Лютого 1954 Р. Президія Верховної ради СРСР прийняла указ «про передачу кримської обл. Зі складу ррфср до складу урср».

Кримський подарунок не був таким доброчинним, як здавалось. Приєднання Криму переклало на Україну ряд економічних і політичних проблем.

У результаті війни і депортації татар у регіоні панував хаос. Росіяни, що проживали в Криму (860 тис.) чинили опір будь-яким спробам українізувати життя області.

Отже, Др. Св. війна призвела до значних змін у долі України. Міжнародно визнані західні кордони УРСР, докорінно змінився склад населення і, що найважливіше, уперше за багато століть майже всі українські землі опинились у межах однієї держави.

 

2.Україна – спів засновниця ООН. Діяльність України на міжнародній арені.

Наприкінці Другої світової війни Україна знову виходить на зовнішньополітичну арену. Але, будучи у складі СРСР, вона не могла проводити самостійно зовнішню політику.

27 січня 1944 р. на пленумі ЦКВКП(б) прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин.

Х сесія ВР СРСР(28 січня – 1 лютого 1944 р.) прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загально союзницького на союзно-республіканський.

В березні 1944 р. ВР УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Очолив його Д. Мануїльський.

На Кримській конференції у лютому 1945 р. США та Англія зобов'язалися підтримати пропозицію Рад. Уряду щодо прийняття УРСР та БРСР у члени ООН.

6 травня 1945 р. українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН і активно включилась у роботу.

Д. Мануїльський очолив комітет підготовки тексту преамбули (вступу) і першого розділу Статуту ООН – «Цілі та принципи» міжнародних організацій.

Інші українські делегації – І.Сенін, О. Палладін, В. Бондарчук, М. Петровський, П. Погребняк – також брали активну участь.

На І сесії Генеральної Асамблеї ООН 1946 р. Україну обрано до складу Економічної і соціальної ради, а в 1948-1949 рр. вона обирається непостійним членом Ради Безпеки ООН.

Представників України запрошують на роботи у деяких структурах організації, у тому числі Міжнародному суді.

Україна підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону і Лаосу.

Її представник відіграв вирішальну роль у прийнятті рішення про поділ Палестини і створення єврейської та палестинської держав.

З перших років свого відродження українська дипломатія проводила активну політику. На чолі з Д.Мануїльським вона брала участь у Паризькій мирнійконференції ( 29 липня – 15 жовтня 1946 р.) і в лютому 1947 р. поставила свій підпис під мирними договорами з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.

Українська делегація взяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 р., яка вирішувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї.

У розпал «холодної війни» УРСР увійшла до Всесвітньої Ради Миру. Запропонувала низку мирних ініціатив.

Незважаючи на таку бурхливу зовнішньополітичну діяльність Україна не виходила за межі політики московського центру.

Таким чином, вихід УРСР на зовнішньополітичну арену був зумовлений стратегічними інтересами СРСР.

 

3.Голод 1946 – 1947 рр.

Звільнення території республіки від німецько-фашистських загарбників поставило на порядок денний питання про відбудову народного господарства. Україну необхідно було піднімати з руїн і попелу. Наслідки війни жахливі. Демографічні втрати становили 17 – 18 млн. осіб, матеріальні – 1,2 трлн. крб..

На війні загинула › працездатна частина населення. Основною робочою силою стали жінки і підлітки.

Партійний апарат постійно прагнув забезпечити свій тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя.

На звільнених територіях відновлювалась діяльність органів радянської влади.

У 1946 р. Раду Народних Комісарів перейменовано у Раду Міністрів УРСР.

Підприємства і установи переходили на нормальний режим роботи:

- 8-годинний робочий день;

- відпустки;

- скасовувалась понаднормова неоплачувана праця.

Скорочувались асигнування на оборону. Промисловість переходила на випуск мирної продукції.

У березні 1946 р. ВР УРСР затвердила 5-річний план відбудови і розвиткународного господарства на 1946-1950 рр. На думку експертів СРСР, на відбудову потрібно кілька 10-літь, але план передбачав ‹ ніж за 5 років відбудувати зруйновані райони країни, відновити довоєнний рівень промислового і сільськогосподарського розвитку і навіть його перевищити. Продуктивність праці мала зрости на 36%.

Отже, виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних можливостей.

Особливості відбудови в Україні:

- Значні масштаби відбудовчих робіт, ‹ ніж у будь-якій країні Європи.

- Розрахунок лише на власні сили і ресурси СРСР, а не на зовнішню допомогу.

- При відбудові пріоритет надавався важкій промисловості і енергетиці за рахунок легкої промисловості, соц. сфери та сільського господарства.

- Відбудова здійснювалась централізовано за чітким держ. планом.

- Економіка України відбудовувались і добудовувались як частина загальносоюзної економічної системи.

- Вагома роль належала адміністративно-командній системі.

- Велика роль ідеології, яка виявлялась у пропагандистських заходах – соціалістичні змагання, рухи передовиків та новаторів.

- Ускладнення відбудовчого процесу голодом 1946-1947 рр.

- Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Наслідки відбудови:

1. Скасування карткової системи розподілу продуктів і проведення грошової реформи в 1947 р. посилили тягар відбудови для трудящих.

2. Остаточне розорення с ⁄ г. На селян, що отримували мізерну платню, не поширювались соціальні гарантії. Вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно – пересуватися. Ї доводилося сплачувати великі податки, що накладені на присадибне господарство.

3. Для інтенсифікації праці колгоспників сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія ВР СРСР прийняла таємний Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя».За цим указом репресовано 12 тис. колгоспників.

На кінець 5-річки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку. Валовий збір зернових у 1950 р. складав лише 85% довоєнного.

На селі склалось вкрай несприятливе становище:

1. за роки війни скоротились посівні площі;

2. ↓ поголів'я худоби;

3. не вистачало техніки, а особливо робочих рук.

Але сталінське керівництво не передбачало якихось змін на селі, а навпаки – мало стати одним з головних джерел для проведення відбудови.

Навесні-влітку 1946 р. 16 обл. України вразила посуха. Зимові та ярові культури загинули. Керівники деяких обл.. почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові хлібозаготівлі. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресії. Тільки за І квартал 1947 р. до судової відповідальності притягнуто 1,5 тис. керівників колгоспів.

Відновив дію «Закон про 5 колосків», за яким ув'язнено тисячі селян. Селяни починають тікати від голодної смерті у більш благополучні райони (Західна Україна), міста. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні органи почали відшукувати і повертати селян назад.

Посуха загострила проблему кормів, що «-» позначилось на тваринництві. Почався падіж худоби. Щоб цьому запобігти, було дозволено здавати худобу на забій понад норми. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних втрат.

У той час, коли за межі України ешелонами вивозився хліб(лише в країни Сх. Європи та Францію для підтримки режимів, що встановилися, безкоштовно вивезено 1,7 млн. т зерна), в країні почався голод, жертвами якого стали ~ 1 млн. осіб.

М.Хрущов звертається по допомогу до Москви. У відповідь Сталін заявив: «Ти м'якотілий! Тебе дурять. Вони хочуть, щоб ми витратили наші державні запаси.»

У березні 1947 р. недостатньо «твердого» Хрущова замінено на Кагановича.

Наслідками голоду стало:

1. ускладнення і без того важкого процесу відбудови;

2. скорочення трудових ресурсів села та його можливостей;

3. падіння морального духу населення;

4. невиконання планів 5-річки по відбудові сільського господарства.

Отже, головним винуватцем ІІІ-го голодомору в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів.

Поряд з іншими факторами:

- втрати у війні;

- міграції населення;

- входження до складу УРСР західноукраїнських земель;

- відбудова – голод 1946-1947 рр. мав значний вплив на демографічне становище України.