Подолання позиції відмови від надання свідчень

Відмова від надання свідчень може бути у двох формах: "Мені нічого не відомо" та "Я не бажаю говорити про це". Тому в таких випадках головне — встановити причину, з якої особа зайняла подібну позицію, оскільки без усунення цієї причини "розговорити допитуваного" досить складно або взагалі неможливо. За ситуацією "Мені не відомо" може дійсно бути непричетність до визначеної події або непоінформованість про неї, що потрібно враховувати під час вибору засобів та прийомів подолання позиції відмови.

У переліку тактичних прийомів, які спрямовані на подолання позиції відмови від надання свідчень, можна відзначити наступні:

1. Роз'яснення та переконування у тому, що зайнята позиція шкідлива для самого допитуваного: а) для свідка тим, що після встановлення істини у справі він постане у непривабливому вигляді і може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за відмову від надання свідчень (ст. 179 КК України) та в деяких випадках за приховування злочинів (ст. 186 КК України); б) для підозрюваного (обвинувачуваного) тим, що продемонструє відсутність каяття у скоєному, додасть до переживань з приводу скоєння злочину переживання, пов'язані з викриттям на основі можливостей слідства, може запізнитись з визнанням у порівнянні з співучасниками тощо.

Цей прийом можна проілюструвати фрагментом фонограми допиту раніше засудженої особи, яка підозрювалася у скоєнні квартирної крадіжки. "Вам роз'яснюється зміст пом'якшуючих вину обставин, які передбачені законом: п.1. "Запобігання винним, шкідливих наслідків скоєного злочину або добровільне відшкодування завданого збитку, або усунення завданої шкоди". Як розумієте, у вашому випадку, якщо Ви відшкодуєте нанесену шкоду, а ще краще, видасте викрадене, суд повинен буде обов'язково врахувати цю обставину, як пом'якшуючу; п. 2. "Скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особових або сімейних обставин". Наскільки нам відомо, таких обставин для скоєння крадіжки у Вас не було. Навряд чи цей пункт підходить Вам. У всякому разі, поки Ви не поясните мотивів скоєння крадіжки, говорити про можливість врахування судом як пом'якшуючої, даної обставини — передчасно; п. 3. "Скоєння злочину під дією загрози або примусу чи в силу матеріальної або іншої залежності". Як на вашу думку, підходять для Вас пом'якшуючі обставини? Думаю, що ні; Склад наступних чотирьох пунктів (слідчий оголошує їх) до Вас не відноситься; п. 8. "Щиросердне каяття або явка з повинною, а також сприяння розкриттю злочину". З явкою, з повинною Ви запізнились, а ось дати суду можливість при призначенні кари врахувати, як пом'якшуючу обставину, щиросердне каяття та сприяння розкриттю злочину, залежить зараз тільки від Вас, вашої поведінки. Не поспішайте, поміркуйте. Оскільки мова йде про вашу долю, про покарання саме Вас, а не когось іншого, то майте на увазі, що врахувати це як пом'якшуючу обставину не право суду — забажає — врахує, не забажає — не врахує, а його обов'язок [7, С.124-125];

2. "Втягнений допитуваного у суперечку". Для цього слідчий торкається другорядної о факту (питання), яке допитуваному не важко спростувати. Якщо допитуваний піде на це, йому пропонується інша обставина такого ж плану. Він спростовує і її, поступово втягуючись у суперечку, і починає сперечатись з тих питань, які для слідчого є метою цього допиту та забезпечені доказами. І тут допитуваний розуміє, що йому необхідно або шукати нові аргументи для продовження "суперечки", або визнати правоту слідчого;

3. Відтворення слідчим того "як усе було під час скоєння злочину". Картина злочину може бути відтворена слідчим на основі тієї інформації, яка отримана не від підозрюваного (дані огляду місця події, свідчення інших осіб, оперативно-розшукова інформація) та творчо усвідомлена і оцінена ним. Але наважуючись на такий крок, слідчий повинен враховувати ступінь пов'язаного з ним ризику. Якщо слідчий розгадав та вірно змалював картину скоєного злочину, це може призвести на допитуваного враження та підштовхнути його до надання правдивих показань. Якщо ж слідчий помиляється, припуститься неточності, допитуваний зрозуміє, що слідчий не володіє достовірною інформацією та необхідними доказами, і, зрозуміло, він може залишитися на своїй попередній позиції відмови від надання показань або повідомлення неправдивих відомостей. Окрім цього, це, як правило, приводить до дискредитування слідчого, втрати ним тактичної ініціативи;

Мати підозрювалась в убивстві своїх дітей, які за її поясненням пішли з дому та не повернулися. При розслідуванні встановили:

— згідно з заявами свідків, мати явно обтяжувалась дітьми та глумливо до них відносилася;

— трупи хлопчиків були знайдені у річці на відстанні 150-200 м від мосту вниз по течії;

— смерть хлопчиків настала від асфіксії в наслідок потрапляння води в органи дихання;

— річка не настільки глибока, щоб біля берега міг втопитись хлопчик десятирічного віку;

— в кишені одного з хлопчиків знайшли три залізничних квитки (один дорослий та два дитячих) до станції, неподалік від якої мешкала сестра матері;

— сестра засвідчила, що в період дати квитків, племінники повинні були приїхати до неї в гості, але не з'явились.

Ці дані дозволили зробити деякі висновки: діти, вочевидь, потрапили у воду не з берега, де було мілко, а з середини річки; туди вони скоріше за все могли впасти з мосту; навряд чи вони впали самі — звалившись один, інший покликав би на допомогу; вірогідно їх скинули у воду одночасно, бо в іншому випадку один з них міг би втекти або закричати; оскільки на трупах і на одягу були відсутні сліди боротьби, їх скинули раптово; найбільш зручним для злочину положенням дітей могло бути їх розташування, коли вони сиділи на краю мосту під його поручнями, звісивши ноги. При такому положенні їх легко було зіштовхнути ззаду одночасно, раптово для них та непомітно для осіб, які можливо знаходилися на березі.

Під час допиту підозрюваної слідчий розповів про злочин так, як воно йому уявляється на основі аналізу зібраної інформації. Вражена співпадінням розповіді слідчого з дійсністю, підозрювана зізналась у скоєному злочині [38, С.230-232].

4. Використання протиріч в інтересах осіб, які проходять по кримінальній справі (див. § 13);

5. Демонстрування намірів і можливостей слідства по збиранню, дослідженню та використанню доказової інформації (розкриття можливостей судових експертиз, пояснення планів слідчого тощо).

Маючи на момент допиту тільки непрямі докази причетності підозрюваного до убивства, слідчий вирішив провести підготовку до призначення експертиз з його "участю". Взяли плащ, вилучений у квартирі підозрюваного, та звернули увагу на те, що в області правої лопатки є сліди білої речовини, які глибоко проникли в тканину. Слідчий почав із фахівцем обговорювати механізм утворення цієї плями. Підозрюваний, підключившись до цієї розмови, сказав, що забруднив плаща крейдою у себе в коридорі, спробував вичистити крейду, але це йому не вдалося. Після цього вилучили зіскоби крейди в коридорі та кімнаті його квартири. На запитання підозрюваного, навіщо це робиться, пояснили, що на місті убивства вилучені зіскоби крейди з паркану та разом з цими зразками їх направлять на судово-хімічну експертизу, яка зможе визначити, звідки походить крейда на його плащі — з місця події чи з його квартири.

Після цього лист рослини, з кишені його плаща, співставили із зразками листків акації з місця убивства і пояснили можливості ботанічної експертизи. Далі підозрюваному пред'явили недопалки цигарок з місця убивства, звернувши увагу на те, що він палить той же вид цигарок, а потім стали співставляти зломи мундштуку на цих недопалках та тих, які були знайдені у нього вдома. Підозрюваний заявив, що заламувати мундштук таким чином може будь-який інший курець. Йому пояснили, що судово-біологічна експертиза за залишками слини на недопалках визначить ЇЇ групу та тут же взяли зразки слини у підозрюваного. Потім йому повідомили, що виявили у нього вдома сірники з червоною займистою масою і такий же сірник знайшли на місці убивства та розповіли про можливості судово-хімічної експертизи в цьому плані. Всі ці дії та роз'яснення призвели до визнання підозрюваним вчинення убивства [7, С.126-127].

При розслідуванні справи про отримання хабарів за протиправну прописку працівником паспортного відділу, слідчий до моменту його допиту мав дані про факти отримання ним хабарів від двох осіб. Вилучивши документи про прописку цих осіб, оглянувши їх та допитавши низку свідків, слідчий встановив, що засобом приховування фактів протиправної прописки слугувало підроблення фальшивих підписів про згоду на прописку від імені повнолітніх мешканців квартир, у яких були наявні надлишки житлової площі. Під час допиту підозрюваного, слідчий ознайомив його із здобутими доказами за двома фактами та пояснив, що має намір вилучити всі документи про прописку, де дозвіл надавався підозрюваним, допитати квартиронаймачів про їх згоду на прописку вказаних у документах осіб, чи знають вони громадян, які прописані на їх житловій площі. "Продемонструвавши" такі можливості, слідчий висловив впевненість, що це дозволить встановити й інші факти отримання підозрюваним хабарів. Після цього підозрюваний визнав не тільки два вказаних факти, але й повідомив про інші [7, С.128-129];

6. Використання доказів (див. § 16)

Пред'явлення доказів

Важливе місце в системі тактичних прийомів допиту займає використання доказів. Докази пред'являються з наступною метою:

а) орієнтування допитуваного на надання показань, які цікавлять слідство;

б) надання допомоги при відновленні забутого;

в) викриття неправди;

г) зміни наміру на відмову від надання показань.

Організаційно пред'явлення доказів полягає у розв'язанні наступних завдань: з якою конкретної метою, яких саме доказів, яким чином. <І>Засоби надання доказів розрізняються:

1. За параметром часу використання доказів:

а) пред'явлення на одному допиті;

б) під час низки допитів однієї особи. Підозрювана скоювала крадіжки шляхом включення у відомості фіктивних осіб, а отримані гроші передавала своєму начальнику-вимагателю. На першому етапі вона все заперечувала та, як зрозумів слідчий, більш боялась викриття в хабарництві, ніж в розкраданні. Тоді слідчий обрав таку тактику: до кожного допиту він збирав докази про одну фіктивну особу та змушував підозрювану визнати цей епізод, не ставлячи запитання про те, куди пішли ці гроші. Так продовжувалось довго і вона, не витримавши, запитала: "А чому Ви не цікавитесь, куди пішли викрадені гроші?" І тоді слідчий запропонував їй розповісти про це [13, С. 40-41].