Завдяки зусиллям ученого та членів харківської Просвіти у вересні 1917 р. у Харкові було відкрито першу українську гімназію.

У листопаді 1917 р. Д.І. Багалій отримав був призначений на посаду губернського комісара народної освіти, саме тоді він приділив передусім увагу українізації шкіл у повітах Харківської губернії.

Головною подією в житті Д.І. Багалія в часи громадянської війни стала його участь у створенні та діяльності Української Академії наук. Одночасно Д.І. Багалій став першим головою академічної бібліотеки і подарував їй власну бібліотеку, що складалася з кількох тисяч книг і рукописів.

У 1930 р. після арешту співробітника Д.І. Багалія академіка М.Є. Слабченка, у радянській пресі розпочалася кампанія персонально проти Д.І. Багалія, якого звинувачували у "псевдомарксизмі", відсутності "пролетарської войовничості" і, врешті-решт, ворожості до Радянської влади.

І лише у 1957 p. відзначили вперше річницю із дня народження Д.І. Багалія скромною публікацією в "Українському історичному журналі" і саме ця стаття була першою і на кілька десятиліть єдиною спеціальною працею про Д.І. Багалія, яка поклала початок реабілітації вченого в СРСР, а наукова спадщина вченого увійшла до золотого фонду української культури.   У Харкові вул. Фрунзе перейменовано на вул. ім. Д.І. Багалія, де стоїть його будинок, в якому до цих пір проживають його внучка з сім’єю.

Дмитро Іванович Багалій ― один з найвідоміших харків’ян, видатний український історик і громадсько-політичний діяч. Його внесок у вивчення історії Слобожанщини та України в цілому важко переоцінити, значення його постаті для розвитку, збереження й примноження української культури не підлягає сумніву.

Важливим, зокрема, стало відкриття 1993 р. меморіальної дошки на будинку, де мешкав Д. І. Багалій. А у 2010 р. перед будівлею Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна було урочисто відкрито пам’ятники математику Олександру Ляпунову й історику Дмитру Багалію.

Очолювати Харків Д. І. Багалію довелося за нелегких умов Першої світової війни, коли стан різних галузей міського господарства і рівень життя мешканців міста неухильно погіршувалися і, внаслідок цього, місцевому самоврядування доводилося інтенсивно працювати над вирішенням пекучих проблем життя міста.

Надскладною виявилася фінансова ситуація, у якій опинилося місто. Д. І. Багалію доводилося погоджуватися на укладання короткотермінових кредитів під високі відсотки військового часу. Особливо пекучою стала проблема біженців, для соціальної допомоги яким доводилося брати окремі позики, звертатися за допомогою до держави і приватних осіб.

Зокрема, саме завдяки його особистому втручанню місто змогло отримати у вересні 1915 р. довготермінову позику на суму 800 тис. крб., а також 150 тис. урядової допомоги на потреби біженців.

Беззаперечним успіхом діяльності Дмитра Івановича Багалія на посаді Харківського міського голови можна вважати той факт, що місто не лише виживало в умовах війни, але й розвивалося. Саме за його головування успішно функціонували і розширювали свою мережу введені раніше в дію міська електрична станція, трамвай і водогін.

Більше того, в місті споруджувалися нові об’єкти, зокрема, було добудовано і введено в дію міську каналізацію, яка була вкрай необхідною для Харкова. З цією ж метою функціонували утилізаційний завод і асенізаційний обоз. Планував Д. І. Багалій спорудження спеціальної печі для спалювання сміття, яка б водночас могла надавати енергію для опалення житлових приміщень і підігріву води.

За керування містом Д. І. Багалієм було завершено будівництво і відбулося урочисте відкриття критого ринку на Благовіщенському базарі.

Важким випробуванням стала для міста спричинена війною загальнодержавна продовольча і паливно-енергетична криза. На жаль, наявних у міського самоврядування коштів не вистачало для того, щоб успішно і стабільно реалізовувати заплановані ним соціальні програми. Паливна і енергетична криза мали загальнодержавний масштаб, загострювалися соціальні проблеми, зростало невдоволення мешканців міста владою.

Внаслідок виборів 9 липня 1917 р. керівником Харкова було обрано С. Г. Стефановича і Д. І. Багалій склав з себе повноваження Харківського міського голови.

Новий мер отримав міське господарство за складних умов, але воно аж ніяк не було повністю дезорганізованим і занепалим, й у цьому була безперечна заслуга Д. І. Багалія, який, перебуваючи на чолі міського самоврядування за надскладних умов Першої світової війни, спромігся не лише підтримувати роботу наявних об’єктів міського господарства, але й споруджувати й здавати до експлуатації нові. Видатний історик, як бачимо, виявився талановитим і ефективним адміністратором, копітка повсякденная праця якого з вирішення проблем Харкова виявилася призабутою на фоні вивчення його непересічного наукового доробку. Вона все ще потребує належного дослідження й гідної оцінки з боку нащадків.