Відмінна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регулювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різних елементів правової системи, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.
Механізм правового регулювання – це узята в єдності система правових засобів, способів, форм, за допомогою яких здійснюється результативне врегулювання суспільних відносин, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі:
1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економічним, етичним та іншими сферами механізму соціального регулювання, переплітається з ними.
2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:
– засоби (норми права, суб’єктивні права і юридичні обов’язки, рішення судів тощо, об’єктивовані в правових актах);
– способи (дозвіл, зобов’язання, заборона);
– форми (використання, виконання, додержання, застосування).
3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що перебувають у взаємозв’язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як механізм годинника), виконує специфічні функції. Якість виконуваних ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.
4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулювання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні їх «роботи». Від механізму залежать ефективність правового регулювання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.
5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві.
Проблеми МПР почала активно розроблятись в середині 60-х. в цей час вийшла монографія С.С. Алексєєва “Механізм правового регулювання в соціалістичній державі”. Названою проблемою зацікавились як вчені нашої країни, так і науковці зарубіжних країн.
Механізм правового регулювання складають елементи, обов’язкові на окремих його стадіях:
1) принципи права, норми права (в тому числі спеціалізовані норми права);
2) юридичний факт – забезпечує динамічну сутність механізму правового регулювання, визначає початок реальних правовідносин;
3) правовідносини, суб’єктивні права і юридичні обов’язки в їх індивідуалізації (конкретизації);
4) акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків;
5) акти застосування норм права;
6) правова культура
7) правова свідомість
8) законність
Шебалін В.А. пише, що до цих елементів слід додати правопорядок. Але якщо проаналізувати, то це не елемент МПР, а скоріше кінцевий результат дії права.
В.М. Віноградов в рецензії на монографію С.С. Алєксєєва “Механизм социалистического правового реглирования” вказував, що недоліком роботи є те, що він не включає законність, як один з важливих елементів механізму правового регулювання.
Однак слід зазначити, що в своїх подальших роботах С.С. Алєксєєв вже називає законність, як елемент механізму правового регулювання і говорить, що вона є цементуючим елементом всього механізму.
Алєксєєв С.С. поділяє всі елементи на:
- основні (НП, ПВ, АрСПтаЮО)
- додаткові (АЗ НП, ПК, ПС).
Режим сприяння механізму правового регулювання забезпечується законністю, державною дисципліною, які разом із правосвідомістю і правовою культурою є обов’язковими протягом усієї його дії.
Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні діяльності суб’єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.
Отже до основних елементів механізму правового регулювання слід відносити:
