Розділ 4. Гарантії здійснення місцевого самоврядування в Україні. Права й відповідальність.

Однією з найголовніших категорії місцевого самоврядування є система гарантій, без якої його існування стає неможливим.

Згідно зі ст. 7 Конституції України, в нашій державі визнається й гарантується місцеве самоврядування. Гарантії місцевого самовря­дування є одним із важливих принципів. Вони також передбачені у ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже, дотримання конституційних i законодавчих норм місцевого самоврядування в Україні на сучасному етапі забезпечується системою гарантій.

Під системою гарантій розуміють сукупність економічних, політичних i правових умов i засобів, що забезпечують повну ефективну реалізацію територіальними громадами, органами місцевого са­моврядування й посадовими особами завдань i функцій місцевого самоврядування.

До цієї системи відносять:

• загальні гарантії;

• спеціальні гарантії.

До загальних гарантій місцевого самоврядування відносять досягнутий рівень розвитку країни, тобто ті економічні, політичні, соціальні й духовні відносини, які склалися в суспільстві.

Наприклад, до економічних гарантій відноситься економічна система, засади якої закріплені в Конституції України.

Політичні гарантії, пов'язані з демократичним державним режи­мом України, відносно децентралізованою системою територіальної організації влади.

До духовних гарантій слід віднести існуючу в Україні систему культурних та ідеологічних цінностей, загальний рівень суспільної свідомості, стан усвідомлення широкими верствами населення природи й призначення місцевого самоврядування.

Спеціальні гарантії місцевого самоврядування — це правові засоби забезпечення його діяльності, організації i функціонування, які встановлені Конституцією України та законами України i спрямовані на забезпечення й захист прав місцевого самоврядування, йо­го самостійності та ефективності i діють як на загальнодержавному, так i на місцевому piвні організації влади.

Органи місцевого самоврядування можуть приймати власні нормативно-правові акти, які містять тi чи iншi правові засоби, з метою:

• забезпечити організаційну й матеріально-фінансову самостійність органів мужевого самоврядування для вирішення питань в інтересах місцевого населення;

• створити сприятливі умови для розвитку місцевого самовряду­вання, реалізації прав ycix членів територіальної громади в межах чинного законодавства;

• захистити права органів i посадових осіб місцевого самоврядування.

Найважливіші правові гарантії місцевого самоврядування закріплені в Конституції України та Законі “Про місцеве самоврядування в Україні”). До них можна віднести гарантії організаційної самостійності, фінансово-економічної самостійності i захисту прав місцевого самоврядування.

Гарантіями організаційної самостійності місцевого самовряду­вання є:

• положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиної системи органів державної влади (ст. 5), а служба в органах місцевого самоврядування — це самостійний вид державної служби (ст. 38);

• віднесення питань обрання органів місцевого самоврядування, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самовряду­вання до повноважень місцевого самоврядування;

• встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) заборона органам виконавчої влади та їх посадовим особам втручатися в законну діяльність органів i посадо­вих осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією та чинним законодавством України до повноважень органів i посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання ними делегованих їм радами повнова­жень та в інших випадках, якщо це передбачено законами України;

• встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 21) заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве самоврядування (крім випадків, передбачених законодавством, наприклад, за умов воєнного чи надзвичайного стану).

Гарантіями фінансово-економічної самостійності місцевого са­моврядування є:

• встановлення Конституцією України (ст. 142) матеріальної i фінансової системи місцевого самоврядування;

• положення Конституції України щодо захисту права комунальної власності на рівних умовах із правами власності інших суб’єктів (ст. 13);

• закріплення обов'язків держави фінансувати здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих органами місцевого самоврядування (ст. 143 Конституції України), та компенсувати витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень органів державної влади i попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами (ст. 67 Зако­ну України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

• передбачена Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 61) заборона втручання державних органів у процес складання, затвердження й виконання місцевих бюджетів (за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України);

• передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 62) обов'язок держави фінансово підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснювати контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів i належним їх обліком, гарантувати органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб;

• передбачене Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 68-70) право органів місцевого самоврядування мати позабюджетні кошти, встановлювати місцеві податки і збори, випускати місцеві позики, лотереї та інші папери тощо.

Гарантіями захисту прав місцевого самоврядування є:

• передбачені Конституцією України обов'язковість виконання на відповідній тepитopiї актів органів місцевого самоврядування (ст. 144) та судовий порядок захисту права місцевого самоврядування (ст. 145);

• встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» підзвітність i підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам;

• передбачена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 75) відповідальність органів місцевого самоврядування. А також посадових осіб місцевого самоврядування перед відповідними територіальними громадами.

Важливе місце в системі гарантій прав місцевого самоврядуван­ня в Україні займає передбачене Законом України «Про місцеве са­моврядування в Україні» (ст. 71) відповідно до положень ст. 145 Конституції України право органів i посадових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів i посадових осіб

Важливим також є те, що чинним законодавством України (зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні») встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відпо­відно до закону. Це означає, що вони самостійно вступають у ци­вільно-правові відносини й несуть відповідальність за свої дій. На органи місцевого самоврядування в повному обсязі поширюються норми цивільного й арбітражного законодавства.

Органи місцевого самоврядування відносяться до суб'єктів пра­ва на конституційне подання задля отримання висновків щодо конституційності прийнятих рішень, що є вже сферою Конституційного суду України. На підставі визнання рішення неконституційним мож­лива відміна правового акту органу місцевого самоврядування, прий­нятого з перевищенням владних повноважень.

Державою передбачені такі заходи впливу на органи й посадо­вих осіб місцевого самоврядування:

• призупинення дії рішення ради, голови ради;

• звільнення голови;

• звільнення з посади заступника голови;

• дострокове припинення повноважень ради;

• дострокове припинення повноважень органів самоорганізації населення.

Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самовряду­вання повинна забезпечити:

• ефективність реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування;

• врахування й захист інтересів територіальної громади при вирішенні всіх питань місцевого значення;

• тісний зв'язок населення з органами й посадовими особами місцевого самоврядування;

• дотримання законності у діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

• належне виконання делегованих повноважень;

• виконання органами й посадовими особами місцевого самовря­дування прийнятих на себе майнових та інших зобов'язань пе­ред юридичними й фізичними особами.

Таким чином можна з впевненістюсказати, щосистема гарантій місцевого самоврядування є досить об'ємним і складним явищем, оскільки охоплює собою багато аспектів, тому має так багато класифікацій. Вона містить низку груп, до складу яких, у свою чергу, входять і їх підгрупи.

Місцеве самоврядування є невід'ємним елементом громадян­ського суспільства з його високим рівнем загальної та політичної культури. Отже, треба сподіватися, що в міру становлення грома­дянського суспільства в Україні будуть створюватись нові пере­думови для подальшого розвитку місцевого самоврядування, по­силюватись його економічні, юридичні та соціальні гарантії

 

 

 

В И С Н О В К И

 

Серед висновків виділимо наступні:

- місцеве самоврядування є комплексним, багатоаспектним явищем, невід’ємним елементом громадянського суспільства й інноваційним суб’єктом державотворення, що має двоїстий характер: в інституційному аспекті це інститут громадянського суспільства, який протистоїть всевладності держави, і водночас це інститут публічної влади, що має низку спільних з державою ознак і виконує відповідні державні функції, одночасно поєднує суспільний і державний аспекти;

- право на місцеве самоврядування є колективним політичним правом, що остаточно сформувалося й отримало конституційне визнання у 2-й половині ХХ ст., і являє собою різновид правовідносин, які виникають на ґрунті спільних соціально-економічних і духовно-культурних потреб, обумовлених спільним проживанням людей у межах певного населеного пункту;

- історичні етапи формування місцевого самоврядування в України являють собою безперервний процес, тому розгляд будь-якого з них ізольовано призводить до неповноти розуміння цього досить складного історико-політичного явища, його сутності, елементів, функцій і системи;

- система місцевого самоврядування виступає організаційним підґрунтям місцевого самоврядування, являє собою певне об’єднання взаємопов’язаних правових інститутів, що визначають принципи її побудови, види суб’єктів самоврядування, їх взаємовідносини між собою та з іншими органами влади й управління;

- місцеве самоврядування в інституційному аспекті прямо чи опосередковано формується територіальною громадою, функціонує у вигляді системи органів місцевого самоврядування й організаційно-правових форм діяльності територіальної громади для реалізації інтересів локального характеру;

- реформа місцевого самоврядування повинна здійснюватися узгоджено з реформою адміністративно-територіального устрою України, для чого доцільно розробити Концепцію трансформації останнього, на підставі якої в подальшому необхідно прийняти Закон “Про адміністративно-територіальний устрій України”;

- обласні, районні та районні у місті ради є представницькими органами особливого роду, представляють відповідно спільні інтереси територіальних громад, частини територіальної громади міста, тому пропонується запровадити власну матеріально-фінансову основу та виконавчий комітет обласної ради, а також змінити статус районів, районів у місті, перетворивши їх в адміністративні одиниці з виконавчими органами, підпорядкованими відповідно обласним та міським радам;

- суттєвих коректив вимагає бюджетна політика держави: на місцях має залишатися не менше половини коштів, що надходять до бюджету з відповідної території, інакше місцеве самоврядування буде позбавлене достатньої матеріально-фінансової бази;

- оптимізація правової основи місцевого самоврядування в Україні вбачається у подальшій спеціалізації чинного законодавства. З цією метою необхідно розробити окремі закони про обласні ради як органи регіонального самоврядування; міські, сільські (селищні)ради як органи низового (базового) рівня самоврядування; територіальні громади; добровільні об’єднання органів місцевого самоврядування;

- обсяг повноважень, форм їх реалізації і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення потребує збалансування й конкретизації з метою усунення конкуренції і протистояння всередині системи місцевого самоврядування.

Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що система місцевого самоврядування кожної країни має свою власну історію, особливості, повноваження й відповідальність, але всі вони розбудовують цю систему, дотримуючись вимог Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Україна тільки-но розпочала процес формування власної моделі місцевого самоврядування, і в цьому процесі слід орієнтуватися на власні теоретичні й практичні надбання, накопичені протягом багаторічного існування муніципального управління на українських землях, а також використовувати зарубіжний досвід.

 

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 р. - К, 1996.(із змінами та доповненнями)

2. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»

3. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року

4. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року

5. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3.01.1991 р.

6. Про внесення змін до статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад": Закон України від 11 січня 2007 р. № 575-V // Офіційний вісник України. - 2007. - № 8. - C. 21-22

7. Закон України «Про органи самоорганізації населення»: Науково-практичний коментар / За ред. В. В. Кравченка. - К.: Атіка-Н, 2003.

8. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7.06.2001 року.

9. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні. - К: 1994.

10. Європейська Хартія про місцеве самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні. - К., 1994. - Віче. - 1993.-№6.

11. Європейська декларація прав міст // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні. - К.: 1994. - Віче. - 1994. - № 8.

12. Коментар Конституції України - Інститут законодавства Верховної Ради України.-1998.

13. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Положення про загальні збори громадян за містом проживання в Україні” від 17.12.1993 року

14. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2007.

15. Кравченко В. В. Конституційне право Ук­раїни. Навчальний посібник. 5е вид., доповнене.- К.: Атіка, 2007.-С. 24-35.

16. Лазор О. Я., Лазор О. Д. Місцеве самоврядування: вітчизняний та зарубіжний досвід: Навчальний посібник. - Л.: Ліга - Прес, 2002.

17. Муніципальне право України: Підручник / Кол. авт.; За ред. Погорілка В.Ф., Фрицького О.Ф. К.: Юрінком Інтер, 2006.

18. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 3-є вид., перероб. та допов.

19. Бориславська О.М. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні та їх реалізація: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2004

20. Делія Ю.В. Правові основи місцевого самоврядування в Україні: проблеми теорії і практики: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2002.

21. Смирнова Т.С. Теоретичні засади місцевого самоврядування в Україні: Автореф.... канд. юрид. наук // КНУ імені Тараса Шевченка.- К, 1998

22. Щебетун І.С. Організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні: Автореф дис.... канд. юрид. наук / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002

23. Дорохін Д. Проблема визначення фінансової основи місцевого самоврядування в Європейській хартії місцевого самоврядування / Д. Дорохін // Юридична Україна: правовий часопис / Київський регіональний центр Академії правових наук України: Юрінком Інтер. - 2007. - № 1. - С.35-39

24. Журавель О Класифікація органів місцевого самоврядування / О Журавель // Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний господарсько-правовий журнал /: ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2007. - № 4. - C. 61-64

25. Кулі К. Конституційна модель місцевого самоуправління в Україні / К. Кулі // Юридический вестник: Научное издание / М.Ф. Орзих (глав. ред.): Одесская национальная юридическая академия. - ISSN 1561-4999. - 2007. - № 1. - C. 54-62

26. Мандич Л.Г. Деякі проблеми визначення сутності та правового статусу органів самоорганізації населення України / Л.Г.Мандич // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 7. - C. 112-121

27. Павленко С.В. Питання взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами / С.В.Павленко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ: Науково-теоретичний журнал. - 2006. - Вип. 3. - C. 101-106

28. Пухтинський М. Оновлення Конституції України та регулювання суспільних відносин у частині територіальної організації влади та місцевого самоврядування / М. Пухтинський // Вісник Центральної виборчої комісії: Загальнодержавне офіційне, нормативно-правове, інформаційне видання / Центральна виборча комісія: ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 22-28

29. Рудик П.А. Пропоновані зміни до Конституції України щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування / П.А.Рудик // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 109-115

30. Софінська І.Д. Субсидіарность як європейський стандарт місцевого самоврядування / І.Д.Софінська // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: Тези доповідей на Всеукраїнській конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів (26 вересня 2008 р.). - Львів, 2008. - C. 217-220

31. Терлюк І.Я. Правові аспекти організації місцевих органів державної влади й самоврядування в УНР доби Української Центральної Ради / І.Я.Терлюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. № 3. - (Серія юридична. - C. 24-32

32. Чудик Н.О. Статут територіальної громади як джерело конституційного права: проблемні питання теорії / Н.О.Чудик // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 3. - C. 131-137

33. Шаповал В.Д. Форми й методи діяльності сільського, селищного, міського голови / В. Д. Шаповал // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: РВВ ДДУВС. - 2006. - Вип. 3. - C. 86-94

34. Шелестов О. Система виборів депутатів районних і обласних рад: сучасний стан і перспективи розвитку / О.Шелестов // Вісник Центральної виборчої комісії: Загальнодержавне офіційне, нормативно-правове, інформаційне видання / Центральна виборча комісія: ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 32-34

35. Шкабаро В.М. Проблеми конституційно- правової відповідальності органів міської влади / В.М.Шкабаро // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ, 2008. - Вип. №2. - C. 99-109

36. Пропозиції Президенту “Нова хвиля реформ”. Комісія “Блакитної стрічки” – Україна. Звіт провідних радників ПРООН. С. 25-30.