Розвиток пізнавальної діяльності

Дитина 3-4 років. Сприймання. Як відомо, у цьому віці основою пізнання є сприймання, яке стає все більш усвідомленим, цілеспрямованим, аналізуючим. Дитина 3-х років може деякий час, не відволікаючись, спостерігати, розглядати, шукати. У цьому віці на розвиток сприймання дуже великий вплив справляє розвиток мовлення й мислення. Позначивши предмет словом, малюк відокремлює цим його від інших предметів. Пізнаючи властивості і стани предметів, встановлюючи зв’язки між ними, виконуючи практичні дій з предметами дитина починає бачити й розуміти реальні відносини між предметами.

У 3-4 роки дитина навчається сприймати кольори. Чотирирічній дитині значно легше розрізняти кольори, ніж їх називати або відбирати за назвою дорослого. Більшість дітей правильно називають основні кольори, але погано розбираються у відтінках, які ще не мають для них суттєвого значення.

При затримці психічного розвитку дитина погано сприймає основні кольори, а ще гірше – спектральні. Під час розмальовування, малюк із ЗПР не надає значення кольоровим відтінкам (собаку може розфарбувати синім або зеленим, качку – червоним тощо), не дотримується форми зображеного.

Пам’ять. Має свої особливості і пам’ять дитини дитини 3-4 років. У цьому віці пам’ятьдитини є центральною функцією, що визначає інші психічні процеси. Оскільки довільні процеси не досить розвинені, дитина ще не вміє цілеспрямовано запам’ятовувати. Варто врахувати, що пам’ять дитини у віці 3-4 років є мимовільною: вона не ставить собі за мету щось запам’ятати, запам’ятовування відбувається легко й природно, тому що в цьому віці домінують структури правої півкулі мозку, які «відповідають» за зорово-емоційну пам’ять. Логічні відділи лівої півкулі ще слабо сформовані. Переважає наочно-образна і рухова пам’ять. У цьому віці діти можуть відтворити не більше чотирьох предметів (або їх зображень) з 10, що їм пред’являються. Ця обмеженість яскраво виявляється і в умовах запам’ятовування окремих слів, що одноразово подаються дитині (запам’ятовує не більше двох слів із десяти). Однак, діти легко запам’ятовують те, що справило на них дуже сильне враження, що зачепило їхні почуття.

Характерні особливості психічних процесів, які притаманні при затримці психічного розвитку – імпульсивність, підвищена рухливість, чи, навпаки, в’ялість, повільність, загальмованість – зазвичай зберігаються в процесі пригадування та мають негативний вплив на розвиток пам’яті в пізнавальній діяльності дитини. Дітей із ЗПР будь-яка подія мало привертає уваги, мало цікавить. Дії, образи важко запам’ятовуються, словесний матеріал мимоволі запам’ятовується зі значними утрудненнями, якщо вони викликають емоційний відгук, погано запам’ятовуються вірші. З утрудненнями запам’ятовуються казки, розповіді, діалоги з фільмів, дитина рідко співпереживає героям, часто відволікається під час запам’ятовування казки чи віршика, фрагментарно запам’ятовує зміст прослуханого, погано запам’ятовує головних та другорядних героїв твору. Хоча, зоровий матеріал запам’ятовується краще. Недорозвиток пам’яті дуже знижує ефективність запам’ятовування, призводить до невміння в майбутньому запам’ятовувати інструкції до гри чи пізнавального завдання, елементи та послідовність виконання.

Мислення. Мислити для дитини 3-4 років означає згадувати, тобто використовувати свій колишній досвід або видозмінювати його. Завдяки пам’яті дитина набуває здатності діяти в плані загальних уявлень. Малюк стає здатним установлювати прості причинно-наслідкові зв’язки між подіями та явищами, навіть якщо вони не отримані в безпосередньому почуттєвому досвіді. У дитини з’являються здатність і прагнення якось пояснити й упорядкувати для себе навколишній світ.

Мислення трирічної дитини є наочно-дійовим: малюк розв’язує завдання шляхом безпосередньої дії з предметами. Це проявляється в розв’язанні простих завдань із конструювання, тобто конструювання за зразком. Дитина повторює будівлю з двох-трьох деталей різної форми, що виконана дорослим

У 4 роки мислення, крім наочно-дійового стає ще і наочно-образним. Це означає, що деякі завдання дитина вже може розв’язувати не тільки в процесі практичних дій із предметами, але й розумово, спираючись на образні уявлення. Таким чином, головним засобом розв’язання завдання стає образ.

Якщо дитина будує й застосовує просторові моделі, вона в наочній формі виявляє приховану залежність речей, ураховує їх у своїй діяльності, краще розуміє будову предметів і подій у світі, їхню взаємодію. Малюк оперує замінниками й просторовими моделями «у голові», уявляє собі з їхньою допомогою те, про що розповідають дорослі, заздалегідь передбачає результат власних дій. А це і є розуміння, мислення.

До 4 років розумовий розвиток малюка із ЗПР, його пізнання зовнішнього світу відбувається через практичні дії з предметами. Дитині необхідно обов’язково торкнутися предмета, щоб зрозуміти його. У 3-4 роки дитина не може розв’язувати завдання мисленнєво, спираючись на образне уявлення, тому що засобами розв’язання завдань у цей вік є дія, а не образ, мислення ще не набуло наочно-образного характеру.

Уява. Свого апогею уява досягає до 4 років. Уява чотирирічної дитини носить мимовільний характер. Образи уяви ще не достатньо стійкі, напрям роботи уяви часто змінюється під впливом зовнішніх вражень. Водночас образи уяви у чотирирічних дошкільників надзвичайно яскраві. У 4 роки кількість неприборканих фантазій, дитячих страхів знижується. Домінуючого значення починає набувати пізнавальна уява при малюванні, конструюванні, розігруванні різних ігрових сюжетів.

У 4 роки основною фазою в розвитку дитини є наслідування зразків. Як і в 3 роки, коли при освоєнні якого-небудь руху малюк міг багаторазово його повторювати і поступово опановувати правильні рухи, так і тепер дитина відтворює ті самі сюжети, схильна багаторазово малювати шаблонові графічні схеми. В уяву малюка починає включатися процес планування. Якщо раніше фантазії дитини були некеровані, вона не могла передбачити, що вийде, і лише потім пояснювала результат своєї діяльності, то тепер, у 4 роки, дитина в змозі поділити свою діяльність на етапи: вона може спланувати один крок власних дій, виконати його, розповісти, що в неї вийшло в результаті його виконання, а потім розпочати наступний етап.

При затримці психічного розвитку спостерігається недорозвиток уяви у дітей. Діти гублять мету, задум під час виконання елементарного ігрового завдання, постійно переходять від одного до іншого об’єкта. Протягом короткого періоду діти кілька разів починають іншу гру, створені образи під час гри нестійкі, рідко відповідають схожості між тим, що вони сприймають і попередніми їх враженнями. Недосконалі та емоційно збіднені образи уяви і при сприйманні казок, малюнків, вистав.

Увага. Характерні особливості має і увага чотирирічної дитини. Підвищується стійкість мимовільної уваги, збільшується її обсяг. Стійкість уваги характеризується часом, протягом якого дитина може бути зайнята певною діяльністю. Якщо у дитини 3-х років увага триває в середньому 20-25 хвилин, то у 4 роки – досягає до 30-40 хвилин, інколи і більше. Дитина може впродовж цього часу гратися не припиняючи гри, дивитися мультиплікаційний фільм. Але успіхи дитини, що стосуються стійкості уваги, є характерними лише для ігрової діяльності. В інших видах діяльності дитина не може довго зберігати уважність. Так, діти 3-4-х років можуть розглядати малюнок протягом 6-10 секунд, а далі відволікаються і більше до нього не повертаються.

Для трьох-чотирирічної дитини із затримкою психічного розвитку характерна нестійка увага, вона не здатна зосереджуватися на діяльності певний час, постійно відволікається на зовнішні чинники. В ігровій діяльності увага дитини триває в середньому 10-15 хвилин, в інших видах діяльності увага дитини сягає кількох секунд. Водночас увага дитини із ЗПР має значно малий обсяг, тобто дитина не може свідомо зосередитися на декількох предметах за короткий проміжок часу.

Слово дорослого виступає як засіб формування перших проявів довільної уваги дітей. Процес іде від мовних вказівок дорослих, які сигналізують дитині чи можна робити щось, чи не можна, на що треба звернути увагу тощо. Постановка завдань у доступній формі, вироблення певних умінь, необхідних для тієї чи іншої діяльності – розвиває увагу дитини.

Саморегуляція. У 3-4 роки в дитини ще не сформований процес саморегуляції, однак, розвиваються елементарні вміння оцінювання. У цей вік, дитина усвідомлює лише сам факт, що вона існує, по-справжньому нічого не знає про себе, про свої якості. Прагнучи до схожості з дорослим, дитина 3-4-х років ще не враховує свої реальні можливості, прагне приписати собі всі позитивні, схвалювані дорослими якості, часто навіть не усвідомлюючи, в чому вони полягають. У цей період, оцінюючи однолітків, малюк просто повторює думки, які чув від дорослих. Те ж саме відбувається і при оцінюванні себе («Я хороший тому, що мама так говорить»).

На відміну від однолітків з нормальним розвитком 3-4-х річні діти із ЗПР байдуже відносяться до своє оцінки, необ’єктивно оцінюють свої якості, хоча також схильні до переоцінювання або недооцінювання себе. Як і їх однолітки з нормальним розвитком в оцінюванні спираються переважно на позитивні оцінки дорослих.

Дитина 5 років. У 5 років дитина починає цікавитися не тільки предметами, але і тим, як вони взаємодіють один з одним. Малюка продовжує цікавити, як предмет виглядає, але найбільше його увагу привертає, з яких частин складаються предмети, як вони між собою взаємодіють. У 3 роки дитина виконує чотири-п’ять дій. У 4-5 роки – п’ять-шість дій. Наприклад, дитина може виконати, на прохання дорослого, кілька дій поспіль: підвестися зі стільця, обійти навколо стола, узяти книгу, підійти з нею до дверей, постукати рукою в двері, відкрити її та повернутися на місце; відповісти, із ким вона живе, що вона їсть на сніданок, у що любить грати, а також назвати три-чотири кольори, своє ім’я, прізвище та повторити деякі фрази.

Для розвитку психічних процесів у цей період характерним є зростання сприймання, пам’яті, уяви, уваги, довільності, цілеспрямованості. Продовжує вдосконалюватись наочно-образне мислення. На п’ятому році життя особливо відчувається перевага збудження над процесами гальмування, що при найменшому порушенні умов життя призводить до бурхливих емоційних реакцій. Є небезпека закріпити підвищену нервову збудженість. Слід пам’ятати, що слабкість гальмівних процесів впливає на характер формування системи вмінь і навичок. Сам же процес їх формування повільний, довготривалий і вимагає від дорослого терпіння та чуйності.

Сприймання. У 5 років особливу роль відіграють різноманітні сприймання. Так до п’яти років діти навчаються розрізняти всі звуки рідної мови, порівнювати їх за висотою; розрізняють і запам’ятовують пісні, вірші, прозу. Зростають можливості зорового аналізатора. Діти навчаються розрізняти всі основні кольори, відчувати проміжні. Оволодівають повним набором еталонів форми предметів. Удосконалюється уявлення про співвідношення предметів за розмірами: шириною, висотою, довжиною (можуть «на око» встановлювати відношення між п’ятьма предметами за цими вимірами). Сприймання дитини 5-річного віку, має мимовільний характер. Дитина навчається, крім контуру, виділяти структуру предметів, їх просторові особливості і співвідношення частин. Якщо до цього часу дитину переважно вабили самі предмети, то на 5-му році життя, помітним стає інтерес не до самого предмета, а до способу його використання, механізму побудови, призначення. Тобто, продовжує формуватися предметне сприймання, на якому базується здатність дошкільника орієнтуватися в просторі зовнішнього світу. Здатність сприймати предмет як ціле (колір, форма, величина предмету поступово формується у дитини на основі набутого досвіду оволодіння різноманітними діями). Рука, яка рухається по предмету, вчить око. Зорове дослідження об’єкта повторює дії, які виконували руки, але вже на відстані, тобто формуються перцептивні дії. Таким чином дитина усвідомлює належність предмета до певного класу, потім його назву, що допомагає впізнати його серед інших. Слово-назва і предмет в цьому віці ототожнюються дитиною.

На відміну від своїх однолітків з нормальним розвитком, діти із ЗПР ще не вміють управляти своїм сприйманням, не можуть самостійно аналізувати той чи інший предмет. Недоліки сприймання, які характерні для дітей із ЗПР, супроводжуються невмінням поєднувати предмет з його словесним позначенням, визначати його серед подібних предметів тощо. У предметі, ці діти, помічають часткові, поверхові ознаки, те, що яскраво виділяє їх на тлі інших предметів: забарвлення, величину, форму, а основні властивості предметів і суттєві ознаки залишаються поза їх увагою.

Пам’ять. Водночас, в період молодшого дошкільного віку у дитини нагромаджується досвід орієнтування в навколишньому середовищі, завдяки чому збагачується і пам’ять молодших дошкільників. Важливу роль у процесі розвитку відіграють образи пам’яті. У п’ятирічних дітей пам’ять ще мимовільна, емоційно забарвлена, хоча в цьому віці довільна пам’ять бере свій початок. Дитина запам’ятовує більше те, що викликає в неї безпосередній інтерес. Без допомоги дорослого вона сама ще не ставить за мету щось запам’ятати, не вміє керувати процесами запам’ятовування і відтворення, особливо, якщо перед нею стоять вимоги пригадати запропоновані у формі навчального завдання, а не ігрового. Однак психічні процеси вже досить розвинені: так, увага стає більш стійкою, дитина опановує прийоми мислення, може уявляти різні образи. Усе це сприяє тому, що дитина може вчитися керувати своєю пам’яттю, тобто запам’ятовувати інформацію довільно, за власною волею.

У 5 років починається розвиток довільноговідтворення т адовільного запам’ятовування. В умовах емоційно близької мотивації та осмислення з допомогою дорослих діти оволодівають окремими прийомами довільного запам’ятовування (повторення, елементарна систематизація матеріалу). Збільшується не лише обсяг, але і зміст запам’ятовування. Так, переказуючи казку, діти, не лише відтворюють основні події, але і вдаються до подробиць, передають пряме і авторське мовлення. Водночас, у п’ятирічних дітей відчутно зростає і стійкість уваги.

У віці 5-ти років, для запам’ятовування особливо ефективною є сюжетно-рольова гра. Так, граючи в «магазин», дитина в змозі запам’ятати назви п’яти-шести предметів, які їй треба купити. Узагалі до цього віку дитина може втримати в пам’яті до п’яти-шести назв предметів з десяти зображених на картинках. Звичайно для цього необхідно, щоб дитині було цікаво це заняття.

На тлі недорозвитку пам’ятіу дітей із ЗПР відзначаються труднощі у процесі запам’ятовування словесного матеріалу (зоровий матеріал запам’ятовують і відтворюють краще). Діти можуть запам’ятати фрагменти казки, вірша, розповіді тощо, але повністю відтворити вірш чи переказати казку не можуть. Під час відтворення прослуханої казки плутають елементи та послідовність подій, які відбуваються, пам’ятають не всіх героїв твору, подробиці їх одягу чи житла. Тому, для довільного запам’ятовування дітям із ЗПР необхідне багаторазове повторення одного і того ж твору, важливо фіксувати увагу дитини головних подіях, героях

Мислення. Розвивається мисленнядитини: поряд з узагальненням за зовнішніми ознаками діти починають виділяти більш суттєві, групувати предмети за такими ознаками як матеріал, якість і призначення (автомобіль, тролейбус. санки, віз, поїзд – засоби пересування); засвоюють відношення «частина» і «ціле», відношення рівності і нерівності. Діти цього віку добре розуміють найпростіші причинні зв’язки у явищах, які їм добре знайомі з минулого досвіду.

В період від 3 до 5 років у дитини формується наочно-дійове мислення, розвиваються мисленнєві операції: аналіз, порівняння, співвіднесення. Дитина 5-ти років уже може відносити предмети чи їх зображення до вказаної вихователем групи, що позначається узагальнюючим словом (посуд, іграшки), причому не тільки у вигляді практичної дії, а й у формі мовної дії, розв’язувати завдання в процесі виконання тих чи інших дій методом проб та помилок. Тому те, що треба зробити вона розуміє краще, коли вихователь супроводить пояснення наочним показом дії, своїм прикладом її виконання. Однак, діти ще не вміють обмірковувати послідовність дій, передбачати труднощі тощо. У процесі подальшого завдання дитина вже пригадує, які помилки зробила раніше, і намагається не повторювати їх, правильне розв’язання завдання дитина може перенести на розв’язання подібного завдання.

Виражений недорозвиток і своєрідність ранніх форм мислення – наочно-дійового та наочно-образного накладає відбиток на розвиток пізнавальної діяльності дошкільників із ЗПР. Ці діти можуть класифікувати предмети за такими ознаками, як колір і форма, однак з великими труднощами визначають їх в якості загальних ознак, затрудняються у визначенні однієї ознаки серед інших, аналізуючи предмет називають несуттєві ознаки, з не повною точністю і повнотою. В результаті діти 5-ти років із ЗПР визначають у зображенні майже у двічі менше ознак, ніж їх однолітки з нормальним розвитком.

Виконання завдань, на рівні наочно-дійового мислення, характеризується наявністю численних проб та помилок, невмінням обмірковувати послідовність дій, передбачати труднощі тощо. Правильне розв’язання певного завдання дитина із ЗПР може перенести на розв’язання подібного завдання, але не може – на завдання, яке потребує відшукання іншого способу дій. Недоліки мисленнєвих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, співвіднесення, узагальнення призводять до невміння відносити предмети чи їх зображення до вказаної вихователем групи, що позначається узагальнюючим словом (тварини, іграшки) у вигляді практичної дії. Виконуючи операцію узагальнення, п’ятирічні діти часто допускають помилки. У рамках знайомого матеріалу дошкільники 5-ти років із ЗПР здатні засвоїти класифікацію зі словесним узагальненням, використовуючи допомогу дорослого, можуть класифікувати предмети, не орієнтуючись при цьому на зовнішню схожість предметів, а поєднуючи їх за функціональними ознаками (ведмедик, лялька, м’ячик – щоб гратися).

Поява символічної функції – значимий крок у розумовому розвитку, це початок зародження внутрішнього плану мислення. Водночас дитяче мислення в цей період характеризується повною хаотичністю, розірваними знаннями. Дитина п’ятого року життя ще неспроможна поєднати окремі «здобутки» своїх роздумів у цілісний продукт. Вирішальне значення у доступному пізнанні предметів та явищ у різних взаємозв’язках відіграє майстерність дорослого.

В процесі навчально-пізнавальної діяльності вихователь супроводжує пояснення наочним показом дії, своїм прикладом її виконання. Словесні вказівками дорослого: типу «придивіться», «подумайте», «як зробити краще», допомагають знайти помилки та їх виправити, уникнути подібних помилок. Представлений у наочно-дійовому плані досвід, якого набуває дитина в процесі розв’язання завдань, є підґрунтям переходу до наочно-образного, а потім і до словесно-логічного мислення. Такий перехід відбувається на основі вдосконалення зорово-рухової орієнтувально-дослідницької діяльності дитини.

Уява. У п’ятирічних дошкільників превалює репродуктивна уява. Образи уяви в них надзвичайно яскраві, емоційно забарвлені. Тому діти найчастіше не можуть відокремити створені уявою образи від справжніх подій. Для створення образу уяви дитині буває достатньо найвіддаленішої схожості між тим, що вона сприймає, і попереднім її досвідом.

У дошкільників із ЗПР недорозвиток уяви виявляється в тому, як вони повільно входять у роль під час гри, створювані образи уяви (під керівництвом вихователя) дитина майже не реалізує в грі і продуктивних видах діяльності. Вона не вміє уявляти об’єкти, яких у її досвіді ще не було, на вимогу не може подумки відтворити певні частини предмета, на основі тих частин, які перебувають у полі зору.

У цьому віці активізується використання узагальнених уявлень про предмети і явища, завдяки чому дитина поступово звільняється від залежності безпосередніх контактів з навколишніми предметами. Так, п’ятирічна дитина може чітко висловити, який предмет вона хоче чи яку іграшку загубила. Дошкільник 5-ти років вільно орієнтується у просторі, визначає напрями відносно себе тощо.

У дітей із ЗПР недостатньо розвинені просторові уявлення: орієнтування в напрямах простору на протязі тривалого періоду відбувається на рівні практичних дій; часто виникають труднощі під час просторових уявлень, які тісно пов’язані зі становленням конструктивного мислення, тому і формування уявлень даного виду у дітей із ЗПР також має свої особливості. Найкраще сприймаються та запам’ятовуються ті об’єкти, які мають привабливі для дітей функціональні ознаки. Як показує практика, діти 5-ти років із ЗПР складають малюнок, на якому зображений одиничний предмет (кішка, собака, будинок). Однак при ускладненні сюжету (інший напрям розрізу, збільшення кількості частин) призводить до появи грубих помилок і хаотичних дій. Це пояснюється порушенням всіх видів сприймання та уявлення дітей із ЗПР, тому їм потрібна різноманітна допомога: від організації їх діяльності до наочної демонстрації способу виконання.

Увага. Обсяг увагидітей дошкільного віку невеликий. Дошкільнята цього віку зосереджують увагу на привабливих картинках зазвичай на 12-20 секунд. Стійкість уваги залежить від індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку.

Діти із ЗПР частіше відволікаються, ніж діти з нормальним розвитком. Причому різниця у стійкості уваги може досягти 1,5-2 рази. Формування уваги у дітей із ЗПР 5 років перебуває у прямій залежності від особливостей розвитку нервової системи дитини із ЗПР. Підвищена збудливість, знижена працездатність, загальмованість, відсутність чіткого розуміння змісту твору, який читається, підвищена стомлюваність, відставання моторики і мовні порушення різко знижують стійкість уваги. Слід пам’ятати, що можливості довільної уваги в цьому віці ще надзвичайно обмежені, над її розвитком потрібно цілеспрямовано працювати.

Саморегуляція. Дошкільний вік є початковим етапом формування елементів саморегуляції. Це нова, якісно вища сходинка в розвитку пізнавальної потреби дитини, яка є внутрішнім джерелом пізнавальної активності. Дитина поступово переходить від поверхового відображення окремих розрізнених предметів і явищ до пізнання їх взаємозв’язків, взаємовідношень, від практичних спроб і помилок через постійне вдосконалення орієнтовних дій сприймання до мисленнєвих дій. Особливістю пізнавальної активності дітей цього віку є постійна взаємодія практичних, пробних та самостійних дій.

Однак, для успішного формування у дітей цього віку вмінь зберігати задум і успішно його реалізувати, необхідна зовнішня підтримка, контроль з боку вихователя, застосування стимулюючих засобів. Діяльність п’ятирічних дітей ще багато в чому визначається їх безпосередніми бажаннями і спонуканнями. Без підтримки ззовні вони ще не можуть довго утримувати мету дії, не завжди доводять справу до кінця. Це досягається шляхом виконання завдань в ігровій формі. Вихователь безпосередньо керує діями дитини за допомогою вказівок до кожного етапу дії, заохочень, підбадьорень, поділ дій на послідовні етапи, постійне нагадування способів досягнення по ходу виконання завдання, допомагає дитині організовувати та послідовно виконувати потрібні дії. Засвоєння виконання дошкільником довільних дій забезпечується їх показом дорослим у поєднанні з прямим заохоченням до активного наслідування і відтворення.

В процесі оволодіння елементами математики, ознайомлюючись з природою рідного краю, виконуючи зображувальну та конструктивну діяльність, дитина навчається висловлювати своє бажання і відповідним словом визначити мету своїх дій. Наприклад, виймаючи кубики з коробки, вона заявляє, що хоче будувати будинок. Однак постановка дитиною певної мети в цьому віці означає не уявлення про кінцевий результат, а лише усвідомлення нею свого бажання. Лише на основі спільних дій з дорослими у дитини можна сформувати у майбутньому вміння самостійно доводити розпочату справу до кінця.

Самостійна реалізація поставленої мети пов’язана у дошкільників 5-ти років із ЗПР зі значними труднощами: відволікання на зовнішні обставини, низька ініціативність, інертність, відмова від виконання під час виникнення будь-яких труднощів тощо. Залучення дитини із ЗПР до самостійного виконання будь-якої діяльності передбачає постійну підтримку й допомогу їй, спрямування її домагань на завершення справи з успіхом, керування дитиною в процесі виконання тощо.

Водночас, для цих дітей характерним є зниження пізнавальної активності. Одні діти практично не задають запитань про предмети і явища оточуючої дійсності. Це повільні, пасивні, з уповільненою мовою діти. Інші – задають запитання, які стосуються в основному зовнішніх властивостей оточуючих предметів. Зазвичай, вони більш розгальмовані, багатослівні. Особливо низька пізнавальна активність проявляється по відношенню до об’єктів і явищ, які знаходяться за межею знайомого середовища.

Вирішальне значення в цьому процесі відіграє майстерність дорослого в спонуканні кожної дитини до вибіркової активізації наявних знань щоразу в новому аспекті відповідно до конкретної ситуації. Досвід такої діяльності в п’ятирічних дітей із ЗПР поступово призводить до якісно нового підходу в аналізі предметів і явищ навколишнього.

На етапі оцінювання, внаслідок несформованості дій співставлення досягнутого результату з прийнятими правилами, виявляється неможливість адекватної самооцінки дошкільників із ЗПР. У цих дітей спостерігається переважно позитивне оцінювання результатів; відмічаються труднощі словесного звіту в процесі та наприкінці виконання запропонованого завдання. Самооцінка п’ятирічної дитини із ЗПР є, як правило, суб’єктивно завищеною або заниженою. Дитина привласнює всі позитивні і схвалювані дорослими якості, іноді, навіть не знаючи їх змісту, відображає власну самооцінку, не враховуючи аналіз виконаного завдання, беручи до уваги лише повсякденний досвід оцінювання її діяльності вихователем. Також, п’ятирічним дошкільникам із ЗПР притаманна й неадекватна, занижена самооцінка. Для них характерна відмова від перевірки правил, визначення відхилень від вимог тощо. Діти продовжують виконувати завдання, нічого в ньому не змінюючи, або ж відмовляються повертатися до правил.

Продовжуються усвідомлення дитиною знань про норми й вимоги, пов’язані з її належністю до певної статі, та формування адекватної поведінки. П’ятирічна дитина із ЗПР здатна розрізнити людей за їх статевою належністю й відповідно відносити і себе до групи чоловіків чи жінок. Це відкриває шлях до сприймання й оцінки дій власних і інших вчинків хлопчиків і дівчаток.

Дитина 6-7 років. Найбільш суттєві зміни, які охоплюють різні психічні сфери дошкільників 6-7-річного віку ( пізнавальну, вольову, емоційну), свідчать про те, що цей вік є переломним, багатим на такі новоутворення, які забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання. Психічні процеси, як сприймання, пам’ять, уява, увага, мислення, у 6-7-річному віці набирають довільного характеру, збагачуються за змістом та вдосконалюються за своїми регулятивними функціями і не тільки виявляються, але й формуються у різних специфічно дитячих видах діяльності.

Сприймання. У дітей 6-7 років, сприймання предметів та явищ формується як відносно самостійний процес (у ранньому дитинстві, як відомо, сприймання невіддільне від діяльності дитини з предметами). Дошкільники 6-7 років, виявляють риси більш стійкого і цілеспрямованого сприймання, ніж діти 4-5-ти років. У змінах, які стосуються сприймання дитини, важливу роль відіграє мова, за допомогою якої усвідомлюється завдання розглядати предмет, зіставляти його з іншими предметами. У цьому віці узагальнюючий характер сприймання сягає більш високого рівня розвитку. У сприймання дітей дедалі більше включаються другосигнальні зв’язки, які надають йому узагальнюючого характеру, тобто сприймання дошкільників 6-7 років стає категоріальним.

У порівнянні з однолітками, які розвиваються нормально, у дітей із ЗПР спостерігається низький рівень розвитку сприймання. Це виявляється в необхідності використовувати більше часу для сприймання й переробки сенсорної інформації; у недостатності, фрагментарності набутих знань; неповноцінності тонких форм зорового і слухового сприймання. Наприклад, під час складання простих візерунків із геометричних фігур діти з ЗПР часто не можуть здійснити повноцінний аналіз форми, встановити симетричність, тотожність частин конструйованих фігур, розташувати конструкцію на площині, з’єднати її в єдине ціле.

Порушення розвитку зорово-просторового сприймання і розпізнавання значно впливає на діяльність дітей із ЗПР під час малювання, конструювання, гри. Низька здатність дітей із ЗПР орієнтуватися у завданнях, зумовлює труднощі під час розфарбування деталей предметів, спостерігається неповноцінне сприймання правил в процесі гри, здійснення багато зайвих дій під час малювання, конструювання тощо.

П ам’ять. Як зазначають психологи, діти цього віку здатні вже до вибіркового й усвідомленого запам’ятовування. П ам’ять набуває якісно нових особливостей. 6-7-річний вік характеризується, насамперед, інтенсивним розвитком мимовільної пам’яті, яка розвивається у процесі дедалі складнішої за своїм змістом практичної та ігрової діяльності, в процесі спілкування з людьми. Водночас, у цьому віці відбуваються якісні зміни у розвитку пам’яті. Серед них найголовніша – це довільність процесів запам’ятовування та відтворення. З цією особливістю органічно пов’язані і такі, як більша міцність пам’яті та її досить широкий обсяг, який значно збільшується у старшому дошкільному віці завдяки розширенню життєвого досвіду. Однак, довільна пам’ять ще не зовсім досконала, особливо щодо прийомів запам’ятовування і відтворення. Тому мимовільне запам’ятовування, здійснюючись у провідній для дитини діяльності, зазвичай, буває більш продуктивним, ніж довільне. У дитини семи років розвиваються усі види памяті, зокрема, образна і словесно-логічна. Остання має конкретний характер.

На тлі недорозвитку пам’яті у дітей із ЗПР відзначаються труднощі у процесі запам’ятовування вербального матеріалу (зоровий матеріал сприймається краще). Учні фрагметарно запам’ятовують інструкції, елементи та послідовність виконання запропонованих завдань. Для довільного запам’ятовування дітям із ЗПР необхідне багаторазове повторення матеріалу через певні проміжки часу. Невміння контролювати себе, під час запам’ятовування пізнавальної інформації, призводить до невміння диференціювати відтворений матеріал від невідтвореного, що також впливає на ефективність довільної пам’яті.

Мислення. Істотні зміни відбуваються у розвитку мислення дошкільника 6-7 років. Дитина вже мислить, спираючись на уявлення. Це означає, що її мислення відокремлюється від сприймання, перетворюючись на відносно самостійний процес. Одночасно воно відділяється і від практичної дії. Тобто, дитина може мислити не діючи з предметами, а мисленнево встановлювати зв’язки між ними. Появляється роздумування, обмірковування. Мислення поступово стає міркуючим. Перехід до цієї форми мислення пов’язаний з подальшим розвитком пізнавальних процесів дитини, формуванням у неї мислительних дій і оволодінням мовою як засобом спілкування і засвоєння людського досвіду. Все це збагачує можливості пізнавальної діяльності дитини.

Однак, мислення семирічних дітей ще надто конкретне і емоційне. Конкретність мислення свідчить про помітну перевагу першосигнальної діяльності над другосигнальною, а звідси виникають труднощі в узагальненні, синтетичній діяльності. Емоційність мислення полягає у тому, що діти дуже жваво переживають усе, про що вони думають. Водночас, у більшості випадків, виконуючи завдання під час гри, малювання, конструювання, спілкування з оточуючими, діти використовують наочно-образне мислення. Так, діючи «про себе» з образами, дитина уявляє собі реальну дію з предметами і її результат, і таким чином розв’язує поставлене завдання. Наприклад, намагаючись збагнути, попливе паперовий кораблик чи потоне, дитина пов’язує плавучість з величиною предмета, формою предмета, матеріалом, з якого зроблений предмет. Що ж стосується мислення словесно-логічного, то у цьому віці ці форми мислення тільки починають формуватися. Розвиток у дітей 6-7-річного віку форм словесного (вербального) мислення свідчить про те, що дитина готується до засвоєння розумових дій, характерних для шкільного навчання.

Розвиток мислення дошкільника семи років виявляється і в зміні його спрямованості. Дитині стають доступні не тільки практичні завдання (побудувати щось з кубиків, дістати, знайти щось), виконання яких вимагає мислення, а й пізнавальні завдання. Вона починає цікавитися зв’язками, причинами явищ, походженням речей. «Чому листя пожовкло? Чому темно? Навіщо поливають квіти?». З такими й іншими подібними запитаними часто звертається дошкільник до дорослого. Це пояснюється тим, що він починає активно використовувати мислення як засіб пізнання світу і виявляється не тільки у вмінні оперувати уявленнями, а й у збагаченні змісту цих уявлень. Крім того, дитина стає здатною оперувати не лише поодинокими чуттєвими образами предметів, а й більш узагальненими уявленнями, в яких об’єднуються і поодинокі враження, і судження про ці предмети. Тобто мислення дитини залишаючись ще переважно наочно-образним поступово набуває словесної форми.

Дитина із ЗПР цього віку спроможна зосереджувати свою розумову активність на матеріях, що пов’язані з конкретними життєвими ситуаціями, ніж розв’язувати абстрактні задачі. Тому доцільно пов’язувати умову пізнавального завдання із близькими до дитини проблемами, з опорою на наочне мислення. Будуючи образи, дитина інтуїтивно вчиться створювати моделі реальних предметів.

Водночас, на відміну від 6-7-річних дітей з нормальним розвитком, для дитини із ЗПР словесно-логічне мислення ще недосяжне зовсім. В її міркуваннях постійно переплітаються причина і наслідок; речі, які рухаються, здаються їй живими; пояснюючи явища, дитина одуховлює предмети. Сприймання дитини також ще недостатньо сформовано, тому вона бачить лише те, що «знаходиться на поверхні», що і визначає її судження, в яких перемішано та скомбіновано все, що безпосередньо було сприйнято. Деякі окремі логічні судження шестирічних дітей із ЗПР хоча і роблять відчуття захоплення і радості за успіхи в розумовому розвитку дошкільника, але в цілому це нетипове мислення для нормальної дитини цього віку. Під час мисленнєвого процесу, у дитини із затримкою психічного розвитку проявляється швидка виснаженість. Ці діти не можуть зосередити свою увагу, їм не цікаво, нудно, вони не можуть і не хочуть робити те, що потрібно в даний момент, не можуть зосереджено міркувати над поставленим перед ними завданням тощо. Крім того, ці діти виявляють егоцентризм мислення.

Однак, недорозвиток пізнавальної діяльності, недоліки мислення ще не привід для того, щоб дитина була позбавлена повноцінного навчання і виховання. Дослідження показали, що діти із ЗПР при уважному до них ставленні виявляють інтерес до занять та можуть оволодівати пізнавальними знаннями на достатньому рівні. Вони досить легко долають егоцентризм в мисленні, коли їм наочно показують і пояснюють ті зміни предметів, які здійснюються на їхніх очах.

Уява. Невіддільною від розвитку мислення є уявадошкільників. Уява зароджується на підґрунті уявлень дитини про навколишню дійсність. В своїй уяві дитина завжди ніби відривається від реальних подій. У дошкільників 5-ти років уява ще не підкорена спеціальній меті уявити ті чи інші предмети, явища, події, однак діти 6-7 років вже здатні керувати процесом фантазування для досягнення певної мети. Завдяки цьому можна говорити про розвиток у цьому віці не лише репродуктивної уяви, а й про зародження творчих форм уяви.

Увага. Істотним показником зрушень у розвиткові психічних процесів дитини цього віку є виникнення у неї первинних форм довільної уваги, завдяки чому дитина вже здатна підпорядковувати свою увагу вимогам вихователя, зосереджуватися, керувати своєю психічною діяльністю.

Однак, увагадітей6-7 років також має свої особливості. У них з’являється уміння самостійно, з власної ініціативи, ставити перед собою нескладні завдання і спрямовувати свою увагу на їх виконання. У зв’язку з розвитком їхньої розумової діяльності, розвитком мислительних дій у дітей зароджується внутрішня увага, що виявляється, наприклад, під час пригадування минулих подій, лічби декількох предметів про себе тощо. Розвиток довільної уваги наприкінці дошкільного віку є складовим моментом готовності дітей до початку шкільного навчання.

Численні дослідження свідчать, що увагадітей із ЗПР характеризується низкою особливостей: нестійкістю уваги до запропонованої діяльності, низьким рівнем довільних її форм, що супроводжується періодичними коливаннями уваги, нерівномірною низькою працездатністю протягом всього виконання завдання, зниженням уваги по мірі продовження роботи, необхідністю більш тривалого часу часу для включення в будь-яку діяльність.

Низький рівень довільної уваги у дітей із ЗПР призводить до несформованості та порушення структури діяльності. Значні труднощі у цих дітей виникають під час пізнання предметів, які знаходяться у незвичному ракурсі, коли треба показати знайомі предмети на контурних чи схематичних зображеннях, особливо, якщо ці предмети перекреслені чи накладаються один на одного, що є наслідком недостатнього розвитку довільної уваги. 6-7-річним дошкільникам із ЗПР легше зосереджуватися на конкретному матеріалі, підкріпленому різними наочними засобами. Їм важче підтримувати спрямованість уваги при зовнішніх подразниках. Стійкість уваги цих дітей залежить від того, приваблює чи не приваблює їх сама діяльність.

Саморегуляція. У старшому дошкільному віці формується довільність поведінки і нове ставлення дитини до себе, до своїх можливостей та вчинків. З названими фундаментальними новоутвореннями особистості дошкільника 6-7 років органічно пов’язана його установка на досягнення бажаного результату в різних видах діяльності (бажаний результат – це той, який відповідає рівню домагань дитини). Зазначена установка ґрунтується на одному з найважливіших новоутворень 6-7-річної дитини – навчальній мотивації. Оволодіння вмінням керувати собою, регулювати власні наміри, дії та вчинки виділяється як окреме завдання. Серед ігрових мотивів значне місце посідають пізнавальні інтереси, потреба в порівнянні себе в якомусь відношенні з однолітками, у співробітництві з ними, самооцінка тощо.

На шостому році життя у дитини формуються такі «внутрішні новоутворення» як образ «Я», самооцінка, самолюбство, рівень домагань, особистісні очікування тощо, які опосередковують будь-які види активності дитини і дають змогу їй діяти самостійно. Поява цих регуляторів діяльності і поведінки є свідченням розвитку у дитини здатності діяти довільно, згідно з поставленою метою, відволікаючись від зовнішніх перешкод.

Формується вибіркове, оцінне ставлення дитини до тих видів діяльності, які в найбільшій мірі сприяють досягненню успіхів, тобто є суб’єктивно значущими. Завдяки включенню дітей 6-7 років у різні види діяльності, відповідно до їхніх схильностей та інтересів, досягається не тільки значний виховний ефект, а й створюються позитивні передумови для розвитку здібностей підростаючої особистості – як загальних, так і спеціальних.

У семирічному віці дитина вже більш-менш реально оцінює свої можливості щодо здійснення тієї чи іншої діяльності: «можу», «не можу», «це в мене не вийде». Створюється відповідне підґрунтя для усвідомлення дитиною своїх особистих властивостей, які формуються у неї в процесі різних видів діяльності і спілкування під впливом оцінного ставлення оточуючих.

По мірі інтелектуального розвитку дитини, долається пряме прийняття оцінки дорослих, починається процес опосередковування їх власним знанням про себе. Діти 6-7-річного віку в основному вірно усвідомлюють свої переваги і недоліки, враховують відношення до них з боку оточуючих. Це має величезне значення для подальшого розвитку особистості, свідомого засвоєння норм поведінки, слідкування позитивним зразкам.

У дошкільному віці формуються вольові якості дитини, вміння поставити собі мету та прагнути її здійснити. Спочатку дії дитини невпорядковані, стихійні. Поступово дорослі формують у неї вміння стримувати свої безпосередні пориви, підкоряти миттєві бажання чомусь більш важливому.

Для дошкільнят із ЗПР характерна слабка емоційна стійкість, несформованість вольових дій у всіх видах діяльності, агресивність поведінки і її провокуючий характер, труднощі в пристосуванні до дитячого колективу під час гри і занять, метушливість, часті зміни настрою, невпевненість, відчуття страху, фамільярність по відношенню до дорослого. Спостерігаються негативні реакції, спрямовані проти волі батьків, нерозуміння своєї соціальної ролі, яскраво виражені труднощі в розрізненні найважливіших рис міжособистісних відносин.

У старшому дошкільнмуо віці починають формуватися елементи самоконтролю,що полягає в умінні відволікатися від зовнішніх перешкод під час виконання якогось завдання, розмірковувати над виконаним та пояснювати чому саме так. А саме це і створює певну установку на пояснення способу виконання, до переходу дії у внутрішньомисленнєву форму

Для дітей із ЗПР характерним є невміння контролювати виконання етапів роботи. Дитина дошкільного віку із ЗПР рідко опиняється в ситуації, коли їй доводиться замислюватися над тим як вона зробила завдання, чому так, а не інакше тощо. Рідко пояснює, як досягла вона тих чи інших результатів, зіставляє те, що було задано і як виконано. Дитина прагне, насамперед, до практичного результату, і мислення його не виходить у більшості випадків за сферу практичних завдань.

Прагнення до діяльності – одна з характеристик психофізіологічних особливостей дошкільника 6-7-ми років. Через дії із предметами дитина переходить до внутрішніх, розумових дій; далі засвоюється суспільний досвід – через мовлення та спеціальне навчання. Однак, необхідно розуміти, що накопичення знань, без належного керівництва, відбувається в дитини безсистемно. У такому випадку її знання поверхневі, помилкові, а судження алогічні. Якщо дитині не допомагати осмислювати сутність тих явищ, які привертають її увагу, дитина часто робить неправильні умовиводи («У птаха теж чотири ноги, тільки дві передні – це крила»; «У селі ніч темніша, ніж у місті, тому що в селі немає ліхтарів»).

Під кінець дошкільного періоду, у розвитку дитини формуються передумови для успішного переходу її на наступний рівень розвитку. Завдяки дитячій допитливості формується інтерес до навчання. Розвиток пізнавальних здібностей створює основу для формування творчого мислення. Розвиток довільності допомагає подолати труднощі під час розв’язання завдань, виникає узагальнення власних переживань, вміння спілкуватися з дорослими і ровесниками – все це дає змогу дитині у подальшому перейти до навчальної діяльності.

 

Мовленнєвий розвиток

Розвиток мовлення у дитини – це процес оволодіння рідною мовою, уміння користуватися нею як засобом пізнання навколишнього світу, засвоєння досвіду, набутого людством, засобом пізнання самої себе і саморегуляції, як могутнім засобом спілкування і взаємодії людей.

Слово фіксує засвоєні дітьми сенсорні еталони, включається у процеси мислення, є носієм уявлень, понять, забезпечує можливість логічних міркувань.

Формування і розвиток мовлення дитини умовно ділиться на три етапи:

Перший етап – довербальний (від 0 до 1го року життя). У цей час малюк навчається виділяти звуки мовлення серед усіх інших звуків; на четвертому тижні агукає, гулить; з 5-6 місяців –лепоче; до кінця першого року життя активно використовує міміку та жести і вимовляє «лепітні» фрази. Розуміє прості висловлювання дорослих, поповнює свій пасивний словник. У цей період більшість малят вимовляють перші слова.

Другий етап – (від 1го до 3х років життя) є переходом до активного мовлення дитини. Маля вимовляє перші слова та речення спочатку із двох слів, стрімко поповнює словниковий запас (до трьох років накопичує біля 1000 слів).

Третій етап (від 3х до 7 років) дитина вправляється в умінні правильно вимовляти звуки, склади, слова; будує речення, користується у мовленні прийменниками, сполучниками, прислівниками.

Кожен етап формування мовлення дитина проходить послідовно і повноцінно завдяки нормальному фізичному і психічному розвитку. Тому формування мовлення у дитини неможливо розглядати без врахування її загального розвитку.

Відомо, що далеко не всі малята протягом перших трьох років досягають однакового рівня мовленнєвого розвитку: одні переважно правильно вимовляють слова, інші говорять недосить виразно й чітко, спотворюють окремі звуки. Та всі ці недоліки в основному явища тимчасові, і в ході мовленнєвого розвитку, до 5 років життя поступово зникають.

Мовлення немовлят із ЗПР формується і розвивається значно повільніше у порівнянні з їхніми ровесниками і має значно ширший спектр недоліків. До найбільш поширених вад відносяться порушення звуковимови, імпресивного (сприймання, розуміння) та експресивного (промовляння) мовлення. Імпресивне мовлення характеризується недостатністю диференціації слухового сприймання мовленнєвих звуків і нерозрізненням змісту окремих слів, тонких відтінків мовлення.

Експесивному мовленню у цих дітей властиві порушення звуковимови, недостатня сформованість граматичної будови мови, наявність аграматизмів.

У багатьох випадках картина мовленнєвих вад у дітей із ЗПР свідчить про наявність загального недорозвитку мовлення, про затримку цього процесу. Затримка розвитку мовлення проявляється і в недостатньому рівні вербальних та інтелектуальних здібностей малят.