Геометричні параметри прохідності автомобіля показано на рис. 2.
Дорожній просвіт (h)— відстань від опорної поверхні до найбільш низької точки автомобіля, розташованої між колесами. Звичайно це точки під картерами головних передач ведучих мостів і в місцях розташування ресор.
У технічних характеристиках автомобілів можуть приводитися кілька значень дорожнього просвіту. Наприклад, дорожній просвіт під переднім h1 і заднім h2 мостами.
Рис. 2 – Геометричні параметри прохідності автомобіля
У сучасних легкових автомобілів дорожній просвіт становить 150...220 мм, автобусів – 220...З00 мм, а у вантажних автомобілів обмеженої й підвищеної прохідності – 240...З00 мм. У деяких нормативах документах рекомендується для вантажних автомобілів забезпечувати дорожній просвіт не менш 270 мм. В автомобілів високої прохідності, де застосовують колісні передачі й великорозмірні шини дорожній просвіт досягає 400..500 мм.
Кути звису – це кути між площиною опорної поверхні й площиною, що стосується коліс і найбільш виступаючої точки автомобіля. Більші кути звису забезпечують можливість подолання автомобілем крутих перешкод, не зачіпаючи їх. Найбільші кути снігу мають автомобілі високої прохідності: передній 60...70° і задній 50...60. °
Переднім (γ 1) і заднім (γ 2) кутами звису обмежується прохідність автомобіля при проїзді через канави, пороги, круті переломи.
Характерні радіуси поздовжньої прохідності й кути звису дорожніх автомобілів наведено в табл. 1.
Таблиця 1– Кути звису й радіуси поздовжньої прохідності дорожніх автомобілів
Поздовжній радіус прохідності (RL) – радіус умовної циліндричної нерівності, через яку автомобіль може проїхати, не зачіпаючи її найменшою точкою, розташованою в його середній частині. Чим менше RL, тим більше круті нерівності може автомобіль перебороти.
У деяких випадках для оцінки прохідності автомобілів через перешкоди, у порівнянні з колією автомобіля, використають поняття поперечний радіус прохідності (RВ) (див.рис.2).
Поздовжній і поперечний радіуси прохідності можуть бути визначені з компоновочного креслення або експериментально. При цьому можна використати формули:
,
де ВВН – відстань між внутрішніми поверхнями шин коліс переднього (заднього мосту);
– динамічний радіус колеса.
Здатність автомобіля пристосовуватися до нерівностей місцевостібез втрати контакту коліс із дорогою залежить від можливих кутів перекосу мостів. Кут перекосу перебуває як сума кутів перекосу переднього й заднього мостів щодо горизонтальної площини (рис. 3). В автомобілів, що мають провідні мости, які згруповані в балансирний візок, визначають також можливі кути перекосу мостів візка.
Рис. 3 – Схема визначення перекосу мостів автомобіля
