Державно-правовий примус та юридична відповідальність як різновид соціальної відповідальності

При розгляді взаємозв’язку юридичної відповідальності та державного примусу необхідновисвітлити спільні та відмінні їх риси. В науковій літературі юридична відповідальність і державний примус досить часто розглядаються як тотожні поняття або, навпаки, протиставляються. Розглядаючи примус в загальносоціологічному розумінні, його можна визначити як спосіб, метод впливу на поведінку людей з метою їх підпорядкування певному встановленому порядку. Загальновідомим є той факт, що примусовий вплив існує в будь-якому суспільстві. Що ж до юридичної відповідальності, то вона переважно пов’язана не з примусом в загальносоціологічному розумінні, а з державним примусом. Особливістю останнього є те, що він здійснюється державними органами від імені держави. Другою особливістю державного примусу є його правовий характер, в силу чого він виступає і як правовий примус. Правовий характер державного примусу полягає в тому, що останній реалізується лише компетентними органами та у встановлених законом формах і на законних підставах.

Досить часто державний примус зводиться виключно до юридичної відповідальності і будь-який примусовий вплив з боку держави трактується як юридична відповідальність. Вбачається, що такий підхід є не зовсім вірним, оскільки юридична відповідальність – не єдиний вид державного примусу в сфері правового регулювання. Юридична відповідальність не зводиться тільки до державного примусу, як і останній до першої. Юридична відповідальність лише проявляється в процесі здійснення державного примусу.

Таким чином, взаємозв’язок вищезазначених категорій може бути розкритим у двох основних напрямках:

а) розгляд державного примусу як однієї з ознак юридичної відповідальності;

б) розгляд юридичної відповідальності як одного із видів державного примусу.

Разом з тим відповідальність за своїм змістом є досить широким поняттям, яке не вичерпується лише юридичною відповідальністю. В реальному житті і державно-правовій теорії юридична відповідальність виступає в якості лише однієї із складових частин, форм чи різновидів соціальної відповідальності. Остання розуміється як специфічна властивість суспільних відносин, яка проявляється в діяльності людини і виражається в свідомості чи можливості усвідомлення нею соціально значимих наслідків вчинення того чи іншого проступку. Поряд з юридичною відповідальністю соціальна відповідальність включає в себе також моральну, політичну, партійну, церковну (канонічну), та інші форми і різновиди відповідальності.

Одночасно необхідно відзначити, що в правовій науці, юридичній практиці термін „відповідальність” вживається для характеристики тісно пов’язаних, але різноманітних юридичних явищ, для визначення різних аспектів відносин учасників правового життя між собою.

Отже, визначаючи поняття „відповідальність” й беручи за лінію розмежування її правовий характер, є підстави передусім виділити два його різновиди, два значення:

а) соціальна неюридична відповідальність;

б) юридична (спеціальна) відповідальність.

Будь-який вид відповідальності, в свою чергу, може проявлятися в позитивному (перспективному) та ретроспективному аспектах. В першому випадку мова йде про усвідомлення особою власного обов’язку перед суспільством, перед іншими людьми та узгодження своєї поведінки з усвідомленим обов’язком. В другому ж (ретроспективному) відповідальністю пов’язують з необхідністю відповідати за вчинки, які суперечать певним соціальним нормам.

Соціальна неюридична відповідальність (в позитивному прояві) – це відповідальність перед Богом, совістю, історією, людством, народом. В такому розумінні відповідальність має, головним чином, філософсько-етичний зміст. Вона включає в себе усвідомлення необхідності в своїх діях і рішеннях враховувати передусім інтереси інших людей, соціальних груп, суспільства в цілому. Соціальна відповідальність в позитивному розумінні як соціальні відносини, як зв’язок може бути порушена актом поведінки індивіда, що стає підставою для виникнення нових відносин соціальної відповідальності – відповідальності ретроспективної.

Загальносоціальна відповідальність в ретроспективному аспекті є наслідком порушення правил встановлених в суспільстві, окремих колективах чи інших соціальних утвореннях. Це так звана соціальна (неюридична) ретроспективна відповідальність, відповідальність за минуле, за поведінку, що вже сталася.

Характеризуючи юридичну відповідальність необхідно зазначити, що співвідношення між соціальною та юридичною відповідальністю можна уявити як діалектичний зв’язок загального та окремого. Соціальна відповідальність виступає родовим поняттям по відношенню до видів відповідальності, відповідно соціальна та юридична відповідальності співвідносяться між собою як категорія роду та виду.

Юридична відповідальність, як будь-який інший вид соціальної відповідальності є єдиною і включає в себе як відповідальність за майбутню поведінку (позитивну, добровільну), так і відповідальність за протиправну поведінку в минулому (ретроспективну, негативну, державно-примусову).

Позитивна (перспективна) відповідальність передбачає сумлінне ставлення до своїх обов’язків, правомірну поведінку як в теперішній час так і в майбутньому з метою створення необхідності певного правомірного виконання свого обов’язку перед суспільством, державою тощо. Вона може мати моральний, етичний, професійний, політичний, а також і юридичний характер. Іншими словами, юридична відповідальність в позитивному розумінні є обов’язком найкращим чином виконувати покладені й прийняті на себе функції, пов’язані з роботою, службою, посадою, реалізовувати оптимально свою компетенцію, використовуючи всі дозволені правом можливості та засоби.

Виклавши найбільш узагальнене поняття позитивної юридичної відповідальності варто зазначити, що до теперішнього часу в юридичній науці не склалось єдиної думки про неї. Необхідно підкреслити, що за чотири десятиліття протягом яких в літературі активно досліджується це явище, рівень розробленості цієї проблеми суттєво просунувся вперед. Від поняття позитивної відповідальності як усвідомлення обов’язку учені перейшли до дослідження її нормативної основи і не тільки психологічних, але і сутнісних об’єктивних характеристик.

Вперше з критикою традиційної концепції ретроспективної юридичної відповідальності у вітчизняній науці виступив В.Г. Смірнов, який піддав сумніву традиційні правові погляди. Проблема юридичної відповідальності не зводиться до проблеми відповідальності за спричинену шкоду, за порушення інтересів, які охороняються законом. Юридична відповідальність тільки найбільш рельєфно проявляється в правопорушенні, але вона реально існує і при здійсненні дозволених, а тим більше прямо передбачених у законі діянь. Зазначений вчений розглядав юридичну відповідальність як усвідомлення обов’язку, почуття відповідальності. В.А. Тархов вважає, що позитивна юридична відповідальність полягає в обов’язку дати звіт про свої дії. Б.Т. Базилєв розглядає цей вид відповідальності як обов’язок дотримуватись приписів правових норм, який повинен реалізуватись в правомірній поведінці. На думку М.І. Матузова позитивна юридична відповідальність є елементом правового статусу особи і цю відповідальність він називає статусною.

Існують й інші погляди на позитивну юридичну відповідальність, зокрема автор цього підрозділу посібника розглядає цей вид відповідальності як категорію правосвідомості.

В сучасній літературі найбільш компромісною є позиція тих авторів, які вважають, що ретроспективна юридична відповідальність є наслідком порушення відносин позитивної юридичної відповідальності. Позитивна відповідальність немов би повинна передувати ретроспективній відповідальності.

Питання пов’язані з визначенням ретроспективної юридичної відповідальності також є досить дискусійними. В загальному плані можна говорити про два найбільш розповсюджені варіанти розуміння ретроспективної юридичної відповідальності: з точки зору держави та з точки зору правопорушника.

З точки зору держави ретроспективна юридична відповідальність – це регламентоване законом реагування держави на вчинене особою правопорушення у формі застосування до винного державно-примусових заходів, що містять у собі невигідні для правопорушника правові наслідки.

З точки зору правопорушника ретроспективна юридична відповідальність – це невідворотна для правопорушника необхідність притерпіти в межах, визначених законом, невигідні для правопорушника правові обмеження особистого чи майнового характеру.

Ретроспективна юридична відповідальність характеризується наступними ознаками:

1. Юридична відповідальність нерозривно пов’язана з державним примусом, що визначає її якість, як відповідальності юридичної

2. Юридична відповідальність є негативною реакцією держави на правопорушення і суб’єкта, що винний в його скоєнні.

3. Юридична відповідальність - це не просто обов’язок “притерпіти”, а це примусовий обов’язок, який забезпечується в установленому порядку державою.

4. Відповідальність носить характер покарання чи компенсуючий характер відшкодування скоєного збитку;

5. Юридична відповідальність є одним із видів державного примусу, що існує поряд з мірами захисту суб’єктивних прав, законних інтересів членів суспільства, мірами примусового характеру, що забезпечують належну і ефективну роботу механізму правового регулювання.

Остання ознака звертає увагу на те, що юридичною відповідальністю не вичерпуються всі можливості державно-примусового характеру. Однак не слід вважати застосування будь-якої санкції актом відповідальності. Це пояснюється тим, що заходи юридичної відповідальності зафіксовані у санкції, а санкціями можуть бути не тільки наслідки юридичної відповідальності, але і будь-які інші невигідні наслідки порушення права. Тому можна виділити санкції відповідальності та санкції правовідновлення. Таким чином правовідновлення може мати місце як в рамках юридичної відповідальності, у зв’язку з нею так і незалежно від неї.

Останнім часом ретроспективну юридичну відповідальність розглядають через таку категорію як її „конструкція”. При цьому конструкція юридичної відповідальності розглядається в наступних аспектах:

а) нормативна конструкція юридичної відповідальності, яка автоматично є правовою, оскільки спирається на закріплені в праві, а конкретніше в законодавстві, положення;

б) правова ненормативна конструкція юридичної відповідальності, яка досліджується правовою доктриною, однак на нормативному рівні не закріплена.

Вбачається, що окреме виділення правового ненормативного аспекту конструкції юридичної відповідальності дасть змогу врахувати, крім норм, які прямо закріплені в законодавстві (нормативна конструкція), також і доктринальні положення та погляди щодо підстав, меж, функцій, принципів і т.д. юридичної відповідальності. Такий підхід відкриває широкі можливості для дослідження інституту юридичної відповідальності у зв’язку з суспільними відносинами та правосвідомістю.

Сутність ретроспективної юридичної відповідальності розкривається через охоронні правовідносини, спираючись на поняття її нормативної конструкції, під якою розуміється система матеріальних та процесуальних норм та їх санкцій, а також норм-принципів, що законодавчо закріплюють міжгалузевий інститут юридичної відповідальності та регламентують порядок здійснення охоронних правовідносин, що виникають на підставі факту протиправної поведінки.

Елементами такої нормативної конструкції є: а) норми матеріального права та їх санкції; б) норми процесуального права та їх санкції; в) нормативно закріплені принципи інституту юридичної відповідальності, що є міжгалузевим інститутом, який, з одного боку, є інститутом матеріального права, а з іншого– інститутом процесуального права. Необхідність включення до конструкції принципів юридичної відповідальності в якості самостійного елементу пояснюється тим, що деякі з видів юридичної відповідальності є схожими саме за нормативною конструкцією, а деякі споріднені лише за загальними принципами здійснення юридичної відповідальності, які на нормативному рівні не закріплені.

Ознаки нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності полягають в наступному:

а) вона є похідною від норм як матеріального, так і процесуального публічного права, сформульована і закріплена в них та носить формально-визначений характер;

б) є не теоретичною, а реально діючою конструкцією, що існує в площині чинного права, а не створена теоретичним шляхом;

в) з урахуванням її формально-визначеності вона однозначно розуміється суб’єктами правозастосування та іншими учасниками цього процесу;

г) вона розкривається через терміни, сформульовані законодавцем.

Аналіз сутності та змісту нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності дає підстави визначити її функції:

а) правоохоронна, яка розподіляється на правовідновлювальну (компенсаційну) та каральну (штрафну).

Правовідновлювальна (компенсаційна) – спрямована на відновлення незаконно порушених прав та примусове виконання невиконаних обов'язків. Каральна (штрафна) – спрямована на покарання державою правопорушника.

б) виховна, яка спрямована на формування позитивного ставлення до права і закону. Вона включає в себе функції загальної і приватної превенції.

Загальнопревентивна – спрямована на виховання всіх громадян у дусі поваги до закону. Спеціальнопревентивна – спрямована на виховання самого правопорушника.

Одним із параметрів, що характеризують відповідальність є її принципи. У демократичній, соціальній, правовій державі юридична відповідальність передбачається лише за діяння, що є протиправними:

а) за фізичні діяння (а не за думки, світогляд, особистісні властивості);

б) за суспільно-небезпечні чи шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою.

в) за юридично заборонені діяння, тобто діяння, що суперечать природі права і закону;

г) за власні діяння правопорушника.

Ретроспективна юридична відповідальність ґрунтується на наступних принципах: законності, обґрунтованості, доцільності, невідворотності, своєчасності та справедливості.

На сьогоднішній день в праві Україні можна виділити два типи ретроспектиної юридичної відповідальності: відповідальність як покарання за вчинене правопорушення та відповідальність як відшкодування завданої шкоди. Перший тип ретроспективної юридичної відповідальності полягає у необхідності понести правопорушником покарання згідно із санкцією порушеної ним норми, а також в обов’язку відповідного органу чи посадової особи застосувати до нього передбачене санкцією покарання чи вплив. Це насамперед кримінальна, адміністративна та дисциплінарна відповідальність.

Відповідальність у формі відшкодування завданої правопорушником шкоди полягає в обов’язку правопорушника повністю чи частково відшкодувати шкоду, якої він завдав своїми неправомірними діями тим суб’єктам, з якими він перебував у певних правовідносинах або відповідно до закону у випадку, якщо він не перебував з ними у правовідносинах (переважно цивільно-правова та матеріальна відповідальність).

Таким чином, можна виділити п’ять основних видів ретроспективної юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна та матеріальна.

Кримінальна відповідальність полягає в застосуванні виду й міри кримінального покарання до винної у вчиненні злочину фізичної особи. Порядок її здійснення регламентований найбільш детально і визначається кримінальни, кримінально-процесуальним та кримінально-виконавчим законодавством. Ряд принципів кримінальної відповідальності закріплені в міжнародних пактах та Конституції.

Адміністративна відповідальність полягає в накладенні на винних фізичних осіб (а в деяких випадках і юридичних осіб), які порушили правила поведінки, що діють у сфері державного управління та інших урегульованих адміністративним законодавством сферах, адміністративних стягнень (в Україні види адміністративних стягнень передбачені ст. 24 КУпАП).

Цивільно-правова відповідальність передбачає накладення цивільно-правових стягнень на фізичну чи юридичну особу за невиконання або неналежне виконання зобов’язань або за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення деяких особистих немайнових прав. Окрім майнового, цивільно-правова відповідальність носить і компенсаційний (правовідновлюючий) характер. За допомогою цивільного права регулюються і особисті немайнові відносини. На фізичну чи юридичну особу може бути покладено обов'язок спростувати відомості, які принижують честь і гідність громадянина або організації, коли той, хто її поширює, не доведе, що вони відповідають дійсності. Але покладення немайнової відповідальності в цивільному праві це скоріше виняток, аніж правило. Основним же для названого виду відповідальності є майновий характер заподіяної шкоди, правової санкції і юридичної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність виникає як наслідок дисциплінарного проступка та є формою правового впливу на порушників, службової, військової, учбової та інших видів дисципліни.

Матеріальна відповідальність це різновид ретроспективної юридичної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі чи організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків.

В сучасній теорії права дискутується питання про видову самостійність фінансової, процесуальної, кримінально-виконавчої, шлюбно-сімейної, екологічної та деяких інших видів відповідальності.

При характеристиці ретроспективної юридичної відповідальності необхідно виділити її підстави.

Підстави юридичної відповідальності – це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою і належною.

У юридичній літературі розрізняють:

а) підстави притягнення до юридичної відповідальності;

б) підстави настання юридичної відповідальності.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності – це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою. Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідальності є склад правопорушення (наприклад, ч.1 ст. 2 Кримінального Кодексу України визначає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, пердбаченого цим Кодексом).

Підстави настання юридичної відповідальності – це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність належною. Такими підставами є:

а) факт учинення правопорушення – фактична підстава;

б) наявність норми права, яка забороняє таку поведінку та встановлює відповідні санкції – нормативна підстава;

в) відсутність підстав звільнення від юридичної відповідальності;

г) наявність правозастосовного акта, тобто рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначається вид та міра державнго впливу.

Назвавши підстави притягнення та настання юридичної відповідальності, необхідно також назвати і підстави звільнення від юридичної відповідальності, які передбачені галузевим законодавством. Зокрема Кримінальним кодексом України передбачені наступні підстави звільнення від кримінальної відповідальності:

а) у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України);

б) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України);

в) у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47 КК України);

г) у зв’язку із зміною обстановки, коли вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ст. 48 КК України);

ґ) у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України). Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у ст.ст. 449-451, 454 КК України.

Одночасно розділом VІІІ Кримінального кодексу України визначені обставини, що виключають кримінальну відповідальність: необхідна оборона; крайня необхідність; затримання особи, що вчинила злочин; фізичний або психічний примус тощо.