102. Вплив війни на міжнародні договори визначається нормами звичаєвого права, зміст яких не вирізняється достатньою чіткістю.
Договори, які спеціально призначені для того, щоб діяти у воєнний час, наприклад Женевські конвенції 1949 р., не зачіпаються збройним конфліктом. Що стосується інших договорів, які, як правило, не дотримуються у воєнний час, то в доктрині відсутня єдина позиція щодо їхньої долі.
Д. Анцилотті стверджував: «... Як правило, міжнародні Договори, оскільки вони не укладені саме на випадок війни, виходять із мовчазної передумови про збереження чинності нормальних відносин мирного часу. З початком війни виникають фактичні обставини, які з волі сторін припиняють дію договірних зобов'язань. Не війна припиняє договори, але, як правило, самі сторони не прагнуть зобов'язувати себе не на час миру». І далі: «Якщо не встановлене інше, воля сторін звичайно прямо спрямована на те, щоб дія договору тривала тільки, поки тривають дані мирні відносини. З їхнім порушенням договір також припиняє свою дію, і тільки нова угода може знову відновити його чинність». На думку автора, багатосторонні договори, коли тільки деякі держави, між якими такі договори укладені, перебувають у стані війни між собою, не припиняються, а призупиняються у відносинах між воюючими сторонами[2].
М. Ляхс виділив наступні принципи, що стосуються впливу війни на багатосторонні договори: «1. Як правило, виникнення війни не спричиняє ipso facto припинення договору. 2. Як правило, дія договору припиняється, і лише тільки у відносинах між державами, що опинилися в стані війни. 3. Вищезгадані принципи можуть стосуватися (pro parte) деяких постанов договору, якщо через їхній характер слід і можливо відокремити їх від цілого. 4. Усі інші можливі наслідки слід віднести до категорії виключень, що випливають із особливого характеру договору, намірів сторін, характеру й сфери дії самого конфлікту. 5. З моменту закінчення стану війни договір відновлює свою чинність у первісному обсязі дії. Однак, якщо війна привела до істотних змін в об'єкті, регульованому договором, може виявитися необхідним принциповий перегляд договору. 6. Особливу категорію становлять договори, що укладаються на випадок війни, оскільки їх основною метою є саме дія під час збройного конфлікту»[3].
Я. Броунлі відзначає, що на практиці у воєнний час багато договорів уважаються щонайменше припиненими; війна може також спричиняти припинення договорів у зв'язку з неможливістю виконання або корінною зміною обставин. Автор вважає, що в багатьох відносинах право в цій галузі є невизначеним[4].
У Резолюції «Вплив збройних конфліктів на договори» від 28 серпня 1985 р. Інститут міжнародного права сформулював наступні положення, що стосуються цієї проблеми:
Початок збройного конфлікту не припиняє й не призупиняє ipso facto дію договорів, що є чинними, між учасниками збройного конфлікту (ст. 2). Початок збройного конфлікту робить застосовними до відносин сторін і відповідно до їхніх власних положень договори, які прямо передбачають, що вони повинні застосовуватися протягом збройного конфлікту або які через свій характер або свою мету повинні розглядатися як застосовні протягом збройного конфлікту (ст. 3). Існування збройного конфлікту не уповноважує сторону в односторонньому порядку припинити або призупинити дію положень договору, що стосуються захисту людської особистості, якщо інше не передбачене договором (ст. 4). Початок збройного конфлікту не припиняє й не призупиняє ipso facto дію обопільних умов, що мають чинність, між учасником цього конфлікту й третіми державами. Початок збройного конфлікту між деякими сторонами багатостороннього договору не припиняє й не призупиняє ipso facto дію цього договору між іншими договірними сторонами або між ними й державами — учасниками збройного конфлікту (ст. 5). Договір, що засновує міжнародну організацію, не зачіпається існуванням збройного конфлікту між будь-якими з його сторін (ст. 6). Держава, що здійснює своє право індивідуальної або колективної самооборони відповідно до Статуту ООН уповноважена припиняти в цілому або в частині дію договору, несумісного зі здійсненням цього права, з урахуванням будь-яких наслідків, що випливають із наступного визначення Радою Безпеки даної держави як агресора (ст. 7). Державу, що виконує резолюцію Ради Безпеки ООН, яка стосується дій відносно погрози миру порушень миру й актів агресії, повинна припинити або призупинити дію договору, несумісного з такою резолюцією (ст. 8). Держава, що вчиняє агресію за змістом Статуту ООН і Резолюції № 3314 (XXIX) Генеральної асамблеї ООН, не має права припиняти або призупиняти дію договору, якщо такий захід повинен привести до надання їй переваг (ст. 9). По закінченню збройного конфлікту, якщо не встановлене інше, дія договору, яка була припинена, повинна бути відновлена якомога швидше (ст. 11).
Мирні договори, укладені по закінченню світових війн, передбачали можливість поновлення дії обопільних умов з ініціативи держав-переможниць. Статті 282-287 Версальського договору 1919 р. перераховували ті багатосторонні договори, які повинні були відновити свою дію у відносинах між Німеччиною й Союзними державами і державами, що об'єдналися. Договори, укладені переможеною державою під час війни, припиняли свою дію (ст. 290 Версальського договору 1919 р.). Стосовно деяких договорів передбачалося спеціальне регулювання, відповідно до якого переможена держава відмовлялася від прав, що випливають із договорів, або зобов'язувалася прийняти або визнати договори, укладені переможцями. Це регулювання, у всякому разі в частині обмеження можливостей переможеної держави впливати на долю обопільних умов, чи навряд відповідає сучасному міжнародному праву.
[1] СЗ РФ. 2007. № 49. Ст. 6037.
[2] См.: Анцилотти Д. Курс международного права. С. 377—384.
[3] Ляхс М. Многосторонние договоры. М., 1960. С. 249.
[4] См.: Brownlie I. Principles of public international law. P. 592.
