників
структури.
Основним компонентом фінансової звітності є баланс підприємства.
· Аналіз балансу підпріємства.
Баланс – документ фінансової звітності, що відображає стан активів
підприємства та джерел їх формування.
Активи – ресурси підприємства використання яких забезпечує отримання
економічних вигод у майбутньому.
Пасиви – джерела утворення активів.
Власний капітал – власні ресурси підприємства, що вкладені у
формування його активів.
Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними.
Групи економічно однорідних активів відображають у певному рядку балансу.
У чинній формі балансу всі статті згруповано за їх економічним змістом у
трьох розділах активу та п’яти розділах пасиву, які мають відповідну назву.
Загальні підсумки активу і пасиву балансу дорівнюютьодин одному. Це
зумовлено тим, що в обох його частинах показано те саме майно але згруповане воно за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, у пасиві за джерелами його утворення і цільовим призначенням.
У звітних балансах показники активу і пасиву наводяться на початок року і
кінець звітного періоду. Це дає змогу виявити зміни, що відбулися за звітний
період у складі активів і джерелах їх утворення.
Активи балансу можна класифікувати таким чином:
1. За ступенем ліквідності:
a. низьколіквідні (необоротні активи);
b. високоліквідні (грошові кошти та поточні фінансові інвестиції);
c. середньоліквідні (дебіторська заборгованість, запаси, готова
продукція).
2. За об’єктами інвестування:
a. реальні;
b. фінансові.
3. За тривалістю використання:
a. оборотні;
b. необоротні.
Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що мається в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, права, про залишки вільної готівки, витрати майбутніх періодів.
У структурі сукупних активів у більшості підприємств найбільшу питому
вагу займають необоротні активи. Підприємство має «важку» структуру
активів якщо частка необоротних активів складає більш 40 % (свідчить про
значні накладні витрати і високу чутливість до зміни виторгу)
менше 40 % — «легку» ( свідчить про мобільність майна підприємства).
В структурі необоротних активів підприємства може з'явитися така стаття, як довгострокові фінансові вкладення. Збільшення по цій статті вказує
на відволікання засобів з основної виробничої діяльності. Зменшення сприяє
залученню фінансових засобів в основну діяльність підприємства і поліпшенню його фінансового стану.
Наявність у складі активів підприємства нематеріальних активів побічно
характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну, тому що воно
вкладає кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність.
Значно впливає на фінансовий стан підприємства стан виробничих запасів.
З метою нормального ходу виробництва і збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства, уповільнення оборотності оборотного капіталу. У той же час недолік запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, тому що скорочується виробництво продукції, зменшується сума прибутку.
Іншими словами, будь-який ріст вартості запасів повинний супроводжуватися таким же (чи більшим) ростом оборотності оборотного капіталу.
Аналізуючи майнове становище підприємства, необхідно також оцінити
стан використовуваних основних засобів наступними показниками:
1) коефіцієнт зносу;
2) коефіцієнт відновлення;
3) коефіцієнт вибуття.
Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку вартості
основних засобів, списану на витрати в попередніх періодах, у первісній
вартості і розраховується за формулою:
Кзн = 
Доповненням цього показника до 100 % (чи одиниці) є коефіцієнт придатності основних засобів.
Коефіцієнт відновлення основних засобів. Визначає частину від наявних
на кінець звітного періоду основних засобів, що складає нові основні засоби і
розраховується за формулою:
Коефіцієнт вибуття. Показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство початок діяльність у звітному періоді, вибула по різних причинах. Формула розрахунку даного показника наступна:
Пасив балансу показує джерела фінансування підприємства, котре може
здійснюватися як за рахунок коштів власників, так і за рахунок короткотермінових та довготермінових зобов’язань кредиторам.
Дані, що приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни
відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки притягнуто в
оборот підприємства довгострокових і короткострокових засобів, тобто пасив показує, відкіля взялися засоби, спрямовані на формування майна
підприємства.
