Основними сцинтиграфічними методиками дослідження нирок є непряма ренангіографія (НРАГ), динамічна реносцинтиграфія (ДРСГ), статична реносцинтиграфія (СРСГ) та однофотонна емісійна комп`ютерна томографія (ОФЕКТ).
Найпоширенішою є ДРСГ та її модифікації:
I. Самостійна методика (з 131I-гіпураном, 99mTc-EC або 99mTc-MAG3, 99mTc-ДТПО (діетилентриамінпентаоцет) або 99mTc-фосфатами - МДП (метилендифосфонат) і ПФ (пірофосфат)).
II. Сполучена методика: НРАГ + ДРСГ (з 99mTc-EC або 99mTc-MAG3, 99mTc-ДТПО або 99mTc-фосфатами), двохізотопна ДРСГ з 131I-гіпураном та 99mTc-ДТПО.
III. Багатоцільова методика: НРАГ + ДРСГ + СРСГ (з 99mTc-ГГ (глюкогептонатом) або 99mTc-фосфатами).
IV. ДРСГ з фармакологічними тестами (з фуросемідом, каптоприлом, аспірином тощо).
При первинному обстеженні основною задачею є оцінка функціонального стану нирок і визначення кількості функціонуючої паренхіми - найбільш інформативне двохізотопне дослідження з 131J-гіпураном та 99mTc-ДТПО, яке дозволяє вивчити всі основні параметри і уникнути помилок з вибором значущого препарату.
Повторні дослідження виконуються як контрольні - з тим же РФП (при оцінці ефективності запровадженої терапії на різних етапах спостереження), первинні - з іншим РФП, та з фармакологічним навантаженням (проба з фуросемідом – для визначення ступеня обструкції верхніх сечових шляхів, з каптоприлом і аспірином – для діагностика стенозу ниркової артерії і генезу артеріальної гіпертензії).
Багатоцільові дослідження (з 99mTc-фосфатами, 99mTc-ГГ) дозволяють вивчити одночасно ниркову гемодинаміку, функцію нирок, кількість функціонуючої паренхіми, оцінити рівень метаболічних порушень в паренхімі органа та ступінь тубуло-інтерстиційних пошкоджень в нирках за відсотком фіксації РФП (для 99mTc-фосфатів).
Моніторингові дослідження проводяться протягом певного часу (3-5 років та більше) не менш ніж 1-2 рази на рік з різними РФП і доцільні в оцінці якості проведеного лікування, визначенні критеріїв хронізації та прогресування захворювання з можливим виходом в ХНН.
Матеріали для самоконтролю:
А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):
1. Наявність на екскреторній урограмі тіні сечоводу на всьому протязі вказує на:
1. Зниження тонусу верхніх сечових шляхів*.
2. Нормальний фізіологічний стан сечоводу.
3. Спазми сечоводу.
2. Які костні орієнтири дозволяють вірогідно судити про положення нирок при рентгенологічному дослідженні:
1. Мечевидний відросток.
2. Ребра.
3. Верхні края подвздошных костей.
4. Поперечні відростки тіл поперекових хребців*.
3. Кількість фізіологічних звужень сечоводу:
1. Два.
2. Три*.
3. П¢ять.
4. Яка середня відстань між ніжніми кінцями нирок на урограмах у дорослих:
1. 20 см.
2. 11 см*.
3. 7 см.
5. Яка середня відстань між верхніми кінцями нирок на урограмах у дорослих:
1. 7 см*.
2. 10 см.
3. 20 см.
6. Середні розміри довжини нирок у дорослих:
1. 10-12 см*.
2. 13-15 см.
3. 6-7 см.
Б. Задачі для самоконтролю:
1. При профілактичному ультразвуковому обстеженні органів черевної порожнини у хворої 45 років, ліва нирка візуалізується на 3 см нижче за норму, нормальних розмірів, форми та структури, контрлатеральна нирка без особливостей. При ДРСГ функція правої нирки збережена, лівої – значно знижена за рахунок затримки РФП в мисці. Попередній діагноз: дістопія лівої нирки, гідронефроз?
Який метод променевої діагностики доцільно застосувати для оцінки стану чашково-мискової системи?
1. Динамічна реносцинтиграфія
2. Радіоіммуний аналіз
3. Радіонуклідна ренографія
4. Термографія
5. Екскреторна урографія*
2. Чоловік 33 років на протязі 2 місяців скаржиться на постійний біль в попереку, відчуває потяги до сечовипускання після фізичного навантаження. До теперішнього часу захворювань нирок не було. При проведенні оглядової сонографії органів черевної порожнини отримані наступні дані: на рівні ІV - V поперекових хребців виявлено підковоподібне утворення неоднорідної структури. Попередній діагноз: уроджена вада розвитку (підковоподібна нирка).
Який метод діагностики найбільш інформативний для підтвердження діагнозу?
1. Екскреторна урографія
2. Статична реносцинтиграфія з 99mТс-ДМСО*
3. Радіонуклідна ренографія
4. Ангіографія
5. Термографія
3. Хлопчик 11 років, після ОРВІ відмічає значне підвищення температури до 380 - 390 С, головний біль, нудоту, слабкість, в поперековій області постійні тягнучі болі, часті позиви до сечовипускання, особливо вночі, сеча каламутна, артеріальний тиск 138/80 мм. рт. ст. Симптом Пастернацького позитивний зліва, та негативний справа. Попередній діагноз: пієлонефрит.
Який метод променевої діагностики найбільш інформативний для виявлення ступеню порушення функції нирок?
1. Динамічна реносцинтиграфія*
2. УЗД
3. МРТ
4. КТ
5. Ангіографія
4. Хвора К. 45 років, після переохолодження скаржиться на підвищення температури до 380 - 390 С на протязі тижня, нудоту, слабкість, постійні тягнучі болі в поперековій області, при фізичних навантаженнях посилюються, часті позиви до сечовипускання, ніктурія, сеча непрозора, артеріальний тиск 135/90 мм. рт. Ст. Симптом Пастернацького позитивний справа, та умовно – позитивний зліва. Попередній діагноз: пієлонефрит.
Який метод променевої діагностики найбільш інформативний для виявлення ступеню порушення функції нирок?
1. Динамічна реносцинтиграфія*
2. Ангіографія
3. УЗД
4. КТ
5. МРТ
5. Хворий 33 років, після переохолодження скаржиться на підвищення температури до 380 - 390 С на протязі 10 днів, головний біль, нудоту, слабкість, в поперековій області постійні тягнучі болі, яки при фізичних навантаженнях посилюються, часті позиви до сечовипускання, особливо в ночі, сеча каламутна, артеріальний тиск 120/75 мм. рт. ст. Симптом Пастернацького позитивний зліва, та умовно – позитивний справа. Попередній діагноз: пієлонефрит.
Який метод променевої діагностики найбільш інформативний для виявлення ступеню порушення функції нирок?
1. Динамічна реносцинтиграфія*
2. УЗД
3. Ангіографія
4. КТ
5. МРТ
Література.
Основна:
1. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская радиология (основы лучевой диагностики и лучевой терапии): Учебник. М.: «Медицина».- 2000.- С.364-384.
2. Руководство по ядерной медицине. Под ред. Т.П.Сиваченко.- К.: Вища школа, 1991.- С.474-484.
3. Лазар А.П., Кондрацький М.М., Маньковська О.Л., Кундін В.Ю., Миронова О.В., Удатова Т.В., Курило Г.О., Камінська А.Л., Романенко Г.О. Вибрані лекції з радіонуклідної діагностики та променевої терапії / за редакцією А.П.Лазаря. Навчальний посібник.- Вінниця: НОВА КНИГА, 2006.- 200с.
4. Променева діагностика. За ред. Г.Ю.Коваль К.:ОРБІС, 1998.- С.474-484.
Додаткова:
1. Лопаткин Н.А., Глейзер Ю.Я., Мазо Е.Б. Радиоизотопная диагностика в уронефрологии. М.: “Медицина”, 1977.- 320с.
2. Кундін В.Ю. Динамічна реносцинтиграфія в нефрологічній практиці (лекція) // «Актуальні проблеми нефрології». Збірник наукових праць (випуск 8). Київ, 2003.- С.64-71.
3. Руководство для врачей, направляющих пациентов на радиологическое исследование. Критерии выбора метода изображения // Издание 4.- К.:АТ "Медицина Украины". – 2000.- 102с.
4. ACR Standart Book by the Committee on Standards of the Commission on Nuclear Medicine / Renal Scintigraphy, 1999.- P.481-484.
