Тенденції циклічного розвитку організації

Розвиток новітніх технологій, поява принципово нових товарів і ринків, різкі коливання ринкового попиту й кон’юнктури, зміни в державному регулюванні економіки визначають складність завдання розвитку сучасного підприємництва. Умови ринкової економіки характеризуються високим ступенем нестабільності та невизначеності зовнішнього середовища господарювання, збільшенням впливу його чинників на економіку й управління підприємством. Кожна організація розвивається циклічно, що супроводжується змінами усіх елементів системи організації.

Виділяють дві тенденції існування соціально-економічних систем: функціонування і розвиток.

Функціонування — підтримання життєдіяльності, збереження функцій, які обумовлюють її цілісність, якісну визначеність та основні характеристики. Характеризується обов’язковою наявністю предметів, засобів праці та людини, яка здійснює трудову діяльність.

Розвиток — набуття нової якості, яка зміцнює життєдіяльність в умовах зростаючого динамізму зовнішнього середовища. Характеризується змінною в предметах, засобах праці та людині.

Існує діалектичний зв’язок процесів функціонування та розвитку соціально-економічних систем: функціонування стримує розвиток і водночас є для нього забезпечуючим середовищем, а розвиток руйнує процеси функціонування, але й створює умови для більш сталого його здійснення. При цьому можна дослідити циклічну тенденцію розвитку, яка відображає періодичне виникнення певних ситуацій у процесі життєдіяльності організації, що стає підґрунтям дослідження процесів функціонування соціально-економічних систем, прогнозування тенденцій їх розвитку, аналізу ситуацій та вибору відповідного типу управління. Розвиток підприємства відображають у його «життєвому циклі».

Російський учений Л.Г. Раменський в основу класифікації конкурентної поведінки фірми під час її розвитку поклав біологічний підхід, а швейцарський експерт Х.Фрізенвінкель розглянув конкурентний розвиток організації через асоціацію із світом тварин. Отже, підхід до виділення циклів розвитку соціально-економічних систем з позиції ситуаційного менеджменту, полягає у симбіозі двох підходів і виділенні п’яти етапного циклу розвитку організації (рис. 3.1).

1- й етап — експлерентний — характеризує зародження організації в ринковому економічноному середовищі, формування її початкових структур. Це етап скритого розвитку: з’являються потенційні характеристики майбутньої цілісності, деякі її риси. Фірма хоча й не склалася остаточно, але вже постачає на ринок експериментальні зразки, нові ідеї або послуги. Це як правило ризикова діяльність, тому існує небезпека кризи, яка полягає у тому, що фірма може зникнути вже на етапі виникнення.

Умови створення

1. Наявність перевіреної оригінальної ідеї.

2. Наявність спеціалістів, зацікавлених у реалізації ідеї

3. Перспективи виробництва та збуту продукції, отриманої на базі даної ідеї

Рис. 3.1. Цикли нормального розвитку організації

Фактори розвитку

1. Фанатизм лідера.

2. Єдність колективу.

3. Мобільність та гнучкість переходу до радикальних новацій.

4. Мінімальний управлінський апарат.

5. Прості організаційні зв´язки.

6. Висока мобільність кадрів в освоєнні нових видів діяльності.

7. Чітка спеціалізація наукового напряму.

8. Творча атмосфера в колективі.

9. Велика значимість інтелектуального продукту.

Фактори кризи

1. Невміння лідера знайти компромісне рішення.

2. Наявність другого лідера чи інтригана в колективі.

3. Обмеженість ресурсів.

4. Залежність від ринкової кон´юнктури.

5. Слабкі кредитні можливості.

6. Гірші умови праці.

7. Нижча заробітна плата.

8. Складності перетворення інтелектуального продукту в інтелектуальну власність.

Й етап - патієнтний

Фірма вступає в цей етап за умови успішному розвитку подій: вона зростає, збільшується чисельність персоналу, відбувається перебудова структури, диференціація функцій управління, підвищується ефективність діяльності. Це етап захоплення певного сегмента ринку, зміцнення ринкових позицій, розробки конкурентної стратегії, підвищення ролі маркетингу в управлінні фірмою. Водночас, існує небезпека кризи, але вона непомітна, тому що внутрішній розвиток характеризується стійкими тенденціями. У фірми з’являються зовнішні загрози: цикли розвитку економіки, політичні зміни.

Умови створення

1. Наявність нових товарів та послуг, перевірених ринком

2. Наявність спеціалістів, зацікавлених у поглинанні ринку

3. Наявність необхідних інвестицій

 4. Перспективи виробництва та збуту продукції

Фактори розвитку

1. Наявність групи лідерів (ентузіастів).

2. Єдність колективу.

3. Мобільність та гнучкість переходу до радикальних новацій.

4. Невеликий управлінський апарат.

5. Нескладні організаційні зв´язки.

6. Значна взаємозамінність спеціалістів.

7. Зміна наукового напряму.

8. Творча атмосфера в колективі.

9. Велика значимість інтелектуального продукту.

10. Вміння формувати потреби ринку.

Фактори кризи

1. Наявність протиріч у колективі.

2. Організація іншої ініціативної групи.

3. Обмеженість ресурсів.

4. Залежність від ринкової кон´юнктури.

5. Невміння формувати потреби ринку.

6. Гірші умови праці.

7. Нижча заробітна плата.

8. Проблеми перетворення інтелектуального продукту в інтелектуальну власність.

9. Недостатнє технічне оснащення.

3-й етап — віолентний

У цей період організація досягає зрілого стану, стійкого положення на ринку. Конкурентоздатність її висока, вона почувається впевнено.

Це фірми з силовою стратегією, працюють в області великого бізнесу, характеризуються високим рівнем освоєної технології, масовим випуском продукції. Розрізняють національні, інтернаціональні та деструктуровані  віоленти. Віоленти - Великі компанії з масовим виробництвом, розвиненою інфраструктурою і значною науково-дослідною базою.

Умови створення

1. Освоєння певного сегменту ринку.

2. Наявність спеціалістів, зацікавлених у поліпшенні системи виробництва.

3. Стабільність у діяльності фірми.

4. Можливість отримання прибутку.

Фактори розвитку

1. Наявність колективу, працюючого над іміджем компанії.

2. Високі якості кадрів.

3. Фінансова стійкість.

4. Високий рівень технічного оснащення.

5. Стабільна номенклатура продукції.

6. Єдність наукових та виробничих процесів.

7. Великий прибуток.

8. Конкурентоспроможність продукції.

9. Високе соціальне забезпечення.

Фактори кризи

1. Наявність протиріч у колективі.

2. Організація опозиції в колективі.

3. Обмеженість ресурсів.

4. Залежність від ринкової кон´юнктури.

5. Консерватизм у нововведеннях.

6. Складні комунікаційні зв´язки.

7. Велика чисельність управлінців.

8. Слабка реакція на нову продукцію.

9. Недостатньодинамічні наукові структури.

4-й етап — комутантний. Являє собою стан фірми в період старіння, коли найбільш значимі параметри життєдіяльності помітно погіршуються, а розвиток, як подальше удосконалення, втрачає зміст, заходить в торець. Структура має тенденцію до спрощення, скорочення, а сильні конкуренти захоплюють ринковий простір і є більш ефективними.

Ці фірми здійснюють середній і малий бізнес, що орієнтований на задоволення конкретних регіональних потреб, індивідуалізований підхід до клієнтів, використання досягнень фірм-віолентів.

Комутанти працюють на етапі спаду випуску будь-якого виду продукції або послуги, які частково застаріли і мають обмежений попит на національному або регіональному ринку.

Умови створення

1. Наявність бажання у спеціалістів зберегти свій колектив.

2. Відсутність бажання у конкурентів поглинути фірму.

3. Розпад інтернаціональної компанії на ряд національних фірм. Фактори розвитку

1. Наявність лідера, який добре розуміє специфіку національного ринку.

2. Вміння утримати свого покупця.

3. Високе технічне оснащення.

4. Конкурентоспроможність продукції.

5. Низька потреба персоналу у соціальному забезпеченні.

Фактори кризи

1. Звуження ринку.

2. Організація опозиції в колективі.

3. Високі витрати.

4. Залежність від ринкової кон´юнктури.

5. Стабільна номенклатура продукції.

6. Складність маркетингових досліджень.

7. Велика чисельність управлінців.

8. Неможливість вносити покращення в продукцію.

9. Недостатньодинамічні наукові структури.

5-й етап - леталентний

Характеризується реструктуризацією фірми, закінченням існування її в попередньому вигляді. Фірми розпадаються у зв’язку з неможливістю їх ефективного функціонування або відбувається диверсифікація з повною зміною профілю діяльності та повною або частковою заміною попередніх технологічних процесів, а також зміною персоналу.

Запорукою успіху в управління підприємством є вміння зосередитися на вирішенні проблем, які притаманні певній стадії його життєвого циклу, так, щоб воно могло розвиватися далі. О.М. Скібіцький виділяє певні недоліки, загрози для функціонування підприємства, а також переваги, можливості для його успішного розвитку, залежно від стадії життєвого  циклу підприємства (ЖЦП) (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1. Позитивні та негативні характеристики підприємств залежно від стадії ЖЦП

Стадія створення
Переваги, можливості:	Недоліки,загрози:
· вибір актуального напряму діяльності; · ініціативність, креативність засновників · неправильне визначення місії, напряму діяльності; · неадекватність трансакційних витрат; · відсутність репутації, історії кредиту вання; · високий ризик діяльності · криза компетенції, зумовлена низькою кваліфікацією управлінського персоналу, відсутністю досвіду
Стадія розвитку
Переваги, можливості:	Недоліки,загрози:
· зростання обсягів продажу та прибутків; · високі капітальні вкладення; · диференціація та диверсифікація діяльності; · мобільність, цілеспрямованість, ризикованість працівників · зростаюча конкурентоспроможність · надто швидке розширення, перевиробництво; · велика частка позичкового капіталу · криза координації, управління та контролю
Стадія «стійкої» зрілості
Переваги, можливості:	Недоліки,загрози:
· стабільні прибутки; · діяльність диверсифікована та диференційована; · високий імідж і престиж; · компетентні працівники · стійка конкурентоспроможність · переоцінка успіхів і можливостей · криза контролю, інновацій
Стадія «паразитичної» зрілості
Переваги, можливості:	Недоліки,загрози:
· набутий імідж; · наявна прибутковість · уповільнення та припинення росту продаж і прибутків; · відхилення від головної мети, розвиток напрямів діяльності, що переслідують позаекономічні цілі; · уповільнення та припинення процесів модернізації продукції, інвестування у нові напрями діяльності · відносна конкурентоспроможність; · недостатньо відпрацьоване керівництво · криза бюрократизації
Стадія занепаду
Переваги, можливості:	Недоліки,загрози:
· реструктуризація; · злиття · нерентабельна, збиткова діяльність; · продовження табл.3.1 · необґрунтована чи відсутня стратегія; · застарілі ресурси; · непродуктивність працівників; · втрата конкурентоспроможності; · інвестиційна непривабливість; · криза бізнес-ідей; · ліквідація

У процесі функціонування підприємства на кожному з етапів життєвого циклу не виключене порушення його життєдіяльності, що називається кризовим явищем. А значне і тривале порушення рівноваги, прояв неспроможність системи до механізмів внутрішньої саморегуляції вважають кризовим станом. У такій ситуації доцільно не допустити розгортання процесу кризи застосовуючи під час управління модель життєздатності підприємства [3]:

L = (L4, L3, L2, L1,)  (3.1)

L1 — параметри, які характеризують беззбиткову діяльність або досягнення цільових показників господарсько-фінансової діяльності відповідно поставленій стратегічній меті і завданням підприємства;

L2 — параметри, які характеризують фінансову рівновагу, тобто здатність до генерації грошових надходжень в об’ємах і в терміни, достатні для фінансування грошових витрат, пов’язаних з операційною та інвестиційною діяльністю підприємства;

L3 — параметри, які характеризують наявність активів для забезпечення виконання зобов’язань щодо повернення позикового капіталу та забезпечення необхідного рівня ліквідності активів, які фінансуються за рахунок позикових коштів;

L4 — наявність чистих активів підприємства (різниця між ринковою вартістю наявних активів і обсягами зобов’язань).

Фахівці з антикризового управління виокремлюють 5 етапів життєздатності підприємства:

1. Повна життєздатність підприємства як господарської системи;

2. Криза ефективності (прихована криза);

3. Криза платоспроможності;

4. Криза розрахунку по боргах:

5. Повна загибель економічної системи:

Отже, життєвий стан господарської системи має місце тільки у разі забезпечення всіх чотирьох параметрів життєздатності.

Виникнення кризи призводить до порушення цих параметрів. Кризові явища, які виникають в процесі функціонування підприємства, можуть охоплювати всі «параметри життєздатності», тоді такий стан визначається як системна криза. Якщо вони виникають у межах окремих елементів і у наслідок форс-мажорних обставин, але без погіршення режиму функціонування всієї системи-це локальні кризи: криза збуту, криза діяльності, фінансова криза, криза менеджменту, криза організації, криза платоспроможності.