1. ОСНОВНІ ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
Міжнародні розрахунки — це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери й імпортери. За основу міжнародних розрахунків взято рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами.
У практиці міжнародних розрахунків існує три способи платежу:
· платіж готівкою;
· авансовий платіж;
· платіж у кредит.
Платіж готівкою здійснюється через банк під час передання продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. Це означає, що товар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту його переходу в розпорядження покупця.
Залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків платіж готівкою здійснюється, якщо виконані такі умови: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер отримав від капітана судна телеграфне повідомлення про закінчення завантаження товару на борт судна в порту відправлення; імпортер отримав комплект товарних документів і право відстрочки платежу на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару в порту призначення.
Сьогодні готівкові платежі в міжнародних розрахунках практично не використовуються, оскільки це дуже незручний спосіб платежу.
Авансові перерахунки як спосіб платежу передбачають виплату покупцем погоджених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця. Здебільшого такі перерахунки здійснюються під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, а з іншого — забезпечує виконання зобов’язань, узятих імпортером за контрактом. Якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання цього товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.
Аванс може надаватись у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення. Аванс у грошовій формі визначається у відсотках до контрактної вартості замовлення.
У міжнародній торгівлі аванси здебільшого надаються:
· великим фірмам, які себе добре зарекомендували;
· при поставках товарів, що вимагають тривалого виробництва і виконуються за індивідуальними специфікаціями;
· при поставках дефіцитних товарів, коли аванс є заставою того, що дефіцитний товар буде поставлений саме цьому покупцю.
Спосіб платежу в кредит означає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару, тобто продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит. Оскільки цей кредит надається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще фірмовим товарним кредитом.
Кредити можуть надаватися на короткий і більш тривалий період. Користування кредитом передбачає сплату процентів покупцем товару. У контракті обумовлюються:
· вартість кредиту, яка вимірюється у річних процентах;
· строк користування кредиту;
· строк погашення кредиту;
· пільговий період, протягом якого за кредитом не сплачуються проценти.
Кредит надається тільки за наявності у продавця достатньої кількості резервного капіталу. Межа кредиту, тобто максимальний його розмір, не може перевищувати 10% від капіталу покупця. Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80—85%, решту контракту покупець сплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати частину своїх витрат, до погашення покупцем своїх зобов’язань за контрактом.
Дослідження валютно-фінансових умов зовнішньо-торговельних контрактів показали, що при проведенні торговельних операцій важливий правильний вибір форми розрахунків, оскільки він дає змогу контрагентам зменшувати витрати і ризики невиконання протилежною стороною своїх зобов’язань за контрактом.
Форми розрахунків — це врегульовані законодавством країн-учасниць способи виконання грошових зобов’язань за зовнішньоторговельним контрактом. При цьому порядок здійснення форм міжнародних розрахунків також регулюється міжнародними документами, які розробляються спеціально створеними організаціями — Міжнародною торговельною палатою, Комісією з права міжнародної торгівлі ООН тощо.
Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на:
· документарні (акредитиви, інкасо),
· недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі та чеки).
