В цілях охорони та захисту прав і свобод в інформаційній галузі Конституція встановлює гарантії, обов’язки, механізми захисту та відповідальності. До основних конституційних гарантій відносять:
Ø визнання прав і свобод людини та громадянина невідчужуваними, рівними, безпосередньо діючими згідно визнаним принципам і нормам міжнародного права та захищаються державою;
Ø закони підлягають офіційній публікації. Неопубліковані закони не застосовують. Будь-які нормативні правові акти, що зачіпають права, свободи й обов’язки людини та громадянина, не можуть застосовувати, якщо вони не опубліковані офіційно для загальних відомостей;
Ø права та свободи визначають значення, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування та забезпечують правосуддям;
Ø органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані забезпечувати кожному можливість ознайомлення з документами та матеріалами, безпосередньо зачіпати його права та свободи, якщо інше не передбачене законом;
Ø механізми захисту разом з державним захистом передбачають право кожного на самозахист способами, не забороненими законом, судовий і міжнародно-правовий захист;
Ø приховування посадовцями фактів і обставин, що створюють загрозу для життя і здоров’я людей, тягне за собою відповідальність згідно закону.
Важливою галуззю безпеки інформації є захист прав власності на неї. Інформацію доцільно розглядати за законом як об’єкт права власності.
Всю інформацію з точки зору права поділяють на кілька основних сегментів:
1. Інформація без обмеження права доступу, до якої відносять:
Ø інформацію загального користування, що надають користувачам безкоштовно;
Ø інформацію про стан навколишнього природного середовища, його забруднення — відомості (дані), отримані в результаті моніторингу навколишнього природного середовища, її забруднення;
Ø інформацію в галузі робіт зі зберігання, перевезення, знищення хімічної зброї — відомості про стан здоров’я громадян і об’єктів навколишнього середовища в районах розміщення об’єктів зі зберігання хімічної зброї і об’єктів зі знищення хімічної зброї, про заходи щодо забезпечення хімічної, санітарно-гігієнічної, екологічної та пожежної безпеки при проведенні робіт зі зберігання, перевезення та знищення хімічної зброї, а також про заходи з запобігання виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків при виконанні вказаних робіт, надають за запитами громадян і юридичних осіб, зокрема суспільних об’єднань.
Інформація, яка містить відомості про обставини та факти, що являють загрозу життю, здоров’ю громадян, не підлягає засекреченню, не може бути віднесена до таємниці.
2. Інформація з обмеженим доступом — державна, службова, комерційна, банківська, професійна таємниця та персональні дані як інститут охорони права недоторканності приватного життя.
3. Інформація, поширення якої завдає шкоди інтересам суспільства, законним інтересам і правам громадян, — порнографія; інформація, що розпалює расову, національну й іншу ворожнечу; пропаганда і заклики до війни, помилкова реклама, реклама з прихованими вставками тощо — так звана «шкідлива» інформація.
4. Об’єкти інтелектуальної власності ( не може бути віднесено до інформації з обмеженим доступом, але охороняється особливим порядком через інститути інтелектуальної власності – авторське та патентне право, засоби індивідуалізації тощо. Виключення складають ноу-хау, які охороняють в режимі комерційної таємниці).
5. Інша загальнодоступна інформація, серед якої вчені виділяють більше 20 видів відкритої загальнодоступної інформації.
До обмежень і заборон слід віднести наступні переліки:
1. Перелік підстав для обмеження інформаційних прав:
Ø захист основ конституційного ладу;
Ø захист моральності, здоров’я, права, законних інтересів інших осіб;
Ø забезпечення оборони країни та безпеки держави;
Ø забезпечення суспільного спокою з метою запобігання безладдя та боротьби зі злочинністю;
Ø запобігання розголошенню конфіденційної інформації;
Ø забезпечення авторитету та безсторонності правосуддя;
Ø умови надзвичайного стану, встановлені згідно з законом (на певний період).
2. Перелік випадків прямого обмеження інформаційних прав:
Ø використання прав з мето насильної зміни конституційного ладу;
Ø пропагандасоціальної ненависті, соціальної, расової, національної, релігійної, мовної переваги, насильства та війни;
Ø порушення права на недоторканність приватного життя (наявну, сімейну таємницю), недоторканність житла, права на пошану та захист честі, гідності, репутації, таємниці листування, телефонних переговорів, телеграфних і інших повідомлень;
Ø порушення права на державну, службову, професійну, комерційну та банківську таємницю;
Ø право на відмову від свідчення проти себе самого, свого чоловіка та близьких родичів.
3. Перелік видів інформації з обмеженим доступом:
Ø державна таємниця;
Ø службова таємниця;
Ø комерційна таємниця;
Ø банківська таємниця;
Ø професійна таємниця;
Ø персональні дані.
Основні напрями захисту інформації — охорона державної, комерційної, службової, банківської таємниць, персональних даних і інтелектуальної власності.
Державна таємниця — захищені державою відомості в галузі її військової, зовнішньополітичної, економічної, контррозвідувальної, розвідувальної та оперативної розшукової діяльності, поширення яких може завдати збитку безпеці.
Комерційна таємниця – відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передавання, витік) яких може завдати шкоди його інтересам (ЗУ «Про підприємства»). Комерційну таємницю здавна охороняли за сприяння держави. Прикладом цього твердження можуть слугувати численні факти обмеження доступу іноземців в країну (в Китаї — для захисту секретів виробництва фарфору), в окремі галузі економіки або на конкретні виробництва. В Росії та Україні до комерційної таємниці відносили промислову таємницю, але потім вона була ліквідована як правовий інститут на початку 30-х років ХХ ст. і у зв’язку з одержавленням галузей економіки захищали як державну та службову таємницю. Зараз почався зворотний процес.
Банківська таємниця — захищені банками й іншими кредитними організаціями відомості про банківські операції по рахунках і операціях на користь клієнтів, рахунках і внесках своїх клієнтів і кореспондентів, а також відомості про клієнтів і кореспондентів, розголошування яких може порушити право останніх на недоторканність приватного життя.
Професійна таємниця — інформація, яку захищають згідно з законом, довірена або стала відомою особі (утримувачу) виключно через виконання нею своїх професійних обов’язків, не пов’язаних з державною або муніципальною службою, поширення якої може завдати збитку правам і законним інтересам іншої особи (довірителя), довірить ці відомості, і не є державною або комерційною таємницею.
1. Лікарська таємниця.
2. Таємниця зв’язку — таємниця листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних і інших повідомлень.
3. Нотаріальна таємниця — відомості, довірені нотаріусу у зв’язку зі здійсненням нотаріальних дій.
4. Адвокатська таємниця — відомості, повідомлені адвокату громадянином у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги.
5. Таємниця усиновлення — відомості про усиновлення дитини, довірені на законній підставі іншим особам, окрім суддів, що винесли рішення про усиновлення, і посадовців, що здійснюють державне реєстрування цього усиновлення.
6. Таємниця страхування — відомості про страхувальника, застраховану особу та вигодонабувача, стан їх здоров’я, а також про майновий стан цих осіб, отримані страхувальником у результаті своєї професійної діяльності.
7. Таємниця сповіді — відомості, довірені громадянином священнослужителю на сповіді.
8. Службова таємниця, а також службова інформація про діяльність державних органів, доступ до якої обмежений законом або через службову необхідність.
