Фактори ризику виникнення серцево-судинних захворювань

1. Не модифіковані:

- вік; (чол.. після 55 р., жінки після 65 р.

- стать; (ризик інфаркту міокарда в 3 рази вище у чоловіків середнього віку, але з настанням менопаузи статистика вирівнюється).

- спадковість

2. Модифіковані:

- підвищений рівень артеріального тиску крові (артеріальна гіпертензія);

- нездоровий профіль холестерину (гіперхолестеринемія, при високому вмісті ліпопротеідів низької щільності і низьких рівнів більш “здорових” ліпопротеідів високої щільності); Зниження на 1% рівня холестерину в крові зменшує ризик СС ускладнень на 2%.

- Підвищене споживання солі (для гіпертоніків норма солі – 5 г на день)

- фізична інертність (гіподинамія);

- куріння; алкоголь

- ожиріння (об’єм талії більше 88 см у жінок та 102 см у чоловіків)

- психоемоційне напруження (існує розподіл на людей схильних до ССЗ, т.зв. «тип А»)

- шкідливі звички і т.д.

НАПРАВЛЕНІСТЬ ФУ (загальні)

Аеробний характер навантажень.

Протипоказані силові тренування.

ДОЗИРОВКА

Кратність:

· 3-6 разів в тиждень по 30-40 хвилин, 2-3 рази по 1 годині.,

· 30 мин в день, або 3 раза по 10 мин – ежедневно или несколько раз вдень.- минимальный порог для снижения АД.

· Идеальный контроль: 2,5-7 часов в неделю.

Интенсивность:

Дозування на основании измерений ЧСС: раціональна інтенсивність навантажень в заняттях оздоровчої спрямованості рівна 60 – 80 % від толерантного рівня. Толерантний рівень навантаження – при якому не виникають ознаки неадекватності в роботі основних органів і систем (с.с.с.).

40-60% от МПК.

ЧССтрен.=ЧССпок.+К (ЧССмакс-ЧССпок), где К - % интенсивности, ЧССмакс. – 200-возр. для больных или нетренированных; 220-возр.для здорових.

ЧССмакс.трен.=0,5*(220-возр.); при повышении тренированности; 0,7*(220-возр.)

Измерение интенсивности при помощи метаболических эквивалентов. МЕТ. Это приблизительный показатель калорической стоимости активности. Один МЕТ – это количество кислорода, которое человек использует в состоянии покоя. Чтобы определить идеальную интенсивность тренировки. Необходимо иметь представление о показателе функциональной спрсобности. Этот показатель вы можете получить по результатам одного из тестов аэробной спосбности. Необходимо разделить показатель МПК на 3,5.

 

Для груп ЗФП макс. тренув. пульс на початку тренувань: 0,5*(220-возр), а при підвищенні тренованості: 0,70*(220-возр.)

 

Определение интенсивности в зависимости от восприятия. Шкала оценки испытываемого усилия Борга. Степень восприятия загрузки оценивается от 6 до 20 баллов. Этот метод оптимален для лиц, принимающим препараты для контроля АД или ЧСС.

 

Увеличение объема занятий не следует увеличивать болем чем на 10% за неделю.

Профілактико-оздоровчі заняття повинні вирішувати загальні і спеціальні задачі.

 

Спрямованість засобів фізичної культури для вирішення завдань
Загальних	Спеціальних
Завдання: 1. Підвищення фізичного стану 2. Підвищення фізичної працездатності 3. Розширення рухової активності	Завдання: 1. Нормалізація діяльності ЦНС і ВНС. 2. Уникнення м.язового дисбалансу. 3. Стимуляція обміну речовин шляхом підвищення окислительно-восстановительніх реакцій та енергозатрат, нормалізація жирового та вуглеводного обміну. 4. Покращення коронарного і периферічного кровотоку, …. 5. Нормалізація діяльності ШКТ, попередження появи кардіальних гриж шляхом покращення моторної та секреторної функцій шлунка та кишківника.

 

Засоби или программы:

1. Фізичні вправи циклічної спрямованості: ходьба, велосипед, теренкур, велоергометри, тредміли, аквааеробіка, біг, плавання, ходьба на лижах і т.д.(программы ходьбы на 30 недель для лиц с низким, средним и високим УФП.

2. «Выпускники программы» ходьбы когут переходить на программы бега., велосипед

3. Плавание: (оптимум 1000-2000 м. Рабочая ЧСС при горизонтальном подожении в басейне примерно на 5-10% ниже, чем при вертикальном положении тела во время занятий ходьбой, бегом или ездой на велосипеде.

1. Активний відпочинок у вихідні дні: походи, прогулянки.

2. Гартування

3. Аутогенне тренування

4. Психофізичне розвантаження

5. М'язова релаксація, ПІР напружених м.язів при ГХ: в. кінцівки, шия,гр..клітина, спина, живіт;

6. Масаж

7. Йога, тай-чи – интенсивность 64% ЧССмакс. -6-12 недель тренировок

8. Відновна гімнастика з елементами фізичної релаксації

9. Самостійні або організовані заняття з використанням спеціальних вправ для тренування тонусу судин (гіпотензивних і дихальних вправ)

10. Дихальні вправи, дихання по К.П.Бутейко.

11. Прогулянки перед сном

12. Гипокалорійна дієта

13. Гімнастичні вправи в динамічному режимі в поєднанні з ізометричною напругою (20-30% макс.сили) м.язів нижніх кінцівок та тулуба (4-8 с) – ІХС. Для ГХ –(3-5 с) при нормальних цифрах АТ. Збільшується прилив венозної крові до серця та об.єм крові у легенях.

14. Водні процедури, аквааеробіка

15. Масаж, самомасаж комірцевої зони, в.кінцівок, гіпертонічних м.язів.

16.

Методичні особливості

· Перед початком занять – обов.язкове тестування. (6 хв тест швидкої ходьби: менше 300 м – рекомендувати звернутися до лікаря, показані малоінтенсивні тренування під наглядом лікаря)

· Для осіб 2-го зрілого та похилого віку з ознаками ІБС - інтенсивність навантажень – 40-60% аеробної ємкості (60-75% максимального вікового пульсу). 20-29:115-145; 30-39: 110-140; 40-49: 105-130; 50-59: 100-125; 60-69: 95-115 уд/хв..

· Починати з ходьби

· Для осіб із слабкою фізичною тренованістю рекомендується проводити тренування в в.п. – сидя на велотренажері, а потім лежачи. 30-50% МПК, час роботи: 5-30-40 хв.

· При гіпотензії: УГГ, прохолодний, контрастний душ, рекреац. види відпочинку, масаж, динамічні дихальні в в.п. – лежачи на спині (на животі)статичні вправи малої та помірної інтенсивності (20-30% від макс. усилия), середньої і великої тривалості (6-30 с-більше 30 с) або великої і середньої інтенсивності (70% - 50%), але малої тривалості (до 5 с). Статичні вправи рекомендується вводити після силових та швидкісно-силових вправ та чередувати. Після стат. Вправ – вправи на релаксацію та відпочинок. Виконувати на фазі видиху.Дозування: 2-5 разів з паузами 10-30 с. Масаж поперековог-крижаного відділу, нижні кінцівки, ділянка живота.

· Дихальні вправи з подовженим видихом при серцевій недостатності.

· Дихальні вправи з подовженим вдихом та видихом при відсутності СН.

НАДЛИШКОВА МАСА ТІЛА

За останніми даними Всесвітньої організації охорони (ВОЗ) здоров'я, в даний час більше 1 мільярда чоловік на планеті мають надмірну масу тіла. У США більше 50% населення можуть бути віднесені до категорії людей з надмірною масою тіла або ожирінням. У країнах Західної Європи більше половини дорослого населення у віці 35–65 років має або надмірну масу тіла, або ожиріння, а у Великобританії близько половини.

З медичної точки зору, ожиріння —«хронічне поліетіологічне захворювання, що пов'язане з впливом ряду генетичних і неврологічних чинників, зміною функції ендокринної системи, стилем життя і харчовою поведінкою пацієнта» і характеризується надмірним збільшенням кількості жиру в сполучній тканині.

Розрізняють:

1) аліментарно-конституціональне ожиріння, що зустрічається найчастіше. Первинне (аліментарно-конституційне) ожиріння не пов'язане з якими-небудь хворобами. Воно викликається надлишком калорій в їжі. Може бути пов'язано з сімейними традиціями. Причини:

- Напади обжерливості. Це не хвороба, а деякий розлад поведінки, що піддається корекції за допомогою психотерапії.

- Неправильний раціон, який може бути зв'язаний як з незнанням того, що потрібне їсти, щоб не видужувати, так і з фінансовими можливостями (дієтичні продукти дорожчі, наприклад, овочі і фрукти взимку не всі можуть собі дозволити).

- Спадковість.

- Нерухомий спосіб життя при схильності добре харчуватися.

2) Ендокринне, (вторинне ожиріння) викликане яким-небудь первинним ендокринним захворюванням порушенням функції яєчників, надниркових, іншими причинами.

Є проявом деяких захворювань:

· Ендокринні хвороби:

- Гіпотиреоз (недолік гормонів щитовидної залози)

- Гіперінсулінізм (надмірна кількість інсуліну - гормону підшлункової залози, регулюючого надходження глюкози в клітки)

- Гіперкортицизм (надмірна кількість гормонів кори надниркових - кортикостероїдів)

· Хвороби головного мозку (пухлини і т.д.)

· Спадкові генетичні синдроми (рідкість)

· Прийом деяких ліків (гормональні контрацептиви, стероїдні гормони і ін.)

Для класифікації надмірної маси тіла і/або ожиріння звичайно використовують індекс маси тіла (ІМТ):

Цей показник тісно корелює з показниками відносного змісту жиру в організмі.

ІМТ = маса тіла (кг) /рост2 (м)

При ІМТ 25–29,9 кг/м2 говорять про надмірну масу тіла, якщо ИМТ перевищує 30 кг/м2 про ожиріння (таблиця).

Таблиця

Класифікація ожиріння по ИМТ і ризику розвитку супутніх хвороб (ВОЗ, 1997)

Тип маси тіла	ИМТ (кг/м2)	Ризик розвитку супутніх хвороб
Дефіцит	<18,5	Низький (підвищує ризик не пов'язаних з ожирінням хвороб)
Нормальна	18,5-24,9	Звичайний
Надмірна (предожиріння)	25-29,9	Підвищений
Ожиріння І ступені	30-34,9	Високий
Ожиріння ІІ ступені	35-39,9	Дуже високий
Ожиріння ІІІ ступені	>40	Надзвичайно високий

 

Наибольшее признание и распространение получила уточненная формула Брока, согласно которой вычисляется нормальный вес тела при нормостенической грудной

клетке:

М = рост - 100 при росте до 165 см

М = рост-105 при росте 166-175 см

М = рост- 110 при росте более 175 см

При узкой грудной клетке (астенический тип телосложения), следует снизить полученную таким образом величину до 10%.

При широкой (гиперстеники) - соответствующе ее увеличить (но не более чем на 10%). Например, при росте 175 см для нормостеников она будет составлять 175-105 = 70 кг, для астеников - 63 кг (- 10%), а для гиперстеников 77 кг (+10%).

 

ЗАВДАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

(СПЕЦІАЛЬНІ)

1. Збільшення енерговитрат для зменшення жирової маси.

2. Стимуляція обміну холестерину для зниження прогресування атеросклерозу.

3. Збільшення екскурсії діафрагми та активізації скелетної мускулатури для стимуляції екстракардіального механізму кровообігу.

4. Поліпшення трофіки внутрішньо суглобових хрящів.

5. Активізація вуглеводного обміну і збільшення утилізації цукру м’язами.

 

ЗАСОБИ

Основною умовою високого оздоровчого ефекту є забезпечення так званого ” калорійного дефіциту”. В даний час прийнята методика зменшення маси тіла на 10% від початкової за 6 міс. Оптимальним є добовий калорійний дефіцит в 900 ккал., кіт. забезпечує зниження маси тіла на 3 кг на місяць.

 

1. Гипокалорійная дієта

2. Дробове використання необхідного об'єму заняття протягом дня

3. Аутогенне тренування

4. Аеробні вправи циклічного характеру (ходьба, плавання, їзда на велосипеді, веслування).

5. Силова направленість (2-3 раза в неделю), в т.ч. локальні навантаження

6. Круговая тренировка, інтервальний тренінг

7. Поєднання вправ аеробної і анаеробної спрямованості.

8. Плавання або аквааеробіку.

 

 

Регламентація рухової активності

Предельнодопустима інтенсивність завантажень в 20 – 39 років 80 – 85 % від МПК; 40 – 59 років 75 – 80 % МПК

Раціональна інтенсивність навантажень в заняттях фізичними вправами для підвищення працездатності 20 – 39 років 50-60 % від МПК; 40-59 років 25-50% від МПК

Для редукції маси тіла інтенсивність складає 40 – 50% МПК

Тривалість занять 50 – 60 мін і більш. Кратність 3-7 разів на тиждень.

Головний акцент робиться на виконання ф.н. низької інтенсивності з низьким ризиком травмування скелетних м'язів, тобто циклічні вправи при яких задіяні 2/3 м'язового масиву і які можна продовжувати в перебігу тривалого часу.