Методика розрахунку захисного заземлення 2 страница

 

Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі
та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими
умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним
харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами,
газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви
санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату
праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що
надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується
грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного
харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на
умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за
колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові
пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору
роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово
інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими
засобами індивідуального захисту, мийними та
знешкоджувальними засобами

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а
також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими
метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за
встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші
засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні
засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з
ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не
передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені
зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок
придбання, комплектування, видачу та утримання засобів
індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з
охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі
придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального
захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти
роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах,
передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби
індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього
працівника вимагають їх застосування.

Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я
працівників або у разі їх смерті

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок
ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника,
здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
(1105-14).

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати
потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до
колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з
нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення
стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості
виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до
медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу
роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку,
встановленому законом. (Частина четверта статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005)

Стаття 10. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до
переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що
затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину,
регулюється законодавством.

 

Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких
роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у
вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких
перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до
переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що
затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх
професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими
або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке
затверджується спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість
робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх
визначаються законом.

 

Стаття 12. Охорона праці інвалідів

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані
створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій
медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм
реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які
відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець
зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і
працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час
можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить
рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії. (Частина
третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1331-IV
(1331-15) від 25.11.2003)

Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Стаття 13. Управління охороною праці та обов'язки
роботодавця

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в
кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до
нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог
законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

· створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які
забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за
виконання покладених на них функцій, а також контролює їх
додержання;

· розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує
комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та
підвищення існуючого рівня охорони праці;

· забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів
відповідно до обставин, що змінюються;

· впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і
техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги
ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

· забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого
обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

· забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних
випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних
заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих
причин;

 

· організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних
досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого
обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на
відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку
і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками
вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я
виробничих факторів;

· розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з
охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти
підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до
нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно
працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

· здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

· організовує пропаганду безпечних методів праці та
співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

· вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі
виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

· Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

 

Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог
нормативно-правових актів з охорони праці

Працівник зобов'язаний:

· дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і
здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи
під час перебування на території підприємства;

· знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами
колективного та індивідуального захисту;

· проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення
зазначених вимог.

 

Стаття 15. Служба охорони праці на підприємстві

 

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб
роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового
положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції
служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва
особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для
виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну
підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо
роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю
посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і
спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень
охорони праці мають право:

· видавати керівникам структурних підрозділів підприємства
обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

· вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли
передбачених законодавством медичного огляду, навчання,
інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних
робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони
праці;

 

· зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів,
устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які
створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

· надсилати роботодавцю подання про притягнення до
відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони
праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише
роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі
ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

 

Стаття 16. Комісія з питань охорони праці підприємства

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі
працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища за рішенням трудового колективу може
створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб
підприємства відповідно до типового положення, що затверджується
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
нагляду за охороною праці.

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Стаття 17. Обов'язкові медичні огляди працівників певних
категорій

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити
фінансування та організувати проведення попереднього (під час
прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності)
медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах
із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є
потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного
огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних
оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення
відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться
відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть
відповідальність згідно із законодавством за відповідність
медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку
притягнути працівника, який ухиляється від проходження
обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної
відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від
роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок
позачерговий медичний огляд працівників:

· за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану
його здоров'я пов'язане з умовами праці;

· за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не
дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками
зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

 

Стаття 18. Навчання з питань охорони праці

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи
повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з
питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги
потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі
виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або
там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити
за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань
відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
нагляду за охороною праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією
безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і
періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також
перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що
затверджується спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові
особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з
охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб,
незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у
місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та
підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням
особливостей виробництва відповідних об'єктів економіки
забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних
закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці

Стаття 19. Фінансування охорони праці

 

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці,
виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм
поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. (Дію частини другої статті 19 зупинено на 2005 рік в частині виділення видатків на охорону праці окремим рядком згідно із Законом N 2285-IV (2285-15) від
23.12.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV
(2505-15) від 25.03.2005)

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних
осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці
становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

(Дію частини четвертої статті 19 зупинено на 2004 рік згідно
із Законом N 1344-IV (1344-15) від 27.11.2003) На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат
юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства
використовує найману працю, визначаються згідно з переліком
заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом
Міністрів України.

 

Стаття 20. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді

У колективному договорі, угоді сторони передбачають
забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони
праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх
обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених
нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища,
підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам
виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і
пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених
заходів.

 

Стаття 21. Додержання вимог щодо охорони праці під час
проектування, будівництва (виготовлення) та
реконструкції підприємств, об'єктів і засобів
виробництва

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва
(виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та
технологічні процеси повинні відповідати вимогам
нормативно-правових актів з охорони праці.

Проектування виробничих об'єктів, розроблення нових
технологій, засобів виробництва, засобів колективного та
індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з
урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будівництво,
реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих об'єктів,
інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного
призначення, виготовлення і впровадження нових для даного
підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої
експертизи робочого проекту або робочої документації на їх
відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.
Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання
позитивних результатів експертизи. Державна експертиза
інвестиційних програм і проектів будівництва здійснюється згідно
із статтями 8 та 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність"
(1560-12) { Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1026-V (1026-16) від 16.05.2007 }

Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та
види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням
робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування
підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин,
механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначається
Кабінетом Міністрів України.

Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування тощо
виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів
соціально-культурного призначення, прийняття їх в експлуатацію
провадяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів
України.

У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу,
місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого
самоврядування, за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає
заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у
встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від
часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних
заходів з їх усунення.

Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування,
транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша
небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в
експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

Прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів проводиться за участю представників професійних спілок.

Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної
реєстрації.

Стаття 22. Розслідування та облік нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій

 

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести
облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів
України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок
чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються
посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці,
рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

 

Стаття 23. Інформація та звітність про стан охорони праці

Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників або осіб,
уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд
соціального страхування від нещасних випадків про стан охорони
праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на
підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

 

Працівникам та/або їхнім представникам забезпечується доступ до інформації та документів, що містять результати атестації
робочих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи,
результати розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і
професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до
повідомлень, подань та приписів органів державного управління і
державного нагляду за охороною праці.

Органи державного управління охороною праці у встановленому порядку інформують населення України, працівників про реалізацію державної політики з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих чи регіональних програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних
захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та
здоров'я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична
звітність з питань охорони праці, форма якої погоджується
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом
соціального страхування від нещасних випадків.

 

Стаття 24. Добровільні об'єднання громадян, працівників і
спеціалістів з охорони праці

З метою об'єднання зусиль найманих працівників, учених,
спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення
охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і
професійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об'єднання громадян, що діють відповідно до закону.

Розділ IV. СТИМУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Стаття 25. Економічне стимулювання охорони праці

До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за
активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення
рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень
визначаються колективним договором, угодою.

При розрахунку розміру страхового внеску для кожного
підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру
страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної
захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності.

 

Стаття 26. Відшкодування юридичним, фізичним особам і
державі збитків, завданих порушенням вимог з
охорони праці

 

Роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані
порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом.

Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з
рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на
розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного
випадку або професійного захворювання, на складання
санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які
проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.

Розділ V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Стаття 27. Документи, що належать до нормативно-правових
актів з охорони праці

Нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи,
обов'язкові для виконання.

 

Стаття 28. Опрацювання, прийняття та скасування
нормативно-правових актів з охорони праці