Методика розрахунку сил та засобів потрібних для гасіння ЛЗР

по поверхні:

 

Для зруйнованих резервуарів з нафтопродуктами площу пожежі прийнято рахувати, як площу дзеркала палаючої рідини в залежності від діаметра РВС.

 

- визначення кількості генераторів піни середньої кратності для гасіння пожежі:

 

= ; (2.33)

 

- визначення кількості стволів для охолодження:

 

(палаючого резервуару) (2.34)

 

(сусіднього резервуару) (2.35)

 

де: D – діаметр резервуару, м (довідник КГП т.6.14., ст. 196);

N^ПР_СТ – кількість стволів для охолодження палаючого резервуару;

N^СР_СТ – кількість стволів для охолодження сусідніх резервуарів.

 

- визначення кількості пінопідіймачів:

 

(2.36)

 

- визначення необхідного запасу вогнегасних речовин (об’єм піноутворювача, з урахування запасу та витрат води на гасіння та захист):

 

V_ПУ = Q_ГПС × N_ГПС × t × 60 × K_З (2.37)

 

де: Q_ГПС – витрати піноутворювача, л/с;

N_ГПС – кількість ГПС;

t – розрахунковий час гасіння, хв.;

K_З – коефіцієнт запасу К_з=3.

 

- визначення фактичних витрат води на гасіння та захист:

 

Q_Ф^В = N_ГПС × Q_ГПС^В + N_СТ^З × Q_СТ^З (2.38)

 

де: N_ГПС – кількість ГПС на гасіння;

Q_ГПС^В – витрати води ГПС;

N_СТ^З – кількість стволів для захисту;

Q_СТ^З – витрати води для захисту.

 

- визначення кількості машин:

 

(на гасіння пожежі) (2.39)

 

(для захисту) (2.40)

 

- визначення кількості особового складу та відділень у відповідності з загальною методикою розрахунку сил та засобів (див. 2.15 – 2.17).

 

Примітки:

1. при розрахунку сил та засобів для гасіння пожеж та ліквідації аварій на технологічних установках слід надати увагу тому, що палаючі апарати охолоджуються по всій поверхні, а сусідні по половині поверхні, що до зони горіння.

2. Розрахунковий час гасіння пожежі слід приймати: для ЛЗР при гасінні по поверхні – 25 хв., для будівель та споруд – 3 години.

3. Загальна кількість потрібних сил та засобів визначається як сума сил та засобів потрібних для проведення АРР та ліквідації пожеж у будинках, які зазнали повних, сильних та середніх руйнацій.

Після закінчення розрахунку робиться висновок про достатність сил та засобів пожежно-рятувальної частини, на підставі якого приймаються рішення про необхідність залучення додаткових сил та засобів. Проводиться вибір вирішального напрямку бойових дій пожежно-рятувальних підрозділів, а також організуються бойові дії пожежно-рятувальних підрозділів.

 

2.3. Розстановка сил та засобів.

На схему об’єкту наноситься обстановка, що прогнозується, а також місця установки пожежно-рятувальних автомобілів на вододжерела (або місця знаходження у резерві). Кількість та напрямок прокладки магістральних ліній та від якого автомобіля вони прокладаються: куди, скільки, як, які подаються стволи (типи стволів, чи подаються вони ланками ГДЗС, по драбині, мотузці або іншими способами та ін.), задачі ствольщикам по гасінню пожежі, або захисту конструкцій, апаратів та ін.

 

2.4. Пропозиції по організації аварійно-рятувальних робіт та гасіння пожежі.

 

Керівнику гасіння пожежі (КГП):

по проведенню рятувальних робіт:

- для визволення постраждалих з-під уламків використовувати засоби малої механізації;

- при використанні аварійно-рятувального інструменту потрібно користуватися наступними рекомендаціями:

· перед зняттям навантаження з потерпілого прийняти заходів попередження синдрому роздавлювання;

· пневмопідіймач закладати під конструкцію повністю;

· якщо конструкція, яку треба підняти має на поверхні різні виступи (проволоку, арматуру, тощо) потрібно на оболонку пневмопідіймача накладати захисні трапи;

· після підйому вантажу його необхідно надійно закріпляти за допомогою різних підставок, підпорок тощо;

· при підйомі вантажу пневмопідіймачем стежити за процесом підйому та тиском у пневмопідіймачі.

 

По гасінню пожежі:

- кількість, місця розташування та межі бойових ділянок, задачі та придані їм сили та засоби;

- місця можливого розповсюдження пожежі та вибухів апаратів, руйнування будівель, споруд та ін;

- необхідність та можливість вмикання та вимикання систем вентиляції, насосів підвищувачів, систем пожежогасіння;

- необхідність та можливість залучення для аварійно-рятувальних робіт та гасіння пожежі працівників об’єкту;

- найбільш доцільні шляхи евакуації та засоби транспортування постраждалих;

- необхідність роботи особового складу на пожежі та аварії в засобах індивідуального захисту;

- заходи безпеки виконання аварійно-рятувальних робіт та гасіння пожеж.

 

Начальнику оперативного штабу (НШ):

- організація зв’язку на пожежі;

- необхідність виклику до місця аварії спеціальних служб міста, адміністрації об’єкту, спеціальної пожежно-рятувальної техніки та додаткової кількості вогнегасних речовин;

- порядок зберігання цінностей, що евакуйовуються;

- створення резерву ланок ГДЗС та пожежно-рятувальної техніки, порядок виклику, залучення необхідної кількості сил та засобів із сусідніх гарнізонів МНС України.

Начальнику тилу (НТ):

- найбільш доцільні шляхи прокладки магістральних ліній та способи подання вогнегасних речовин до місця пожежі;

- місця розташування пунктів зігрівання та прийняття їжі для особового складу, який приймає участь в аварійно-рятувальних роботах;

- місце заправки пожежних машин вогнегасними речовинами, піноутворювачем, порошками та ін. та паливо-мастильними матеріалами;

- способи захисту пожежно-рятувальної техніки від впливу небезпечних чинників пожежі та ін.

 

 

Відповідальному за техніку безпеки:

- забезпечення своєчасного виводу рятувальників з небезпечної зони при загрозі руйнування конструкцій будинків, або вибуху установок та апаратів;

- дотримання заходів безпеки від ураження електричним струмом;

- надання сигналів сповіщення на відступ з бойових позицій при небезпеці подальшого руйнування;

- забезпечення безпеки рятувальників при розробці уламків та витягування з них постраждалих.

 

Представнику об’єкта при штабі пожежогасіння:

- можливість та місця безпечного вимкнення апаратів, що знаходяться під тиском, перекриття трубопроводів та ін;

- можливість перекачування пожежонебезпечних речовин у резервні ємкості;

- можливість застосування стаціонарних систем пожежогасіння;

- можливість підвищення тиску у водопровідній мережі об’єкту;

- залучення до проведення аварійно-рятувальних робіт техніки об’єкту;

- забезпеченість та поповнення пально-мастильними матеріалами працюючої техніки;

- залучення до аварійно-рятувальних робіт та гасіння пожеж працівників об’єкту.