Під інформацією як об’єктом права розуміють створювані в процесі інтелектуальної діяльності відомості (дані) про навколишній світ і процеси, що в ньому відбуваються, або повідомлення, що інформують про положення справ.
Інформація – об’єкт багатофункціональний, її створюють і застосовують у всіх галузях діяльності і ніби забезпечує виконання чисельних функцій і завдань, що стоять перед різними суб’єктами – органами державної влади, місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами.
При обігу інформація в державі й суспільстві може виступати:
Ø як товар при створенні, зберіганні, використанні, передаванні та поширенні;
Ø як засіб, за допомогою якого здійснюють правову координацію та керування поведінкою суб’єктів (через офіційні документи та судові рішення);
Ø як джерело для прийняття рішень;
Ø як джерело знань при освіті та вихованні в процесах здійснення конституційного права на освіту;
Ø як засіб сповіщення суспільства про події, які відбуваються, і явища (через ЗМІ) у порядку застосування конституційного права на інформацію;
Ø як засіб звітності про діяльності юридичних і фізичних осіб (податкова, бухгалтерська, статистична звітність тощо);
Ø як засіб реалізації прав і свобод особи через надання відомостей про особистості різним структурам (право на життя, житло, медичну освіту; виховання, працю).
Варто звернути увагу на те, що інформація одночасно може виступати й у якості джерела, що несе певне функціональне навантаження, і як товар. Наприклад, нормативні правові акти, виконуючи основну функцію – поширення правових норм і доведення їх до кожного – одночасно виступають і як товар при продажу інформаційних продуктів і наданні інформаційних послуг, побудованих на їхній основі.
Те саме можна сказати і про персональні дані, які продають і здають в оренду для реалізації прямого маркетингу. Продають також різні інформаційні ресурси, що містять відомості про корисні копалини, про науковий і технічний розвиток суспільства, про його творчий потенціал тощо.
Особливості і юридичні властивості інформації. На відміну від відомих, традиційних для права об’єктів, інформація має специфічні особливості й юридичні властивості, які в більшості визначають і відносини, що виникають при її обігу між суб’єктами та характер їх поведінки.
До таких особливостей і властивостей можна віднести наступні:
Ø інформацію при включенні в обіг уособлюють від її автора або власника, упредметнюють у вигляді символів або знаків і внаслідок цього існує окремо та незалежно від автора або власника. Звідси виникає юридична властивість інформації – можливість виступати об’єктом, який передають, вона потребує юридичного закріплення факту належності суб’єктам, що беруть участь у такому її обігу;
Ø інформація, яку передають, одночасно належить двом учасникам інформаційних відносин. Це основна відмінність інформації від речі. Юридична властивість інформації у зв’язку з цим – її фізичне невідчуження від автора, власника та користувача. Така властивість вимагає розроблення та застосування до інформації при обігу особливих правових механізмів, що заміняють механізм відчуження речі;
Ø інформацію при включенні в оборот документують і відображають на матеріальному носії. Існує дві групи носіїв: тверді – до яких інформація прив’язана жорстко (папір, лазерні диски тощо), і віртуальні, до яких інформацію не можна прив’язати жорстко, якими вона ніби «сковзає» (дискети та лазерні диски з перезаписом, оперативна пам’ять ПК тощо). Юридична властивість, що випливає з цієї особливості, укладається у двоєдності інформації та матеріального носія, на якому цю інформацію закріплюють;
Ø інформація подана в певних організаційних формах – окремі дані (відомості), документ, масив (база даних документів), бібліотека, фонд документів, архів тощо. Звідси юридична властивість – можливість відносити до даних як окремі вихідні документи, так і складні організаційні структури, що містять інформацію. Це інформаційні системи, банки даних, інформаційні мережі, бібліотеки, архіви тощо.
ТЕМА 2. Правове регулювання документно-інформаційної діяльності
як складова інформаційного права
