План
1. Формальні ознаки, за допомогою яких іншомовні запозичення можна відрізнити від власне українських слів.
2. Правила вживання іншомовних слів
3. Визначення роду невідмінюваних іменників.
4. Правопис слів іншомовного походження.
5. Загальні правила правопису складних слів.
Методичні вказівки
Оскільки більшість медичних термінів в українській мові це іншомовні запозичення, то під час вивчення цієї теми студенти мають звернути увагу на формальні ознаки за допомогою яких іншомовні запозичення можна відрізнити від власне українських слів, правила написання іншомовних слів та правила визначення роду невідмінюваних іменників іншомовного походження
Формальні ознаки, за допомогою яких іншомовні запозичення можна відрізнити від власне українських слів
Слова іншомовного походження дуже часто можна відрізнити від власне українських за допомогою формальних ознак, зокрема таких:
1. наявність збігу голосних: аеродром, віолончель, ідеалізм, коаліція;
2. важкий для вимови збіг приголосних: симптом, конгломерат, конструкція, інструктор, агентство;
3. початкові голосні а та е (в українській мові немає питомих слів з початковими а, е, крім звуконаслідувань та похідних від них ай, айкати, екати): аміак, електрон, асфальт, агент;
4. наявність у слові літери ф: форма, фірма, шеф, фаворит;
5. невідмінюваність іменника: кенгуру, метро, журі, таксі, жалюзі.
Особливо багато запозичень у тематичних групах, які стосуються навчання, науки, юстиції, політики, бізнесу. Наприклад, слова, які називають реалії повсякденного студентського життя, є переважно іншомовного походження (університет походить з латинської, як і стаціонар, курс, семестр, екзамен, аудиторія, лекція, конспект, канікули).
Слова кафе, буфет, ресторан, салат, парфуми, браслет, пудра, одеколон, костюм, пальто, жакет, бал, абажур, трюмо, кабінет, букет, жасмин, фонтан, газета, магазин, багаж, шосе, депо, політика, парламент, комюніке, дебати, бюрократ, режим, бюджет, банк, баланс. сюжет, жанр, романс, афіша, монтаж, рояль, партизан, каска, атака, кавалерія, команда, фронт – французького походження. До німецьких запозичень належать слова майстер, фартух, цегла, ланцюг, дах, шахта, кран, друк, кнопка, крейда, ґрунт, штраф, борг, цибуля, цукор, картопля, солдат, бутерброд. З тюркських мов походять слова козак, чумак, гайдамака, майдан, казан, кавун, гарбуз, люлька, тютюн, чарка, сарай, табун, отара, баран.
Про значення іншомовного слова можна довідатися зі словника іншомовних слів, а про його походження – з етимологічного словника.
Лексика іншомовного походження збагачує українську мову, якщо користуватися нею без зловживань і перекручень. Іншомовні слова треба використовувати тоді, коли нема українських відповідників (наприклад, німецьке слово клавіатура, латинське календар, англійське інтернет). Також зручно застосовувати спільні для багатьох мов слова – інтернаціоналізми: математика, фізика, географія, біологія, історія, економіка, бібліотека, автомобіль, електрика, телефон, космос, театр, політика, демократія – грецькі; радіо, арена, антена, інерція, текст, пункт, традиція, конституція, аргумент – латинські; парламент, бюджет, банк, баланс, армія, монтаж, вагон, тариф, п’єса – французькі; інженер, комп’ютер, комбайн трамвай, тролейбус, клуб, старт, фініш, спорт, спортсмен, футбол, хокей, бокс – англійські та ін. Також доцільно вживати іншомовні слова, якщо вони є усталеними міжнародними термінами: аналіз, синтез, ідея, метод, практика, аналогія, енергія, фонетика, лексика, синтаксис (грецькі), реакція, формула, контакт, апарат, елемент (латинські)тощо.
Правила вживання іншомовних слів
Запозичені слова треба вживати в правильному значенні; якщо є сумніви щодо значення – перевіряти за словником. Особливо знижують рівень культури мови помилки у написанні іншомовних слів: інциндент замість інцидент, універсетет замість університет, інжинер замість інженер.
Не можна вживати поруч українське слово і його іншомовний відповідник: всюди панувала анархія і безладдя, виявлено недоліки і дефекти оскільки це тавтологія.
Недоцільно вживати іншомовні слова надто часто. Не варто без потреби перевантажувати речення такими словами, як консенсус (згода, одностайність), легітимний (законний), маркетинг (збут, організація збуту, продаж), субординація (підпорядкування), ідентичний (такий самий, однаковий, схожий, подібний, тотожний), інкримінувати (звинувачувати), інновація (нововведення, новинка), інцидент (прикрий випадок), релевантний (істотний, суттєвий, важливий), тим більше що вони мають влучні та зрозумілі для всіх українські відповідники.
Проте не завжди іншомовне слово можна замінити його українським синонімом. Якщо слово вжито як термін або у складі стійкого словосполучення, така заміна суттєво вплине на зміст речення. Наприклад, у реченні Лікар зрозумів, що хворий перебуває у стані цілковитої апатії медичний термін апатія не можна замінити його українським відповідником байдужість, бо тоді зміниться зміст речення.
Визначення роду невідмінюваних іменників:
У незмінюваних іменниках іншомовного походження рід визначаємо:
- у назвах осіб рід визначаємо за належністю до статі: леді, мадам – жіночого роду, месьє – чоловічого роду, але назви професій, посад (директор, професор, адвокат, доцент, викладач, президент, посол, психолог, отаман, суддя), які можуть стосуватися і чоловіків і жінок, граматично належать до чоловічого роду. Така норма склалася історично, оскільки раніше жінки не могли обіймати цих посад;
- назви тварин переважно чоловічого роду: поні, шимпанзе, кенгуру, фламінго, але цеце (муха) – жіночого роду;
- назви неістот, предметів, абстрактних і збірних понять – середнього роду: інтерв’ю, резюме, журі;
- назви рослин здебільшого середнього роду: алое, каланхое;
- у власних географічних назвах рід визначаємо за родовим поняттям: Волга – річка (жіночий рід; Баку – місто, середній рід);
- рід абревіатур визначаємо за головним словом словосполучення від якого утворено абревіатуру: НБУ – Національний банк України, чоловічий рід.
