Теми для самостійного опрацювання

ТЕМА А

1. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те по­нят­тя „знак”. Які ви­ди зна­ків іс­ну­ють? На­ве­діть від­по­ві­д­ні при­кла­ди. Які ви­ди зна­ків ви­вчає ло­гі­ка?

2. У чо­му по­ля­гає від­мін­ністьівза­є­мо­зв'зок між зна­чен­ням і сми­с­лом зна­ка?

3. Чи мо­ж­ли­ві си­ту­а­ції: (а) знак не має зна­чен­ня?(б)знак не має сми­с­лу? Від­по­відь об­гру­н­туй­те.

4. Чи мо­же змі­ню­ва­тись (а) зна­чен­ня, (б) смисл зна­ка в за­ле­ж­но­с­ті від змі­ни зна­ко­вих си­ту­а­цій? Від­по­відь об­гру­н­туй­те за до­по­мо­гою при­кла­дів.

5. Чи мо­же один де­но­тат від­по­ві­да­ти де­кі­ль­ком зна­кам?

6. Чи мо­же од­но­му зна­ко­ві від­по­ві­да­ти де­кі­ль­ка де­но­та­тів?

7.Що є екс­те­н­сі­єю (предметним значенням, денотатом, референтом)та ін­те­н­сі­єю (смислом) зна­ків:

(а) ‘Джордж Буш (мл.)’;

(б) ‘Пре­зи­дент США у 2004 ро­ці’;

(в) ‘Ко­роль Фран­ції у 2004 ро­ці’.

8. Про­ана­лі­зуй­те мі­р­ку­ван­ня і встановіть їх правильність:

(а) „Пра­ця - це ос­но­ва жит­тя. Ви­вчен­ня ло­гі­ки - пра­ця. От­же, ви­вчен­ня ло­гі­ки - це ос­но­ва жит­тя”.

(б) „Лю­ди­на в май­бу­т­ньо­му від­ві­дає Марс. Ан­д­рій - лю­ди­на. От­же, Ан­д­рій у май­бу­т­ньо­му від­ві­дає Марс”.

9. Що до­слі­джує се­мі­о­ти­ка? Які ви­ди се­мі­о­ти­ки іс­ну­ють?

10. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те три ви­мі­ри се­мі­о­ти­ч­но­го ана­лі­зу при­ро­д­ної мо­ви: син­та­к­сис, се­ма­н­ти­ку і пра­г­ма­ти­ку.

11. Який про­цес на­зи­ва­ють се­мі­о­зи­сом? Які чин­ни­ки ви­зна­ча­ють се­мі­о­зис?

12. Як спів­від­но­сять­ся між со­бою по­нят­тя: „ при­ро­д­на мо­ва ”, „ шту­ч­на мо­ва ”, „ фо­р­ма­лі­зо­ва­на мо­ва ”?

13. У чо­му по­ля­гає смисл і не­об­хід­ність роз­рі­з­нен­ня “ о­б'є­к­т­на мо­ва/ме­та­мо­ва ”?

14. Які мі­р­ку­ван­ня на­зи­ва­ють па­ра­до­к­са­ми? Спро­буй­те про­ана­лі­зу­ва­ти па­ра­докс „Бре­хун” за до­по­мо­гою роз­рі­з­нен­ня „о­б'є­к­т­на мо­ва/ме­та­мо­ва”.

15. Про­де­мо­н­с­т­руй­те па­ра­до­к­са­ль­ність си­ту­а­ції (ва­рі­ант па­ра­до­к­су „Бре­хун”), ко­ли на ар­ку­ші па­пе­ру на­пи­са­но три тве­р­джен­ня A, B, C (за умо­ви, що ін­ших тве­р­джень на цьо­му ар­ку­ші не­має):

А – „У цьо­му тве­р­джен­ні на­яв­ні шість слів”.

В – „У цьо­му тве­р­джен­ні на­яв­ні сім слів”.

С – „Ли­ше од­не тве­р­джен­ня на цьо­му ар­ку­ші є іс­тин­ним”.

16. По­рі­в­няй­те со­фі­з­ми і па­ра­до­к­си.

17. Яким чи­ном від­рі­з­ня­ють се­ма­н­ти­ч­но за­мкне­ні мо­ви від се­ма­н­ти­ч­но не­за­мк­не­них?

18. У чо­му по­ля­гає сут­ність про­бле­ми вжи­ван­ня/зга­ду­ван­ня імен? Про­ілю­с­т­руй­те від­мін­ність між вжи­ван­ням і зга­ду­ван­ням мо­в­них ви­ра­зів.

19. Ви­зна­ч­те зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті ви­сло­в­лю­вань (зве­р­ніть ува­гу на ла­п­ки):

(а) Жо­в­те - це ко­лір.

(б) ‘Жо­в­те’ - сло­во, що скла­да­єть­ся з 5 лі­тер.

(в) ‘Че­р­во­не’ - сло­во, що скла­да­єть­ся з 6 лі­тер.

(г) Ми­ко­ла - хло­пець.

(д) ‘Ми­ко­ла’ - це чо­ло­ві­че ім'я.

(е) Зе­ле­не - це сло­во, що скла­да­єть­ся з 6 лі­тер.

(є) ‘Зе­ле­не’ - це ко­лір.

(ж) ‘Ос­тап’ - хло­пець.

(з) Ос­тап - це чо­ло­ві­че ім'я.

(и) ‘Зе­ле­не’ в ре­чен­ні (е) вка­зує на ко­лір.

(і) ‘ ‘ Зе­ле­не ’ ’ в ре­чен­ні (є) вка­зує на сло­во.

(ї) ‘ ‘ Зе­ле­не ’ ’ з'яв­ля­єть­ся в ре­чен­ні (є), але ‘зе­ле­не’ - не з'яв­ля­є­ть­ся.

(й) ‘Зе­ле­не’ у ре­чен­ні (е) вка­зує на сло­во.

20. Про­ана­лі­зуй­те мі­р­ку­ван­ня уч­ня, який стве­р­джує: „Не ва­р­то ви­вча­ти всі ча­с­ти­ни мо­ви. Ці­л­ком до­ста­т­ньо зна­ти ли­ше імен­ни­ки. Ін­ші ча­с­ти­ни мо­ви про­с­то не іс­ну­ють, оскі­ль­ки ‘діє­сло­во’ - це імен­ник, ‘при­кме­т­ник’ - це імен­ник. На за­ува­жен­ня вчи­те­ля: „Я­к­що так мі­р­ку­ва­ти, то і за­йме­н­ник, і при­слі­в­ник є імен­ни­ка­ми?” учень від­по­ві­дає: „Зви­чай­но, і во­ни є імен­ни­ка­ми”.

21. Про­ко­ме­н­туй­те текст: „ ‘Бо­с­тон ве­ле­лю­д­ний’ го­во­рить про Бо­с­тон і мі­с­тить ‘Бо­с­тон’; ‘ ‘Бо­с­тон’ дво­скла­д­не’ го­во­рить про ‘Бо­с­тон’ і мі­с­тить ‘ ‘Бо­с­тон’ ’. ‘ ‘Бо­с­тон’ ’ по­зна­чає ‘Бо­с­тон’, що в свою чер­гу по­зна­чає Бо­с­тон. Для то­го, щоб зга­да­ти Бо­с­тон ми вжи­ва­є­мо ‘Бо­с­тон’ або си­но­нім, а для то­го, щоб зга­да­ти ‘Бо­с­тон’, ми вжи­ва­є­мо ‘ ‘Бо­с­тон’ ’ або си­но­нім. ‘ ‘Бо­с­тон’ ’ скла­да­єть­ся з ше­с­ти лі­тер і од­ні­єї па­ри ла­пок; ‘Бо­с­тон’ скла­да­єть­ся з ше­с­ти лі­тер і не має ла­пок; а Бо­с­тон мі­с­тить бли­зь­ко 800 000 лю­дей" (Quine W.V.Mathe­matical Logic-New York:Random House,1940.-р.24).

22. Про­ана­лі­зуй­те си­ту­а­цію: „Двом від­ві­ду­ва­чам ре­с­то­ра­ну, ко­т­рі за­мо­ви­ли ри­бу, офі­ці­ант при­но­сить таріль з дво­ма ри­ба­ми: бі­ль­шою і ме­н­шо­ю. Один від­ві­ду­вач го­во­рить ін­шо­му: „Про­шу вас. Ви­бирай­те будь-яку, яка вам бі­ль­ше до впо­до­би”. Дру­гий від­ві­ду­вач дя­кує за лю­б'я­з­ність і вибирає бі­льшу ри­бу. Пі­с­ля на­пру­же­но­го мо­в­чан­ня пе­р­ший від­ві­ду­вач за­ува­жує: „Я­к­що б ви нада­ли пра­во першо­го ви­бо­ру ме­ні, то я взяв би ме­н­шу ри­бу!” Дру­гий від­ві­ду­вач від­по­ві­дає: „Чому ви жа­лі­є­тесь? Адже ви отри­ма­ли са­ме те, що ба­жа­ли”. Які сми­с­ли ви­ра­зу „те, що хо­чеш” кон­ф­лік­ту­ють у зма­льова­ній си­ту­а­ції?

23. Про­ана­лі­зуй­те си­ту­а­цію: „За­пе­ре­чен­ня іс­тин­но­го ви­сло­в­лю­ван­ня є хи­б­ним ви­сло­в­лю­ван­ням, а за­пе­ре­чен­ня хи­б­но­го ви­сло­в­лю­ван­ня є іс­тин­ним. Але іс­нує при­клад, що на­чеб-­то за­сві­д­чує не­спро­мо­ж­ність за­зна­че­ної те­зи. Вис­лов­лю­ван­ня: „Це ви­сло­в­лю­ван­ня скла­да­єть­ся із се­ми слів” є хи­б­ним, оскі­ль­ки в ньо­му є не сім, а шість слів. Але за­пе­ре­чен­ня: „Це ви­сло­в­лю­ван­ня не скла­да­єть­ся із се­ми слів” та­кож є хи­б­ним, че­рез те що в ньо­му на­яв­ні сім слів”.

ТЕМА Б

1. На якій підставі виділяють демонстративні та правдо­подібні міркування? Що є суттєвою ознакою демонстративних мір­кувань?

2. Чи можна ототожнювати клас дедуктивних міркувань з класом міркувань, в яких здійснюють перехід від загального знання до часткового знання?

3. Чи можна ототожнювати клас індуктивних міркувань з класом міркувань, в яких здійснюють перехід від часткового знання до загального знання?

4. Сформулюйте приклади індуктивних міркувань різних видів

5. У чому полягає специфіка міркувань за аналогією?

6. Сформулюйте приклади міркувань за аналогією різних видів.

7. Встановіть, які міркування є демонстративними, а які - правдоподібними (відповідь обгрунтуйте):

(а) „Алюміній - тверде тіло. Залізо, мідь, цинк, срібло, платина, золото, нікель, барій, калій, свинець - також є твердими тілами. Отже, усі метали - тверді тіла”.

(б) „Будь-яка рідина є пружною. Вода - рідина. Отже, вода є пружною”.

(в) „Прямокутник - це плоска геометрична фігура, в якої протилежні сторони однакові і паралельні, а всі кути - прямі. Квадрат також є плоскою геометричною фігурою з одна­ковими і паралельними протилежними сторонами. Отже, усі кути квадрата - прямi”.

(г) „25% серед опитаних студентів університету бажають вивчати принаймні дві іноземні мови. Отже, чверть усіх студентів університету має таке бажання”.

(д) „Логіка, подібно до віскі, губить свій добродійний вплив, якщо її “споживати” у великих кількостях. Отже, треба уникати “споживання” логіки у великих кількостях”. Чи можна вважати зауваження: “Логіка, на відміну від віскі, не містить алкоголю” таким, що вказує на дійсну слабкість міркування?

(е) „Біблія стверджує, що для людини віра необхідна, але багато людей не погоджуються із цим. Вони помиляються. Той факт, що кожного ранку ви йдете до своєї машини свідчить: ви вірите, що вона таки рушить з місця. Той факт, що вона таки рушає засвідчує: ви вірите, що машина не розвалиться десь посеред дороги. Отже, віра потрібна кожному”.

(є) „Сьогодні люди говорять, що вони не можуть вірити у християнську релігію, бо не можуть вірити у чудо. Не можуть вірити, чи не хочуть вірити? Вони вірять у чудеса науки, чи не так? Вірять у вакцину, космічні подорожі, лазерну хірургію, генну інженерію, штучний інтелект, пересадку нирок і т.ін. Люди можуть вірити у чудеса. Вони просто не хочуть вірити у чудеса християнства”.

(ж) „Щастя повинно бути метою життя. Єдиний можливий доказ того, що щось є видимим – це те, що його видно; доказом того, що щось є чутним є те, що його чути. Так само, єдиний можливий доказ того, що щось є бажаним є те, що його бажають. Люди бажають щастя, тому щастя є бажаним”.

8. Наведіть приклади демонстративних міркувань, у яких здійснюють перехід:

(а) від загального знання до часткового знання;

(б) від загального знання до загальногого знання;

(в) від часткового знання до часткового знання;

(г) від часткового знання до загального знання.

9. Наведіть приклади недемонстративних міркувань, у яких здійснюють перехід:

(а) від часткового знання до загального знання;

(б) від часткового знання до часткового знання;

(в) від загального знання до загальногого знання;

(г) від загального знання до часткового знання.

ТЕМА В

 

• Дайте порівняльну характеристику слів і понять. Чим відрізняються функції слів і понять? Охарактеризуйте логічну структуру понять: зміст, об­сяг, частини обсягу, елементи обсягу.
• Як логіка тлумачить ознаки предметів?
• Які існують види ознак? Наведіть приклади різних видів ознак
• У чому полягає проблематичність (складність) виді­лення суттєвих ознак «предметів»?
• Проаналізуйте специфіку наукових і повсякденних понять.
• Встановіть обсяг, елементи і частини обсягу, а також зміст понять:

(а) конституція

(б) Верховна Рада України

(в) тиждень

(г) студентська група

(д) студент

(е) університет

(є) факультет

(ж) колектив викладачів Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(з) русалка

(й) сузір'я Великої Ведмедиці

(і) круглий квадрат

• Чи зміниться обсяг наведених нижче понять у таких випадках:

(а) обсяг поняття атом, якщо будуть відкриті нові види атомів?

(б) обсяг поняття студент нашої групи після того, коли частина студентів буде переведена до іншої групи?

(в) обсяг поняття першокурсник після того, як те­перішні першокурсники перейдуть на другий курс?

(г) обсяг поняття чемпіон світу з шахів після чергової зміни чемпіонів?

(д) обсяг поняття слово української мови після появи в українській мові нових слів?

• Чи зміниться зміст наведених нижче понять у таких випадках:

(а) зміст поняття атом, якщо будуть відкриті нові властивості атомів?

(б) зміст поняття студент нашої групи, якщо студен­ти нашої групи почнуть краще вчитися?

(в) зміст поняття першокурсник після того, як теперішні першокурсники перейдуть на другий курс?

(г) зміст поняття весна, якщо весна в цьому році запізниться?

• У чому полягає сенс розрізнення між фактичним і логічним обсягом і змістом понять? Відповідь проілюструй­те прикладами.
• Сформулюйте закон оберненого відношення між об­сягом і змістом поняття. У чому полягає специфіка тлума­чення логікою характеристик «бути ширшим» і «бути вуж­чим» стосовно обсягу і змісту понять?
• У чому полягає мета і сутність логічної операції обме­ження і узагальнення понять. Що є межею обмеження й узагальнення обсягу понять?
• Здійсніть узагальнення й обмеження вищезгаданих понять.
• Перевірте правильність обмеження понять:

(а) Трикутник. Рівнобедрений трикутник. Рівносторонній трикутник. Рівнокутний трикутник;

(б) Населений пункт. Великий населений пункт. Місто. Центр міста;

(в) Студенти. Студентська група. Студентська група відділення «Соціологія;

(г) Речення. Підмет;

(д) Рік. Місяць. Тиждень. День.

• Перевірте правильність узагальнення понять:

(а) Столиця. Велике місто. Місто. Населений пункт;

(б) День. Тиждень. Місяць. Рік;

(в) Стіл. Іменник чоловічого роду. Іменник української мови. Іменник. Частина мови. Слово;

(г) Київ. Столиця України;

(д) Студентська група відділення “Соціологія”. Сту­дентська група- Студент».

• Здійсніть, якщо це можливо, узагальнення й обмеження понять:

(а) Люди, що живуть на останньому поверсі;

(б) Київська область;

(в) Студентська група;

(г) Студент, що знає усіх викладачів;

(д) Студент, що склав естетику або логіку на “добре”;

(е) Конституція.

• Які види понять виділяє логіка? На підставі яких суттє­вих ознак розкривають обсяг поняття “поняття”?
• Наведіть приклади кожного виду понять.
• Яким чином можливі фактично і логічно пусті поняття?
• Встановіть; до яких видів понять належать поняття із вищезгаданих вправ.
• Дайте повну логічну характеристику наведених понять (встановіть, до якого виду понять вони належать за своїм обся­гом і змістом):

(а) Тупокутний рівносторонній трикутник;

(б) Факультет астрології Київського Національного уні­верситету;

(в) Реманент;

(г) Тріумвірат;

(д) Друзі;

(е) НАТО;

(є) Вірність;

(ж) Друга космічна швидкість;

(з) Людина, що не знає логіки;

(і) Мінімум;

(ї) Краса;

(й) Середній рід іменників;

(к) Периферія;

(л) Абетка»

(м) Кислотність;

(н) Лідер;

(о) Поділ;

(п) Басаврюк.

 

• Охарактеризуйте логічні відношення між поняттями за їх обягом і змістом.
• Підберіть приклади понять/відношення між обсягами яких відповідали б графічним схемам:

· За допомогою колових схем зобразіть відношення між обсягами понять:

(а) «Студент, що не володіє англійською мовою»; «сту­дент, що отримує підвищену стипендію»; «студент»; «чи­тач газети USА Тodау».

(б) «Підручник з логіки»; «підручник «Вступ до логіч­ної теорії» Пітера Стросона»; «підручник із фізики»; «підручник».

(в) «Професор»; «викладач»; «викладач соціології»; «доцент».

(г) «Керівник»; «лікар»; «завідувач терапевтичним від­ділом».

(д) «Студент-соціолог, що закінчив середню школу зі срібною медаллю»; «студент-соціолог, що навчається на першому курсі»; «студент-соціолог»; «студент, що закін­чив середню школу із золотою медаллю».

(е) «Щаслива людина»; «мільйонер»; «людина, щомає не менше 1 млн.$».

(є) «Столиця Великої Британії»; «західноєвропейське місто»; «Лондон».

(ж) «Особа чоловічої статі»; «особа жіночої статі»; «лю­дина, що живе в Україні»; «людина».

(з) «Морська тварина»; «ссавець»; «дельфін». (й) «Людина»; «жебрак»; «мільйонер»; «українець». (і) «Студент»; «студент-відмінник»; «посередній сту­дент»; «студент, що встигає на «відмінно» з логіки».

(ї) «Батько»; «син»; «онук»; «дід»; «дядько»; «особа чоловічої статі».

• Кожній послідовності понять (а)-(и) відповідну колову схему (на кожній схемі поняття кожної послідовності по­значені по порядку літерами А, В, С, D).

(а) Колективне рішення; неправильне рішення; не­змінне рішення; рішення, що прийняте одноголосно.

(б) Плідна лекція; зірвана лекція; лекція з логі­ки; лекція, на яку ніхто не прийшов.

(в) Лондон; європейська столиця; місто північної півкулі; місто України.

(г) Помилка; помилковість; виявлена помилка; виправлена помилка.

(д) Ліс; хвойний ліс; дерево; сосна.

(е) Рух; обертання; швидкий рух; швидкість,

(є) Атом; електрон; протон; ядро атома.

(ж) Бермудський трикутник; рівносторонній три­кутни; гострокутний трикутник; рівнобедрений трикутник.

(з) Переляк; перелякана людина; ляклива люди­на; людина, що відчуває страх.

(и) Здоров'я; людина зі здоровим серцем; здорове серце; здорова людина.

• Якщо поняття А і В є несумісними, то в якому відно­шенні повинно перебувати довільне поняття С до поняття А, щоб забезпечити несумісність С із У. Відповідь обгрун­туйте.
• Якщо поняття А і В частково збігаються, то яке відно­шення поняття А до довільного поняття С забезпечить час­тковий збіг В із С? Відповідь обгрунтуйте.
• Якщо поняття А і В є несумісними, то яке відношення поняття А до довільного поняття С забезпечить сумісність В із С? Відповідь обгрунтуйте.
• Якщо поняття А підпорядковується поняттю В, то в якому відношенні повинно перебувати А до довільного по­няття С, щоб забезпечити підпорядкування поняття С по­няттю B. Відповідь обгрунтуйте.
• Якщо поняття А є підпорядковуючим для В, то яке відношення А і С забезпечить підпорядкування поняття В поняттю С? Відповідь обгрунтуйте.
• Чи можна вважати поняття «море» і «озеро» такими, що перебувають у відношенні часткового збігу на тій підставі, що вони мають деякі спільні ознаки?
• У чому полягає мета і сутність логічної операції по­ділу обсягу поняття?
• Наведіть приклади різних видів поділу понять (дихо­томічного, за видозміною ознаки, через перелік усіх еле­ментів). Прокоментуйте переваги і недоліки кожного виду поділу.
• Які правила регулюють коректність логічної операції поділу понять?
• Чи є поділ понять правильним? Відповідь обгрунтуй­те. У випадку неправильного поділу зазначте припущену помилку.

(а) «Література поділяється на фантастичну, науково-популярну, дитячу, пригодницькі романи і підручники»;

(б) «Числа поділяють на парні, непарні, цілі і дроби»;

(в) «Слова поділяють на синоніми, омоніми і антоні­ми»;

(г) «Сонячна система: Земля, Венера, Юпітер, Сатурн і т. д.»;

(д) «Студент: здібний, старанний, ледачий, невстига-ючий»;

(е) «Трикутник: прямокутний, рівносторонній, рівно-бедрений, тупокутний»;

(є) «Майно: придбане, отримане в спадщину, надане в тимчасове користування, подароване, украдене»;

(ж) «Банки: комерційні, приватні, державні, міжна­родні».

 

• Проаналізуйте:

(а) «Соціологія часто звертає увагу на різницю між двома типами людських об'єднань, — різницю між так званими спільнотами, які творить саме життя, — і това­риствами, утвореними свідомою волею, на основі розу-мово складеного статуту. Родина — це зразок першого типу об'єднань. Кооперація, акційна спілка, забезпеченевий союз — зразки другого типу. В родині родимося, до неї не всту­паємо, а виступ часто називаємо відступництвом, зрадою, гріхом блудного сина з біблійної притчі. Інакше в товари­ствах. Ми свідомо вступаємо до них і навіть від нас вимага­ють тієї повної свідомости. Ми виступаємо залежно від виго­ди, і нам не мають права докоряти за це» {Шлемкевич М. Загублена українська людина. — К.: Фенікс, 1992. — С. 24)

(б) «Не так давно професор Колумбійського університету у Нью-Йорку Сідней Моргенбессер в одній із приватних розмов запропонував поділяти значних філософів на чотири категорії: «боги», «генії», «тямущі хлопці» і просто «компе­тентні філософи», до яких були зараховані усі ті, хто не удо­стоївся честі бути зарахованим до перших трьох груп. До кола «богів» Моргенбессер допустив лише Платона, Арісто-теля і Канта. Трохи пізніше Моргенбессер заявив, що після деяких розмірковувань, він вирішив долучити п'яту катего­рію — «другорядних божеств», до якої був зарахований Гот-тлоб Фреге, німецький мислитель XIX сторіччя, якого навіть не вважали філософом доти, доки його працю, присвячену логічному обгрунтуванню мови, не видобули із темрями за­буття засновники аналітичної філософії [...]» (Бранч Т. Рубежи американской философии//Америка. —1978. — №282. — С. 1-2).

• Вкажіть ділене поняття (тобто, родове поняття для зазна­чених видових) і основу поділу:

(а) Холерик, сангвіні, флегматик, меланхолік;

(б) Підмет, присудок, додаток, визначення, об­ставина;

(в) Зменшуване, від'ємник, різниця;

(д) Sсгірtог (той, хто просто переписує текст, нічого не додаючи до нього), Соmрilator (той, хто нічого не додає до тексту від себе), Соmmentator (той, хто втручається до пе­реписаного тексту лише з метою прояснення його смис­лу), Аuctor (той, хто викладає власні думки, спираю­чись на авторитети).

• У чому полягає відмінність між логічною операцією поділу понять і мисленим розчленуванням предмета? На­ведіть відповідні приклади.
• В яких випадках наявна логічна операція поділу по­нять:

(а) Геометричні фігури поділяють на прямолінійні та криволінійні;

(б) Полк поділяється на батальйони;

(в) Земна куля поділяється на східну і західну півкулі;

(г) Моря поділяються на штучні і природні;

(д) Університет поділяється на факультети;

(е) Дерево: листяне, хвойне;

(є) Європа: Західна Європа, Східна Європа;

• Які з наведених прикладів фіксують відношення роду і виду, а які виражають відношення частини і цілого?

(а) Університет. Київський Національний університет;

(б) Університет. Червоний корпус університету;

(в) День. Доба;

(г) Україна. Європа;

(д) Частина України. Частина Європи;

(е) Сільське господарство. Тваринництво;

(є) Аудиторія. Вікно аудиторії.

• Чи є відношення між зазначеними парами понять відношенням роду і виду?

(а) Студент. Той, хто вивчає логіку;

(б) Кисень. Газ;

(в) Кисень. Повітря;

(г) Квадрат. Ромб;

(д) Іменник. Суфікс;

(е) Пряма. Відрізок прямої».

• Охарактеризуйте сутність і види класифікації. Наведіть приклади відомих вам природних і штучних класифікацій.
• У чому полягає мета і сутність логічної операції виз­начення понять? Охарактеризуйте структуру визначення.
• Які існують види визначень? Наведіть відповідні при­клади.
• Які правила регулюють коректність логічної операції визначення понять?
• Охарактеризуйте і наведіть відповідні приклади прийомів, що є подібними до визначення і які доповнюють або інколи замінюють його.
• Встановіть, чи виражають зазначені висловлювання визначення. У випадку наявності визначення — встановіть їх структуру, вид і правильність. Якщо визначення є неправильним — поясніть причину неправильності.

(а) Логіка — найкосмополітичніша наука серед усіх наук;

(б) Логіка — наука про умовиводи;

(в) Соціолог — фахівець у галузі соціології;

(г) Демократія насправді є аристократією промовців;

(д) Релігійна людина — людина, що поділяє релігійні переконання;

(е) Броунівський рух — це безладний рух дрібних частинок, зважених у рідині чи газі, під впливом ударів молекул оточуючого середовища;

(є) Апокрифи — твори давньоєврейської і ранньо­християнської літератури, не включені в біблійний ка­нон. У широкому значенні — літературні підробки;

(ж)... термін «інтелігенція» з'явився в царській Росії як визначення специфічності особливої групи людей, що відігравала вирішальну роль у формуванні моральної атмосфери в суспільств»;

(з) Інтелігенція може бути визначена..як специфічна соціальне професійна група, що має свої соціальні, соціально-психологічні, соціокультурні, етичні та інші особливості. Це своєрідний соціокультурний феномен, зі своїми законами розвитку і функціонування;

(й) Місяць — супутник Землі;

(і) Гліссандо означає ковзання від ноти до ноти по струнах або клавішах;

(ї) Слово ірреальний означає неіснуючий у дійсності;

(й) Піфон — у грецькій міфології потворний змій, породження богині землі Геї, був убитий Аполлоном;

(к) Музика — вид мистецтва, що відображає дійсність у звукових художніх образах;

(л) Василіск — міфічна істота, наділена здатністю вби­вати поглядом;

(м) Мова — це дім буття людини;

(н) Еліпс — це замкнена крива, яку отримують шля­хом перетину конуса або циліндра площиною;

(о) Лур — старовинний скандинавський духовий інструмент;

(п) Сонце — зірка, яку можна споглядати вдень;

(р) Міст зітхань — горбатий міст у Венеції, по якому вели на страту злочинців;

(с) Апологетика — наука захисту християнської релігії від поганства та єресей;

(т) Совість — це внутрішній суддя;

(у) Трамонтана — італійська назва північного вітру;

(ф) Крадіжка — це дія, що не пов'язана із відкритим насильницьким привласненням майна;

(х) Молот відьом - посібник для судового допиту відьом (1489), складений німецькими інквізиторами Генріхом Інститорісом і Якобом Шпренгером;

(ц) Вчитель ~- людина, що вчить дітей;

(ч) Престігіар (штукар, чарівник — латин.) — у на­родних книгах про Фауста пес, що супроводжує Мефі-стофеля;

(ш) Евфуїзм — велемовно-манірний стиль вислову, поширений в англійській літературі пізнього Відроджен­ня. Термін походить від назви романів Евфуес, або Ана­томія дотепності і Евфус і його Англія англійського письменника Джона Ділі (1553 чи 1554 — 1606).

 

ТЕМА Г

1. У чому полягає значення процедур аргументації і спростування для науки, для різних контекстів суспільного життя.

2. Охарактеризуйте поняття " дискусія ", " диспут ", " дебати ", " полеміка ".

3. Які існують види суперечок?

4. Проаналізуйте спільні та відмінні риси аргументації та доведення.

5. Що таке пряма і непряма аргументація? Наведіть власні приклади-ілюстрації прямої, апагогічної і розділової аргументацій.

6. У чому полягає сутність операції " приведення до абсурду "?

7. Що таке спростування? Які існують види спростувань?

8. Наведіть власні приклади-ілюстрації спростувань.

9. Охарактеризуйте основні правила, дотримання яких вимагають ситуації аргументації і спростування.

10. Наведіть приклади-ілюстрації найтиповіших помилок, що можуть зустрічатись під час аргументації або спростування.

11. Чому про сучасну теорію аргументації говорять як про комплексну дисципліну?

12. Проаналізуйте з точки зору теорії аргументації запропоновані міркування (встановіть тезу аргументації або спростування, аргументи "за" і "проти", форму аргументації або спростування і помилки, які можливо зустрічаються в наведених аргументативних міркуваннях):

(а) Нарешті настав день, коли Сніжків проект визрів остаточно, і наступної неділі на Асамблеї було поставлено на голосування питання, будувати вітряка чи ні. Коли всі зібралися у великій клуні, перший підвівся Сніжок і, не звертаючи уваги на овець, які час од часу перебивали його меканням, виклав свої міркування на користь будівництва вітряка. Потім слово взяв Наполеон. Не підвищуючи голосу, він заявив, що будування вітряка - то казна-що і тільки останній йолоп може за це голосувати (Орвелл Дж. Скотоферма. К., 1991. - с.224).

(б)... в президії Академії наук продовжує панувати думка про те, що оскільки ми живемо у перехідний період, то коней на переправі не змінюють. Але при цьому ніхто не робить поправки на життя: якщо довго не наважуватись починати переправу, можна дочекатись повені, яка знесе і стернових, і коней ("Голос України" від 12 березня1993 р).

(в) - Отже, по-вашому, переконань немає?

- Немає - і не існує.

- Це ваше переконання?

- Так.

- Як же ви говорите, що їх нема? Ось вам вже одне на перший раз.

(Тургенев И.С. Полн.собр.соч. в 15 тт. - М.-Л.: "Наука", 1961-1968. - т. VI. - с.261).

(г) Король запросив трьох учених, що, за тамтешнім звичаєм, одбували на той час тижневе чергування при дворі. Ці добродії, уважно вивчивши мій зовнішній вигляд, прийшли до трьох різних висновків. Вони погоджувалися тільки на тому, що мене створено поза нормальними законами природи, бо я не можу захищати своє життя, ні прудко бігаючи, ні лазячи по деревах, ні копаючи нори в землі. Докладні спостереження над моїми зубами довели їм, що я належу до м'ясоїдних тварин, але вони не могли уявити собі, чим я годуюся, якщо не їм слимаків та інших комах, бо всі чотириногі сильніші за мене, а польова миша та інші дрібні тварини для мене занадто прудкі.

Один з цих розумників висловив навіть гадку, що я - зародок або передчасно породжена тварина. Проте інші два відкинули таку думку, зауваживши, що всі частини мого тіла цілком розвинені і що я прожив уже багато років, як свідчить моя борода, що її вони помітили крізь сильне збільшувальне скло. Мій надзвичайно малий зріст не дозволяє їм визнати мене й за карлика, бо улюбленець королеви, найменший відомий у цій країні карлик, був усе ж таки щось із тридцять футів заввишки. По довгих суперечках мудреці одностайно визнали, що я являю собою якусь дивовижну гру природи. Таке пояснення цілком відповідає і сучасній європейській філософії, світила якої, намагаючись приховати своє неуцтво, вигадали цей чудернацький термін для розв'язання всіх труднощів і цим надзвичайно збагатили науку (Свіфт Дж. Мандри Лемюеля Гуллівера. К.: "Веселка", 1976. - с.71-72).

(д) Перша версія мого звинувачення базувалася на двох речових доказах: високі чоботи з халявами, в яких молодша сестра виправила мене у світ після вересневої катастрофи, свідчили про те, що я нібито „майор польського війська”, а перша частина мого прізвища в російському звучанні асоціювала мене геть несподівано з горезвісним маршалом німецької авіації. Логічний висновок був такий: „Герлінг-Грудзінський є польським офіцером на службі у ворожої німецької розвідки”. Виразні недоладності в обидвох засновках дозволили нам, проте, відносно швидко впоратися з цим тяжким звинуваченням. Залишався незаперечний факт - я намагався перетнути державний кордон Радянського Союзу з Литвою. Навіщо, хотілося б знати? - Аби воювати з німцями. - А чи відомо мені, що Радянський Союз уклав з Німеччиною пакт про ненапад? - Так, але відомо й те, що Радянський Союз не оголошував війни Англії та Франції. - Це несуттєво. - Як остаточно звучить звинувачувальний вирок? – „Мав намір перейти радянсько-литовський кордон, аби вести боротьбу з Радянським Союзом”. – „Чи не можна було б слова „з Радянським Союзом” замінити словами „з Німеччиною”? Удар відкритою долонею навідліг тут-таки протверезив мене. „Це одне й те саме”, - потішив мене судовий слідчий, коли я розписувався в запрпонованому документі (Густав Герлінг-Грудзинський. З книги „Інший світ”. - ж. „Всесвіт”. - 1993, №2. - с.186).

(е) Колись в провінційному французькому театрі трапився такий випадок. Коли публіка почала співати „Марсельєзу”, на сцену вибіг поліцай і оголосив, що в театрі заборонено робити те, чого немає в афіші. „А як же тоді бути з тобою, тебе теж не оголошено в афіші” - запитав глядач.

(є) За словами присутніх на прес-конференції архієреїв УПЦ МП, переважна кількість їх віруючих ще не готова відійти від Московського патріархату. Більше того, за словами єпископа Одеського Аганфагела, вони не сприймуть автокефалію навіть тоді, коли її буде надано Москвою „канонічно”.

Принагідно зауважимо, що до сьогодні у всесвітньому православ'ї не вироблена процедура надання автокефалії церквам, тож усі 14 православних церков світу здобували її самі - шляхом самопроголошення. У тому числі й Російська православна церква, котра зробила це 140 років тому. Отож будь-які розмови про канонічну автокефалію, яку треба чекати від Московського патріархату, з боку архієреїв УПЦ МП виглядають нещиро й нагадують гру з мільйонами віруючих України (Газета „Вечірній Київ” від 8 грудня 1995 р.).

(ж)...за три місяці до матчу Каспaров - Ананд трапився ще один неприємний інцидент. На супертурнірі в Мадріді Білявський застосував щонайсильнішу новинку в партії із Яном Тімманом (Голандія) і переміг його в чудовому стилі. Каспаров негайно висловив претензії. Він заявив, що це його особистий винахід, який зберігався в аналітичному архіві до кращих часів. Тому львів'янин не мав права його застосовувати. Достатньо спірний аргумент - якщо новинка є „особистою”, то звідки дізнався про це Білявський? Отже все ж таки працювали над нею разом. І, отже, плоди пожинати треба порівну (Газета „Команда” від 5 грудня 1995 г.).

(з) Віра в постійний прогрес людства, що прямує до все більш високого, досконалого стану, до раю на землі, до „світла” і т.ін. - одна з найшкідливіших оман, успадкованих від ХІХ сторіччя (...). Її сенс полягає приблизно ось в чому: людина в основі своїй - створіння прогресивне і як рід все більше удосконалюється. Це виявляється у всьому. У світогляді людина переходить від марновірства до науки. У науці вона здобуває все більш глибокі знання; з допомогою техніки все більшою мірою оволодіває світом; в царині моралі постійно удосконалюється; в політиці винаходить все більш прогресивні форми правління; в мистецтві створює все більш прекрасні твори. Тільки в релігії - згідно з таким підходом - немає прогресу, бо релігія - марновірство, яке з плином часу успішно долається (...).

Такий погляд на прогрес, дуже популярний, починаючи з ХІХ сторіччя і аж до другої світової війни, заперечується сьогодні переважною більшістю освічених людей у цивілізованих країнах. Вивчення передумов віри в прогрес, а також досвід, набутий людьми в ХХ сторіччі виразно показали, що віра в прогрес є просто марновірством.

Ця віра, що бере початок в епоху Посвітництва (...), отримала підтвердження в теорії еволюції Дарвіна, а також у розвитку сучасного природознавства і техніки. У світі тварин, як виявила зоологія, спостерігається постійний прогрес. Це твердження було перенесене на історію людства. Так само як ссавці перебувають на більш високому щабелі розвитку, ніж птахи, сучасна людина перевершує людей стародавності або Середньовіччя. Проте такого роду перенесення біологічних категорій на історію людства є безпідставним хоча б тому, що в історії людства досліджений проміжок часу складає три тисячі років, це близько сотні поколінь, а сто поколінь за шкалою біологічної еволюції - величина зовсім незначна. Говорити про прогрес в межах цієї біологічної секунди неможливо. Крім того, поглиблене вивчення історії культури дозволяє здійснити висновок, що прогрес тут - скоріше виняток, він виявляє себе впродовж коротких періодів і лише в деяких ділянках культури. Дійсно, починаючи із ХVII сторіччя ми спостерігали бурхливий розвиток природознавства і заснованих на ньому технологій. Проте моральний прогрес в історії людства, наскільки нам відомо, відсутній. Точніше кажучи, прогрес помітно в межах одного періоду, однієї цивілізації. Наприклад, він очевидно відбувався в стародавньому Єгипті (...). Але в царині моралі на зміну прогресу, як правило, приходить регрес. Наприклад, в тому ж Єгипті становище жінки в Новій державі (XVI - XIV ст. до Р.Х.) було кращим, ніж в сучасній Швейцарії. А зараз там панує іслам, згідно з яким у жінки навіть не може бути душі. Вбачати в цьому прогрес просто смішно.

З іншого боку, в ХХ сторіччі були скоєні жахливі злочини - масові вбивства в німецьких і радянських таборах (...). Таким чином, уявлення про постійний моральний прогрес людства - це забобон.

Схожий стан речей спостерігається і в деяких інших галузях. Далеко не очевидним, наприклад, є те, що сучасні форми соціального устрою є досконалішими від стародавніх (...). Це можна було б сказати і про чисту науку і мистецтво. Безумовно, останнім часом - починаючи приблизно із ХVII сторіччя - ми досягли значного прогресу в техніці. Наприклад, була винайдена нова техніка нотного запису, завдяки чому стали можливими видатні опери, ораторії і т.д. З'явились нововведення в техніці будівництва (бетон), що призвели до створення нових архітектурних форм. Навіть в логіці застосування методу формалізації викликало суттєвий прогрес. Але запитаймо себе: чи досягає сучасний художник завдяки більш сучасній техніці більших висот, ніж Мікеланджело, чи є Фреге більш значним логіком, ніж Діодор із Кроносу? Скажемо так: ми цього не знаємо. У всякому разі, коли мова йде про щось суттєве, прогрес далеко не є очевидним.

Отже, твердження щодо наявності прогресу всього людства в цілому 1) є цілком безпідставним і 2) суперечить фактам. Звичайно, якийсь прогрес відбувається і на рівні окремої особи, і на рівні цілого народу, і до цього необхідно прагнути. Але змальована вище „прогресистська” позиція є забобоном (Бохеньский Ю. Сто суеверий. М.: Прогресс, 1993. - с.120-123).

(и) Спочатку при будові Вавілонської вежі все було в певному порядку, порядок був навіть надто великий, дуже багато уваги зверталось на дороговкази, перекладачів, робітничі житла й шляхи сполучення, наче б попереду були цілі століття можливостей вільної праці. Тодішня панівна думка доходила аж до того, що, мовляв, треба будувати скільки можна повільніше; а вже не треба було дуже зловживати цією думкою, щоб взагалі стали боятися самого початку закладання фундаменту. Аргументувалося це власне так: істотна в усьому підприємстві ідея побудови такої вежі, що сягає неба. Усе інше поряд з цією ідеєю другорядне. Ідея, раз усвідомлена в своїй величі, вже не може зникнути; як довго існують люди, так само довго існуватиме й сильне бажання вивершити будову вежі. Але в цьому відношенні не треба турбуватися за майбутнє, навпаки, людське знання підноситься, будівельне мистецтво прогресувало й прогресуватиме далі, праця, на яку ми потребуємо одного року, сто літ пізніше може бути виконана за півроку, та ще й ліпше, міцніше. Отже, чому вже сьогодні напружуватися до краю? Це мало б сенс лише тоді, коли б можна сподіватися спорудити вежу за життя одного покоління. Але такого ніяк не можна сподіватися. Скоріше можна думати, що наступне покоління з своїми вдосконаленими знаннями вважатиме працю попереднього покоління поганою й знесе будівлю, щоб почати нову. Такі думки ослаблювали сили, і тому більше, ніж за будову вежі, турбувалися будовою робітничого міста. Кожне земляцтво хотіло мати найліпші дільниці, з того виникали суперечки, що розгорялися до кривавих боїв. Бої не припинялися, для керівників вони були новим аргументом за те, що з огляду на брак потрібної концентрації вежу треба будувати дуже повільно або, ще краще, після встановлення загального миру. Та час минав не лише в боях; у паузах покращували місто, з чого поставала нова заздрість і нові бої. Так сплив час першого покоління, але жодне з наступних не було інакшим, тільки безупинно зростала вправність, а з нею й жадоба воювати. Дійшло до того, що вже друге чи третє покоління пізнало безглуздість побудови вежі до неба, але занадто вже були сильні зв'язки, щоб покинути місто. Усі легенди й пісні, що постали в цьому місті, сповнені тугою за тим прореченим днем, коли велетенський кулак розтрощить місто п'ятьма вдарами, що з короткими паузами слідуватимуть один за одним. Тому й має місто в гербі кулак (Кафка Ф. Герб міста. - ж. „Всесвіт”. - 1993, №3-4. - с.147-148).

13. Проаналізуйте ситуацію:

Суд звинувачував Імельду Маркос (удову бувшого президента Філіпін), що вона разом зі своїм чоловіком (до його повалення як президента) перевели з державної скарбниці на рахунки зарубіжних банків 222 млн. дол. Проте Імельду Маркос суд присяжних виправдав.

Прокуратура зібрала вбивчі матеріали проти проти Маркоса (і в цьому відношенні справедливість взяла гору). Але президента від участі в процесі звільнила смерть. Обвинувач вважав, що усі ці зібрані матеріали автоматично спрацюють і проти його дружини - Імельди Маркос. Чого вартий лише перелік придбанних нею діамантів порівняно із зарплатою президентського подружжя...

Адвокат зреагував так: купувати діаманти - це ще не злочин. Де докази того, що Імельда знала про те, що гроші крадені? „Не могла не знати”, - це не доказ, а умовивід... Адвокат відмовився від виклику свідків захисту і закінчив свою промову, розкривши перед присяжними долоні: життя мого клієнта у ваших руках. (Газета „Правда” від 26 серпня 1990 р.).

14. Проаналізуйте і критично оцініть запропоновані аргументації:

(а)... Ферл голосоно сказав:

- Ваша Святість, це золото отримане зі згубного джерела.

Поніц йому заперечив:

- Троянди виростають із грязі, Ваша Святість. [...] Подумайте, адже ви нічого не втратите, якщо звільните цього язичника, а золотом, що отримаєте в обмін за нього, ви зможете прикрасити домовини своїх священних духів. І навіть якщо припустити, що золоту споконвічно притаманне зло, то цей нікчемний метал відразу очиститься від скверни, якщо його використовувати з такою благочестивою метою. (Айзек Азимов. Фонд. - К.: „Хельг” ЛТД. МП „Каннон”, 1992. - с.115).

(б) Співробітники Гарвардської медичної школи, досліджуючи мишей, довели, що материнський інстинкт залежить від гена, який вони назвали fosB. Миші, вирощені з дефектним геном материнства, не звертають уваги на своє потомство, прирікаючи його до голодної смерті.

Ген fosB являє собою складене ціле, що включає інші гени, які відповідають за реакцію на подразники оточуючого середовища. У миші - це реакція на образ і запах потомства. Спираючись на загальні закономірності генної структури ссавців, фахівці припускають, що схожий ген наявний і у людини. Це відкриття підтверджує тезу вчених: поведінка індивіда визначається на молекулярному рівні" (Газета „Всеукраинские ведомости” від 28 січня 1997 р.).

(в) - І Іоанном Златоустом сказано, що Христос ніколи не сміявся!

- Ніщо в його людській натурі йому не заважало, - заперечив Вільгельм.

- Бо сміх, як вчать богослови, притаманний людству.

- Хоча і міг, проте не написано, щоб сміявся, - рішуче перебив його Хорхе цитатою із Петра Співця.

- Їж, печеня готова, - прошепотів Вільгельм.

- Яка? - запитав Хорхе, очевидно думаючи, що принесли нове блюдо.

- Ці слова, згідно Амвросію, промовив Св. Лаврентій, коли його мучили на розпеченій решітці, і переконував катів перевернути його на інший бік [...] - сказав Вільгельм із самим святим виглядом.

- Отже, Св. Лаврентій полюбляв жарт і сам вмів жартувати - хоча б для того, щоб торжествувати над ворогами.

- І це доводить, що сміх - це річ, що наближає до смерті і до тілесного розкладу, - прогарчав розлючений Хорхе.

Треба зазначити, це була відповідь бездоганного логіка (Умберто Эко. Маятник Фуко. - К.: Фіта, 1995. - с.49).

(г) „Шинель”, „Доктор Джекіл і містер Хайд” (Стівенсон) і „Перевтілення” (Кафка) - всі три твори звичайно називаються фантастичними. З моєї точки зору, будь-який видатний художній твір є фантастичною історією остільки, оскільки він відображає унікальний світ унікальної особи. Та коли люди називають ці три оповідання фантастичними, вони мають на увазі лише те, що предмет зображення в них відхиляється від того, що звичайно зветься реальністю. Тому давайте розглянемо, що є р е а л ь н і с т ь, аби з'ясувати, в який спосіб і в якій мірі так звані фантастичні оповідання відступають від неї.

Візьмемо представників трьох людських типів, що подорожують однією місцевістю. Перший - городянин, котрий чесно заробив відпустку. Другий - професійний ботанік. Третій - місцевий фермер. Перший, городянин, - „реаліст”, розсудливий педант: у деревах він бачить д е р е в а і знає зі своєї мапи, що шлях, яким він мандрує, це хороша нова дорога до Ньютона, де є харчевня, яку порадив йому його колега. Ботанік роздивляється довкола й бачить оточення в дуже точних термінах світу рослин, у точній біологічній класифікації конкретних видів дерев і трав, квітів і голонасінних; для нього саме ц е є реальністю; для нього світ мандрівника-сухаря (який не може відрізнити дуба від в'яза) здається фантастичним, невиразним, химерним, неймовірним світом. Нарешті, світ місцевого фермера відрізняється від двох попередніх емоційністю і особовістю, оскільки він тут народився і виріс, знає кожну стежку і дерево, навіть кожну тінь від дерева на кожній стежці; і все це в найінтимнішому зв'язку з його щоденною працею, з дитинством, з тисячею дрібниць, котрих інші двоє - нудний подорожній і ботанік-таксономіст - просто не можуть знати в даному місці і в даний час. Наш фермер не знає відношення навколишньої рослинності до ботанічної концепції світу, а ботанік не знає нічого про значущість цього місця, про тік, про старе поле, про старий будинок під стріхою, які оживають від особистих спогадів того, хто народився тут.

Отже, ми маємо три різних світи трьох осіб, звичайних людей, котрі мають три відмінні р е а л ь н о с т і і, зрозуміло, ми могли б ввести ряд інших істот: сліпого з собакою, мисливця з собакою, собаку з хазяїном, маляра, котрий шукає краєвиду із заходом сонця, дівчину, в авто якої скінчилося пальне, - і в кожному випадку це був би світ, цілком відмінний від решти, оскільки найоб'єктивніші слов - д е р е в а, д о р о г а, к в і т к а, н е б о, т і к, д о щ - у кожного з них мають зовсім різні суб'єктивні конотації. Це суб'єктивне життя таке могутнє, що перетворює так зване об'єктивне існування на порожню і розчавлену шкаралупу. Єдиний спосіб повернутися до об'єктивної реальності - це взяти кілька особистих світів, ретельно їх перемішати, черпнути краплю цієї суміші й назвати її о б' є к т и в н о ю р е а л ь н і с т ю. В ній можна розкуштувати частину неймовірної нісенітниці, якщо хтось дивився на чудове поле, уявляючи замість нього прекрасну фабрику гудзиків чи бомб; та загалом ці божевільні частинки були б розчинені в краплі о б' є к т и в н о ї р е а л ь н о с т і, яку ми розглядаємо у нашій пробірці проти світла. Більше того, ця о б' є к т и в н а р е а л ь н і с т ь матиме те, що виходить за межі оптичних ілюзій та лабораторних експериментів. Вона матиме елементи поезії, високих емоцій, енергії, прагнення (і тут навіть гудзиковий король може знайти своє законне місце), жалю, гордощів, пристрастей - і бажання з'їсти товстого біфштекса в рекомендованій приятелем харчевні.

Отже, кажучи „р е а л ь н і с т ь”, ми насправді думаємо про те, що зібране в одній краплі, про середню вибірку із суміші мільйонів індивідуальностей. Саме в цьому сенсі я вживаю термін р е а л ь н і с т ь... (Владімір Набоков. „Франц Кафка”. - ж. „Всесвіт”. - 1993, №3-4, с.151-153).

(д) Л і т н і й Д о б р о д і й (до Беранже). Гадаю, ви маєте рацію. В азіатського носорога два роги, в африканського - один...

Б а к а л і й н и к. Але пан казав навпаки. [...] В азіатського носорога один ріг, в африканського - два. І навпаки. [...]

В л а с н и к (до Бакалійниці). Ваш чоловік має рацію, в азіатського носорога два роги, в африканського повинно бути два, і навпаки. [...]

Б а к а л і й н и ц я (з вікна, до Літнього Добродія, Власника та Бакалійника). А може, вони обидва однакові. [...]

В л а с н и к (до Бакалійниці). Якщо в одного два роги, то в другого може бути тільки один.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Мабуть, в одного один ріг, а в другого два. [...]

Л і т н і й Д о б р о д і й (до Беранже). Звідки ви знаєте, що в одного з двох носорогів два роги, а в другого один? І в якого саме?

Б а к а л і й н и ц я. Та він знає не більше, ніж ми.

Б е р а н ж е. По-перше, невідомо, чи їх було два. Я навіть гадаю, що був лиш один.

В л а с н и к. Припусиімо, що їх було два. Котрий же носоріг однорогий, азіатський?

Л і т н і й Д о б р о д і й. Ні, я гадаю, що два роги в африканського носорога.

В л а с н и к. Так котрий дворогий?

Б а к а л і й н и к. Тільки не африканський.

Б а к а л і й н и ц я. Ну й важко буде дошукатися.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Однак треба з'ясувати питання.

Л о г і к (виходячи з задуми). Панове, перепрошую за втручання. Питання полягає не в цьому. Дозвольте мені репрезентуватись...

Г о с п о д и н я (в сльозах). Це ж Логік!

В л а с н и к. Ох! Та це ж Логік!

Л і т н і й Д о б р о д і й (представивши Логіка Беранже). Це Логік, мій приятель.

Б е р а н ж е. Дуже потішений, пане.

Л о г і к (ведучи далі).... я Логік за фахом. Ось моє посвідчення. (Показує посвідчення).

Б е р а н ж е. Пане, це для мене велика честь.

Б а к а л і й н и к. Для нас це велика честь.

В л а с н и к. Тоді, пане Логік, будьте ласкаві, скажіть нам, африканський носоріг однорогий...

Л і т н і й Д о б р о д і й. Чи дворогий...

Б а к а л і й н и ц я. І чи два роги в азіатського носорога.

Б а к а л і й н и к. Чи, може, один.

Л о г і к. Але насправді питання полягає не в цьому. Ось що я мушу визначити.

Б а к а л і й н и к. А нам хотілося б знати саме це.

Л о г і к. Панове, дайте мені сказати.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Нехай уже каже. [...]

Л о г і к. Ось дивіться, суперечка постала з питання, від якого ви несамохіть відхилилися. Бо спочатку ви питали, чи другий носоріг той самий, що й перше був, чи ні. Ось на що треба дати відповідь.

Б е р а н ж е. А як?

Л о г і к. Отак: ви двічі могли бачити того самого носорога з одним рогом...

Б а к а л і й н и к (повторюючи, ніби щоб краще зрозуміти). Двічі того самого носорога.

В л а с н и к (теж повторюючи). З одним рогом.

Л о г і к (ведучи далі). І теж двічі ви могли бачити того самого носорога з двома рогами.

Л і т н і й Д о б р о д і й (повторюючи). Одного носорога з двома рогами, двічі...

Л о г і к. Отак воно. Також ви могли бачити першого носорога з одним рогом, а потім другого теж з одним рогом.

Б а к а л і й н и ц я (з вікна). Ха-ха...

Л о г і к. А також першого носорога з двома рогами і другого носорога з двома рогами.

В л а с н и к. Точно.

Л о г і к. А тепер: якщо ви бачили...

Б а к а л і й н и к. Якщо ми бачили...

Л і т н і й Д о б р о д і й. Так, якщо ми бачили...

Л о г і к. Якщо ви бачили першого разу носорога з двома рогами...

В л а с н и к. З двома рогами...

Л о г і к. ... А другого разу носорога з одним рогом...

Б а к а л і й н и к. З одним рогом.

Л о г і к. То й це не буде розв'язком.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Все це не буде розв'язком.

В л а с н и к. Чому?

Б а к а л і й н и ц я. А! Ось воно... Нічого не втямлю. [...]

Л о г і к. В дійсності могло бути й таке: відтоді, як ми бачили першого носорога, він утратив один свій ріг, і той, що пробіг удруге, - той самий, що й перший.

Б е р а н ж е. Я розумію, але...

Л і т н і й Д о б р о д і й (уриваючи Беранже). Не заважайте.

Л о г і к. А може бути, що обидва носороги з двома рогами, і кожен утратив по одному.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Може бути.

В л а с н и к. Авжеж, може бути.

Б а к а л і й н и к. Чом би ні!

Б е р а н ж е. Так, проте...

Л і т н і й Д о б р о д і й (до Беранже). Не заважайте.

Л о г і к. Як би ви могли довести, що той носоріг, якого ви бачили першого разу з одним рогом, азіатський або африканський...

Л і т н і й Д о б р о д і й. Азіатський або африканський...

Л о г і к. А другого разу носорога з двома рогами...

Л і т н і й Д о б р о д і й. З двома рогами!

Л о г і к. І що він був, байдуже, африканський чи азіатський...

Б а к а л і й н и к. Африканський чи азіатський...

Л о г і к (доводячи далі). То ми вже могли б зробити висновок, що мали справу з двома різним носорогами, бо малоймовірно, щоб майже на очах за кілька хвилин на носі в носорога міг вирости другий ріг...

Л і т н і й Д о б р о д і й. Так, малоймовірно.

Л о г і к (пишаючись своїм доведенням). І з цього виходить, що один носоріг був азіатський або африканський.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Азіатський або африканський.

Л о г і к. А другий - африканський або азіатський.

В л а с н и к. Африканський або азіатський.

Б а к а л і й н и к. Так, так.

Л о г і к. Бо це б суперечило нормальній логіці, одна істота не може народитись одночасно в двох місцях...

Л і т н і й Д о б р о д і й. І навіть послідовно.

Л о г і к (до Літнього Добродія). Ось що треба було довести.

Б е р а н ж е (до Логіка). Це ж очевидно, але воно не розв'язує питання.

Л о г і к (до Беранже, всміхаючись трохи зверхньо). Звичайно, любий пане, та лише в такий спосіб питання ставиться правильно.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Ось що може логіка.

Л о г і к (знявши капелюха). На все добре, панове (Повертається й виходить ліворуч) [...]

Л і т н і й Д о б р о д і й. На все добре, панове (Піднявши капелюха, йде за Логіком).

Б а к а л і й н и к. Може, це й логіка. [...]

Б а к а л і й н и к (ведучи далі). Може, це й логіка, проте чи можемо ми допустити, щоб наших котів у нас на очах чавили носороги - однорогі чи то дворогі, хай там азіатські чи африканські? [...]

В л а с н и к. Він таки правду каже! Хіба ми допустимо, щоб наших котів чавили носороги або ще невідомо хто?!

Б а к а л і й н и к. Ми цього не дозволимо!

(Ежен Йонеско. Носороги // Французька п'єса ХХ століття. Театральний авангард. - К.: „Основи”, 1993. - с.458-461).