Система форм здійснення місцевого самоврядування.

Визначення системи місцевого самоврядування та її елеме­нтів є досить складним, оскільки саме поняття місцевого само­врядування, як було вказано раніше, може розглядатися в різних площинах. Оскільки за сучасного стану справ в Україні кожна з цих площин-аспектів виражається у певних формах, то в процесі опису системи українського місцевого самоврядування необхід­но враховувати всі ці аспекти.

Систему форм здійснення місцевого самоврядування скла­дають:

1. Форми безпосередньої демократії, які використовуються в системі місцевого самоврядування. До них відносяться:

- місцевий референдум - форма вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волеви­явлення;

- місцеві вибори - вибори депутатів відповідної місцевої ради та сільських, селищних, міських голів;

- загальні збори громадян - збори всіх або частини жителів територіальної громади за місцем проживання для вирішення питань місцевого значення;

- місцеві ініціативи - пропозиція членів громади про обов'язковий розгляд на відкритому засіданні ради будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Порядок внесення місцевої ініціативи визначається радою або статутом громади. Внесена місцева ініціатива підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засідання ради за участю членів ініціативної групи;

- громадські слухання - це заслуховування не рідше одного разу на рік громадою звітів депутатів ради і посадових осіб місцевого самоврядування, під час якого можуть порушуватися різ­ні питання і вноситися пропозиції з питань місцевого значення;

- організація і участь в мітингах, походах, демонстраціях, пікетуваннях на місцевому рівні;

- участь населення у роботі органів місцевого самоврядування на добровільних засадах (в якості експертів, спеціалістів, консультантів, громадських контролерів).

3. Форми представницької демократії, які використовуються в системі місцевого самоврядування - це представницькі органи місцевого самоврядування, місцеві голови, органи самооргані­зації населення, які обираються населенням і через діяльність яких громадяни можуть впливати на здійснення місцевого са­моврядування на підвідомчій території.

 

2.2. Система суб’єктів місцевого самоврядування, їх повноваження та акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування в Україні будується, перш за все, відповідно до адміністративно-територіального поділу, що належить до компетенції центральної влади. Як відомо, в Україні конституційно закріплено три ланкову систему поділу. Адміністративно-територіальні одиниці є просторовою основою самоврядування і створюються державою для поліпшення управління на місцях.

Отже територіальною основою місцевого самоврядування в Україні є село, селище, місто. Області та райони представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До елементів системи місцевого самоврядування в Україні (від­повідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні») відно­сяться:

територіальна громада;

сільська, селищна, міська ради;

сільський, селищний, міський голова;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні й обласні ради, які представляють спільні інтересите­риторіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Територіальна громада — це жителі, які постійно прожива­ють у межах села, селища, міста, що є самостійними адмініст­ративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єд­нання жителів кількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр.

Наступний елемент системи місцевого самоврядування — ради.

Ради — це представницькі виборні органи місцевого самовря­дування, які представляють відповідні сільські, селищні, міські або внутрішньоміські (районні у місті) територіальні громади та викону­ють від їх імені і в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і законами України.

Система представницьких органів місцевого самоврядування має два рівні:

• сільські, селищні, міські ради — місцеві ради;

• районні й обласні ради.

Отже, обласні і районні ради — це органи місцевого самовряду­вання, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл. селищ, міст у межах повноважень, переданих їм сільськими, се­лищними, міськими радами.

Ще однією ланкою представницьких органів місцевого само­врядування є районні у містах ради. Згідно з п. 2 ст. 5 Закону Украї­ни «Про місцеве самоврядування в Україні», у містах із районним поділом (наприклад, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса та ін.) за рішенням територіальної громади міста або міської ради мо­жуть утворюватися районні в місті ради, які формують виконавчі органи й обирають голову ради, який одночасно є головою її вико­навчого комітету.

До складу сільської, селищної, міської, районної, облас­ної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівно­го, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Окремо обирається також сільський, селищний, міський голова, який є головною посадовою особою відповідної територіальної громади з представницьким мандатом.

Рада вважається правомочною за умови обрання не менш як двох третин від загального складу ради.

Строк повноважень рад — п'ять років.

Сільська, селищна, міська, районна у місті рада проводить свою роботу сесійно. Сесія — це періодичні засідання представницького органу, а також сам період цих засідань. Сесії ради скликаються таким чином:

o сільської, селищної, міської ради — відповідно сільським, селищним, міським головою;

o районної у місті ради — головою ради за необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депута­тів від загального складу ради.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень

Для вивчення, попереднього розгляду й підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету, рада створює постійні комісії. Постійні комісії обираються радою з числа депутатів ради на строк її повноважень у складі голови та членів комісії. Функціональна спрямованість і порядок організації роботи по­стійних комісій визначаються відповідною радою (в регламенті ради й Положенням про постійні комісії, яке затверджується радою).

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад — їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є під, контрольними й підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також відповідним органам виконавчої влади.

Виконавчий комітет ради — один із її найважливіших виконавчих органів. Виконавчий комітет ради утворюється відповідною радою на строк її повноважень у складі відповідно сільського, селищного міського голови, голови районної у місті ради (голови відповідної ради), заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників від­ділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради вхо­дить також за посадою секретар відповідної ради.

Очолює виконавчий комітет відповідно голова сільської, сели­щної, міської, районної у місті ради (голова відповідної ради). Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голо­ви, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до формування нового складу виконавчого комітету.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається самостій­но відповідною радою, а його персональний склад затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, голо­ви районної у місті ради (за пропозицією голови відповідної ради).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Але незбалансованість повноважень міських рад і міських голів досі залишається однією з найгостріших проблем, що несе в собі по­тенційну загрозу виникнення нових конфліктів у системі місцевого самоврядування.

І, нарешті, розглянемо ще один елемент системи місцевого са­моврядування України — інститут самоорганізації населення, який має досить складну громадсько-публічну природу.

Згідно із законодавством про місцеве самоврядування, органи самоорганізації населення — це представницькі органи, що ство­рюються частиною жителів, які тимчасово або постійно прожива­ють на відповідній території в межах села, селища, міста. Органи місцевого самоврядування можуть дозволяти за ініціативою жите­лів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи само­організації населення і наділяти їх частиною власною компетенції, фінансів, майна.

Необхідними передумовами належного функціонування систе­ми місцевого самоврядування є:

• досконала нормативна регламентація процедури створення та діяльності органів самоорганізації населення;

• реальна незалежність органів самоорганізації населення від органів державної влади;

• підвищення рівня правової культури населення в цілому;

• створення системи методичної допомоги громадам, органам місцевого самоврядування з питань формування та діяльності органів самоорганізації населення.

Проблема створення та функціонування органів самоорганізації населення потребує постійного наукового дослідження, хоча вже зараз безпосередня участь громади в місцевому самоврядуванні дове­ла свою ефективність протягом найважчих років затяжної економіч­ної кризи і має стати не тільки важливим елементом стабільності українського суспільства, а й практичною школою демократії та кузнею нових кадрів, політиків нової доби.

 

 

Розділ 3. Матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування.

 

Згідно з Конституцією України (ст. 142), до матеріальної і фі­нансової основи місцевого самоврядування відносять рухоме й не­рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, при­родні ресурси, що перебувають у власності територіальних громад сіл. селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних та обласних рад.

Провідне місце в структурі матеріального й фінансового забез­печення місцевого самоврядування займає комунальна власність.

Тип комунальної (муніципальної) власності — це комплексна система правил, принципів і положень, контроль за ними, їх викори­стання й управління ними (включаючи придбання і передачу).

На законодавчому рівні поняття комунальної власності було вперше введено Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. На той час комунальна власність (або (відповідно до Закону) власність адміністративно-територіальних одиниць) розглядалася як різновид державної власності (ст. 31 Закону). Конституція України 1996 р. визначає комунальну власність як самостійну форму власно­сті, суб'єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об'єднання в сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в місті.

Питання комунальної власності отримали відповідне закріплен­ня і в Цивільному кодексі України, прийнятому 16 січня 2003 р., де мова йде про те, що в комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

На практиці право комунальної власності в Україні почало реа­лізовуватися з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №311 від 5 листопада 1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власніс­тю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комуналь­ною власністю), а згодом — із прийняттям ще багатьох постанов Ка­бінету Міністрів України щодо передачі державного майна в кому­нальну власність.

Комунальна власність включає:

рухоме й нерухоме майно;

доходи місцевих бюджетів;

природні ресурси;

підприємства, установи й організації (у тому числі банки, стра­хові товариства, а також пенсійні фонди); частки в майні підприємств; житловий фонд; не житлові приміщення;

місцеві енергетичні системи;

громадський транспорт; системи зв'язку та інформації;

заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, за­безпечення соціального обслуговування;

майно, передане в комунальну власність іншими суб'єктами власності;

будь-яке інше майно;

рухомі й нерухомі об'єкти, які на правах власності належать те­риторіальним громадам;

кошти, отримані від відчуження об'єктів права комунальної власності.

Територіальні громади можуть мати спільну власність — об'єк­ти, які задовольняють спільні потреби територіальних громад, об’єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів. які за рішенням двох або кількох територіальних громад, відповідних органів місцевого самоврядування об’єднуються на договірних заса­дах для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій.

Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належним їй на основі права комунальної власності рухомим і нерухо­мим майном, коштами й іншими об'єктами з метою забезпечення надання необхідних громадських послуг. Так, згідно із законом, те­риторіальна громада — власник комунального майна — може здійс­нювати з об'єктами комунальної власності будь-які господарські операції, передавати їх у постійне або тимчасове користування фізи­чним і юридичним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутного фонду підприємств та акціонерних товариств, продавати, курувати, використовувати як заставу, приватизувати, визначати в угодах і договорах умови використання й фінансування об'єктів ко­мунальної власності, що приватизуються або передаються в корис­тування й оренду і т. ін.

Нині місцевий бюджет — це фінансові ресурси територіальної громади, які за своєю структурою включають:

• кошти місцевого бюджету;

• позабюджетні кошти місцевого самоврядування;

• кошти комунальних підприємств.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, ра­йонах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затвер­джують і виконують відповідні місцеві бюджети відповідно до Зако­ну України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про бюджетну систему України»..

Отже, якщо робити висновки, то можна стверджувати, що виконання цих умов сприятиме формуванню достатньої матері­ально-фінансової бази місцевого самоврядування, на основі якої міс­цеві органи влади й територіальна громада зможуть ефективно функ­ціонувати й вирішувати поставлені перед ними завдання.